Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Пошта “СП” · “Єдине, що від нас іще залежить, – Принаймні вік прожити, як належить”. · с. 13сторінка оригіналу ↗

Людина повсталої душі

Слово Просвіти, №36 за 2026 рік

енциклопедій для дітей шкільного віку. Писав переважно художню прозу малої та середньої форми. Переклав “Історичні портрети” Миколи Костомарова. Як зазначає “Енциклопедія Сучасної України”, “у повісті “Ранні громи” (1979) [М. Ілляш] розкрив явище комсомол. кар’єризму”. Дмитро Білоус сказав про Олеся Гончара дуже лаконічно: “Він ніколи нічого не хотів для себе”. Те саме я міг би сказати й про Миколу Ілляша. Безкорисливість підносить. Після “виходу” Ілляша із цк безробітного “само-вигнанця” підтримав Анатолій Михайленко, який запропонував побратимові роботу у вже згаданих “Сільських обріях”. Поховали Миколу Максимовича у м. Кагарлику. В останню дорогу його провели рідні, друзі, знайомі, колеги по перу Василь Василашко, Михайло Зяблюк, Анатолій Качан, Дмитро Пилипчук. ...Не таємниця, що мій поданий тут сонет написано акровіршем; останній рядок його (“Ірже мій кінь і повстає душа”) – про характер і громадянську позицію М. Ілляша. Земля Тобі пухом, Друже! Промова до коня Перевернутий сонет Іржи, мій коню! Над біду Твоє іржання чорнобриве... І. Драч Може, й так, мій коню: в наші дні Иродове плем’я – на коні, Коні ж ті – далеко не Пегаси, “Одіссей” звучить як “Одессей”, Ліберданам вже не до ідей І козацтво вже не тої раси. І все ж, і все ж... Лишається межа: Любов ще руха морем і Гомером; Лежить Вкраїна під чужим етером – Як і раніш, цинізмові чужа. Шукай же шляху, коню мій! Рушай! Епоху не розмінюймо на миті! ...В прекрасному й страшному цьому світі Ірже мій кінь і повстає душа... 4.12.2002 магаючись зруйнувати нашу історичну пам’ять, духовну й культурну велич миролюбного українського народу – трударя, добротворця, хлібороба. А ще серця кожного наповнювала молитва за полеглих на фронтах сьогочасної пекельної брані земляків-спадкоємців героїчної слави повстанців, чиї імена викарбувані на гранітній плиті, та віра в перемогу над сатанинською ордою московитів ХХІ століття. Окрема подяка гермаківським пенсіонерам-патріотам Романові Остафіїву та Степанові Костюку, які два дні під палючим сонцем викошували зарослу лісову галявину та путівець до повстанського ґроту, щоб та пропам’ятна подія відбулася. Хай Господь щедро воздасть їм за жертовний труд.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин