Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Витоки · “Походження української мови є одним із визначальних чинників формування української ідентичності”. · с. 10сторінка оригіналу ↗

Місто на пагорбах

Слово Просвіти, №36 за 2025 рік

Юрій МОСЕНКІС, заслужений діяч мистецтв України, доктор філологічних наук Може здатися дивним, але наблизитися до розгадки назви Києва нам допоможе його арабська назва, з одного боку, і візантійська (яку традиційно вважають вірменською), з другого. Київ на горах – Куява У “Слові про Ігорів похід” великий князь київський Святослав бачить мутний сон “у Києві на горах”. Ув іншому місці “Слова” тропа Трояня веде чересъ поля на горы – можливий натяк на полян і Київські гори. Гора, де пізніше постав Київ, виступає в легенді про апостола Андрія. Аскольд і Дір побачили градок на горі. Літопис згадує гори Київські під 882 р., гора Київська фігурує під 945 р. Старокиївська гора ра- Дмитро КОЛЯДЕНКО, президентський стипендіат 2025 року, лавреат Міжнародної німецько-української премії імені Олеся Гончара Походження української мови – не вузько наукове, а суспільне і стратегічне питання, що є одним із визначальних чинників формування української ідентичності. Вирішення цього питання є результатом синтезу цілої низки наук – не тільки мовознавства, ай історії, археології, генетики, антропології тощо. А в межах мовознавства про формування мови свідчать усі галузі цієї науки – фонетика, морфологія, синтаксис, лексика. Серед сучасних досліджень походження української мови слід виділити декілька напрямків. Академік Григорій Півторак підкреслює, що українська мова зазнала впливу іранських (скитосарматських), тоді як білоруська – балтських, а московська – фінно-угорських мов. Іранські впливи на формування української мови досліджував і Орест Ткаченко. У серії публікацій професора Костянтина Тищенка було запропоновано низку паралелей українських слів зі словами багатьох ніше звалася Київською. Логічно, що річка Киянка мала протікати під горою Кия (Замковою горою). Візантійський імператор середини Х ст. Костянтин Багрянородний називає Київ Кіоава. Ув арабських джерелах Х–ХІІ ст. (аль-Істахрі, ібн Хаукаль, Димахкі, аль-Ідрісі) назва Києва (або Київської землі) – Kuyaba, Kuya- va, Chyiav, ув анонімного перського географа ІХ–Х ст. – Kuja- ba, Kujave. Першоджерелом уважають працю ал-Балхі початку Х ст. Ці форми вказують на українське слово кyява – “крутий пагорб” (словник за редакцією Бориса Грінченка), гуцульське діалектне кyєви “вершини гір”, польське діалектне kujawa “піщаний пагорб”. Порівняймо також польську область Kujawa, пізніше Kujawy, Cuiauia, Cuiavia, з якою пов’язане виникнення польської держави (тут розташоване місто легендарного Попеля). Тітмар Мерзебурзький на початку ХІ ст. називає Київ Cuieva (in Cuieva ci- vitate). Пов’язуючи Щека з чехами, а Хорива з хорватами, Кия співвідносять із західнослов’янським племенем куявів – порівняймо польських полян. Найменування Києва як “пагорба” порівнюють із тотожними значеннями назв Прага та Вавель (давня назва Кракова, збережена краківським замком). У пізніх літописах Кий пов’язаний із горою Києвицею (від давнішої форми *куявиця, *куєвиця?). Можна побачити суперечність у літописному повідомленні про полян, які мешкають на горах, і порівняти назву племені з назвою гір – українське карпатське полонина, болгарське планина “гори”. Отже, можливо, та сама ідея Києва на горі виражена трьома способами: а) протиставлена Подолу Гора, б) Куява “пагорб” та в) поляни “горяни”. Порівняймо в Якимівському літописі: Славяне, живущіе по Дніпру, зовомыи Поляне и Горяне. Зазвичай припускають, що варяг Олег Віщий назвав Київ “матір’ю городам руським” на основі грецького образу міста-матері (метрополіс буквально “мати-місто”, слово “місто” у грецькій мові – жіночого роду). Однак навряд чи варяг мислив погрецьки – вірогідніше, жіночий образ міста пов’язаний із формою Куява. Київська фортеця Самватас – “зубата” Подана візантійським імператором Костянтином Багрянородним (середина Х ст. – епоха княгині Ольги) назва Києва або київської фортеці або фортеці біля міста Самватас більше ніде не згадана й залишається загадковою. Дехто навіть уважає цю наз-

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин