Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Суспільство · “Віковічний північний полюс крижаного зла має бути розтоплений на вільні мирні ріки і затишні озера”. · с. 2сторінка оригіналу ↗

До перемоги крок за кроком Пам’яті героїв

Слово Просвіти, №36 за 2024 рік

Закінчення. Поч. на стор. 1 плану. Все це неабияк знецінило попередні результати цієї операції. Видається розумним планування такої операції з метою швидкого просування до Льгова і Курчатова, щоб з ходу заволодіти АЕС. Це було б чудовим завоюванням, масштабним і гучним, яке б гарантовано змусило ворога кинути туди похапцем величезну військову силу. Це, у свою чергу, дало б можливість значуще послабити тиск ворога на Донеччині, а також на інших ділянках фронтів, а за сприятливих умов і згідно із заздалегідь підготовленим і реалізованим планом – нанести болючий удар ворогу на будь-якій послабленій ланці фронту. Але такого плану не було. Про це свідчить те, що резервні українські війська повною мірою так і не були введені у зроблений передовими бригадами прорив. Це свідчення фактів, про які я вже сказав, – педантична обережність Сирського, а головне – відсутність чіткого політичного плану. Можливо, наші війська змогли б пройти і далі Курчатова і Льгова, ближче до Курська, тоді можна було б говорити про великий стратегічний наступ, який неабияк змінив би весь хід війни. Неготовність політичного планування, а можливо, й відсутність віри у її успіх з боку керівництва держави, тих “5-6 успішних менеджерів”, помітно знецінили можливу значущість Курської операції. Про відсутність такого планування свідчать і запізнілі адміністративні дії на звільнених територіях, і плутана урядова риторика щодо курських подій. Вони ніяк не могли визначитися – чи це окупація, чи це звільнення, чи якось по-іншому йменувати. Однозначно це звільнення етнічних українських територій, анексованих Московією понад століття тому! Не треба дипломатичних еківоків і лукавства. Всі угоди Москва перекреслила і кинула у смітник історії цією війною. Все це тепер не чинне, юридично і фактично. Таке з агресором трапляється далеко не вперше, коли він не набуває нових територій, а втрачає раніше ним загарбані, незалежно від того, як давно агресор ті території вкрав або загарбав. Згадаймо, зокрема, за результатами Другої світової війни, скільки територій втратила нацистська Німеччина. І це не тільки Судети, це й вся Прусія, східні терени, які відійшли Польщі тощо. І це ж не все, бо і на Заході Франція повернула собі території, етнічно пов’язані з нею. Нечіткість у плануванні і державницькому підході значно послабили цінність і значущість Курської операції. Таке враження, що урядовці самі тепер не знають, що з цим робити. Звісно, не варто нам копіювати Москву, проводити там псевдореферендуми або ставити свої цивільні адміністрації тощо. Це все після війни. І референдуми проводити там необхідно, але через 10-15 років після закінчення війни, щоб він був усвідомлений і підготовлений, та й люди на тих територіях матимуть певний час прийти до тями від істерики війни і тотальної російської пропаганди. Крок за кроком, методично, послідовно і ефективно – так робляться добрі державні справи. Не “нагнути” за радянськими ле- 1 вересня біля Малої Токмачки Запорізької області на фронті російсько-української війни загинув командир протитанкового взводу Георгій Шовкошитний, молодший син відомого українського письменника і громадського діяча, народного депутата України першого скликання Володимира Шовкошитного. Про це сам письменник повідомив на своїй сторінці в соцмережі Facebook. “Якщо хтось думає, що загинути за Україну – це найстрашкалами, а довести, що бути з Україною – це добре. Хоча не можна сказати, що Курська операція в цілому не досягла певних успішних результатів. Попри твердження серед широких кіл, що ця операція ніяк не відволікла московські війська з фронтів в Україні, все-таки значна кількість окупаційних військ змушена передислокуватися на Курщину. Це один із спланованих вимірів новітньої “Курської дуги”, здобуток наявний, хоча він був би значно більший за умов, про які написав вище. Те ж саме стосується і шокової терапії для російського суспільства – шок приниження і вірус зневіри у “всемогутність русского оружія” – це теж наш здобуток від цієї високовольтної дуги, якою ми вразили зненацька нахабного і цинічного агресора. Ще один вимір – наочна аргументація перед всім світом, що Україна не тільки стійка в обороні, а й вельми успішна в наступальних діях. А це дає додатковий імпульс нашим партнерам в допомозі нам. Ми встояли довгий і важкий період влаштованої трампістами засухи в допомозі України. З весни маховик допомоги від США, який був заклинений “хорошимі американцями”-трампістами, поступово набуває швидкості. Шкода, що вибори у США дуже відволікають уряд США і в цілому тамтешнє суспільство від України. Так, там зараз вирішується екзистенційна доля не тільки США, а й усього світу, і найбільше – України. Путін це знає, Путін нервується і починає прямо втручатися у вибори своїми КҐБстськими викрутасами. Він знає, що для нього це теж питання життя чи його смердючої смерті, як і для всієї його імперії зла. Саме тому по всьому світу розганяється тема переговорів про “мир”. Через вкиди в засобах масової інформації, через тиск на тих чи інших західних політиків. Я не можу зрозуміти, навіщо в цю гру продовжують грати україн- На фронті в боротьбі з російськими окупантами загинув військовий, активіст УНА-УНСО, син визначного політика-дисидента і політв’язня радянських часів Анатолія Лупиноса – Микола. Про це повідомив речник оперативного угруповання військ “Таврія” Дмитро Лиховій у соцмережі Facebook. ські урядовці. Цю фальшиву і дурну фразу про “всі війни закінчуються за столом перемовин” вже зробили якимось закляттям, яке втовкмачують у голови суспільних організмів. Перечекати Путіна, а потім все владнаємо? Теж фальшивка, яка існує або з нерозуміння природи віковічного московського імперського нацизму, або щоб приховати своє огидне лукавство. Рецепт один: крок за кроком на полі бою тиснути на окупантів, крок за кроком зусиллями наших партнерів затискати агресора в економічну удавку, крок за кроком допомагати Україні стати виробником надсучасної військової продукції, яка перевищить будь-які економічні можливості Росії, ослабле- “Ще одна велика й болюча втрата. Загинув Микола Лупиніс-молодший – воїн ЗСУ, мінометник, сержант, унсовець, син того самого легендарного Дяді Толі Лупиноса, одного із засновників УНА-УНСО”, – написав він. Мінометник, 31-річний сержант Збройних Сил Микола Лупиніс, як і батько, писав вірші про війну. “Мене часом запитують люди, коли я приїжджаю додому: коли це все закінчиться? І я завжди відповідаю на це: “Коли закінчимося ми”, – якось сказав Микола в одному з інтерв’ю. Співчуваємо рідним, усім, хто знав полеглого воїна Миколу Лупиноса. ної критичними санкціями з поступовим переходом на ембарго. Утім, у цьому напрямку, може, й повільно, але послідовно ситуація і розвивається. Снарядами ми вже трохи розбагатіли, і це лише початок. В оснащеності дронами ми вже як мінімум не поступаємось московським мародерам, власне виробництво, попри всі труднощі воєнного часу, йде стрімко вгору, завдяки інвестуванню партнерів і створенню спільних виробничих потужностей на наших теренах. З часом будуть і українські аналоги ATACMS, потім і томагавків. Західні літаки F-16 вже в Україні, далі їхня кількість буде зростати, як і досвід і кількість наших пілотів. Шведи вже реально почали військової частини А2 0284, в якій написано: “Висловлюємо Вам слова подяки безмежної за допомогу у підготовці до виконання бойових завдань по захисту територіальної цілісності України з початку повномасштабного вторгнення. Низький Вам уклін за Вашу активну громадянську позицію та дієвий патріотизм, що є важливою запорукою нашої перемоги”.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин