Очевидець і літописець · “Путін сподівався на здобуття легкої та швидкої перемоги, але неочікувано зустрів відчайдушний опір українців”. · с. 6сторінка оригіналу ↗
Чому війну назвали “спеціальною воєнною операцією”
Слово Просвіти, №37 за 2024 рік
Дмитро ЧОБІТ
Продовження. Початок у ч. 34—36 за 2024 р.
Україна та українці як стратегічні ресурси імперії
Як бачимо, людські ресурси України розглядалися в минуло" му і розглядаються теперішнім російським керівництвом як один із головних факторів утри" мання колонізованих країв, пере" дусім Сибіру, Алтаю, Далекого Сходу, Сахаліну, Камчатки, Ку" рильських островів та інших “визбираних” Московією чужих земель. Створення у цих краях близької між собою слов’янської більшості з росіян і українців зав" жди, ще з часів Російської імпе" рії, розглядалося як спосіб про" тиставитися “жовтій расі” та утримати тамтешнє корінне на" селення у покорі. У разі загарбання України, Кремль неодмінно використав би українців для значного збільшен" ня російської армії та її потуж" ності. Про вірогідність такого свідчить московська практика масової мобілізації серед насе" лення окупованих територій До" нецької, Луганської, Запорізької й Херсонської областей. Українці в царській і радян" ській арміях завжди відігравали провідну роль. Це стосується не лише великої плеяди генералів і старших офіцерів"українців, а й передусім нижньої ланки коман" дирів, яких на Заході називають унтер"офіцерами, а в російській армії – сержантами та старшина" ми. Безпосередні бойові дії ве" дуть не так генерали, як старши" ни – хребет армії; від них зале" жить успіх конкретних операцій на полі бою. Практика теперіш" ньої війни показала, що нищів" них поразок завдає і зазнає втрат саме нижня ланка, яку очолюють сержанти: вони відповідальні за безпосередні бойові дії. На цій війні російські старшини зареко" мендували себе далеко не з кра" щого боку – про таке свідчать су" цільне пияцтво, звірства, маро" дерства безславної Таманської танкової дивізії, десантників із Пскова та Ульяновська, танкістів й мотопіхоти з Бурятії і Туви, а особливо їхні, уже знамениті “трофеї”: електрочайники, уніта" зи, пральні машинки і навіть со" бачі будки. У не такі далекі часи низову ланку Радянської армії станови" ли в основному українці, які були більш освіченими, вмілими та кмітливими, відповідальними і добросовісними. В радянській армії навіть була приказка: “Ха" хол без личкі – что бумага без пє" чаті”. Личкою називали галуни на погонах у вигляді смужки – військові знаки розрізнення сер" жантів і старшин. Тепер низову ланку російської армії очолюють самі росіяни, кадирівці, буряти; як вони воюють і що коять, ба" чить увесь світ. Але, крім 45"мільйонного на" селення, Україна має чималий економічний потенціал, у тому числі військового характеру: ра" кето" і авіабудування, виготов" лення авіаційних двигунів, тан" ків, вантажівок, бронетехніки. Заволодівши ними, Росія справді могла стати другою армією в світі та першою в Європі. Але це дале" ко не все – Росії потрібні ще й природні ресурси України. Найбільша за площею країна Європи, Україна має найбільші у світі чорноземи – багату гумусом і найродючішу у світі землю, яка забезпечує високу врожайність. Завдяки своїй землі Україна є житницею Європи та посідає тре" тє місце в світі за експортом зер" нових. Україна володіє найбіль" шими в Європі покладами заліз" них руд. Перше місце в Європі й друге у світі вона займає за запа" сами марганцевих руд. Марга" нець застосовується у багатьох технологічних процесах, зокрема у металургії, де його складові не" обхідні при виготовленні нержа" віючої сталі: марганець збільшує міцність стальних сплавів. В Ук" раїні є 15 родовищ титанових руд, теж найбільші в Європі. Титан – один із найважливіших кон" струкційних і стратегічних мета" лів, який відзначається легкістю, корозійною стійкістю, надзви" чайними твердістю і міцністю; цей метал використовується у лі" такобудуванні й космічних ко" раблях. В Радянському Союзі з українського титану будували атомні підводні човни, що дозво" ляло значно збільшувати глибину занурення, а відповідно і змен" шувати помітність у водах світо" вого океану. Перше місце у Євро" пі та шосте в світі Україна займає за покладами уранових руд. Саме український і казахський уран став основою для виготовлення Росією атомних боєголовок ра" кет, бомб і снарядів. Отже, з во" єнно"стратегічного погляду Ук" раїна теж мала величезне значен" ня для Росії. Ось для чого Путіну Україна – ключова ланка у справі віднов" лення Російської імперії, суттє" вого збільшення її економічної та воєнної могутності й створення так званої “Великої Росії”. Окрім цього, перемога у війні з Украї" ною вирішувала для Путіна ще й такі завдання: забезпечувала при" мусове переселення мільйонів українців у депресивні райони Росії на так зване “перевихован" ня” – про таке росіяни говорили відкрито; заселення міст і сіл Ук" раїни етнічними росіянами для зміни демографічної ситуації (приклад Криму тому яскраве підтвердження – після його оку" пації туди переселено майже мільйон росіян); збільшення чи" сельності і потужності російської армії за рахунок українців та еко" номіки України; розширення те" риторії Росії аж до кордонів з Польщею, Словаччиною, Угор" щиною і Румунією з можливими тимчасовими територіальними “подарунками” українських зе" мель новим сусідам – для “при" манки” на майбутнє. Якби країни НАТО та Євро" союзу пішли на такі неправомірні поступки Путіну і відновили ста"
тус"кво станом на 1997 рік, то наступними після України жер" твами стали би Казахстан, Литва, Латвія, Естонія, Грузія, Молдова, а після них – Польща, Словаччи" на, Чехія, Угорщина. Їх росій" ський міністр закордонних справ Лавров назвав “осиротілими” після розвалу Варшавського до" говору. З цього напрошується висновок: “сиріт” треба захища" ти. А хто це може краще зробити, ніж Росія? Ось такі імперські на" міри витали у головах Путіна та його кремлівських поплічників. Про таке в телепрограмах відвер" то говорили російські пропаган" дисти і церковники, вірші на цю тему писали поети!
Справжня мета Путіна – відновлення Російської імперії Зла
План повернення Росії стату" су наддержави став головним стержнем усієї діяльності Путіна за останні два десятиліття його правління Росією. Розв’язавши найбільшу після Гітлера війну в Європі, Путін назвав її “спеці" альною воєнною операцією”, ні" бито спрямованою на захист ро" сійськомовних від видуманого ним так званого геноциду, влаш" тованого, за його ж словами, “ки" ївським режимом”. Іншими при" чинами агресії він проголосив необхідність здійснення так зва" них “денацифікації” та “демілі" таризації” України. Проголошені Путіним цілі – брехливі, бо го" ловною місією цих слів і термінів є обман громадськості, прихову" вання від світу істинних причин, спонукальних мотивів та справж" ньої мети агресії. Насправді він розпочав загарбницьку війну для збройного відновлення Росій" ської імперії, повернення їй ста" тусу наддержави та силової зміни світового правопорядку. Україна у цій глибоко злочинній і сата" нинській справі є ключовою лан" кою – якщо вона впаде, то далі відбудеться ефект доміно, і в ло" но імперії повернуть усі “втраче" ні” Росією землі. Йдеться не ли" ше про Україну, а й про інші суве" ренні держави – республіки ко" лишнього СРСР: їх теж хотіли повернути в імперію. Кремлів" ська пропаганда озвучувала пла" ни відновлення кордонів не лише Радянського Союзу, а й царської Росії. У такий спосіб Путін та його поплічники намагалися підняти велич і могутність Росії. На пер" шому етапі – за рахунок України та українців, а в перспективі – й інших країн та народів. Свої те" риторіальні претензії вони обґ" рунтовували так званими “пода" рунками” російських земель і не" законним, на їхню думку, вихо" дом колишніх радянських рес" публік із складу СРСР, а деяких держав, таких як Фінляндія та Польща, – з лона ще царської ім" перії. Повернення цих земель та відновлення величі Росії як світо" вого гегемона стало маніакаль" ною ідеєю новітнього недоімпе" ратора та його кліки. Путін навіть заявив, що його метою є “Велика
Росія”, а без України її досягнути неможливо. Отже, справжня мета війни Росії полягала у загарбанні Укра" їни, її ліквідації як незалежної держави, зміні на її території де" мографічної ситуації та включен" ні до складу Російської Федерації у вигляді кількох автономій. Тоб" то йшлося про розширення меж самої Росії за рахунок суверенної України. Упокорення України розглядалося як перший етап від" новлення Російської імперії та початок зміни світового правопо" рядку, де провідну роль мала гра" ти Росія. Ключову ланку у цих неоімперських, колоніальних і загарбницьких планах мала ста" новити Україна. Без України Ро" сійську імперію неможливо від" новити та повернути їй статус наддержави, тобто зробити Ро" сію, у розумінні Путіна, “вели" кою”. Україна завжди була одною з найголовніших складових Росій" ської імперії. Це дуже добре розу" мів Путін, тому й розпочав сило" ве відновлення “наддержави” з України. Внаслідок успіху Росія значно збільшила б свою еконо" мічну й воєнну могутність, і по" дальший процес приєднання до метрополії колишніх колоній пі" шов би простіше та значно швид" ше. У цьому й полягав сенс агре" сії. Однак у разі поразки в Украї" ні Російську Федерацію очікував розпад як останньої на планеті імперії та проголошення неза" лежності низкою поневолених народів і створення на її теперіш" ній території понад десятка са" мостійних національних держав. Ось чому московське воєнно"по" літичне керівництво так осатані" ло та жорстоко веде широкомас" штабні бойові дії проти України. Вони самі поставили себе у ситу" ацію: перемога або смерть. Путін сподівався на здобуття легкої та швидкої перемоги, але неочікувано зустрів відчайдуш" ний опір українців і солідарність з Україною більшості країн. Гру" ба, широкомасштабна, неспро" вокована, віроломна і незаконна агресія проти суверенної держави України вразила і змінила у Євро" пі та світі ставлення до Росії на" завжди. Причина очевидна – Ро" сія вже вкотре вдалася до безза" коння, жорстокості та неймовір"
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
