Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
«Просвіта» сьогодні · “Ми сформували сучасну націєтворчу ідеологію і відповідну “дорожню карту”. · с. 4сторінка оригіналу ↗

Закінчення статті ««Просвіта» ХХІ сторіччя: Звітна доповідь голови ВУТ «Просвіта» ім. Т. Г. Шевченка Павла Мовчана», с. 2

«Просвіта» ХХІ сторіччя: Звітна доповідь голови ВУТ «Просвіта» ім. Т. Г. Шевченка Павла Мовчана

Слово Просвіти, №37 за 2013 рік

Закінчення. Початок на стор. 1—3 яким перейнята розкущена антиукраїнська політична сила, ми всі зрозуміли необхідність активної протидії тій космополітичній ідеології, а точніше ідеології руйнування всіх національних підвалин. Адже подальша російськосовковська колонізація України, яка підсилилася в останні три роки, означає розмивання нас, як нації. Без цих двох нагальних національних потреб: “дерусифікації” та “дерадянизації” повернення до Європи, задеклароване владою, — неможливе. Тому протистояння послідовному позбавленню ознак українства на всьому політико-економічному та соціокультурному просторі України — першочергова просвітянська справа… “Просвіта” зобов’язана взяти найактивнішу участь у детальній і реальній розробці “Дорожньої карти дерусифікації України…” Філософію цих змін ми неодноразово декларували, а її засадничі принципи залишаються незмінними: без української мови, української культури, Української Церкви, українського інформаційного простору Українська держава — безперспективна. В іншому разі нас чекає доля Придністров’я, яке за влучним висловом Георгія Філіпчука, є напрацьованою моделлю майбутнього України, коли все питомо українське за короткий термін стало своєрідною етнічною химерою… Зрозуміла річ, ВУТ “Просвіта” підтримує зусилля влади, скеровані на досягнення асоційованого членства України в Євросоюзі… Але окрім задекларованих намірів потрібні негайні зміни всередині країни у тих ділянках, які я щойно перерахував. Досвід країн Прибалтики свідчить, що половинчастих, “оксамитових” рішень для розв’язання означених мною проблем не існує… Для здійснення деколонізації України потрібне найширше об’єднання усіх парламентських опозиційних сил і позапарламентської опозиційної більшості і, звичайно ж, мобілізаційного залучення їх до “Просвіти” — і в Києві, і на місцях. Шановні делегати з’їзду ВУТ “Просвіта”! Протягом усього періоду існування відродженої “Просвіти” ми сформували сучасну націєтворчу ідеологію і відповідну “дорожню карту”, яка здатна активно замінювати російські маркери українськими. Проте процес формування кількох конкуруючих партій у єдиному національному просторі дещо витіснив сьогодні просвітян у тінь, хоча ми не втратили в членстві нашого Товариства. Нині, коли переважна більшість українців зрозуміла, що успішна економіка в Україні можлива за успішного розв’язання проблеми денаціоналізації та десовєтизації, коли вона прагне поширення єдиної української мови на всьому державному просторі, так само, як і прагне правдивої української історії та єдиної Української Православної Церкви зі своїм Патріархом у Києві, нам треба активізуватися максимально, залучати їх у Товариство, адже це принципи, яких послідовно дотримується ВУТ “Просвіта”. Наведу також кілька спостережень, що мають бути відправною точкою для співпраці з політиками, які стоять на українських позиціях, визначитися щодо яких повинен реальний претендент від українських сил на президентських виборах, підготовка до яких, власне, вже розпочалася в Україні навесні 2013 р. Професор Анатолій Загнітко з Донецького університету в своїх роздумах про “мовні стратегії на мовній карті України”… зазначав, що певна електоральна частина і “під час постання України, як окремої суверенної держави тай сьогодні не вірить у її самодостатність, а українців вважає звичайнісінькою вигадкою”. Цій темі присвячені тисячі видань, які продукуються у Росії і поширюються на Сході, Півдні і по всій Україні. Постійне політико-інформаційне живлення Партією регіонів у східних і південних областях України й інститут російської церкви в Україні множили цю електоральну антиукраїнську силу. Але й з нею треба працювати, бо абсолютна більшість громадян України відкрита до сприйняття української мови, історії, до української літератури, до українських газет, до українського телей радіомовлення, до українського кінематографа, проте їм штучно перекривають доступ до українськомовного культурного й інформаційного продукту шляхом недопущення існування самого ринку українськомовного продукту. Про це ми зобов’язані говорити повсюдно і повсякчасно, вимагаючи від влади і політиків дотримуватися конституційних засад: українська мова є державною!!! Наші вимоги, шановні делегати, щодо “відмежування” влади від усіх символів, свят, топонімів, пам’ятників, монументів, міфологем чи то у сфері культури, чи у сфері освіти, які стосуються радянської доби з необхідним демонтажем, і законодавче прирівнювання їх до ідеології нацизму захистять від поглинання нас “русским міром”… Український інформаційний простір мусить стати справді українським, без присутності делегованого до України Путіним загону телеведучих: від Шустера, Кисельова аж до Дорофєєва, які щодобово опромінюють чужою мовою і чужою “русскоміровской” ідеологією інформаційний простір України… У новій редакції Закону про ЗМІ необхідні зміни, які на загальнонаціональних приватних телеканалах заборонять вести мовлення недержавною “з вимогою озвучувати всі іншомовні тексти виключно українською…” Ми добре усвідомлюємо, якою є визначальною, я б сказав, найважливішою для нашої спільної мети, сфера освіти. Її й досі очолює відвертий українофоб, який закомплексований на темі “оптимізації українських шкіл” та переписуванні історії. Тому кардинальної зміни вимагає ситуація передовсім у зміні керівництва відомства та перетворення його на головний об’єкт інвестицій держави у наше національне майбутнє. Марія Олійник у своєму слові про освітні справи в Донеччині підводить нас до думки, що навчальні заклади Сходу України перетворені на кузню нових русифікаторів України. Тому питання дерусифікації освіти, переведення освітнього процесу на українську мову так само як адаптація середніх навчальних закладів до українського освітнього процесу — першочергове завдання. Його опоненти постійно посилаються нібито на демократичні принципи ринковості у мовній сфері в Європі, зокрема на широке розповсюдження англійської мови, як уніфікуючого чинника… І я солідаризуюсь із висновками професора Анатолія Загнітка: “питання мовної стратегії не можна переводити в площину суто ринкової економіки, тому що цивілізаційний поступ у ХХІ ст. визначають духовно-культурні цінності з-поміж яких пріоритет належить мові” (“Слово Просвіти”, №30, 2013). Як ми, просвітяни, окрім того, що усвідомлюємо, які чекають нас небезпеки, протистоїмо тим процесам і проблемам, які я вже означив попередньо? Відразу скажу, без гіперболізації, що наші зусилля неспівмірні тим масштабам руйнівних процесів, які мають місце нині. І окрім партії “Свобода” нам немає на кого опертися, хіба що на Конгрес Українських Націоналістів і два сегменти Руху. Проте проведені з ініціативи ВУТ “Просвіта” Форуми свідчать, що позапарламентська опозиція набагато потужніша, динамічніша та принциповіша в мовному питанні, аніж дві політичні складові парламентської опозиції. І все ж, незважаючи на те, що зросійщення поширюється як інфекційна хвороба, що “філософія націоналізму” не поширюється в денаціоналізованому суспільстві, що демографічна ситуація в Україні є критичною, незважаючи на соціальну і культурну приниженість, градус опірності національного організму “рускомірній тифозності” зростає… Не вказуватиму на епізодичні прояви бунту проти системи, відомі всім зі ЗМІ, а скажу про готовність кожного з нас, просвітян, вступити на прю з конкретно персоніфікованим, упізнаваним ворогом. Він відкрив свої “потворні лиця”, вважаючи, що вже всю справу доконано, що спецоперація, розроблена на Луб’янці за участю Медведчука і Колєсніченка, вже завершена, залишилося лише дещо формалізувати… Це — запевняю вас, — далеко не так… Навіть наші просвітянські зусилля, неспівмірні з ресурсними масштабами наших відвертих ворогів, переконують нас у тому, що битва за Україну попереду, які перемога… Зроблене Центральним правлінням за попередню каденцію, зрозуміла річ, могло б бути більш ваговитим і переконливішим. Але все-таки зупинюся на наших проектах і пріоритетах: минулого року ми завершили, як і планували, мільйонний наклад головної книги нашої нації — “Кобзар”, в

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин