Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Тільки в “СП” · “Що в дійсності від нього хочуть? Щоб він здав своїх спільників по боротьбі? Не діждуться!” · с. 10сторінка оригіналу ↗

Спогад про минуле

Слово Просвіти, №37 за 2026 рік

Анатолій РАДЗІХОВСЬКИЙ, доктор медичних наук, професор, громадський діяч Афоризм “Хочеш зрозуміти сьогодення та зазирнути в майбутнє – озирнись у минуле” – своєрідний лейтмотив не тільки історичної трилогії “Вони боролися за свободу” Анатолія Ліщенка, ай реалій сьогодення та російсько-української війни. Автор роману вдало відобразив героїчну боротьбу українського народу за державну незалежність України у 30-х роках минулого століття, періоду Другої світової війни, німецькобільшовицького протистояння та подальшого спротиву радянській окупації. З високою ймо- Анатолій ЛІЩЕНКО Хочеш зрозуміти сьогодення та зазир> нути в майбутнє – озирнись у минуле… Після опрацювання польських архівів та проведення оперативних заходів НКВС вдалося впровадити в мережу ОУН у Кракові своїх агентів. Інформація про зв’язки між Краковом та підпіллям ОУН у Західній Україні виводила НКВС на ряд відповідальних осіб антибільшовицького руху, які перетинали кордон і здебільшого потрапляли в лещата більшовиків, внаслідок чого гинули від їхніх куль. Нерідко борці за волю України у безвихідній ситуації зважувались на відчайдушний крок, позбавляючи себе життя. З болем сприйняв звістку про загибель групи Володимира Тимчія весь актив Революційного проводу ОУН, особливо його голова Степан Бандера. Більшовицька пильність, як у генерал-губернаторстві, так, зокрема, на кордоні змушувала борців якнайретельніше проводити підготовку похідних груп для розгортання революційної боротьби на батьківщині і добирати найдосвідченіших і найвідданіших її синів та дочок. Такою була група Володимира Тимчія, до якої входили, окрім її керівника, Микита Опришко, Теодор Оленчак і Зеня Левицька. Всі вони віддали своє молоде життя за свободу України. Герої загинули при переході більшовицького кордону, що змусило керівників Революційного проводу ОУН засилати інші групи з застосовуванням іншої тактики переходу радянського кордону. Одній з небагатьох груп все ж таки вдалося прорватися, застосувавши тактику переходу кордону за індивідуальним принципом, тобто кожний окремо з різних ділянок і напрямків. Особливою умовою акції була майбутня зустріч борців за волю України на конспіративній квартирі у Львові. Ярослав Горбовий вагався, коли приїхав до Львова, не знаючи, з чого розпочати свою роботу в окупованому більшовиками місті. Перш за все потрібно було ви-вірністю можна зазначити, що подібного твору українська література досі не знала. Певною мірою досвід боротьби українського народу в ті роки за незалежну державу недооцінено, а то й сфальсифіковано, образ наших героїв спотворено та сплюндровано. Колись вороги української незалежності нав’язували нам своїх “героїв”, а українських, справжніх – вважали “ворогами”. Патріотична спрямованість, колосальна праця, завзятість та наполегливість Анатолія Григоровича Ліщенка стали запорукою написання такого широкого історичного полотна, у якому автор правдиво відтворює події героїчної боротьби українського народу та його героїв у протистоянні з ворогами української незалежності. Належним чином висвітлені образи провідників українського визвольного руху – Євгена Коновальця, Андрія Мельника, Степана Бандери, Романа Шухевича, Тараса Бульби-Боровця та інших. У творі відображені й долі рядових учасників боротьби, їхніх рідних і близьких, чиє особисте життя нерозривно На сучасному етапі становлення та відстоювання України як самостійної держави, а тим більше, у роки протистояння зі східним агресором, постає потреба в осмисленні витоків власної пройденої історії, щоб зрозуміти нам, українцям, проблеми боротьби за суверенну державу, з якими ми зіткнулися раніше, щоб не допустити їх у сьогоденні. Саме до таких пройдених витоків історії звертає нас історичний роман-трилогія Анатолія Ліщенка в боротьбі – до, під час Другої світової війни та післявоєнного лихоліття. У протистоянні з усе тим же східним сусідом та з іншими ворогами української незалежності. “Добре працюють, гади!” – зробив висновок Ярослав. – Уперше чую! – тільки й відповів на репліку слідчого хлопець. – Нам і не потрібно вашого зізнання в причетності до ОУН. Нам важливіша інша справа, що стосується вашої особистості, – і слідчий НКВС підвівся з місця, підійшов до дверей і, не кваплячись, відчинив їх. Ярослав, не чекаючи команди, підвівся і рушив на вихід, де вже на нього очікував конвоїр. Зупинившись біля дверей, він допитливо глянув слідчому у вічі, заклав руки за спину і пішов далі з конвоїром. Короткий допит слідчого завдав Ярославу більше запитань, аніж відповідей стосовно нього. А поблажливе ставленням слідчого підкидало ще й хмизу в багаття. Борець не міг збагнути та вникнути в суть. “Мабуть, будуть шантажувати і схиляти до співпраці з НКВС”, – розмірковував Ярослав. І не помилився. Другий допит за своєю формою і характером та принципами суттєво відрізнявся від попереднього. Що цього разу здивувало Ярослава, то це те, що новий слідчий не був таким поблажливим і доброзичливим, як перший. – Ми чудово знаємо, що ви є членом ОУН, як і ваш брат Володимир, – розпочав свій монолог правоохоронець, як тільки Ярослав зайшов до кабінету, – вас може очікувати суворе покарання, навіть вища міра. Крім того, покарання може понести вся ваша родина і близькі. Мов розжарений шмат заліза вразили ці слова слідчого Ярослава, і він ледь стримався, щоб не накинутися на нього. Але той вів далі: – Цього може й не трапитися, коли ви нам усю правду розкажете і покаєтесь у своїх необдуманих вчинках. – Яку правду, які вчинки?! – не стерпів Ярослав, піднявшись зі стільця. Слідчий у спокійній формі підійшов до підслідного, взяв обома руками за плечі і посадив на місце. – Ви розкажете нам все, що знаєте про діяльність ОУН і її діячів. А також допоможете виявити їх, щоб ми змогли заарештувати. А ще – конспіративні квартири, де вони розташовуються і хто є їхніми власниками, – стоячи перед Ярославом і дивлячись йому прямо у вічі, мовив він. – Я нічого вам не скажу, оскільки не володію подібною інформацією. Я не маю ніякої причетності до ОУН і її діяльності. Так само, як не маю причетності до всього українського націоналістичного руху. Про які конспіративні квартири і їхніх власників, діячів ОУН, може бути мова? Просто смішно про це говорити… – А куди ви йшли? Не на конспіративну квартиру? – перебив Ярослава слідчий. – Годі дурня валяти! – як звір заревів бравий правоохоронець. І знову Ярослава відвели в камеру. Ізнову перед ним постала якась невидимість майбутнього і невизначеність теперішнього становища. “Що в дійсності від нього хочуть? Щоб він здав своїх спільників по боротьбі? Не діждуться!” – полонили його думки.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин