Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Гаряча тема · “Це абсолютно інші люди в сенсі енергії, щодо ініціативи. Я можу сказати, що більшість наших проєктів – це насамперед ініціатива молодих”. · с. 4сторінка оригіналу ↗

Підполковник ЗСУ Максим Жорін: Молодь іде до нас мотивованою

Слово Просвіти, №37 за 2025 рік

14 березня 2025 року стало відомо, що на базі 3 ОШБр створюється Третій армійський корпус. Про те, як відбувається перехід на корпусну систему, про актуальну ситуацію на ЛБЗ, про мобілізацію і рекрутинг в ексклюзивному інтерв’ю АрміяInform розповів заступник командира 3-го армійського корпусу підполковник ЗСУ Максим Жорін. “Ми маємо сконцентруватись на військово-промисловому комплексі, на реформуванні війська, в жодному разі не забувати про виробництво і забезпечення, маємо працювати над мобілізаційним станом суспільства. Якщо буде перерва у війні (перемир’я), то одразу з’явиться дуже багато спокус, щоб погратися з населенням в якусь заспокійливу історію. Але цього не можна робити в жодному разі. Треба розуміти, що це тільки перерва, і ми маємо використати цей час максимально ефективно. Ми маємо згуртувати всіх і сконцентруватись на тому, щоб у наступний раунд війни ми вийшли з новими силами, з більш твердою позицією, з більшою силою, ніж у 2014-му або 2022 році. Цей раунд 100% буде, якщо буде існувати росія”, – зазначив під час розмови Максим Жорін, уродженець Рубіжного, що на Луганщині. Рецепт успіху “Трійки”: побратимство, підготовка і впливовість командирів – Як влаштована структура Третього армійського корпусу, чим корпус відрізняється від бригади? – Ми як бригада отримали шанс масштабуватися до корпусу: масштабувати свій досвід, масштабувати навички, вміння, які в нас були, на рівень значно вищий. Часу багато в нас не було на розгортання і формування, яку мирний час. Фронт динамічний, відповідно нам довелось все це робити в досить стислі терміни і в екстреному порядку. Тому що була необхідність на лінії фронту і було завдання від Головнокомандувача брати під керівництво підрозділи і стабілізувати майбутню корпусну лінію, яку потім ми і отримали, як корпус, у відповідальність. Частину офіцерів ми взяли з Третьої штурмової бригади, зокрема, командир Третьої штурмової бригади став командиром Третього армійського корпусу. Також ми до себе в команду взяли багато офіцерів та сержантів з інших підрозділів. Третій армійський корпус на сьогоднішній день вже прийняв до свого складу низку лінійних підрозділів, тобто бригад, які безпосередньо на лінії бойового зіткнення виконують бойові завдання. Також він має так званий корпусний комплект підрозділів. Це підрозділи, які виконують функцію забезпечення, підтримки та підсилення основних підрозділів. Це батальйони протиповітряної оборони, полк безпілотних систем, медичний батальйон, розвідувальний батальйон. – Чи вдається Третій штурмовій масштабувати свій досвід на інші підрозділи корпусу, як планувалось? – Вдається, хоч це процес нешвидкий. Можу одразу сказати, що деякі з підрозділів, що до нас зайшли, є на досить високому рівні. Ба більше, ми абсолютно не цураємось того, щоб переймати досвід тих підрозділів. Тобто немає такого, що є “закон Третьої штурмової” і все, більше нічого. Навпаки, ми відкриті до прийняття і обміну досвідом з іншими підрозділами, тому що вони теж пройшли свій шлях, здобули свій досвід. Що стосується досвіду, якого ми набули у Третій штурмовій, то на сьогодні це стосується бойової підготовки. Це те, що для нас надзвичайно важливо, і що ми ставимо як одне з основних завдань – вийти на один рівень бойової підготовки серед особового складу. Це стосується і безпосередньо бойової підготовки, і принципів, за якими працює сержант та офіцер у підрозділах. Саме цей досвід ми вже масштабуємо і з цим працюємо. Також у нас є постійна робота над помилками. Це те, що ми теж тепер впроваджуємо в нових підрозділах, де обов’язково всі командири між собою після операції обмінюються досвідом: що вдалось, що не вдалось, чому так сталось і які з цього висновки. Для того, щоб у подальшому або повторити цей ефективний досвід, або виправити помилки, які мали місце. – У чому “рецепт успіху” Трійки? – Це великий комплекс багатьох аспектів. Він охоплює бойову підготовку, авторитет командирів, сержантську гілку і внутрішні принципи побратимства. Російський наступ сповільнився, але не зупинився – Яка нині актуальна ситуація на ЛБЗ, зокрема на напрямку, де стоять підрозділи Третього армійського корпусу? – Ситуація, м’яко кажучи, складна, проте нам вдалося силами Третьої штурмової та інших підрозділів, які є у складі корпусу, її стабілізувати. Більше того, нам вдаються невеликі наступальні дії з нашої сторони на тактичному рівні. Тобто покращення тактичного положення, просування вперед, там, де це можливо, і там, де це доцільно. Нещодавно ви могли бачити в новинах інформацію про визволені населені пункти. Це було реалізовано саме силами Третього армійського корпусу. – Які, на вашу думку, підсумки літнього наступу рф і перспективи на осінь-зиму? – Я бачив дуже багато радісних новин про те, що російський наступ провалився, що вони нічого не досягли. Але я не зовсім так на цю історію дивлюсь. Я вважаю, що вони не досягли того обсягу успіху, на який розраховували. Безумовно і абсолютно очевидно, що вони зазнали вчергове просто божевільних втрат. Зниження темпів і динаміки зараз пов’язано з тим, що вони ці втрати не в змозі ігнорувати. Тому їм треба поповнення, заміна підрозділів і ротація. Але не можна ігнорувати той факт, що певні успіхи вони мали. І абсолютно всі фактори кажуть про те, що зупинятись вони не збираються. Тобто навіть ті втрати, яких вони зазнали, лише тимчасово їх призупинили, сповільнили, але вони абсолютно чітко ставлять собі завдання просуватися далі. Насамперед це стосується Донецького напрямку, виходу на річку Оскіл і, за можливості, просування на Запорізькому напрямку. – Наскільки можуть вплинути на ситуацію далекобійні ракети українського виробництва? – Безумовно, це плюс, ще один козир у нашому рукаві. Це не буде переламною історією, суттєво не змінить перебіг подій, але це 100% підсилить нас. Я не зовсім поділяю позицію, що ми до того, як починаємо стріляти, починаємо про це розповідати. Мені здається, що це в іншому порядку треба робити. Тобто, якщо ми вже щось виробляємо, то краще нехай ворог сам здогадується – що саме, в якій кількості, як це працює і де виробляється. Рецепти рекрутингу: як Третій корпус формує нове військо – Розкажіть про “Контракт 18- 24” та інші види мотивації молоді. – Ми жартуємо з цього приводу, що в нас служать мільйонери. Ба більше, ми надаємо зараз свої пропозиції стосовно переліку посад, які підпадають під цю програму. На початку це були тільки піхотинці, потім туди додали ще БПЛА, а на нинішній момент ми пропонуємо, щоб туди додали саперів. Тому що сапери – це люди, які мають багато чого навчитись, і від них багато що залежить. Працюють вони, як правило, або на “нулі”, або в надзвичайно небезпечних умовах. Тому вони теж мають підпадати під цю програму. У нас багато молоді. Я думаю, що Третя штурмова – одна з наймолодших бригад у ЗСУ. В інших підрозділах, які зайшли в корпус, вік, безумовно, відрізняється у вищу сторону. Але молодь до нас іде, і на рівні корпусу ми повністю свій досвід з рекрутингом перекладаємо на інші підрозділи. Я думаю, що молодь так само буде тепер заходити і туди. Молодь приходить, молодь мотивована, її досить багато. Це абсолютно інші люди в сенсі енергії, щодо ініціативи. Я можу сказати, що більшість наших успішних і відомих проєктів – це насамперед ініціатива молодих людей, які ще вчора були цивільними. Вони приходять, пропонують, у них більш широке бачення. Ми, як керівництво, це чуємо і допомагаємо реалізувати. У підсумку це має ефект. Наприклад, у нас діє перша в Україні школа НРК. Академія Killhouse починалася як школа FPV, а сьогодні це вже величезний навчальний комплекс, в який входить і робота з FPV, і з “крилами”, і з НРК. У нас уже відкриті школи в Дніпрі, у Києві, Львові і в Черкасах. У нас найширша мережа навчальних закладів з FPV, причому ми навчаємо і цивільних (для них окремий курс є), і поглиблено військових, які в інших підрозділах працюють у напрямі БПЛА. Вони можуть звертатися до нашої школи і отримувати знання, покращувати фах або спеціалізацію, або змінювати профіль (наприклад, він літав на “Мавіках”, а хоче літати на FPV або на “крилах”). – Чи є якісь проблеми з мобілізацією та рекрутингом? – Мабуть, у нас проблем менше, ніж в інших підрозділах, але питання мобілізації все одно залишається однією з найтяжчих проблем в армії. Ми досі можемо собі дозволити спиратись на добровольців за рахунок власної репутації, за рахунок того, що люди довіряють нашому навчанню, підходу до застосування військ, командирам і так далі. Але очевидно, що в армії з цим є проблеми. Людей не вистачає, я не бачу повного розуміння українського суспільства в тому, що це необхідно. На це накладаються російські інформаційно-психологічні операції, що в комплексі заважає абсолютно органічному процесу мобілізації. Але помилково думати, що є якесь одне рішення щодо питання мобілізації. Над цим питанням треба дуже багато працювати. Це й інформаційна робота із суспільством, і мілітаризація суспільства, і довіра до війська, до командування, до керівництва держави. Це навіть політичні питання з корупцією тощо. Усе це є комплексом внутрішнього мобілізаційного стану і довіри до тих процесів і до тих структур, які сьогодні цим займаються. Ми на своєму рівні, на рівні Третьої штурмової, а тепер і на рівні Третього армійського корпусу, із цим самостійно працюємо. За рахунок цього є потік людей, які добровільно хочуть у нас проходити службу. Більше того – навіть серед мобілізованих. А в нас їх дуже багато, більшість людей, які усвідомлюють своє місце, своє завдання і покладену на них відповідальність. Більшість мобілізованих – це люди, які дочекались, коли до них дійшла черга, і вони абсолютно усвідомлено пішли, виконують завдання, проходять навчання і показують себе дуже ефективно на полі бою. В окопі контрактники і мобілізовані стоять поруч і однаково виконують бойові завдання. – Як відбувається ротація і як відбуватиметься потім демобілізація? – Ніхто наразі не може відповісти, коли ми зможемо реалізувати демобілізацію. Бо немає жодної людини у світі, яка знає дату закінчення війни. Ба більше, навіть, якщо умовно ми наблизимось до якоїсь паузи, це не дасть нам змоги демобілізувати військо. Це, навпаки, буде період, в який нам треба буде сконцентруватися на посиленні війська, на його модернізації, на пришвидшенні всіх процесів, що нині відбуваються, на переході на нові принципи, стандарти і філософію у війську. Тобто це буде період, коли військо працюватиме ще більше за рахунок того, що воно менше буде залучене в бойові дії, але більше буде залучене у своє переформатування та модернізацію. Що стосується ротації, то у форматі корпусу це стає трохи легше, тому що з’являється біль-

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин