Пишуться вірші · “Та, воскресаючи, вона Життям бриніла як струна, Злітала птахою у світ Із калинових вуст і віт”. · с. 8сторінка оригіналу ↗
“Зимові голуби” – восени
Слово Просвіти, №37 за 2024 рік
Олег МАКСИМЕНКО, член НСПУ, м. Краматорськ
Після школи вступив до Донецького державного університету на українське відділення філологічного факультету. По завершенні навчання служив в армії. викладав рідну мову та літературу в школах Донеччини та Запоріжжя. З 1978 року — на журналістській роботі: працював у шахтарських багатотиражках, міськрайонних газетах, власкором газети “Голос України” у Донецькій області (1991-1996 рр.), кореспондентом обласної газети “Донеччина” (1996), заступником головного редактора газети “Донецький кооператор” (1996- 2001 рр.) та заступником головного редактора газети “Виробник України” (від 2001 року), відповідальним секретарем газети “Україна козацька”. Перша збірка віршів “Літо чебрецеве” побачила світ у видавництві “Донбас” 1984 року. Теплу передмову до неї написав відомий поет Леонід Талалай. Від першої до другої збірки Юрія Доценка пролягла відстань у довгі десять років. Книгу “Дерев мотив глибинний” видало творче об’єднання “Лад” за сприяння відомого поета і прозаїка Петра Бондарчука.
Мої голуби
“Ще — не весна, не та й не осінь ще тільки провесінь В жадану голубінь З моїх долоней Рвійно і без остраху Розборканих кидає голубів!..” (Із раннього вірша)
Вже — не весна, Не літо Та й не осінь. Уже — зима…
На протязі вітрів Хистять мої долоні Від морозів, Як пам’ять, Посивілих голубів.
А ті, Чубаті, трубачі, поштові Голівоньки ховають Під крило І – засинають У моєму слові, Немов у небо Й лету не було…
Не стану їх, Натомлених, Будити – Нехай спочинуть, Рідні, До весни…
А там, Дивись, і – Голубині дітки Внучато Заворкують У гнізді!..
Гірка правда Гіркої правди Ніде діти — Прозріння Пізно наступає…
Як кинуть хату Рідні діти
Третю збірку “Золотий апостроф” випустив у 1998 році Український культурологічний центр міста Донецьк. Благословляючи третю збірку віршів Ю. Доценка відомий поет Григорій Кривда написав: “Його слово правдиве, щире, співуче… Хай хоч за 10 років прибуде ще один український Соколов, Талалай, Орач, які, нажаль покинули суху донецьку землю. Хай, кажу, прибуде і не відбуде з Донеччини Юрій Доценко, мій молодший побратим і чудовий Поет!” Опісля, в 2005 році, вийшла у світ четверта книга вибраних поезій “Осінні багаття”. П’ята збірка “Вереснева паморозь” побачила світ у 2007 році в Українському культурологічному центрі міста Донецьк. У цих двох збірках яскраво проглядається відчуття національної гідності, патріотизму, любові до рідного краю, до України.
І залетять За небокрай, і, Як на духу, Поговорити Про те, Що тяжко Серце крає, З найближчими На цьому світі Людьми Уже не випадає, Розпочинаєш Розуміти Батьків, Яких уже — Немає…
Повернення Малотаранівка моя, Мала Таранівка — Велике селище На древній річці Тор, Крізь сум і радість, Крізь добро і зло Я повертаю До твоїх світанків, Немов ночей холодних Й не було. Крізь довгу днину Повертаю важко До росяних Засмаглих вечорів, До луків, на яких Знайома пташка Співа в очеретах Камишувашки Й полощиться Вербичка в ручаї, Що у неділю вербну Посадив…
*** Не плутайте: Донеччину з Донбасом, Степовиків із робітничим класом Прибульців і одвічних земляків.
Не змішуйте: Із зернами вугілля Донецький раж Зі щирим хлібом-сіллю Вкраїнську мову Й руські матюки.
Не помиліться: Не географічно, Ні політично Ані історично — Різниця величезна в цих словах. Донеччина — це вільна пісня. Донбас — обмежений У просторі і часі регіон.
Сонях в окупації Посеред поля замінованого, Де час змішав “чужих”, “своїх”, Глухонімим радаром соняшник Між сходом й заходом стоїть. В зеніті сонця нерухомо Біля окопу фронтового У камуфляжі фронтовім Ковтає пелюстками хворими,
Чи ми – народ? А, коли – так, То треба пам’ятати, Що славний пращур наш – козак, Що Україна – мати… Пізніше вийшли: збірка поезій “Талісман” (на Далекому Сході), книга віршів для дітей “Цікавий сонях” (на Донбасі), добірки перекладів, публіцистичних розвідок “Стусове коло”, “Божа іскра Сави Божка”, “Тихо довкіл Тихого”, “Злетіла пісня від землі – у Всесвіт”. Восьма збірка поезій “Переступний вік” вийшла друком у 2012 році з передмовою доктора філологічних наук, професора Анатолія Загнітка. Вірші Ю. Доценка позначені живим почуттям і свіжим спостереженням над природою, плином людського буття, вони свідчать про авторську оригінальність, своєрідність висловлення. У 2024 році на ювілей автора НСПУ ви-
Немов вустами, чорний дим. “Град” вибиває поле. Стогне, Здрига від вибухів земля. Обвугленим насінням Соняшник До сонця блимає здаля, Літають кулі, а не бджоли, На Спас медовий угорі Важкої шапки не зносить Йому, Як тої голови Захиснику на полі бою…
Ув окупації, в неволі На кинутому людом полі У полум’ї війни горить… 15.08.2014 р.
*** Тут все — не так, усе — на виверт: Від териконів — до людей... Донбас — часу лихого витвір, Барак без вікон і дверей, Де тьма всілякого народу, З донашоерівських віків: Від зайд, без племені і роду, — До корінних степовиків; Від гордих аріїв — до хлопців Стрімкої вольниці Махна, Від скіфів і до запорожців — Ніхто цей край не оминав… Від амазонок до чекісток Від ратників — до куркулів Від тих, орав хто в полі чистім, До тих, хто в полі тім поліг; Від шпигунів Івана Грозного І до сучасних паханів Від яничар і малоросів До рідної землі синів; Від зрадників-регіоналів — До люду, що осліп до сліз…
Тут — все не так, Не так — як скрізь, І не втямки: Як буде далі—
Осінні сіни Поміж павутиння, у темнім кутку Осине гніздо, ніби вибитий сонях, Порожньо сіріє… Сон сниться коту У сіні, що пахне осіннім ще сонцем.
Лежать непорушно важкі гарбузи, Гойдає на протязі низанку перця. Погрітись, бува, залетять горобці, Та вже крижаніє вода у відерці.
Натоплена хата пускає тепло У простір промоклий, як дим паравозний. Уже за дверима гуляють селом, Неначе плацкартним вагоном, морози.
У сінях, немов би між злом і добром, Зимою і літом, ще теплиться осінь. Як в тамбурі темнім, у сінях стою, Курю самосад уже добре прив’ялий. Ось-ось вже із ґанку слизького ступлю, Спущуся, як кажуть, на землю із хмар я.
… Зійшов на подвір’я, немов на перон,
Цими днями виповнюється 70 років українському письменнику з Краматорська Юрію Доценку. Він народився 19 вересня 1954 року в селі Малотаранівка, що поблизу Краматорська на Донеччині, в родині робітників. Нині Малотаранівка — це село Краматорської міської ради Донецької області.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
