Актуально! · “У нас є своє, українське, яке треба зберегти, як і нашу національну ідентичність”. · с. 2сторінка оригіналу ↗
“Реагувати і діяти!”
Слово Просвіти, №36 за 2026 рік
Павло МОВЧАН, голова ВУТ “Просвіта” імені Тараса Шевченка
– Про нашу нинішню розмову в “Наголосі” я домовився з колишнім міністром юстиції і виконувачем обов’язків Голови Конституційного Суду України Сергієм Петровичем Головатим 24 серпня – у Верховній Раді, під час відзначення Дня Незалежності України. Сергій Петрович погодився взяти участь у засіданні інформаційної агенції як автор трьох надзвичайно важливих праць. Ми, на превеликий жаль, з ними незнайомі. Одна зних – “Щодо мови правничої: студії, зібране, словники, документи” (2024). Книжка присвячена мовній деокупації українського юридичного дискурсу. Автор детально досліджує, як москва зросійщувала і штучно витісняла питомо українські терміни. Так, замість означень “правний” і “правничий” маємо кальку “правовий”. А ще у нього є книжка “Верховенство права” (2006), тритомна монографія, що стала першим фундаментальним дослідженням доктрини верховенства права, і третя – “Про людські права” (2016). Тема розмови в кулуарах Верховної Ради народилася спонтанно – пан Сергій сам її заторкнув. Він сказав, що українська мова сьогодні в багатьох сферах належно не побутує, не розвивається, не звучить. Зокрема, в правничій сфері. Тут є велика проблема – все кальковане з російської. Мовною грамотністю у цій сфері ніхто не займається, жодні інститути. Але ж є цілий науковий підрозділ у Національній академії правових наук України. І я спитав: “Сергію Петровичу, а чому ми не впливаємо? Чому?”. А він каже: “Тому що тут діють в абсолютно інерційному режимі радянської системи, як і в усій дільні зустрічі”, Мирона Козака (Луцьк) – за видання “Леонардо да Вінчі… заговорив українською”, Володимира Шевченка, Андрія Мельника (Кременчук) – за видання книг у перекладі українською мовою “Казки і оповідки Литви. Книга перша та друга, які присвячуються дружній країні Литві та її народу”. Знайшли свої нагороди і учасники в номінаціях “Пошук, Істина, Наука”, “Масмедіа”, “Лавреати”, “Первоцвіт”. Приємно, що серед лавретів є школярі та їхні вчителі – всі з Одещини. Зокрема, Вікторія Величко, вихованка гуртка “Фабрика юних письменників”, КЗПО “Одеський ПДЮТ “Біла акація”, відзначена за твір “Розстріляна мова”; Наталія Кліментьєва, учениця 11-го класу ліцею №3 – за твори “Нема на світі України…” та “Народжені бути щитом”; Олександра Каширська, учениця 8-го класу одеського ліцею №78 за твір “За наше право на життя”, Дмитро Густенко, восьмикласник ліцею №69 за твір “Нескореним”. Серед нагороджених і вчительки одеського ліцею №16 Тетяна Цимбал і Анна
Академії”. Він має підстави так вважати. “Ось я пишу, видаю книжки, а хто їх знає? Ніхто не знає і ніхто моїх досліджень не поширює”, – каже Сергій Петрович. І показує на 1400 сторінках досліджень, як уся юридична термінологія прокалькована з російської. Скрізь – “право”, а не “правознавство” – і тільки право, і тільки право. Вся термінологія скалькована. Що робити? Про це треба думати разом із Академією. Пан Сергій каже: “Я тут маю лише один голос – як академік цієї установи”. І тому я запропонував: “Сергію Петровичу, ми почнемо розмову в нашому просвітянському колі. З тим, щоб потім поширити цю розмову і виходити з відповідними зверненнями”. Так і вирішили. Для чого я запросив Сергія
Маліцька, вчителька української мови та літератури ліцею №80 Наталія Дейнега. Кожному з лавреатів Юрій Работін вручив дипломи і нагороди – книги, а всім учасникам – примірник газети “Золотослів”, яка цьогоріч вийшла на 68 шпальтах! Гортаю часопис – вражає різноманіття публікацій. Так, друкується глибока стаття про сина Євгена Чикаленка – археолога Левка Чикаленка, чия доля стала віддзеркаленням драматичної історії української інтелігенції, яка шукала шляхів служіння своїй нації у найскладніші часи. Про долю відомого українця і про те, як Перешорська громада Одещини домоглася перепоховати прах Левка Чикаленка там, де він народився, написала директорка Подільського міського краєзнавчого музею Олена Звеліндовська. Друкуються також вірші пам’яті Чикаленків авторства Василя Джурана, Юрія Работіна, Віталія Бошкова, Михайла Василенка, уривок з нарису Людмили Вовк. Шанують у житті і на шпаль-
Головатого? Не для того, щоб ми почули його нарікання, а для того, щоб ми відповідним чином реагували і діяли. Найважливіше – діяли. Минулого разу ми домовлялися, що запросимо пані Олену Івановську, Уповноважену із захисту державної мови в Україні. Я, чесно кажучи, не можу зрозуміти позиції, яку вони зайняли, не знаю, чи-то якийсь напів-страх, не можу зрозуміти, чи вони бояться, чи просто не оголошують своєї позиції. Ну не може бути така висока державна установа, як Офіс Президента, – російськомовною. Усі, з ким доводиться спілкуватися, а мені час від часу випадає мати мову з видатними людьми, вважають, що такого порушення правових норм не може бути, яка б не була влада. На жаль, таке становище з українською мовою побутує. І коли я приходжу в одне відомство і чую, що секретарки між собою розмовляють не українською мовою, то не може така практика тривати! Проте коли роблю зауваження, то розумію, що я вже створив собі проблеми. Мене покличуть до начальства в останню чергу. Мені створять проблеми… Секретарка може сказати, що в них “обєдєнний пєрєрив”. То й що, що треба казати “обідня перерва”? “Що тах газети лавреатів – захисників України. “Поета Сашу Бережного ми пам’ятаємо живого!” – так називається спомин про воїна ЗСУ, поета з Жовтих Вод, який пішов боронити рідну землю в перші дні рашистської навали і загинув під час ворожого обстрілу 4 травня 2022 р. “Навіть в окопах, під атаками градів, у смертельній небезпеці, він писав, викладаючи пережите у своїх віршах… За два дні до своєї загибелі Олександр Бережний напи-
З виступу Павла Мовчана на презентації книги Сергія Головатого “Щодо мови правничої…”
Закінчення. Поч. на стор. 1 Об’єднані словом і вірою
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
