Театр · “Взятися за таку постановку – це виклик дуже високого рівня. Це надзвичайно велика відповідальність”. · с. 14сторінка оригіналу ↗
Найвідоміша рок)опера на київській сцені
Слово Просвіти, №37 за 2026 рік
У Київській опері (Київському муніципальному академічному театрі опери та балету) відбулася прем’єра рок-опери “Ісус Христос – Суперзірка” Ендрю Ллойда Веббера та Тіма Райса. За словами творців вистави, це не просто історична чи релігійна драма, а висвітлення людської природи через призму дуальності світу, циклічності часу та рушійної сили безумовної любові.
Едуард ОВЧАРЕНКО Світлини Вадима Гнідаша
– Все почалося з мрії, – пригадує Петро Качанов, директорхудожній керівник Київської опери, заслужений працівник культури України. – У 1998 році я вийшов з дирекції фестивалю “Червона Рута”, і ми заснували свою громадську організацію “ХХІ століття для України”. Нам потрібно було щось, що покаже наше обличчя. І тоді ми організували святкування Дня Незалежності на Майдані Незалежності у Києві. Це була дуже гучна подія. Вперше до виступу на Майдані залучили живий оркестр. В оркестровому виконанні прозвучали епізоди з опери Євгена Станковича “Цвіт папороті”. Це був справді європейський День Незалежності. Після цього нам треба було ще щось ефектне. І я подумав, що Україна має побачити рок-оперу “Ісус Христос – Суперзірка”. Але це було нереально фінансово для нашої приватної інституції. З роками я почав забувати про цю ідею, а зараз знову до неї повернувся. Ми звернулися до правовласника, отримали ліцензію і поставили цю рок-оперу. З Дмитром Тодорюком, який здійснив переклад твору українською мовою, працюємо вже досить давно. Він дуже талановита людина. Вважаю, що у Дмитра поєдналися дві надзвичайно важливі якості – фаховість і людяність. Тому без коливань замовив йому переклад опери. Звісно, я також був членом команди, яка працювала над виставою. Спершу треба було отримати ліцензію. Далі працювали над сценографією разом із Пилипом Ніродом та Віталієм Пальчиковим. Так само і над розробкою костюмів із Богданом Поліщуком. Також я запросив художника по світлу з Львівської національної опери. Мені було важливо, щоб вийшла саме театральна, а не концертна постановка. А ще було принциповим, щоб ця вистава була найбільш наближеною до ідеальної постановки. Це було справою честі. Постановка вистави коштувала більше чотирьох мільйонів гривень. Ми звернулися за допомогою до департаменту культури КМДА. Вони дали нам поворотну фінансову допомогу, яку ми повинні з часом повернути. Також додали мільйон гривень коштів, зароблених від основної діяльності театру. Результат роботи оцінюю досить позитивно. Але творчість – це така форма діяльності, де робота триває постійно. Постановка удосконалюється у контексті виконавської майстерності. Це нормальний творчий процес. До кінця року плануємо поставити балет на музику Олександра Родіна “Дракула”. Швидше за все буде ставити Георгій Ковтун. Залишається у планах постановка опери Юлія Мейтуса “Ярослав Мудрий”. Ми виграли грант від “Тисячовесни” і плануємо показати цю оперу 30 травня у День Києва на Софійській площі. Наприкінці цього – на початку наступного сезону, можливо, поставимо ще одну виставу. Але про її назву говорити поки що зарано. Обов’язково будуть сюрпризи і для маленького глядача. На “Сцені-Укриття” представлятимемо нові концерти та моновистави. А наша “ART-сцена”, на жаль, поки не працюватиме. Після ворожих прильотів там був пошкоджений дах. Думаю, що до наступної весни не будемо там нічого ставити. – У моєму творчому доробку переклад лібрето опер “Бастьєн і Бастьєнна” В. А. Моцарта, “Viva la mamma (Нехай живе мама!), або Театральні порядки та безлад” Г. Доніцетті, – зазначив Дмитро Тодорюк. – У Львівській національній опері йде перекладена мною оперета Й. Штрауса “Летюча миша”. Частково перекладав “Кабаре” для Київського національного академічного Молодого театру. Також ще є багато непоставлених перекладів. А рок-опера “Ісус Христос – Cуперзірка” – це був перший твір, який я захотів перекласти. Вперше почув цей твір, коли мені було 16 років. А згодом, коли вступив на навчання до Національної музичної академії України, мені подарували оригінальну касету та програмку з одного північно-сусідського театру. Там був англійський текст і переклад. Одразу помітив, що він дуже далекий від оригіналу. І мене тоді це сильно обурило. Мій внутрішній протест вилився в те, що я сів робити свій переклад, українською. Але з ресурсів у мене тоді були лише касета, маленький словничок і велике бажання. Не мав ані клавіру, ані партитури, бракувало знання англійської. Минули роки. Коли дізнався,
що оперу ставитимуть у Київській опері, запропонував очільнику нашого театру Петру Качанову зробити цей переклад. Він погодився. Рік тому, взявшись за роботу, знайшов той юнацький зошит. Там багато чого в тексті домальовувала юнацька фантазія. І життєвого досвіду мені тоді, звісно, бракувало, щоб усвідомити всі закладені там сенси. Тому деякі фрази я там вигадував і видозмінював за ритмом і змістом. А зараз, коли перед очима були ноти, коли була структура і бачення ритміки, все робилося глибше і більш професійно. Робота над новим перекладом тривала пів року. Були моменти, коли тижнями не міг знайти якийсь зворот, якусь фразу. Я оперний режисер і розумію: якщо композитор виділяє інтонаційно те чи інше слово в лібрето, це важливо для драматургії. Тому намагався максимально дотримуватися цього принципу в перекладі, при цьому не додавати зайвих нот. Бо для музичної режисури це має значення. Тому що це думка композитора, яку він заклав. Звичайно, це вийшло не на 100 відсотків, бо мови у нас дуже різні. Приміром, в англійській мові слово може складатися з одного складу, а в українській – з двох. Тож були періоди, коли я буквально випадав на кілька тижнів у пошуках однієї фрази. Потім справа рухалася далі до наступного стопора. Врешті вийшло те, що вийшло (усміхається). Сьогодні у Київській опері всі вистави йдуть у перекладах українською мовою. Думаю, що це правильний шлях. Раніше люди готувалися перед тим, як йти в оперний театр. А зараз хіба що хтось прочитає перед третім дзвінком стислий сюжет, аби зрозуміти, про що йдеться. Тому добре, коли людині простіше розуміти те, що відбувається на сцені. Тим паче, не ми відкрили цей шлях. Так працюють деякі театри у Великій Британії, Франції, Німеччині. Найголовніше – якісний переклад і щоб не був спотворений музичний текст, створений композитором. Окрім перекладу, беру участь у постановці як актор, виконую роль Петра. І це дуже добре, бо дало змогу відшліфувати тексти в процесі репетицій. Думаю, що в основному переклад вже завершений. Я добре знаю цю музику. Багато разів проспівував її для себе, щоб потім видати на публіку якісний результат. – Раніше я ставив класичні опери, мюзикли, дитячі вистави, концерти, а до жанру рок-опери звернувся вперше, – розповів Віталій Пальчиков, режисерпостановник, головний режисер Київської опери. “Ісус Христос – Суперзірка” – найвідоміша і найпопулярніша рок-опера у світі. Взятися за таку постановку – це виклик дуже високого рівня. Це надзвичайно велика відповідальність. Багато хто з глядачів переживав, що не зможе отримати того задоволення і тих емоцій, на які очікував. Найцікавіше у цьому процесі полягало в тому, що у нас довго збиралася постановча команда. У зв’язку з тими умовами, в яких ми живемо, доводилося міняти членів цієї команди. Повністю вона зібралася лише за два тижні до прем’єри вистави. Саме в цей час до нас долучився художник по світлу Олександр Мезенцев. А за півтора місяці до прем’єри отримали згоду балетмейстеркипостановниці Анни Герус. Вважаю, що це для нас був немов подарунок з неба, що саме ця відома хореографиня погодилася з нами робити цей твір. У нас вже склалася традиція, що перед початком кожної постановки оголошуємо кастинг. Люди приходять, аби взяти участь у наших проєктах. З успіхом пройшли цей кастинг Арсеній Журавель та Сергій Тягнирядно (обидва виконавці ролі Ісуса), Максим Онанко та Юрій Годо (виконавці ролі Юди), Анна Фірагіна (Марія Магдалина). Раді, що саме ці виконавці сьогодні разом із нами. Що стосується солістів Київської опери, то тут треба відзначити абсолютно всіх. Це незвична для нашої трупи історія. Треба було виконати партії наближено до тієї музики, яку писали понад 50 років тому. Високий професійний рівень показали всі – від солістів до балету і хору. На жаль, ми не маємо у нашому штаті повного комплекту рокових оркестрових виконавців, які могли б зіграти цю музику. Тому диригенту-постановнику Євгену Воронку довелося шукати людей, які зможуть стилістично і стильно це зіграти. А ще він працював із партитурою, проводив величезну роботу з вокалістами, хором та оркестром. Костюми і декорації – це
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
