Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Арт-калейдоскоп · “Це справді магія театру, коли ми дихаємо разом із глядачами, відчуваємо єдність із ними”. · с. 15сторінка оригіналу ↗

В унісон з глядачем

Слово Просвіти, №36 за 2025 рік

Вистава присвячена всесвітньо відомому оперному співаку, солісту Паризької національної опери Василю Сліпаку. Він залишив Париж після 20-ти років блискучої кар’єри оперного співака, і під позивним “Міф” – на честь улюбленої арії Мефістофеля в опері “Фауст” – повернувся в Україну, добровільно пішов на фронт і загинув у 2016 році під Дебальцевим. У центрі вистави – вагітна вдова-українка, яка намагається дати відповідь на запрошення російської подруги стати свідкою на її весіллі. Крізь призму цієї драми проявляються й інші глибинні теми: доля України, сутність російської агресії, проблема частини байдужих європейців до війни. Творцями вистави за п’єсою української драматургині Неди Неждани стали: режисер, заслужений артист України Богдан Чернявський, який долучився до “Хартії” у 2023-му та актриса театру і кіно Ольга Чернявська, яка виконує головну роль. Виставу було показано понад 30 разів, зокрема в Німеччині, Польщі, Франції та Швеції, зі збором коштів на потреби 2-го батальйону оперативного призначення 13-ї бригади НГУ “Хартія”, у якому служить режисер постановки Богдан Чернявський. – Ми всі разом – один єдиний фронт, – переконаний Богдан Чернявський, – кожен виконує своє завдання у своєму секторі. Сьогодні у нас завершальна вистава цього туру. Встигли показати її як в Україні, так і за кордоном. Цього вечора зіграли 36-й раз. Народилася вистава у 2022 році під час війни. Вона була по- – Я радію, що сьогодні українське слово та пісня виходять на нові щаблі й набирають популярності серед широких верств суспільства, – наголосила режисерка-постановниця концерту Надія Агєєва"Швед. – Наше суспільство відчуває потребу і духовну, і моральну слухати своє. Власне тому ми звернулись в цій програмі до творчості Василя Симоненка та українських пісень як народних, так і сучасних. На початку концерту до при$ сутніх у залі звернувся один з його учасників Андрій Карпов: – Тільки завдяки мові ми можемо ідентифікувати себе у світі. Дуже прикро, що не всі люди у нас ще це розуміють. Національна філармонія України створює камерні проєкти для того, щоб популяризувати українське – те що ми любимо, те чим ми насолоджуємося. На нашу думку Василь Симоненко, чиї вірші сьогодні прозвучать у концерті, є одним найяскравіших прикладів того, як може існувати українське слово. А його пророчі поезії, що були написані у 50-х – 60-х роках минулого століття, сьогодні актуальні як ніколи. Як це не парадоксально, але, можливо, саме повномасштабне вторгнення допомогло нам зрозуміти код нашої ідентичності. Зрозуміти, як ми маємо діяти, щоб нарешті віднайти внутрішню силу і відшукати музичні та віршовані смарагди, які були від нас довго сховані. Під час концерту слухачі зможуть познайомитися не тільки зі словом Василя Симоненка, а й сторінками історії української пісні. У виконанні пана Андрія проз$ вучали вірші Василя Симоненка – “Ти знаєш, що ти людина”, “Ну скажи, хіба не фантастично”, “Де зараз ви, кати мого народу”, “На цвинтарі розстріляних ілюзій” та трібна нам, розуміли, що ця вистава потрібна й іншим людям. Прем’єра відбулася 30 червня у Полтаві. Ми дуже хвилювалися. Не знали, якою буде доля цієї вистави. Хотіли її показати хоча б кілька разів і зібрати якісь кошти. Надзвичайно вдячні авторці п’єси Неді Нежданій, яка була на прем’єрі у Полтаві і дуже раді, що вона й сьогодні з нами. Це ще болюча рана. Багато людей, які знали Василя Сліпака, приходили на ці вистави. У Парижі половина зали з ним працювала. Підходили, розповідали про нього і навіть пропонували особисті речі Василя. Це було надзвичайно хвилююче. У Львові познайомилися з його братом Орестом, якого на жаль теж вже немає з нами. Також у Львові прийшов побратим Василя і передав фотографії, що були, як виявилося, зроблені перед днем його гибелі. І ще підходили військовослужбовці, які знали Сліпака. Особливо щемливою була зустріч у цьому місті з мамою героя. Ми дуже хвилювалися, коли Надія Василівна прийшла на виставу. Нам дуже складно грати цю виставу. Ми б дуже хотіли, аби вона вже не була актуальною, аби скоріше повертатися до інших тем. Але на сьогодні ця вистава залишається потрібною людям. Такі люди, як Василь Сліпак на позивний “Міф”, не вмирають. Вони перетворюються на легенди і продовжують надихати нас на боротьбу. Після перемоги про кожного з героїв будуть поставлені фільми, написані книжки. Про кожного потрібно буде розповідати, робитимемо це разом. – Це дивовижна вистава, дивилася її не один раз, – зізналася Неда Неждана. – Вона живе, розвивається, стає трішечки іншою. І на жаль, як сказав Богдан, залишається актуальною, хоча п’єса й була написана ще у 2017 році. Сподіваюсь, що вона робить свій внесок у нашу спільну справу. Вона говорить про те, що багато хто відчуває, але не може сказати. Думаю, що вона допомагає нам боротися, вірити в нашу перемогу. Я бажаю сил, енергії і захисту ангелів-охоронців, і дай нам Боже Перемоги! – Під час створення образу героїні багато чого взяла від себе, – розповіла Ольга Чернявська, – можливо, навіть занадто багато. Я замислювалася над тим, наскільки мені взяти цей матеріал на себе. Не граю сама себе, це не моя історія. Але як акторка вирішила близько до серця підпустити цю історію. Після кожного показу люди підходять і говорять: “Дякую. Вистава дуже важка, Богдан Чернявський, Неда Неждана та Ольга Чернявська емоційно тяжка, але вона як терапія. Тобто ми маємо вихід за рахунок тих емоцій, які переживаємо під час того, що відбувається на сцені”. Цей обмін я відчуваю з першого кроку, навіть з першого звуку фонограми. Вистава вже стала більш, ніж про Василя Сліпака, вона стала про кожного нашого героя. Я граю українську жінку, яка сьогодні тут і зараз з нами переживає трагедії. Але чим мені подобається ця вистава – фінал світлий. Він про вибір, він дає нам надію. Після смерті ми маємо життя, народження дитини. Після вистави у мене також часто запитують, чи справді у Василя Сліпака є діти. Насправді я не знаю, але всім нам хочеться вірити, що є продовження такого таланту. Богдан уже згадував про те, що коли показували виставу у Львові, там був брат Василя Орест. І він сказав, що я подібна на одну з жінок його брата. А це значить, що я правильно намислила, пропустила через себе цю історію. Це перша вистава, яку мій чоловік поставив саме на мене. Почалася велика війна, були закриті всі сценічні майданчики. Ми займалися волонтерством. Але хотілося займатися і своєю професією. Почали цю виставу робити в себе вдома… Вистава змінюється, продовжує жити, дихати. Якісь моменти з особистого життя додають енергетичних сил. Це справді магія театру, коли б’ється в унісон багато сердець, коли ми дихаємо разом із глядачами, відчуваємо єдність із ними! інструментальна гра, перехід з однієї точки в іншу. У такі важкі часи наше життя, на жаль, тримається на волосині. І я можу собі дозволити співпрацювати з тими людьми, з якими мені комфортно, які мені до душі. Минув час, коли я себе до чогось змушувала. Тому щаслива, що моя співпраця з Національною філармонією України, з Надією Агєєво-Швед, Андрієм Карповим, Оленою Немеш є не просто співпрацею, а співпрацею-дружбою. До речі, Андрій Карпов тепер мій колега і по ансамблю Збройних Сил України. Моя професія рятує мене у цей важкий час, рятують поїздки на фронт. Тому, що відчуття бути корисною для наших захисників – це надзвичайне зцілення для моєї душі. Бо душі тяжко, коли ти без дії. А коли ти постійно в русі, коли ти щось робиш, допомагаєш, то тоді й жити легше. Також було цікаво дізнатися про творчі плани режисерки-по$ становниці цього концерту Надії Агеєвої0Швед: – На сьогодні працюю у філармонії ще над низкою проєктів. Найближчій – це “Mozart. Зваблення”, що відбудеться 31 серпня у Музичному салоні та буде мати своє продовження у майбутньому. В ньому будуть задіяні одні з кращих оперних співаків країни – Тарас Бережанський, Микола Губчук, Катерина Ясенчук та солісти-інструменталісти філармонії Анна Поліщук (фортепіано) та Ігор Тюнніков (флейта). Також водному з комічних номерів нашого дійства можна буде почути артистку з ансамблю “Рідні наспіви” Ганну Лещенко (мандоліна). На жовтень запланований концерт з Маріупольським камерним оркестром “Ренесанс” Маріупольської камерної філармонії (головний диригент Василь Крячок), який буде присвячено пам?яті загиблих митців. Адже сьогодні важливо згадувати наших колег і друзів, котрі віддали найцінніше – свої життя за те, щоб ми сьогодні могли ось так спілкуватись та мати можливість творити і говорити про творчість. Ще один проєкт, який відбудеться у листопаді за підтримки бренду “Не хустка” матиме назву “Зерна”. Головною дійовою особою цього вечора буде поезія Анатолія Матвійчука, до якої я звертаюсь далеко не вперше у своїй творчості, бо вважаю, що вона є глибоко філософською та суголосною нашій сучасності, надзвичайно драматично і влучно рефлексує на ці болючі часи в які ми сьогодні з вами живемо. Особливістю цього проєкту буде те, що він включатиме у себе інклюзію і буде доступним для людей з вадами зору і слуху, будуватиметься на музиці сучасних українських композиторів. Не можу сказати, що якийсь з цих проєктів є більш або менш важливішим. Переконана, що сьогодні саме українське мистецтво – поетичне слово, українська пісня музика мають величезну силу і здатні боротися з ворогом. Саме через наше мистецтво ми можемо на весь світ заявляти про свою ідентичність та велич народу, адже саме з культури все починається. Сьогодні я безмежно радію, коли бачу переповнені зали у Національній філармонії України саме на справжню українську пісню. Коли зал співає разом з виконавцями і коли неможливо купити квитки за 2-3 місяці на певні події! Можливо, саме культура і мистецтво сьогодні пробуджує нашу свідомість і ми починаємо усвідомлювати, хто ми насправді є. Матеріали підготував Едуард ОВЧАРЕНКО У просторах Хартія"Хаб показали виставу “OTVETKA@UA” Неди Нежданої від військовослужбовця “Хартії” Богдана Чернявського і акторки Ольги Чернявської. Це та сама ле" гендарна вистава, яка вже об’їздила в гастрольному тур" не пів України і пів Європи.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин