Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
З блокнота письменника · “Не сприймай серйозно думку людей про себе. Вічне майбутнє твоєї душі від них не залежить”. · с. 8сторінка оригіналу ↗

Серце хоче Бога Уривки із книги записок Ігоря Павлюка

Слово Просвіти, №36 за 2025 рік

*** – Поезія – сплав несумісних енергій. Добре сплавити метафізику та алхімію. Ото і буде Всесвіт. Коли сплавити два м’які метали – олово та мідь, то буде твердий метал – бронза. Це теж поезія. – У Середньовіччі автори підписувалися ноунеймами або ж взагалі не підписували своїх текстів. Така була етика. А зараз чужі тексти своїм іменем підписують. – Жах сучасності: нечисть опирається на книги святих, на досягнення науки, культури, ШІ теж у розпорядженні нечисті (З Інтернету). – Багатьох фарбованих патріотів сито годують Іван Франко, Тарас Шевченко, Леся Українка. – Святе діло – виганяти торгашів із храму Літератури, як Христос виганяв їх із Дому Отця Його. – Всьому свій час: у молодості гуляти, у середньому віці – працювати, у старості – молитися. – Первісній людині все одно де бути: в печері чи в космосі. Первісна людина ще нічого не розуміла... Напевно. – Людям, які говорять правду і зостаються вірними своїм предкам, завжди важко живеться. – Із людьми стає нецікаво. Цікаво з Богом та бісами. – Не сприймаю ідеологічно ангажованих поетів. Не сприймаю хімічних поетів. Лише метафізику та алхімію сприймаю. – Не національність, не ідеологія, навіть не релігія визначають суть (порядність) людини, а її совість. – Естетика – також етика, а етика – дієва естетика. – Якщо людина після смерті своєї не має ніякої вигоди від слави земної своєї, то всі потуги для здобування слави людської – треш. А якщо після смерті людини її земна слава її компрометує – то здобування слави – повна дурість. – Нормальна людина влади не бажає, тому влада завжди в руках ненормальних (Джордж Орвелл). – Усе більше переконуюся у важливості духовної формули: похвала від людей позбавляє нас похвали від Бога. Це ключовий алгоритм, який народжує багато інших порад для спасіння душі своєї. – Люблю думати і шліфувати думки свої, кожну думку окремо. Як пральна машина крутить (пере, полоще) одяг. – Розумні люди не бувають злими, злість передбачає обмеженість (Жан-Поль Сартр). – Ніяка робота не важлива. Люди колись збирали ягоди і так жили. Важлива молитва – спілкування із Богом. – Морська і космічна хвороба. Колись мене море хвилювало, а потім – космос. А тепер – внутрішній космос. – Поезія – дарування душі. Без душі поезії нема. Це мертвизна. – У могилі немає слави. Хробаки справедливі. – Не порівнюй себе з іншими. Кожен різний у Господа і кожен Йому милий. – У здоровому суспільстві кумирів не буває. – Святі не воюють. Вони вже перемогли. – Поки одні люди використовують ракети, щоб обстрілювати сусідів, інші – запускають їх у космос. – Їжа духовна і їжа фізична. Подібні процеси. Їсти потрібно постійно. У дитинстві для росту, а потім просто підтримувати життя тіла і душі. Якщо переїдати – буде ожиріння (для душі: багато знань – то багато печалі...). – Навіть дерева несуть свої хрести... – Справжній поет, як і справжній цілитель, не шукає клієнтів, а вони його шукають. – Рости можна, поповнюючи знання, а можна через біль. Через біль надійніше. – Видовищем бути легко, хлібом – ні... (Ярослав Басараб). – Христос був великим Воїном, який довів свою Місію до кінця, не відступаючи, не йдучи на компроміс. – Не очікуй, що тебе будуть любити у світі, в якому розіп’яли твого Господа (Чарльз Сперджен). – Штучний Інтелект не має душі... Тому не плаче і не сміється... – Хтось вважає так: Бог є, але життя для людини після її фізичної смерті нема. Є ще й така думка: Бог не втручається у життя людини навіть за її життя. – Основний конфлікт – це конфлікт між ангелом та бісом у душі моїй. – Кожен із нас носить маску. Хтось нею прикриває шрами і рани, а хтось – свою гнилу сутність. – Найкращий спосіб надання психіатричної або психологічної допомоги людині, що впала в депресію, – дати йому виговоритися, виплакатися, викричатися. – Понадмірна чутливість обертається нечутливістю, що властиво при паралічі. – У Бога смерті нема – лише переформатування. Тому не бійся смерті ні рідних, ні своєї тим більше. Бо твоя смерть – це вже не твоя проблема... – Демократія – нині влада демона, а не демосу (народу). – На Божій дорозі поразок нема. – Самотність – добре, коли ключ із твого боку дверей. Свобода (Почуте). – Забанили мене на Фейсбуці, бо написав “Христос Воскрес!”