Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Інформаційний простір · “Нині Доля і Воля українців, самостійність Української Держави вирішується на полі бою найдостойнішими синами і дочками України”. · с. 12сторінка оригіналу ↗

Утверджуймо правдоцентричне переконання на українськоцентричних засадах!

Слово Просвіти, №36 за 2024 рік

Василь ЛИЗАНЧУК, доктор філологічних наук, заслужений професор Львівського національного університету імені Івана Франка Закінчення. Початок у ч. 35 за 2024 р. “Геть Москву!” з усіх сфер українського життя Найновіші соціологічні опитування і суспільна практика підтверджують, що престиж української мови і пісні зростає. Проте є досить велика кількість “какаяразніц”, які ще не повернулись у лоно свого українськомовного роду. Їхнє зневажливе ставлення до української державної мови підживлюють такі “діячі”, як депутат Верховної Ради України М. Бужанський. Він 14 квітня 2023 року безцеремонно, безпардонно верещав в радіоефірі “великім могучім”, що “русскій язик – ето наш язик” і він, мовляв, має бути державним на рівні з українською мовою. Безперечно, для моксельців=московитів=росіян російська мова – це їхня мова. Для русів=русинів=українців родовою, рідною мовою є українська. Цей же Бужанський влаштував скандал на муніципальному телеканалі “Київ”. Спекулюючи поняттям “свобода слова”, відмовився розмовляти українською мовою. Вчинки М. Бужанського свідчать, що він є слугою не українського народу. То чому журналісти запрошують до спілкування по радіо і телебаченню пропагандиста зловорожого “русского міра”, сповідувача російської імперської, аморальної правди?! Тим часом за українську національну правдоцентричність як визначальний принцип формування української свідомості та ідентичності, громадянського і державницького переконання патріотів не лише цькують, а й вбивають. 19 липня 2024 р. чорна зловісна рука підступно і цілеспрямовано навічно зупинила праведне серце талановитої мовознавиці, доктора філологічних наук, професорки Національного університету “Львівська політехніка”, політика, громадської діячки, депутата Верховної Ради України (2012–2014), публіцистки, блогерки, щедрої, мудрої, ніжної матері й бабусі Ірини Дмитрівни Фаріон. Десятки тисяч глядачів захоплено дивилися на парламентському телеканалі “Рада” культурологічну програму І. Фаріон “Велич особистості” (2013–2019), метою якої були правдива популяризація знакових постатей української історії, культури, політики. І. Д. Фаріон створила 160 передач. З метою висвітлення життя видатних українців заснувала і була автором телевізійного проєкту “Ген українців” (2019–2023) на Львівському телеканалі “НТА”. Ірина Дмитрівна створила два авторські You-Tube-канали (Iryna Farion та Cтудія Фаріон), де вела проєкти “ПротиАнглізм”, “ПолітОгляд” та “Курси з культури української мови”. Вона авторка 7 монографій, навчального посібника, 3 монографій у співавторстві, понад 150 наукових статей та праць іншого характеру. Ірина Фаріон, ґрунтовно володіючи правдивими історичними і сучасними фактами, переконувала, просила, спонукала й часто заставляла українців не забувати ні за яких обставин тієї гіркої правди, закладеної москвинами в уста ката українського народу Петра I і про що писав Іван Огієнко в “Українській культурі” (1918): “Малоросію крукам прібрать”. Професор І. Д. Фаріон була безкомпромісною в оцінках і ставленні до українофобних київських “професорок” на кшталт зайцевих, кондратьєвих, більченкових чи завкафедрових шубіних з Одеської юракадемії (Миколаївський філіал), які публічно проголошували московську брехню, видаючи її за правду, називали Україну “онкохворою американською колонією”, а українську державну мову “блювотною”. Справедливу думку висловив академік Георгій Філіпчук: “Проте чомусь не в цих україножерних постатях очільники та всілякі зверхники вбачали небезпеку, не проти них спрямована заслужена покара за антиконституційність і неправдивість, а чомусь запанікували від надуманих українськоцентричних “загроз” Ірини Фаріон, влаштовуючи їй судові екзекуції, моральні й фізичні репресії за правду”... Вона перебувала в тому “передньому” ряду, де лунав заклик не просто “геть від Москви””, а “Геть Москву!” з усіх сфер національного життя. Аналіз матеріалів засобів масової комунікації свідчить, що гасло “Геть Москву!” з усіх сфер українського життя надзвичайно актуальне. Уже 10 років триває російсько-українська війна, з них майже три роки – повномасштабна геноцидна, терористична, руйнівна війна проти України, а чимало українців і досі у полоні російської психічно отруйної маніпулятивної пропаганди, що призвело до гострого “зіткнення” в інформаційному