Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Подорожні нотатки · “Українська громада в Британії видалася мені згуртованою”. · с. 13сторінка оригіналу ↗

СВОБОДА ТА УПЕРЕДЖЕННЯ: ВИДИМИЙ І НЕВИДИМИЙ СВІТИ ВЕЛИКОЇ БРИТАНІЇ

Слово Просвіти, №36 за 2009 рік

Дмитро ДРОЗДОВСЬКИЙ, Києво-Могилянська академія, “Всесвіт” Закінчення. Початок у ч. 35 за 2009 р. БРИТАНІЯ — КРАЇНА ЩАСТЯ І все-таки Англія гетерогенна. Крім роз$ маїття етнічного складу, можна вказати на велику відстань між класичним британським невеличким містечком і Лондоном. Мені ви$ пала нагода побувати в Шрусбері, маленько$ му містечку, що розташоване за три години їзди потягом від Лондона. У цьому мальов$ ничому містечку мешкає мій друг письмен$ ник Джон Веддінґтон-Фезер. Моє перебування осторонь “заклопота$ ного Лондона”, як кажуть англійці, ствердило в такій думці: в Англії для людини пенсійного віку життя тільки починається. Якщо в нас літні люди часто опиняються за межею, жи$ вуть лише думкою про день отримання пен$ сії, про що свідчать періодичні черги до “пен$ сійних” віконечок на пошті, то в Британії ці люди мають усе. Держава подбала, щоб ос$ танні роки життя вони провели якомога щас$ ливіше. Літні люди мають можливість купити заміський маєток (це приблизно півмільйона британських фунтів), подорожувати, влаш$ товувати світські раути. І люди розважають$ ся, спілкуються — одне слово, живуть повно$ цінним життям, якого українці поважного віку не можуть собі дозволити. Хіба можна про$ жити на пенсію 800 грн, якщо левову частку “з’їдають” комунальні платежі й харчування? Наша державна система не зацікавлена в то$ му, щоб забезпечити людині, яка працювала на благо своєї країни в певній царині, гідну старість. Мене здивувала одна родина, дру$ зі Веддінґтон-Фезера, які одружилися чоти$ ри роки тому (їм далеко за 70). Вони позна$ йомились на круїзному лайнері, що з Одеси вирушав до Туреччини. Одеса — популярний курорт серед бри$ танців: і дешевий, і комфортний. Звідти вони часто вирушають до Туреччини, одного з найдешевших світових курортів. Загалом ставлення англійців до України прихильне, правда, віднедавна Україна не сходить з уст мешканців Британського ост$ рова. Причина — газові конфлікти. На жаль, контексти, в яких постає наша країна, не вельми привабливі. Це доводилося чути від людей різного соціального статусу: Україна дедалі більше почала негативно заявляти про себе. Українська боротьба за незалеж$ ність у газових відносинах через брак дипло$ матії, що могла б донести розумний меседж до Європи, перетворюється на паплюження української політики в очах іноземців, що до$ повнюється вже, правда, поодинокими пові$ домленнями, що Україна вже півроку працює без міністрів, і дедалі більше міністрів пи$ шуть заяви про звільнення, а декого “опози$ ціонери” активно намагаються звільнити, на два тижні забуваючи про всі інші проблеми під час світової економічної кризи. Певно, питання “націоналізму” в нас і досі значно важливіші, ніж стратегії зовнішньоекономіч$ ної діяльності. УКРАЇНА — РОСІЯ — БРИТАНІЯ: ЧОМУ ТРИКУТНИК (НЕ)МОЖЛИВИЙ? Ставлення до Росії в британців особли$ ве: вони чітко розрізняють Москву як центр імперії, як простір “путінського” тоталіта$ ризму й велику Росію, що переважно асоці$ юється із Сибіром. Під час перебування в Британії однією з центральних новин стала звістка про візит президента США Барака Обами до Москви. Всі статті в центральних газетах починалися з колажу: трап, яким спускається з літака Обама, спрямовано в пащу до сибірського Мед… тобто ведмедя. Так, Москва (Кремль) для Заходу — цілкови$ тий простір людської несвободи, страху й небезпеки. І все-таки, навіть розуміючи це, часто до$ водилося чути, як британці виправдовували політику Росії, мовляв, росіяни налякані не$ розумною поведінкою США, які можуть ні з того ні з сього розпочати війну (як в Іраку), тож доводиться тримати руку напоготові… Чого — залишається запитати. Ядерного че$ моданчика? Звичайно, все це результат роботи ро$ сійських дипломатів радянської школи, які вміють переконувати Захід у тому, чого не$ має насправді й навпаки. Британці й досі по$ декуди засліплені екзотикою російського Сибіру, який оспівав іще на початку ХХ сто$ ліття французький поет Блез Сандрар у “Транссибірському експресі”. Зрештою, Британія, як ніхто більш, здатна оцінити по$ туги мілітаристської імперії нового часу, а от$ же, вона розуміє, що з інтересами імперії все одно доведеться рахуватися. Проте саме Британія нині виступає одним із найбільших лобістів демократії у світі. Бага$ то британців залучені до різноманітних проек$ тів із підтримки демократії. Я мав нагоду зус$ трітися з професором Аланом Флаверсом, фізиком, який працює в царині ядерної енер$ гії. Свого часу він зробив дуже багато для по$ ширення у світі знань про Чорнобиль, як, до речі, й Віра Річ, яка була однією з перших, хто в міжнародній пресі сказав про чорнобиль$ ську біду. Нині доктор Флаверс — представ$ ник Європейського Молодіжного Парламен$ ту. Він відвідав Україну й Грузію, щоб з’ясува$ ти основні проблеми сучасної грузинської мо$ лоді, її настрої й переживання. Такі поїздки вкрай важливі, щоб здійснювати моніторинг міжнародної політичної ситуації. Адже саме молодь — рушійна сила, здатна до великих соціальних та історичних змін. Віра Річ УКРАЇНЦІ НА ОСТРОВІ: ВТЕЧА ЧИ ВИРОК? Чисельність української громади на Бри$ танському острові значна. А кількість неле$ гальних заробітчан ще більша. У Лондоні ме$ ні випало побувати в Союзі українців у Вели$ кій Британії. Це по-сучасному обладнаний будинок із величезною бібліотекою. Найбіль$ ше вразили речі Степана Бандери, які збері$ гаються на балконі. Це не копії й не муляж. На сорочці — пляма від кулі. Вразила також бібліотека Союзу. В ній — фонди видатних українських письменників, які мешкали на острові й за заповітом пере$ дали їх до Союзу. Щороку сюди приїздять дослідники з України й світу, щоб попрацюва$ ти з рідкісними виданнями. Побачив на стела$ жах і видання про Голодомор (зокрема дос$ лідження Джеймса Мейса, якого шанують у Британії); українські альманахи початку ХХ століття, книжки доби бароко, рідкісні в Укра$ їні видання поезії Ліни Костенко. У підшивці видань, пов’язаних із британсько-українськи$ ми відносинами, знайшов своє інтерв’ю з Ві$ рою Річ, яке готував для української преси 2005 року. Але найцікавіше було побачити світлини, на яких Віра Річ, іще зовсім юна, ра$ зом з матір’ю Магдалиною проводжають в ос$ танню путь Степана Бандеру. Віра Річ — ціла академія наук на Британ$ ському острові. Ця людина зробила для укра$ їнської культури значно більше ніж деякі наші академічні спільноти й міжнародні фонди. Її переклади Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесі Українки, Павла Тичини, Михайла Драй$ Хмари, Ліни Костенко, Василя Стуса вража$ ють довершеністю. Віра Річ дошукується пра$ давніх пластів англійської мови, щоб майстер$ но передати український оригінал, адже часто українська поезія не така вже і проста для анг$ лійського перекладу (це не переписати Тичину англійським неримованим віршем і сказати, що це — Тичина по-англійськи). Віра Річ пра$ цює 24 години на добу, і цього їй замало, щоб завершити розпочате. Мені випала честь побачити пані Віру в робочому процесі перекладу “Гайдамаків” Шевченка: як відбувається пошук слова, від$ чуття ритму та внутрішньої символічної об$ разності, як вловлюються звукові символічні зв’язки, явища алітерації й асонансу, що ма$ ють бути адекватно передані англійською мовою. Наприкінці 2007 року за підтримки Інсти$ туту літератури ім. Т. Шевченка НАНУ вийшло видання вибраних поезій Т. Шевченка в пе$ рекладі Віри Річ із передмовою академіка Івана Дзюби. Це фундаментальне академіч$ не видання має назву “Тарас Шевченко. Вибрана поезія. Живопис. Графіка”. Воно побачило світ у видавництві “Мистецтво” (твори Шевченка представлено і в оригіна$ лі). Упорядник й автор приміток — україн$ ський шевченкознавець Сергій Гальченко, передмову до живописних творів підготува$ ла Тетяна Андрущенко. Видання дуже важли$ ве. Крім того, що це мистецький артефакт доби, воно виконує функцію наближення найвизначніших здобутків української літе$ ратури у Великій Британії, яка насправді знає про Україну та її культуру замало. Інколи стає сумно за ту інформацію, що надходить на закордоння — про політичні скандали, корупцію або й про кількість за$ Джон Веддінґтон#Фезер гиблих в Україні внаслідок стихійних лих. Звичайно, це правда життя, але скільки ще ми самі не дбатимемо про формування по$ зитивного іміджу про себе у світі?! І літерату$ ра — передовсім той канал комунікації, що може причарувати західний світ. Скажімо, в англійських перекладах існує вся класика російської літератури — від Пушкіна, Толсто$ го, Достоєвського до Ахматової, Євтушенка, Вознесенського тощо. Натомість перекладів української літератури небагато. На жаль, це видання через невеликий об$ сяг (воно вартувало б принаймні 50 000 при$ мірників) не набуло резонансу ні в Британії, ні в нас. Прикро, що ми й досі не навчилися популяризувати власні вершинні здобутки культури. Єдиний виняток — торік до роко$ вин Голодомору у Вестмінстерському абатс$ тві провели службу по загиблих в Україні. Як розказували українці, цього дня в центрі Лондона майорів український стяг. І це справді було великим здобутком, що робить тебе гордим за рідну країну. Також я мав честь бути запрошеним на зустріч до Українського Інституту в Лондоні (директор — доктор Марта Єнкала). Інститут розташовано в самому центрі міста, поряд із ним — пам’ятник Володимиру Великому (це було місце для українських помаранчевих прочан під час революції в Україні в листопа$ ді 2004). Також неподалік розташоване і По$ сольство України в Сполученому Королівстві. Мій виступ у колі українців і однодумців було присвячено висвітленню сучасної української літературної ситуації. Ішлося про останні тен$ денції в літературі, про роль та історію журна$ лу світової літератури “Всесвіт”, про всупе$ реч-державницьку політику нинішніх україн$ ських видань, адже Українська держава аж ні$ як не зацікавлена у високому рівні власної культури: в столиці України книгарні закрива$ ють, а видавництва, які становлять скарб ук$ раїнської культури (як “Дніпро”), ледь не ви$ кидають на вулицю. Така політика — рейдер$ ська, вона далека від цивілізованих норм, що сприяють підтримці аналогічних видань у сві$ ті (як, скажімо, “Index on Censorship” у Вели$ кій Британії). Також мав розмови з “нелегаль$ ними” емігрантами, які розповіли про ті не$ людські умови, на які доводиться пристава$ ти, щоб опинитися якнайдалі від України, що її політика орієнтована на знищення малого й середнього бізнесу, на продаж українських

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин