Добросердя · “Силу волі й натхнення до перемоги можна і слід черпати від тих, кого ми й донині достойно не пізнали”. · с. 5сторінка оригіналу ↗
Чин вояків ОУН(УПА як взірець нинішнім захисникам України
Слово Просвіти, №36 за 2024 рік
У містечку Сколе, що на Львівщині, офіційно зареєстровано фонд ““Слава Україні – Glory to Ukraine” імені Галини Кавки-Прохни”. Хто така організаторка цього благородного починання? Чим пояснюється така назва фонду? Які його цілі? Чому в Сколе?
Микола ТИМОШИК, журналіст
Громадянка США Галина Кавка, з якою я познайомився в час недавнього наукового стажування в цій країні, за освітою іродом діяльності – медична сестра. Отож, далеко не бізнесменка. Не має вона стосунку й до фінансових, державних чи політичних структур, де зазвичай крутяться великі кошти чи приймаються впливові рішення. Втім, є найголовніше, що віддавна вирізняє пані Галину з-поміж багатьох наших земляків: активна громадянська й патріотична позиція, уболівання не на словах, а на ділі за долю України. Вона – бандерівка. І ніколи цього не приховувала. За роки життя в підрадянській Україні на власній гіркій долі відчула, що значить бути донькою ворога народу. Чин її батька Михайла Кавки – безстрашного юного героя ОУН-УПА за псевдо Карпо, Чех – увічнив і поширив далеко за межі краю народжену на Сколівщині легенду про 12 лицарів-повстанців, які свідомо прийняли мученицьку смерть водній із криївок урочища Альта неподалік рідного села Верхнє Синьовидне, але не здалися озвірілим енкаведистам. Волею долі опинившись у вільному західному світі, донька безстрашного бандерівця дала слово за будь-яких житейських обставин бути вірною справі свого батька. В одному з найбільших українських анклавів США – Пармі-Клівледні (штат Огайо) – Галину Кавку знають від старого до малого. Без неї не відбувається жодна голосна українська імпреза – будь то національний фестиваль, благодійні акції православних чи греко-католицьких парафій, збирання пожертв на потреби Збройних Сил України. За жертовність, щирість, непідробну доброту й готовність допомогти кожному, хто в біді, Галину Кавку називають наші земляки в Америці і сестрою Милосердя, і Матір’ю Терезою. Маючи талант до слова, стала письменницею, журналісткою. Тексти її щирі, правдиві, сповнені образності, публіцистичної наснаги, переконливості. Такі тексти зазвичай читач сприймає не очима, а серцем. Немало їх вийшло окремими книгами, що відомі і в Україні. Варто пригадати назви кількох, що мають дослідницький характер і містять цінний архівний компонент: “Медична служба УПА на Бойківщині” та “Обличчя української історії”, “Добро людину славить”, “Струни серця емігрантки”. Нині у львівському видавництві “Сполом” готується до виходу в світ ще одна книга цієї авторки з досить актуальною натепер назвою “Зрада”. Тут авторка пробує сягнути феномена національної зради, яка домокловим мечем століттями висить над нашою українською долею. Ідеться, зокрема, про зраду Івана Мазепи і Симона Петлюри, Євгена Коновальця і Степана Бандери, В’ячеслава Чорновола й нинішньої непохитної борчині за українську правду в поки що не українській Україні Ірину Фаріон… Назву свого фонду “Слава Україні!”, з повтором англійською, Галина Кавка обрала не випадково. Гасло це, за яке раніше комуно-більшовицька влада садила патріотично налаштованих підрадянських українців до в’язниць, належить самому Степанові Бандері. Прийде час, якось сказав він, коли один скаже “Слава Україні!”, а мільйони відповідатимуть: “Героям слава!”. Цей час настав... Родинне село Галини Кавки – ніколи не впокорене радянцями Верхнє Синьовидне в теперішньому Стрийському районі – знамените тим, що довкола нього було багато криївок ОУН-УПА, які тривалий час енкаведисти не могли викрити і зруйнувати. Одна зних відкрита недавно, і то не вся,
ласті. Захід начебто буденний. Але цього разу він був збурений важливою подією. Олекса Різників з Одеси, знаний в Україні і не тільки, поет, прозаїк, автор декількох десятків книг, лавреат поа лише її частина. Тут знайдено немало артефактів національновизвольної боротьби українців. Найдивовижніше, що збереглося до нашого часу, – схована у бідоні брошура “Хто такі бандерівці та за що вони борються”. За кордоном цю книгу, автором якої є легендарний публіцист Леонід Федун (Полтава), давно вже назвали легендою воюючої нації. Новина про цю воістино сенсаційну знахідку в тамтешній криївці ОУН-УПА не давала увесь цей час мені спокою. Тому й рішився відкласти все суєтне й вибратися цього літа з Києва в те гірське село. Інтерес спонуканий зосібно й тим, що історію написання та побутування цієї легендарної брошури мені пощастило дещо раніше достеменно дослідити й описати в час наукового стажування у Великій Британії. Як відомо, після завершення Другої світової війни в Лондоні осіло бандерівське крило української політичної еміграції. Воно й заснувало там знамениту на весь світ Українську Видавничу Спілку (УВС), місячник української суспільно-політичної думки “Визвольний Шлях” та єдиний у світі музей Степана Бандери. Саме з Лондона упродовж десятиліть посередництвом ефектно діючої агентурної мережі на територію підрадянської України було нелегально переправлено десятки тисяч “бронебійних” видань УВС. Вони й допомагали руйнувати російсько-радянську імперію зсередини.
Серед низки видавничих серій УВС були дві, які мали стосунок до діяльності підпільних друкарень повстанців в Україні: “Бібліотека українського підпільника” та “Передруки з друкарень криївок ОУН-УПА”. Найголовнішою з них якраз і була “Хто такі бандерівці та за що вони борються”. В Лондоні її перевидали 1953 року накладом 13 тисяч прим. Доти її тиражували в підпільних умовах в Україні. Примірник, що виявлено в Криївці Верхнього Синьовидного – видання 1948 року. Поряд у бідоні сусідував ще один раритет – “Український колядник”, виданий у Відні 1944 року… З почастішим сердечним пульсом беру до рук ці книги. Побиті часом, але ще живі. Ще тримають між своїми сторінками тепло, емоції, мрії тих, хто творив їх, передавав з рук у руки, ховав для нащадків у цьому легендарному бідоні. Енкаведисти з особливою люттю руйнували не стільки самі криївки УПА, скільки все те, що там було, що живило дух воюючої нації: жовто-сині і червоно-чорні прапори, друкарські машинки, радіоприймачі. І ось такі брошури. Але, виявляється, знищити їм вдалося не все… Заходами Галини Кавки та інших знакових земляків на знаменитій Золотій Горі Верхнього Синьовидного нещодавно зведено символічну могилу-пам’ятнику героям ОУН-УПА. Її видно на багато верст довкруж. І то стало початком нового оберемку зусиль пані Галини, спрямованих не лише на увічнення пам’яті батька та його побратимів, а й вивчення Чину й Поклику всіх героїв ОУН- УПА, осмислення та промоцію серед сучасної молоді їхніх подвигів. Нині Галина Михайлівна відважилася на створення у Верхньому Синьовидному цілісного Музейного осередку ОУН-УПА. Цей осередок має включати бібліотеку-архів, Хресну дорогу та впорядковану сповна нещодавно відкриту криївку. Для втілення свого задуму вона й створила цей фонд із промовистою назвою “Слава Україні!”. Для музею фундує купівлю будинку. Головним аргументом, що це на часі, для ініціаторки цього благодійного проєкту слугували дві обставини: нова російськоукраїнська війна та 82-річчя подвигу 12-ти лицарів ОУН-УПА у її рідному селі. Відома синьовидчанка Галина Кавка (Прохна) глибоко переконана, що силу волі й натхнення до перемоги і нинішнім оборонцям України на фронтах цієї кривавої війни, і часто зневіреним українцям в Україні і світовому розсіянні сущим можна і слід черпати від тих, кого ми й донині достойно не пізнали й не пошанували, – безстрашних вояків і взірцевих патріотів ОУН-УПА. Наостанок – про реквізити іменного фонду Галини Кавки- Прохни, який можуть підтримати небайдужі читачі. Найменування організації: Благодійний фонд “Фонд громад “Рідня” Адреса: вул. Незалежності, 17, м. Стрий, 82400, Львівська обл. Код ЄДРПО: 37870413 Рахунок у гривнях: UA813052990000026002011001873. АТКБ “ПРИВАТБАНК”, МФО: 305299. У призначенні платежу просять вказувати: “Безповоротна пожертва на Музейний осередок ОУН-УПА у В. Синьовидному”. Фундаторка згаданого фонду через юридично оформлену довіреність визначила свого представника в Україні – відомого громадського діяча і журналіста Ігоря Чудійовича з міста Сколе.
Село Верхнє Синьовидне на Сколівщині – Київ
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
