16 Наші обереги · “Для української традиції вишиті сорочки – не лише краса, а й невичерпний скарб оберегів”. · с. 16сторінка оригіналу ↗
Білим по білому
Слово Просвіти, №36 за 2025 рік
Галина ДАЦЮК, журналістка, м. Київ Фото Олександри ГОРДІЄЦЬ
Якщо підете сьогодні до Пирогова на Свято Майстрів, то завітайте на виставку сорочок у новому сучасному павільйоні. Білими крильми сорочки запрошують до зали. Вишиті білим по білому, вони білі – як білий світ. Тим і ваблять. У їхньому білому вишитті, кожному взорі, “солов’їному вічку”, мережці закодовані книга
Фрагмент полтавської сорочки, домоткане полотно, вишивка мережка по сітці, с. Велика Багачка, поч. ХХ ст.
буття, людські почуття, прагнення уладнати власне життя. Сорочки стрункі, як дівчата, їхня постава – готика стилю. Дивовижну колекцію – з фондів Національного музею архітектури та побуту України – добирала і організувала мистецтвознавиця, провідна наукова співробітниця Музею пані Оксана Гордієць. Білим по білому вишивали по всій Україні. На виставці ж представлені вишиті біллю сорочки з Полтавщини. Їх можна було одягати на різні святкові оказії, проте лише під плечовий і поясний одяг, оскільки сорочка в українській традиції була натільним одягом. І лише на Купайла таку сорочку можна було носити без плахти, спідниці та плечового одягу, тобто просто сорочку. Голову дівчата убирали вінком, водили навколо купайлиці хороводи і купальської зоряної ночі заходили в річку так глибоко, щоб сама Вода зняла вінок з голови. У кожному рухові, куплеті купальської пісні, кожному стібку, фігурі – система знаків, у яких сконцентровані людські задуми і бажання. Зустріти кохання, створити родину, народити дітей, засіяти поле, напекти хліба і подякувати Небу за життя. “Ми хлібороби, і для нас важливо, щоб усе, що ми заклали у вишиту сорочку, працювало”, – впевнена пані Оксана. Сорочка здатна уладнати наше буття. Вона наш захист і криниця сили з дитинства. Коли мама у вишитій сорочці обіймає немовля, вона ніби крильми його огортає. Під маминими вишитими “крильми” нам затишно і хочеться залишатися назавжди. Тканина сорочок доморобна: від посіяної зернини, зібраного стебла, випряденої нитки до витканого і вибіленого полотна – все вручну.
І жодна машина не зробить так, як жіночі руки. Можна звісно закласти програму вишивання, але як закласти помисли і любов? “Я можу за годину навчити техніки, – каже пані Оксана, – але, щоб вона запрацювала, треба опанувати науку знаків, машина на таке не здатна”. Коли придивишся до сорочок уважніше, то побачиш, наскільки філігранною є робота майстринь. На одному рукаві трапляється кілька технік – вишивка хрестиком, лічильна гладь, ажурне вирізування, мережка. Це ж скільки терплячості і хисту треба мати! Зібрані у святочній залі, вишиті “білим по білому” сорочки свідчать, що з прадавніх давен українське жіноцтво творило взірці європейської культури найвищого ґатунку. Для української традиції вишиті сорочки – не лише краса, а й невичерпний скарб оберегів. Закодовані на полотні упорядковані символи нам помічні і надійні. Вони додають енергії Всесвіту нашому життю. Яке сьогодні потребує захисту, як пломінець світла під навалою болотяної темряви. …Люд ішов на виставку безперестану. І за ті кілька годин, що тут перебувала, я зустріла літніх, юних і зовсім малечу. Розпитували, приглядалися, прицінювалися (“не продається, то з фондів”), витягували з торбинок принесені заздалегідь свої родинні реліквії, щоб пані Оксана “прочитала”, яка ж історія там вишита. І вона розповідала, пояснювала, і очі у власниць просвітлювалися радістю: “Який ми родинний скарб зберегли!”
Виставка “Білий світ полтавської сорочки. Перлини з колекції Національного музею народної архітектури та побуту України”
Купальський дівочий хоровод. Фрагмент експозиції виставки
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
