Пошта “СП” · “Всі ми дзвонарі великої держави і Господньої волі”. · с. 9сторінка оригіналу ↗
Пам’яті маестро
Слово Просвіти, №36 за 2025 рік
У великій залі Будинку вчених (м. Київ) відбувся вечір пам’яті композитора Леоніда Нечипорука. Протягом майже трьох годин звучали пісні на його музику та вірші сучасних українських поетів.
– Хочу скласти молитву вдячності Богові, що дав щастя жити з чоловіком, в якого я була його половинкою, його другим крилом, – наголосила дружина Нечипорука пані Людмила. – Бог благословив нас щасливим життям. Нам завжди було цікаво разом, він моя радість і щем. Для мене він завжди живий, а для доньки та онуків був найкращим батьком і дідусем. Вони все пам’ятають. Вдячна за його талант, за те, що дозволив і мені бути причетною до його творчості. Він був не тільки прекрасним артистом, а ще й мав величезний багаж знань про живопис. Він міг з захопленням мені і дітям розповідати про художників, яка різниця між символістами та авангардистами, реалістами та абстракціоністами. Так переживав, що не вистачає повітря в його пізніх картинах… Він любив Україну, любив усіх нас. Він шанував слухачів і виконавців своїх пісень. Був неймовірно талановитою, душевною, позитивною людиною. Видатний поет-пісняр, хрещений батько творчості Леоніда Нечипорука Вадим Крищенко пригадав: – Колись Леонід Матвійович прочитав мій вірш “Дзвонарі” і сказав, що всі ми дзвонарі. Є служителі різні у Храмі – І отці, й архіреї старі, І прості, непомічені нами, Без золочених риз – дзвонарі.
В цьому храмі життя, в цьому світі, Що здійма свої бані до хмар, Серцю бачиться – я не єпископ, Не священник я – лише дзвонар... Всі ми дзвонарі великої держави і Господньої волі. Так трапилося, що я співпрацював з багатьма відомими людьми, їх уже немає. Дмитро Гнатюк, Раїса Кириченко, Назарій Яремчук, Ніна Матвієнко, Віктор Шпортько, Іван Мацялко, Микола Мозговий та багато інших. І серед них – мій товариш, мій близький друг Леонід Нечипорук. Дякую вам, пані Людмило (Нечипорук), за те, що організували цей вечір. Я вже мало де ходжу, але на цей вечір не міг не прийти. – Щоб бути людиною, потрібно відчувати любов і ненависть, радість і біль, задоволення життям і смертю, – переконана ведуча вечора, народна артистка України Світлана Мирвода. – Але залишимо в пам’яті ті чудові миті, коли ми раділи, ко-
Світлана Мирвода та Людмила Нечипорук ли в країні був мир. І дні, коли з нами були кохані, пам’ять про них залишиться у наших серцях і наших душах. У виконанні пані Світлани прозвучала низка пісень на музику Леоніда Нечипорука: “Колискова для коханого”, “Тихо осінь прийшла у мій двір”, “Передзвін кохання” (прем’єра) у дуеті з Анатолієм Бабичем, “Моє літо пахне ще медами”, “Заманив мене глід”, “Кохання віри не втрачає”. – Пісня на музику Леоніда Нечипорука “Батьківська любов” стала моєю візитівкою, – зізнався народний артист України Леонід Сандуленко. – Колись він запропонував мені – “Бери, хороша пісня”. І по сьогоднішній день, де б я не був, обов’язково звучить ця пісня. І сьогодні я з задоволенням заспіваю цю пісню. Крім цього, виконую багато його інших пісень, завжди згадую Леоніда Матвійовича. – Я знав Леоніда Нечипорука з 2012 року, – зазначив співак Володимир Стельмах. – Він був людиною з великої літери, а людяність сьогодні велика рідкість. Леонід Матвійович для мене, як тато. Нехай про нього назавжди залишиться світла і добра пам’ять. Також у концерті взяли участь народний артист України Олесь Харченко, заслужені артисти Ірина Персанова, Віктор Кавун, Каріна Карасьова, Ярослав Гавюк, а також Ярослав Чорногуз, Тетяна Мірошниченко, Анна-Марія Миронова та інші. Прозвучали пісні на вірші Вадима Крищенка, Тетяни Череп-Пероганич, Степана Ткаченка, Вадима Крищенка, Наталії Коломієць, Ніни Діденко, Лариси Петрової, Тетяни Левицької, Світлани Короненко та інших поетів. А родзинкою вечора стало відео пісень у виконанні Леоніда Нечипорука. Серед них – прем’єра пісні на слова Наталії Матюх “Лиш тінь моя”.
Едуард ОВЧАРЕНКО своє. Перша картина була “Молитва”. На ній я створила монахиню під час ревної молитви. Плела у вільний від роботи час. Іноді вночі, коли вже всі спали. Завершені роботи першим зустрічало сонце. Це рятувало на чужині від суму”. На виставці є картина “Хрест”, який несе, важко схилившись під тягарем, монах. Її майстриня створила під час війни, коли син перебував у Краматорську. Кожна робота має свою історію. Серед них є такі (“Щастя”), які легко плелися, а є ті, що важко. “Буває, починаю, залишаю, знову беруся. Скільки часу займає така праця, важко сказати. Плету за схемою. Було таке – сплела, придивляюся, рахую, овва… зробила помилку, тоді розпорюю ізнову починаю”. Крайня в часі її праця “Весна”. На ній сяє сонечко, дівчинка поливає квіти. Майстриня плела її з думкою (березень, квітень, травень), що у травні закінчиться війна… Вишуканість, філігранність, ніжність і чистота, невидима ангельська присутність, сонячна і творча енергія. Це перше, що спадає на думку під час перегляду експозиції. Кожна така робота – це велика праця, велике натхнення.
Валентина СЕМЕНЯК, м. Тернопіль
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
