16 Суспільство “Дочекайся мене, я молю!” · с. 16сторінка оригіналу ↗
Книги з війни
Слово Просвіти, №37 за 2026 рік
У Києві вшанували пам’ять Героя України, розвідника Назара Боровицького. У столиці презентували книгу-брошуру, присвячену його життю та військовій службі. Видання стане частиною збірника історій українських розвідників “Видатні розвідники”. Під час вшанування були присутні рідні та побратими полеглого військового, вони говорили про його життя. Про це повідомляється на сайті Новини.LIVE. Видання розповідає, що 5 квітня 2022 року під час виконання бойового завдання загинув офіцер ГУР МО України Назар Боровицький. Він двічі брав участь у повітряних проривах до “Азовсталі”, допомагаючи військовим евакуювати людей. Посмертно йому присвоєно звання Героя України. Представник ГУР Андрій Юсов у коментарі виданню розповів, що Назар Боровицький брав участь у низці найскладніших операцій української розвідки. Зокрема, він долучався до евакуації цивільних із Кабула та забезпечення повітряного мосту до оточеного Маріуполя. Юсов зазначив, що під час третього польоту Боровицький загинув, виконуючи завдання з порятунку українських військових. Журналіст та військовослужбовець Макс Грабовський видав книгу “Маріуполь. Перший місяць блокади”. Книга вийшла у видавництві “Ліра-К”. Про це автор повідомив у соцмережах, пише медіа “Точка Сходу”. “Буде місцями сумно, інколи смішно, але безумовно ностальгійно”, – написав він про книгу. У виданні йдеться про Маріуполь напередодні та після початку повномасштабного вторгнення Росії. Автор описує, як місто, яке до війни було сучасним, активним і гучним, опинилося в блокаді. Окрема частина книги присвячена тому, як у цих умовах працювали журналісти. Макс Грабовський на той час залишався журналістом і волонтером. Він розповідає про роботу місцевого телебачення, виходи в ефір та погрози з боку представників “ДНР”. Паралельно журналісти й інші містяни долучалися до волонтерської допомоги. Хтось шукав для людей воду, їжу та ліки, хтось вступав до територіальної оборони, а хтось продовжував працювати в інформаційній обороні міста. У книзі є історії людей, які залишалися в Маріуполі під час блокади, а також тих, кому вдалося вижити та виїхати з оточеного міста. Передмову до книги написала військовослужбовиця, журналістка та письменниця Валерія “Нава” Суботіна. Вона зазначає, що Макс Грабовський під час блокади не лише переживав події, а й фіксував їх. За її словами,
ТИЖНЕВИК ВСЕУКРАЇНСЬКОГО ТОВАРИСТВА «ПРОСВІТА» імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
Засновник: Всеукраїнське товариство “Просвіта” імені Тараса Шевченка Реєстраційне свідоцтво КВ № 4066 від 02.03.2000 р.
у книзі зібрані реальні історії людей, їхні імена, фотографії та журналістські матеріали. Вона називає книгу документом, який допомагає зберегти пам’ять про Маріуполь у 2022 році. “Максим був там. Він бачив. Він фіксував”, – пише Валерія Суботіна в передмові. Для неї ця книга також стала можливістю побачити Маріуполь 2022 року з іншої перспективи. Суботіна сама була маріупольською журналісткою, а після початку повномасштабної війни опинилася серед військових. Готується до виходу збірка поезій захисника Маріуполя Андрія Петрука “Санаторій сатани”, яку він написав курячою кісточкою на тюремній робі під час перебування в російському полоні. Про це йдеться у публікації Укрінформу “Поезія на тюремній робі”.
“До збірки увійшло близько 40 творів. Макет я створив власноруч під час нічної повітряної тривоги у лікарні. Зараз книга вже готується до виходу. Допомогли волонтери – вони оголосили збір коштів на видання, і необхідну суму зібрали буквально за кілька днів. Тож я невимовно вдячний усім небайдужим, хто підтримав мою мрію”, – зазначив Петрук. За майже чотири роки в російському полоні військовослужбовець 36 бригади морської піхоти імені контрадмірала Михайла Білинського Андрій Петрук створив понад 100 віршів та пісень. Він видряпував їх курячою кісточкою на штанах роби, вивчав напам’ять, а потім стирав, щоб записати нові. Його першими поетичними рядками були: “Дочекайся мене, я молю!”. Цей вірш він присвятив своїй коханій Юлії, яка чекала його з полону. Після повернення в Україну через сильне емоційне потрясіння боєць спочатку не міг згадати написане. Згодом, оговтавшись, почав відновлювати в пам’яті та записувати все, що вдалося пригадати. Так виникла ідея видати збірку поезій про життя в полоні. Назву довго шукати не довелося – “Санаторій сатани”. Саме так українські військовослужбовці між собою називали місце, де перебували. Спочатку Андрій планував створити книгу лише для себе та своєї родини. Але коли показав написане друзям і знайомим, ті переконали, що ці твори мають побачити й інші. За словами волонтерки Світлани Махонько, яка допомагає з виданням, книгу планують номінувати на здобуття Всеукраїнської літературно-мистецької премії “Київська книга року”.
За матеріалами українських медіа підготував Ігор ЗОЦ
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
