Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Суспільство · “Алея Пам’яті – це не просто данина шани героям, а нагадування про вічне життя тих, хто став до небесного війська”. · с. 3сторінка оригіналу ↗

Куди подій несе нас вирок?!

Слово Просвіти, №36 за 2024 рік

Чомусь у багатьох європейських політиків Україна, яка бореться з рашистами, відстоюючи свою незалежність, міжнародне право, свободу і демократію, тобто ті цінності, що після Другої світової стали головним здобутком вільної Європи і всього цивілізованого світу, викликає здебільшого роздратування. Радикали ж взагалі схильні бачити в ній винуватицю негараздів, спричинених загарбницькою жорстокою руйнівною війною, з якою прийшов на українську землю їхній “улюбленець”. І тут виникає цілком закономірне запитання: очевидно, щось не так у цьому світі, якщо в головах політиків і значної частини їхніх виборців переплуталося біле з чорним і вже не видно різниці між добром і злом? Так іноді буває, коли на вулиці з’являється якийсь нахаба-хуліган, котрий надто агресивно себе поводить, вимагаючи у перехожих гроші та коштовності. Хтось намагається в цей час обійти зловмисника стороною, хтось поспішає віддати йому те, що він вимагає, аби не наражатися на неприємність, і рідко хто насмілюється дати відсіч злочинцю. Однак хтось-таки примудряється викликати поліцію і з появою поліцейського поведінка зловмисника раптово змінюється. А уявімо собі, що у злочинця з’являється група підтримки з боку тих чи інших перехожих, які починають допомагати йому “експропріювати” у простих громадян нажите начебто незаконним, на їхню думку, шляхом. Але саме так дуже часто й поводять себе і політикани-популісти, яких ми бачимо і чуємо в ході передвиборчих перегонів. І чим відрізняються, скажімо, представники найбільш шаленого республіканського MAGA-крила в Америці, які закликають з передвиборчої трибуни: “Жодного цента допомоги Україні!”, від тих же німецьких шанувальників путіна, що у популістському екстазі кинулися завойовувати владні висоти? І як попереджають експерти, це тільки початок епідемії європейського і світового сказу, викликаного вірусом рашизму. Мовляв, пуйло прийде – порядок наведе… До речі, воно вже прийшло зі своїм порядком в Україну, від якого захлинулися кров’ю мешканці Бучі, Ірпеня, Маріуполя та інших окупованих рашистами українських міст і сіл, перетворилися на руїни десятки українських міст, а мільйони їхніх мешканців, переважно жінки та діти, змушені шукати притулку на Заході, ставши біженцями. Тепер Європа стала надто перенаселеною втікачами від війни, і це лягло додатковими обтяженнями на бюджети європейських країн і відповідно на платників податків. Звісно, певна доля вини у виникненні такого масштабного процесу активного “переселення народів” лежить і на європейських політиках, які протягом тривалого періоду сповідували політику угодовства по відношенню до кремлівського фюрера, і той, відчувши свою повну безкарність, після упокореної Чечні кинувся “примушувати до миру” Грузію, а потім і Україну. Але замість критичного переосмислення власної політики і виправлення помилок європейські політичні сили, а найбільше ультра радикали, стали шукати винуватців на стороні і звинувачувати в роздмухуванні війни не агресора, а його жертву, яка, бач, насмілилася йому протистояти. Отже, чимало політиків-популістів, нерідко щедро підгодованих кремлем, чомусь дуже швидко забули про європейські цінності і стали гнути прорашистську лінію. Здається, ще трохи – і як на довоєнному Донбасі, європейські фанати пуйла дивись і заволають: “путін пріді!”. На Донбас путін прийшов, перетворивши цей багатий індустріальний регіон на руїни. Невже цього хочуть і європейські політики, які заблукали між європейськими цінностями і рашистським терористичним переформатуванням світу, у якому всім знайдеться місце – в облаштованому рашистами концтаборі. Але навряд чи вже буде для знецінених популістами європейських цінностей. Але, на жаль, ті, хто вершить європейську і світову політику, напевно, думають зовсім про інші цінності. Скажімо, великий бізнес хоче великих Ґешефтів з кремлівськими рашистами, і їм байдуже, що політика і бізнес на крові призводять до ще більшої крові. Хоча вони не проти поговорити й про мир, але на їхніх умовах та умовах їхніх кремлівських бізнеспартнерів. Головне – переконати достатню кількість виборців через підконтрольні змі та інформаційні ресурси глобального рівня, що зло неможливо перемогти, а відтак з ники місцевої школи винесли до кожного лампадки, почергово під звуки метроному відкривалися світлини, називалися імена кожного загиблого і перед присутніми поставали обличчя Героїв. Рідні, друзі, знайомі нескінченним потоком потяглись до таких знайомих, дорогих і рідних обличь. Щоб покласти квіти, обійняти світлини, сказати слова вдячності, омити сльозами болю і скорботи... Небесний мурал Пішли до неба, мов хмаринки, Не попрощалися ні з ким. А звідти падають сніжинки, Їх поглинає чорний дим. Гримлять з-за обрію гармати, ним потрібно замиритися. Як свідчить поведінка окремих відомих постатей великого бізнесу, які відіграють далеко не останню роль на політичному полі Європи та Америки, приклад путінського диктаторського правління видається їм не таким вже й неприйнятним. І не лише в управлінні побудованими ними бізнес імперіями, а й взагалі при плануванні нового світоустрою. А тому на вимогу учасників так званої осі світового зла, вони, напевно, і європейські цінності вже не проти трансформувати, відповідно, під цінності того ж світового зла. Принаймні Китай і країни Глобального Півдня вже давно виступають проти так званої гегемонії у світовій політиці (напевно, треба розуміти під цим гегемонію міжнародного права) і ведуть мову про багатополярність світу і відповідно дотримання інтересів світових еліт. На цьому закцентував нещодавно свою увагу і міністр закордонних справ КНР Ван Ї у статті, опублікованій на сайті МЗС КНР напередодні триденного саміту Китайсько-Африканського форуму. У ній зокрема йдеться про будівництво “впорядкованого багатополярного світу та всеосяжну економічну глобалізацію”. А глобалізація потребує, очевидно, більш жорстких методів управління і контролю, ніж ті, що пропонує традиційна демократія. Чи не тому один із кандидатів у президенти США Дональд Трамп якось заявив своїм виборцям, мовляв, оберете мене, і ходити на вибори більше не доведеться? Чи не тому зростає попит на ультраправих та ультралівих у ліберальній Європі? Чи не тому в океані світової політики, збуреної виборчими перегонами, так заштормило і корабель світової демократії понесло на рашистські рифи? Залишається тільки сподіватися, що у колективного капітана, штурмана і команди нашого спільного світового корабля вистачить досвіду, професійних навичок і злагодженості, щоби уникнути катастрофи. Принаймні Україна, яка воює у цей час із рашистським мордором за своє краще майбутнє, а відтак і за те, щоби світ став кращим і безпечнішим, докладає до цього неймовірних зусиль і платить за це неймовірно високу ціну – життями захисників незалежності країни і світу від рашистського зла.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин