Без мови немає нації! · с. 1сторінка оригіналу ↗
Об’єднані словом і вірою
Слово Просвіти, №36 за 2026 рік
Уже в 27й раз в Одесі відбувся Загальнонаціональний конкурс “Українська мова – мова єднання” і вперше – з іменем Івана Дзюби.
Ігор ЗОЦ
За словами фундатора конкурсу, голови Одеської регіональної організації журналістів НСЖУ Юрія Работіна, Марта Дзюба, дружина Івана Михайловича, підтримала звернення організаторів цього творчого змагання щодо надання конкурсу імені Івана Дзюби. “Справді видатний літературознавець, Герой України і борець за її Незалежність – він стояв біля витоків конкурсу, долучався до нагородження лавреатів у Каневі. Для нас це велика честь”, – сказав Юрій Работін. Закономірно, що в спецвипуску газети “Золотослів” кілька матеріалів присвячено родині Дзюбів, зокрема йдеться про надруковані видавництвом “Дух і літера” книги Марти Дзюби “Прожите і пережите” (2025) та Івана Дзюби “Спростування звинувачень” (2026). “Іван Дзюба, чиє ім’я з цього року присвоєно конкурсу, свого часу наголошував, що “українська мова самодостатня, розвинена і здатна обслуговувати абсолютно всі сфери сучасного державного та наукового життя нарівні з іншими. Мова – це не лише основа нашої ідентичності, яка об’єднує українців, – це Божий дар, найвища форма патріотизму, це наша зброя у боротьбі з одвічним ворогом – наш оберіг””, – написав у своєму вітанні учасникам конкурсу голова ВУТ “Просвіта” імені Тараса Шевченка Павло Мовчан. Варто нагадати, що просвітяни підтримали конкурс ще в перший рік його проведення, в 1999 році, і досі ми разом. Так, співголовою оргкомітету є академік НАПН, перший заступник голови ВУТ “Просвіта” імені Тараса Шевченка Георгій Філіпчук, а в оргкомітет входить кінорежисер, член Головної Ради ВУТ “Просвіта” Дмитро Ломачук. Традиційно чимало просвітян з усієї країни долучилися до участі в цьому творчому змаганні. І чи не найбільше праць було представлено в номінації “Рубежі подвигів і безсмертя”. Це про війну України за нашу волю, що триває віками. Ось кілька імен лавреатів: Андрій Карпенко (Київ) – за збірку поезій “Воюю, вірую, люблю”, Василь Джуран (Чернівці) – за серію листівок до Дня УПА, Оксана Чорна (Дніпро) – за перший випуск журналу бойових дій ЗСУ 23 ОМБР, Віталій Олуйко (Хмельницький) – за “Книгу про війну”, Василь Мелюс (Донеччина) – за збірку поезій “Ти вистоїш, нене!”, Ольга Ільницька (Одеса) – за книгу “Іде по вулиці війна”, Ольга Пустовойт (Кременчук) – за поетичний щоденник воєнного лихоліття “Непереможні ми були і є…”. Традиційно багато учасників надали свої твори в номінації “Квітни, мово наша рідна”, а переможцями стали Галина Вовченко (Полтава), Олександр Печора (Лубни), Ірина Кудінова (Кривий Ріг), Ніна Фесенко (Жовті Води), Петро Войт (Ладижин) та інші. Нашій редакції приємно було відзна-
Капітан ЗСУ Оксана Чорна чити, що серед лавреатів – літератори, про яких розповідали на шпальтах “Слова Просвіти”. Зокрема, це Анатолій Бутенко, колишній маріуполець, а зараз одесит; Любов Чорна, яка вимушено залишила Покровськ на Донеччині; Амаль Шахін, колишня жителька Бердянська, а нині Запоріжжя. У номінації “На видноті всього світу” цілком заслужено нагородили Анатолія Загнітка (Вінниця) – за авторство та організацію Відкритого Міжрегіонального творчого конкурсу “Слово у душі – душа у слові”, Одеський літературний музей – за літературно-художнє видання творів поетів Одещини “Не-
Продовження на стор. 2
НАДІЯ НАУМОВА
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