. Кажуть, це нетолерантно до інших релігій. – Якщо література не прославляє Бога, то вона – туфта, яка нікому і нічому не потрібна. Або й шкідлива. – Істина без совісті – дурість. – Хворі діти-сироти. Що може бути гірше?.. – Чи може та істота, яку нація називає своєю совістю, писати пасквілі на того, кому заздрить?.. – Аморальний авторитет... – Помилятися можна. Брехати не треба. – Найоптимальніша релігія – совість... – Знаю двох святих у роду своєму: баба Таня і двоюрідний брат Льоня... – Не сприймай так серйозно літературу. Хліборобство більш важливе. Хоча й воно вторинне. Бог усю їжу дав людині на планеті. Лише молися – і все тобі буде. Серйозно сприймай лише Релігію. – Можна жити з меншим мозком, але більшими зубами... Як динозаври. – Самогіпноз людині потрібен, як і алкоголь, який сам організм виробляє. – Милосердя – риса великих (Божих) людей. – Душа без тіла обійдеться, а тіло без душі мертве. – Драма поета-християнина: багатослів’я – то гріх. Де межа?.. Слова мають ставати Логосом. – Серце хоче Бога... *** Внук Данило запитує мене: – Діду, а що таке гріх? – То коли людина нечемна, – пробую пояснити йому я, – говорить погані слова, б’є діда, говорить неправду, щось краде... – Я чемний... трохи... – зніяковіло відповідає Даня. – Чемний-чемний, – ласкаю внукову рудувату, як і вменек, голівку. – Головне – попросити пробачення, якщо був нечемний. – А якщо ні... – То після смерті нечемні до пекла потрапляють, їх душі... А чемні – в рай, – пояснюю внукові, відчуваючи, що інакше не поясниш дитині... – А зо таке рай, пекло? – сподівано запитує Данилко. – Рай – то там, де добре, все і всі є, кого ти любиш. А пекло – то коли нудить, зубчик і вушко болить... – Пояснюю примітивно, додаючи глупо, знаючи, що Даня не любить їсти суп, – і суп треба постійно їсти. Внук задумався. На сьогодні достатньо, здалося мені. *** – Давай тебе молитися навчу, – кажу внукові. – Ми у школі молимося, – відповідає шестирічний Данилко. – А як? – Отче наш, прости нам провини наші... Далі забувся... – Господи Ісусе, помилуй мене грішного, – кажу йому дещо скорочену Ісусову молитву. Данило задумується. Свята у внука задума. – По-справжньому віруючі в Бога люди радісні у глибині своїй. – Літературний процес – ярмарок марнославства. Огидно. Тому грішно. Бо марнославство – донька гордині. – Людина, яка не пройшла через пекло своїх пристрастей, ніколи не подолає їх (Карл Юнг). – Різниця між геніальністю та дурістю в тому, що у першої є свої межі (Альберт Ейнштейн). – Як хочеться поплакати – поплач. Бо стримана сльоза – важка отрута. – Думай частіше про Бога і про динозаврів... – Розмова двох чоловіків: – Ким ти хочеш бути? – Святою... землею. – “На вас напали дегенерати, які заплутались у власних міфах” (Владімір Буковський). – Стукнувся в небо душею. Вертаюсь назад. – Ніхто не хоче чинити зло, воно здатне існувати, тільки мімікруючи під добро. – Дехто не боїться смерті, тому що боїться життя... – Держава, яка убиває свого поета і руйнує церкви, приречена на небуття. – Змінюється (деградує) не лише етика, але й естетика... – Хочеш смерті? Помри від праці, а не від алкоголю, наприклад. – Не сприймай серйозно думку людей про себе. Вічне майбутнє твоєї душі від них не залежить. – Ключове слово моєї поезії – печаль, яка у мене буває навіть сексуальна: сексуальна печаль. – Хотів би я бути первісною людиною: збирачем ягід... Коли ще люди не полювали, а їли те, що дала природа... Це і був рай. – Є поети: - духу - душі - букви – Є огидні грішники, які шукають жертву (добру і наївну людину), на яку гріхи свої хочуть перекласти. – Не той друг, хто напоїв, а той, хто похмелив. – Доки людина сама не захоче змінитися, ви її не зміните... – На золотому годиннику час іде швидше, ніж на залізному. – Чим церква відрізняється від театру? У церкву приходять як в гості до Бога, а в театр – до людей. У львівському видавництві “ЛА “Піраміда”” готується до друку третя книга вибраних записок українського поета і науковця Ігоря Зиновійовича Павлюка, які він відверто пропонує любителям афористичних висловів, а також тим, хто із користю для свого духовного розвитку заглядає у творчу лабораторію митця і сплітає вінки із терну та лавру на Божій дорозі. Ця книга – хрестоматійний додаток до монографії Ігоря Зиновійовича Павлюка “Українська авторизована поезія: світоглядні традиції та тенденції”, яка також готується до друку. Пропонуємо уривки записок із майбутнього третього тому.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин