Витоки · “Образи трьох братів репрезентують три рівні язичницького Всесвіту”. · с. 10сторінка оригіналу ↗
Народження київської легенди: підсумки дослідження
Слово Просвіти, №37 за 2025 рік
Юрій МОСЕНКІС, заслужений діяч мистецтв України, доктор філологічних наук
Нині сукупність різних наук дозволяє запропонувати сучасну наукову інтерпретацію легенди про виникнення Києва. Імена трьох братів – Кия-Куара, Щека-Мелтея та Хорива-Хореана – дістають спільне пояснення з іранських мов, що може вказувати на первісно сарматське середовище їх побутування. Вірогідний глибший зв’язок із трьома скіфськими братами Геродота – там ідеться про заснування царської династії. Первісно міф міг побутувати поза прив’язанням до гір, зокрема й Київських. Сарматами вважали братів іще у XVIII столітті (хоч і помилково спиралися на “сарматське” – насправді фінське – слово kivi “гора”, що його ніяк не можна пов’язати за законами мовознавства з назвою Києва). Серед археологів та істориків існує припущення, що поляни поряд із тиверцями, уличами та хорватами сягали антської спільності, що зазнала значного впливу сарматів. Сіверян та Чернігів також пов’язують із іранським коренем шав- “чорний”. Сарматський міф про трьох братів міг поєднатися зі слов’янськими образами священного коваля (*коварь) та водоплавної птахи (казково-билинна лебідь біла). Археологічно це, можливо, контакти праслов’янської зарубинецької й іранськомовної сарматської археологічних культур (по ІІ ст.). Однак, якщо ім’я Кия-Куара можна пояснити на основі і слов’янських, і іранських мов, а імена двох інших братів – на основі іранських, але не слов’янських, то ім’я Либеді не піддається іранському поясненню й виглядає суто слов’янським. Отже, в іменах та образах трьох братів і сестри найвірогідніше вбачати синтез слов’янських (пізньопраслов’янсько-протоукраїнських) і сарматських (давньоіранських) компонентів. Міф про трьох братів і сестру був перекладений германською мовою (Кий-молот – Хамдір- hammer “молот”, Либідь-лебідь – Сванхільда-swan “лебідь”). Археологічно це, можливо, контакти київської і черняхівської культур (з ІІІ ст.) – першу традиційно вважають праслов’янською. А другу – поліетнічною, що містила в собі германський (а саме готський) компонент. Образ Перунового коваля міг бути запозичений і гуннами (гуннський бог грому і блискавок Куар від *коварь, *куарь “коваль”). Освоєння київської легенди давніми германцями засвідчують писемні джерела – готський історик Йордан-Йорнанд (VI ст.) і давньоскандинавські саги. Судячи з усього, на відміну від носіїв слов’янських (праслов’янської) та іранських (сарматської), носії германських мов не брали участі у формуванні київського міфу, а лише запозичили його, переклавши імена персонажів та прив’язавши до образів власної легендарної історії (зокрема, готського короля Германаріха). Міф про трьох братів є у вірменському варіанті, де йдеться про заснування кожним із братів міста. Там не сказано про сестру, але назва монастиря Карапет “предтеча” може натякати на вірменське карап “лебідь”. Вірменський варіант міг походити з іранськомовного джерела, сполучною ланкою з вірменами могли бути іранськомовні алани (предки осетинів). Ідея знаного українознавця Ніко Марі (Марра) про спільні скитські витоки київської і вірменської легенд витримала перевірку часом. Однак описи природи у вірменському варіанті й київському літописі близькі, що може свідчити про літературний (або усно-епічний?) компонент легенди поряд із фольклорним. Форма імені міста Києва Куява (арабські, перські джерела, візантійський імператор Костянтин Багрянородний) віддзеркалює слов’янське куява “пагорб”. Позначення київської фортеці Самватас може вказувати на характеристику укріпленої гори (зубата, давніша форма зомбата, тобто оточена палями). Сприйняття Києва як матері городам руським може бути навіяне не тільки грецькою мовою (дивною в мисленні варяга Олега), а й жіночим родом назви Куява. Київські пагорби значно природніше називати “пагорбами” (кУява), ніж пов’язувати з києм-молотом (кий, давніше *куй, спільний корінь з кувати, литовське kujus “молот”). Асоціація куяви з кувати може бути пізнішою: Куява, Куєва > *Киява, Києва гора > Київ город. Зважаючи на давнє кореневе наголошення (гОра), вислову Києва гОра було легко перетворитися на Київ город (давньоукраїнське Києвъ городъ). Таким чином, київська легенда містить багато відомостей, цінних для різних наук і корисних для побудови сучасної моделі виникнення Києва.
ли Леонтовича, який став одним із символів української національної культури. А обробка Кошицем колискової “Ой, ходить сон край вікон” стала основою джазового стандарту “Саммертайм” культового американського композитора Бродвею Джорджа Ґершвіна. Унікальна прадавня музична спадщина України мала допомогти створити імідж новій державі за кордоном. Капела з величезним успіхом виступала у всіх країнах західної Європи, а також в США, Бразилії, Аргентині, Кубі. Репертуар складався виключно з українських народних пісень”. Програма просвітницького зібрання поєднала історичні розповіді, мистецтво хорового співу, звучання пісень у обробці Кошиця. Академічний хор Полтавського коледжу мистецтв ім. Лисенка, під орудою Ганни Оксениченко, виконав духовний гімн України “Боже великий, єдиний, нам Україну храни”. Хорове оброблення для неї виконав саме Олександр Кошиць. За ініціативи Олега Пустовгара також відбувся показ документального фільму виробництва “Суспільне. Культура” “Щедрик проти руского міра”. Перегляд фільму в Лисенківському мистецькому коледжі актуалізував для присутніх історичні знання, які попри десятиліття російсько-комуністичних заборон, відновилися у пам’яті українців. Йдеться про внесок Республіканської капели УНР в міжнародне визнання української музики та яскравий приклад культурної дипломатії Симона Петлюри і Олександра Кошиця в період агресії ленінської росії проти УНР. Як і під час нинішньої Війни за Незалежність, й тоді зброя і культура були формами спротиву російському імперіалізму.
Представництво УІНП в Полтаві Світлини Департаменту культури і туризму Полтавської ОВА
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