просторі двох правд – російської та української – про Голодомор-геноцид в Україні. На боці великої московської брехні Станіслав Кульчицький, Антон Дробович, Людмила Гриневич, Лариса Якубова, які дотримуються московської маніпулятивної концепції про так званий “всесоюзний голод”. Спущену з Москви цифру 3,5 мільйона втрат українців у 1932–1933 роках “обґрунтовував” у своїх публікаціях історик Станіслав Кульчицький і нині він рвійно захищає ці неправдиві, значно зменшені дані. Українську національну правду про Голодомор-геноцид, який спричинив жахливі смерті 10,5 мільйона українців, з них 4 млн дітей, захищають Володимир Сергійчук, Олеся Стасюк та їхні однодумці, позиція яких ґрунтується на скрупульозних сучасних наукових дослідженнях та правдивих судових експертизах. П’ятнадцять українських неурядових організацій у “Зверненні до українців світу, урядів України та Канади” наголосили, що “українське суспільство глибоко занепокоєне діяльністю створеного 2013 р. на кошти канадського бізнесмена Джеймса К. Темертея Центру “Студії Голодомору” (HREC), під керівництвом Людмили Гриневич, який під прикриттям нібито досліджень Голодомору займається розмиванням історичної правди про злочин-геноцид українців, дискредитуючи новітні наукові дослідження Голодомору-геноциду. Антиукраїнську діяльність проводить голова Українського інституту національної пам’яті Антон Дробович, який за роки свого керівництва займався переслідуванням науковців, які розкривали злочини Кремля проти українців. Нині навколо Музею Голодомору створена комерційна атмосфера “купівлі-продажу” національних інтересів України. Брудне замовлення на приховування чисельності жертв геноциду українців є черговим злочином, оскільки п’ята колона та агенти Кремля намагається нав’язати Українському народові, державі та світу велику брехню. Українському суспільству добре зрозуміло, що йде боротьба за створення експозиції, яка повинна розкрити злочин геноциду українців, а не приховувати історичну правду, що є загрозою національній безпеці України, тобто антиукраїнські сили намагаються знищити історичну правду про злочини Кремля, вчинені у 1932–1933 роках проти українців, використовуючи брудні кошти. Не можна будувати державу на антиукраїнських засадах”. Деструктивна енергія російських маніпуляторів Безперечно, тільки правдивим, одухотвореним, високим українським Словом і відеозображенням можна відроджувати, розвивати національну пам’ять, українську мову і культуру, національну свідомість і гідність, ідентичність та незламність духу у боротьбі з російськими завойовниками-нищителями за свободу України, утверджувати демократичні цінності. Однак інформаційний простір переповнюють фейкові, брехливі наративи, які російські маніпулятори спрямовують не тільки на українців, а й на громадян близьких і далеких зарубіжних країн. Вони використовують найрізноманітніші методи впливу на духовно-психічний стан людини. Нині по всій Європі, Америці, Азії і навіть Африці московські ідеологи-маніпулятори лицемірно тиражують вислів Путіна, у якому органічно переплелися постправда, брехня і популізм, що російські війська не вбивають свій слов’янський народ на своїй історичній території (мовляв, білоруси, росіяни і українці – один народ), а воюють з нацистами, фашистами, бандерівцями, новітніми мазепинцями і петлюрівцями, які внаслідок націоналістичного перевороту захопили владу по всій Україні, а тепер, мовляв, зневажають, принижують, переслідують росіян і російськомовних українців. Російські пропагандисти-маніпулятори всебічно застосовують впливову емоційну форму для створення фейкових антиукраїнських наративів. Для цього користуються досвідом американських і європейських гонзожурналістів, матеріали яких насичені особистісними емоціями, почуттями, переживаннями. Якщо “читач чи глядач спостерігає за детальним і емоційним, радше гостро суб’єктивним розвитком подій, він ототожнює себе із журналістом, починає йому симпатизувати, співчувати і щиро вболівати за вирішення тієї чи іншої проблеми, про яку мовиться”, – зазначає Роксоляна Білоус. Яскравим прикладом емоційної зарядженості є розширена оповідь російського маніпулятора про те, що вихователька дитячого садочка “Сонечко” у Вінниці брутально вимивала милом рот хлопчика, бо він, мовляв, говорив по-російськи. Цей надзвичайно емоційний, але стовідсотково брехливий матеріал ґрунтовно розвінчали у програмі “Стоп-фейк” (Українське радіо, 12 серпня 2024 р.) українські журналісти Наталя Соколенко і Сергій Стуканов. Вони також під рубрикою “Фейк-контроль” професійно викрили облудність емоційно створеного російським постправдистом матеріалу про те, що нібито Світлана Чернишова з Дніпра у своїх блогах навчає дітей військової термінології і таким чином психологічно готує їх бути готовими вмирати за бандерівців. Лицемірство новітнього Гітлера-Сталіна – рашиста Путіна та його очманілих поплічників безмежне. До речі, світ має знати, що Московія=Росія – це єдина на планеті країна, яка ще в роки середньовіччя двічі в чаду злоби та ненависті знищила під корінь перші паростки демократії в Європі, які існували ще до появи парламентського демократичного устрою в Англії, – це Новгородська Республіка (1478 р.) і Запорізька Січ (1775 р.). Вся історія загарбницького творення московсько-царської та московськокомуністичної імперії – це водночас драматично-трагічна історія переплавлення ідентичностей (насамперед української) в одну – російсько-православну, російсько-імперську та російсько-євразійську (О. Пахльовська). Концептуально об’єднуючий принцип Нині Доля і Воля українців, самостійність Української Держави вирішується на полі бою найдостойнішими синами і дочками України. “Але війна проти Московії=Росії повинна вестися скрізь”. Цю дуже важливу пропозицію академіка Георгія Філіпчука доповнюю: тотальну війну проти московитів=росіян – одвічних загарбників треба вести всіма доступними методами і способами, органічною складовою яких може бути стиль гонзожурналістів – правдива, гостра, дошкульна, емоційна інформація про новітніх російських варварів. Дослідниця гонзожурналістики Роксоляна Білоус справедливо зазначає, що, наприклад, “Яніна Соколова вміло оперує фактами, сатирою, гумором, іронією, метафорами; дотепно, а головне – аргументовано спростовує фейки, маніпуляції та російську ворожу дезінформацію”. Тому дещо парадоксальними є “Пропозиції до критеріїв віднесення інформації до такої, що розпалює ненависть, ворожнечу, жорстокість до окремих осіб чи груп осіб” Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, опубліковані 14 травня 2014 р. Згодом Нацрада видалила з сайту свої “Пропозиції…” не використовувати у ЗМК слова “орки”, “русня”, “чмоні” та інші, мовляв, некоректні вислови про військових Російської Федерації, щоби “зберегти людську гідність”. У “Пропозиціях…” зазначено, що ненормативна лексика та образи на адресу окупантів у медіа “мають на меті демонізувати противника”. Нацрада вважає, що агресивна лексика може “сприяти ескалації війни”. Журналісти повинні уникати агресивних та неетичних висловлювань стосовно збройних сил Російської Федерації, представників окупаційної військової та/або політичної адміністрації (окупаційної влади) що “може призвести до загострення військових дій та створення додаткових напруг у суспільстві”. Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення рекомендує “дотримуватися об’єктивності до всіх ворогуючих сторін”. На мою думку, у “Пропозиціях…” Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення не взято до уваги особливості безпрецедентної повномасштабної гібридної війни Російської Федерації проти України, які спонукають по-новому осмислювати морально-психологічні, професійно-етичні, політико-ідеологічні засади принципів і стандартів журналістської творчості. Стосовно дотримання принципів, функцій і стандартів функціонування ЗМК в Україні дуже важливо враховувати особливості історії України, яку впродовж століть колонізували, зросійщували, полонізували, мадяризували, румунізували і навіть чехізували; формували в українців свідомість бездержавності, меншовартості, ущербності, малоросійства, рабської покори. У сучасних умовах повномасштабної російсько-української війни, конституційний обов’язок кожного громадянина стати на захист Батьківщини. З огляду на те, що український журналіст є громадянином України, то він, як особистість, покликаний принципово поєднувати професіоналізм, патріотизм, політичну далекоглядність на засадах українського правдоцентризму. Адже принцип довіри до журналістського слова і відеозображення є визначальним у створенні українськоцентричного життєдайного духовно-національного середовища. У сучасних умовах концептуально об’єднуючим принципом функцій, стандартів журналістської творчості є “український націоцентризм”, який визначає вибір оптимальних варіантів висвітлення української національновизвольної боротьби з московськими загарбниками-нищителями та розв’язання проблем мирного національного державотворення. Отже, українські ЗМК покликані називати українських героїв – героями, подвиг захисників України – подвигом, російську агресію – агресією, російську брехню – брехнею, російських вбивць – вбивцями, російських ґвалтівників – ґвалтівниками, російських грабіжників – грабіжниками, московський зло-

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин