Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Без мови немає нації! · с. 1сторінка оригіналу ↗

ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ КУЛЬТУРОЛОГІЧНИЙ ТИЖНЕВИК 36 (1269), 12—18 вересня 2024 До перемоги крок за кроком ВОЛОДИМИР СТЕЦЮК

Слово Просвіти, №36 за 2024 рік

Настав вересень, який, як я очікував і прогнозував кілька місяців тому, приносить перші плоди, якщо (поки ще) не однозначного успіху, то певного врівноваженого стану на основних фронтах московсько-української війни. Віктор СКОРИК, оглядач “СП” Боєприпасів в українському війську значно побільшало, що підтвердив Головнокомандувач Сирський: за його словами, тепер баланс вистріляних боєприпасів, хоча досі не нашу користь, але становить 1 до 2 або й 1 до 1,5. Порівняно з тим, що було кілька місяців тому, це значний прогрес: тоді співвідношення було глибоко негативним для ЗСУ, оскільки ворог мав переваги у 6 разів, а на деяких, особливо гарячих ділянках фронтів, ця пропорція була зовсім нищівною – 1 до 10. Теперішнє співвідношення можна назвати цілком задовільним з огляду на те, що зараз ми переважно діємо в обороні, де мінімальна потреба складає пропорцію близько 1 до 2 або 1 до 3. Для того, щоб прорвати оборону за класикою, противник, що намагається наступати, потребує переваги 4 до 1, а в ідеалі – більше. До вересня, як і передбачалось, нарешті влились у бойові порядки ЗСУ вже підготовлені мобілізовані в останні кілька місяців нові військовики, які пройшли певну підготовку і тепер стають до бою. Так, терміни підготовки скорочені, хотілось би більш якісного вишколу, але часу мало, його проґавили “потужні” 5-6 менеджерів Зеленського на чолі з ним самим. Вони потужно згаяли час, тепер дорогою ціною його доводиться надолужувати. Боялись рейтингів і втрати влади. А платять за це як виборці, так і не виборці. Виборцям треба вчитися демократичних виборів, ставитися до них вдумливо із повною відповідальністю, щоб до влади приходили підготовлені, фахово компетентні політики. Саме політики, а не аматори з театральних підмостків. Так, ці театрали масового попиту розуміються на ефектах попкультури, її правилах і прийомах. Так, вони націлені на самопіар і жорстку вертикаль управління – бо такі закони виживання у сферах масової попкультури. Але у владі мають бути Політики, а не попса. Тому маємо те, що маємо, як висловлювався одіозний “філософ” Кравчук. Попри всі проблеми війни “потужні” Зе-менеджери вчинили велику переміну в уряді. Слова “потужні” і “великі справи” – великі повороти річок, великі будівництва, “вєлічєствєнниє города-сади”, незламні фортеці – це улюблений лексикон авторитарних політиків. Згадайте сталінський лексикон, та й всієї совєцької доби, згадайте “великі стрибки” Мао Цзедуна тощо. Та нащо далеко ходити у часі – послухайте сучасника – Трампа, його MAGA, “зробімо Америку Великою знову!”. Авторитаризм характеризується, окрім інших рис, тим, що методично з часом влаштовуються регулярні перетряски у владних структурах, під приводом пошуку “нової енергії”, нових “молодих ліц”, особливо цьому сприяють реальні або вигадані загрози внутрішнього і зовнішнього характеру. Згадайте сталінські чистки, як це було… Слава Богу, у нас не розстрілюють жертв побудови авторитарної влади, жертв, які, втім, теж винні у її розбудові. Але озирнімося на нашого ворога – Московщину, там теж в основному не розстрілюють, хоча негласно не без того, там діють іншим методом – маргіналізують невгодних або жертовних козлів спокути. “Вєрной дорогой ідьотє, товаріщі”, – схвалив би їх Сталін; недарма культ Сталіна знову набрав сили в сучасній Московщині, набрав сили не тільки культ, а і його зміст і атрибутика, лише переодягнувшись на марші у новітні шати, “дєди воєвалі”, “можем повторіть”, “загнівающій Запад” – все це знову актуалізовано в сучасній Московщині. Лише упаковка змінилась – з імперської комуністично-більшовицької на імперську нацистську. Ось тому я попереджаю, що ця дорога знайома, вона катастрофічна, і нам туди не треба. Врешті ми воюємо не тільки за існування українського народу, а й за свою свободу і волю у сучасному цивілізаційному вимірі. Ще одна характерна риса теперішньої української влади – вона йде від постулатів, які оприлюднював Зеленський: “я нє лох, я вам нічого нє должен” – наша влада у всіх негараздах і невдачах звинувачує всіх навкруг, насамперед наших західних партнерів, організувавши їхнє масове цькування на наших теренах з усіх ротів і всіх засобів масової пропаганди прасок. Не робіть цього, це не тільки переважно брехня, це не тільки не етично, а головне, що це не розумно. Не плюйте в колодязь, який нам допомагає не вмерти у часи воєнної спраги. Понад це, таке цькування формує чималий імпульс антиамериканізму, антизахідного скепсису в українському суспільстві. Стирання, висміювання і приниження цінностей вільного західного світу. Це, певне, чуже для влади Зе, але для українського народу це не має стати чужим, а своїм, разом із цінностями українства. Зе-влада, Зе-мара – це все минуще, а народу жити вічно. Тому без потрясінь, без різких внутрішніх рухів, ми маємо гуртом вперто робити своє – торувати свій шлях до нашої перемоги. Зрештою українські олігархічні клани, які втюхали нашим виборцям своїх “політиків”, теж зацікавлені, щоб Україна була незалежною державою, бо тоді вони втратять якщо не все, свій бізнес, то принаймні майже все. У цьому сенсі нам зними (ситуативно) воленс-ноленс по дорозі в цій війні. Будьмо мудрими і відповідальними! Ціна – наше майбуття. Щодо західних суспільств, їхнього ліберально-демократичного устрою, то він, звісно, не ідеальний, не панацея від усіх суспільних хвороб і протиріч, це суспільства можливостей. Тобто лише самі суспільства відповідальні за те, як вони розпоряджаються своїми можливостями. Це шлях до прогресу і зростання чи кроку минулі пекельні епохи, це здатність провалитися у світ тоталітаризму, фашизму і дикунства чи шанс стати на шлях пошуку зростання і розв’язання протиріч. Це не казочка молодого Фукуями про “кінець історії”, а буремне життя у його розвитку і вдосконаленні попри всі труднощі та перешкоди. Це можливість, а не гарантія. Життя – це розвиток у боротьбі. Що більше вільного, але усвідомленого руху в суспільстві, то більше у нього шансів бути успішним. Тоталітаризм, авторитаризм заперечують за своєю суттю такий вільний рух. Але повернімось до поточних подій на цій клятій війні, яку принесли на нашу землю московські загарбники. Хочу приділити окрему увагу значенню і перебігу подій Курської операції. Вона в цілому була спланована грамотно і здійснена в потрібний час, у потрібному місці. Але наразі ситуація там досягла риски стабільності, що загалом є непоганим результатом, але не достатнім з огляду на можливості, які вона могла надати, якби ними розпорядились правильно. Сирський як командувач є скрупульозним і подетальним планувальником. Це добре, але цього замало в такого роду операціях, як курський прорив, який міг би дати якщо не стратегічний успіх, то принаймні значно більші результати. Для цього треба мати хист гнучкого командування. Планами все передбачити неможливо, але наявність гіпотетичних передбачень і планувань – це інший військовий хист, інший склад характеру, який покладається на іншу школу воєнного мистецтва. Сирський – чудовий і талановитий представник воєнної науки, але совєцької (російської) воєнної науки. Та й Залужний, мабуть, меншою мірою, але теж представник тієї ж школи. Так склалось, що вони всі вийшли з однієї “шинелі”. Щоправда, у Залужного основою командування було делегування обов’язків по всіх вертикалях і горизонталях, що надавало більшої гнучкості, ініціативи і маневреності. У Сирського, натомість, все розплановано з урахуванням дрібниць і по всій вертикалі – від Генштабу аж до взводів. Таке планування дає можливість майже гарантовано не програти, але перемогти за такого стилю проблематично. Важливо ще й єднання воєнної думки від воєнних фахівців з політичним розрахунком від фахівців політики. Так ось, якщо з воєнною думкою у нас більш-менш гаразд, то з політичним керівництвом і думкою далеко не все гаразд. Планування і цілі Курської операції – основна і проміжні, а також вірогідні можливості такої операції – не мали фахового, розумного Продовження на стор. 2 МИКОЛА ТИМОШИК ДМИТРО ДРОЗДОВСЬКИЙ СИДІР КІРАЛЬ Запрошуємо до розмови Всеукраїнське товариство “Просвіта” імені Тараса Шевченка повідомляє, що 12 вересня о 16:00 в інформаційній агенції “Наголос” (Київ, вул. Хрещатик, 10-б) відбудеться круглий стіл “Дерусифікація: від копійки до інформаційного простору”. Запрошуємо до участі!

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин