Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Пошта “СП” · “Територія творчості має бути чітко відокремленою од неосяжних обширів суєтного світу”. · с. 13сторінка оригіналу ↗

Франкові читання в Коломиї: через голос поколінь

Слово Просвіти, №37 за 2026 рік

Міхаїла Шолохова”, “Щирість Алєксандра Солженіцина”, “Відвертість Іосіфа Бродского”, “Послідовність Свєтлани Алєксієвіч”… Сьомий, “Зухвалість Костянтина Сушка”, облаштував у вигляді власної промови, з проводу присудження мені… Нобелівської премії за роман “Ойкумена”. Таке приверзлось уві сні, а, прокинувшися, з жахом подумав, що це може стати реальністю, тож, про всяк випадок, склепав промову для виступу перед Шведською академією. Подаю уривок: “При виявленні “кращого і ви> щого” у царині духовного застосо> вується примітивний вульгарно> прагматичний метод змагальнос> ті, в основі чого лежить супер> ництво. Якщо й далі просуватися у цьому напрямку, неодмінно дій> демо до категорій спритності, сили, навіть агресивності – ре> чей, геть не сумісних із духовним. Але, так, подейкують, улаштова> ний світ. В одному місці штовха> ють ядро (хто далі), в другому піднімають штангу (хто важчу), за тією ж методою змагаються також “інженери людських душ”… Хіба не абсурд?...Терито> рія творчості, разом із критерія> ми визначення результатів твор> чості, має бути чітко відокремле> ною од неосяжних обширів суєт> ного світу. Бо ця територія недо> торканна, священна. Не треба за> охочувати письменників. Нічим! Позаяк істинний талант від Бо> га, то ні в якому стимулі потреби письменники не відчувають. Хіба водному – у створенні належних, повноцінних умов для своєї робо> ти. Розуміти це треба так: не за> важайте письменникові писати. Не за>ва>жай>те! Взагалі не втручайтеся у життя митця. Не чіпайте його!” Наостанок зізнаюсь, що ні писати, ані тим паче видавати книжки наміру більше не маю. Марудне це заняття, хапливе (суєтлівоє) і невдячне. З граничною відвертістю кажу про це у своїй книжці “Армагеддон чи апокаліпсис?”, яка ось щойно вийшла на люди. 428 сторінок, та, головно, тираж захмарний: 300 примірників. Кому поталанить стріти, раджу прочитати. Там не тільки про літературу. Більше того, література в тій книжці – не головне… Прифронтове Запоріжжя, липень>серпень 2026 р. Галина ВОЛОЩУК, доцентка кафедри філології Коломийського навчально-наукового інституту Карпатського національного університету імені Василя Стефаника Літературно-мистецька подія “Франкові читання: голос поколінь” об’єднала різні покоління біля пам’ятника Іванові Франку. Його поезія та проза звучали як живий діалог із сучасністю. Учасники читали твори письменника, які й сьогодні змушують замислитися над долею України, свободою, відповідальністю людини, силою духу та незламністю народу. Розпочав захід молитвою за мир духовний наставник молоді отець Володимир Гуменюк. Про Франка і Коломию розповів завідувач кафедри філології Микола Васильчук. Директорка Коломийського ліцею №9 Ганна Пасічна та заступниця Леся Олексюк вели мову про актуальність творчості Франка в наш час. Заступниця директора Коломийського інституту, доцентка кафедри філології Ольга Русакова та доцент кафедри філології, воїн ЗСУ Михайло Ковальчук акцентували на важливості його значення у формуванні української ідентичності та необхідність збереження й переосмислення літературної спадщини письменника для молодого покоління. Голова коломийської “Просвіти” Василь Глаголюк зосередив увагу на ролі Івана Франка у становленні української національної свідомості та розвитку культурно-просвітницького руху. Учні Коломийського ліцею №9, студенти Коломийського інституту спеціальності “Середня освіта (українська мова і література)” та спеціальності “Початкова освіта” читали поезію та уривки з прози письменника, зокрема прозвучали відомі твори “Гімн”, “Чого являєшся мені у сні?”, “Ой ти, дівчино, з горіха зерня”, “Легенда про вічне життя”, “Розвивайся ти, високий дубе”, “Не пора”, “Земле, моя всеплодющая мати” та ін. До читань долучилися викладачі Коломийського педагогічного коледжу, зокрема педагогиня Ольга Руданець прочитала присвяту Франкові; просвітянин, вчитель української мови та літератури Зеновій Винничук продекламував “Каменярі”, декламували вірші вчителі Ліцею № 9 Світлана Дячук та Марина Стефанців, журналістка, очільниця коломийської газети “Вільний голос” Валентина Близнюк, бібліотекарка інституту Анна Гнатюк, провідна фахівчиня Центру досліджень “Покутської трійці” Оксана Ковальчук. Особливою частиною заходу стала пісня “Човен” на слова Івана Франка у виконанні студентки 4 курсу спеціальності “Середня освіта (українська мова та література)” Тетяни Андрусишин. Читання відбувалися під супровід гітари студента Михайла Тарновецького, технічний супровід – вчитель Ліцею №9 Святослав Уграк. Франкові читання стають свідченням того, що класика не мовчить. Вона продовжує говорити через викладача і студента, учителя й школяра, науковця і громадського діяча. Назва заходу “Голос поколінь” стала головним символом, адже Франко належить не лише до ХІХ чи початку ХХ ст. Його слово переходить від покоління до покоління, щоразу набуваючи нового звучання. Для когось Франко – поет “Каменярів” і “Мойсея”, для когось – громадський діяч, який закликав українців брати відповідальність за майбутнє. Для молоді – інтелектуал, який умів поєднувати літературу, науку, журналістику, політику й громадську діяльність. Україна знову проходить свій складний шлях – шлях боротьби, витривалості й утвердження власної свободи. Франкові слова “лиш боротись – значить жить” сьогодні звучать як звернення до кожного з нас. І якщо молодь читає Франка, його голос продовжує бути голосом сучасного і майбутнього України. Організаторами заходу виступили науковці кафедри філології Коломийського навчально-наукового інституту, педагоги Коломийського ліцею №9 та представники коломийської “Просвіти”. таних джерел та літератури, а в “Додатках” – “Вибране з доробку пісенних творів, написаних бандуристами” (Г. Ільченко, І. Рудас, І. Немирович, В. Сидоренко, М. Топчій, М. Сарма-Соколовський), “Схеми спадкоємності бандуристів від пан-отців і вчителів до їх учнів”, “Регіональні “кущі” найвідоміших бандуристів Придніпров’я з ХІХ по ХХ ст.”. Наприкінці вміщено “Іменний покажчик”, що дозволяє швидко знайти інформацію про згаданих у книжці дослідників, діячів культури та кобзарів/бандуристів. Отже, монографія М. Долгова “Січославщина (Дніпропетровщина) – осердя подвижників бандурництва ХХ сторіччя” – актуальне дослідження невідомих та маловідомих сторінок української традиційної культури в її оригінальних виявах у козацькому краї. Книжка – помітний внесок до наукового осмислення феноменальної творчості народних співців-музик.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин