Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Пошта “СП” · “Символи стають мовою, зрозумілою без перекладу: мовою пам’яті, гідності спротиву та надії на перемогу”. · с. 2сторінка оригіналу ↗

Таємна вечеря в сесійній залі Потрібен план дій

Слово Просвіти, №37 за 2026 рік

У будівлю Національної академії наук України 28 вересня прилетів звичайний шахед. Не реактивний. Що відбувається з нашою ППО? Я розумію, що у нас немає ракет для “Петріотів”. Але ж звичайний шахед ми маємо збивати? Чому не збиваємо? І це ще вересень. А що буде далі? Як ми переживемо зиму? Якщо росіяни захопили небо над Києвом і тепер розважаючись вибивають будівлю за будівлею, то треба, напевно, щось робити! Обіцянки помститись – класні. Хотілося б більше про захист, а не помсту. Думаю, потрібно закінчувати цей формат з “жовтими” тривогами. Можливо, розглянути перевезення критичних інституцій та підприємств на захід України, можливо, почати передивлятись всі наші підземні тунелі, метро і там починати облаштовувати функціонування критичної інфраструктури. Потрібен план. Не потужності, не незламності, не перемоги. А просто чіткий і серйозний план дій: ситуація така, робимо ось це. Відповідь влади: ми помстимось. Не робить ні холодно, ні жарко. Небо столиці України, по суті, повністю під контролем ворога. І це вже я не знаю, який вирок владі. Олексій ГОНЧАРЕНКО, народний депутат України, на своїй сторінці у Фейсбук Нещодавно Україна відзначила 35-ту річницю вікопомної дати. Це вже історія, про що написано багато. Однак деякі події маловідомі, а то й невідомі. Про них можуть розповісти лише народні депутати історичного першого скликання Верховної Ради, засновники держави. Аби їхні спогади не поглинула безвість, пропоную у “Слові Просвіти” запровадити рубрику “Маловідоме. Як це було”. Тож звертаюсь до своїх парламентських колег: пригадайте такі факти, надішліть до тижневика. Це збагатить літопис діяльності історичного парламенту. А цим спогадом розпочну добру справу. Власне, окрім цього, кожен із нас може розповісти про ті вікопомні події у своїх книгах-спогадах. 3 вересня 1991 року. Приїхав з Луцька – завтра перше сесійне засідання парламенту вже незалежної України. Під вечір зайшов до Верховної Ради. Зустрічаю Павла Мовчана, парламентського колегу, нинішнього шефредактора “Слова Просвіти”, голову ВУТ “Просвіта”. – От добре, – зрадів він. – Телефонуйте, оповістіть кого знайдете з наших, хай негайно приходять. Із зали знімають ідола, а комуняки блокують, не дають робітникам демонтувати. На дзвінки ніхто не відповідає. Що робити? Адже нас мало – Павло Мовчан, Роман Лубківський, Сергій Семенець, Тетяна Яхєєва, Леонід Білий, Володимир Філенко, Дмитро Чобіт, Іван Макар і я. Оборонців набагато більше, їх наcтрій агресив- Крушельницької. До музею Соломії Крушельницької в селі Біла завітали бандуристи колективу “Червона калина” зі Львова (керівниця Марія Сорока). За відгуками присутніх це було хвилююче і високомистецьке дійство. ний. Порадились: якщо керівництво ВР санкціонувало акцію, то є за неї відповідальні. Нам йти на силовий конфлікт не слід, вони цього лише чекають, щоб стати героями. В мені ж заговорив голос професійного журналіста. Відбувається не просто зміна декорацій, а історичне дійство, злам комуністичної ідеології, прощання з минулим. І нікого з представників ЗМІ нема, все робиться таємно, вночі. Отже, не буде кому й розповісти про далеко не рядову подію. Упустити таку мить неможливо. Добре, що при мені диктофон. Бічними дверями заходжу до зали. Тут напівтемрява, центральна люстра не світиться. Підсвічується лише статуя, задрапована мішковиною, обв’язана канатом. Навколо риштування темними тінями снують робітники. От і вождь світового пролетаріату, зловісний геній зла, який допоміг розколоти світ, через що загинули мільйони людей, дочекався пори, коли його скидають з п’єдесталу так, як він скидав інших. Десь посеред зали гомонять. Підходжу ближче – яка сцена! Захисники вождя якраз підкріплюються. Таємна вечеря. Намірені, видно, тримати облогу до ранку. Вирішив почекати, доки поповнять калорії. Тоді беру інтерв’ю по черзі: Борис Качура – секретар ЦК КПУ, Валентин Коржик – зав. відділу Харківського обкому КПУ, Геннадій Левченко – директор в/о “Завод ім. Малишева”, Євген Мармазов – перший секретар Кіровоградського обкому КПУ, Володимир Марченко – начальник відділу А днями в Тернопільському краєзнавчому музеї відкрилась виставка до 100-річчя Богдана Головина, багаторічного голови Тернопільського обласного об’єднання “Просвіта”. Власн. інф. Роменського заводу автоматичних телефонних станцій, м. Суми, в інших. Усі висловлюють гостре обурення: треба спитати дозволу у народу, депутатів, бо це насильство. Нібито, коли бетонними, бляшаними, гіпсовими ідолами застовпили чи не кожен населений пункт, то питали у народу. От лише Анатолій Толстоухов, теж журналіст, з Донеччини, вирішив у присутності однопартійців вколоти мене: “Знаєшь, колєга, ти оригіналєн. Чтоби ти знал: в мірє нє бралі інтервю в двух случаях: как етот і пєрєд половим актом…”. “Цікаво, – кажу. – Отже, ці дві дії одного змісту. То у вас тоді груповий секс?..”. Толстоухов (згодом міністр Кабінету міністрів) роздратовано махає рукою: “Іді отсюда. Всьо законно надо дєлать. Понял?”. Я те давно “понял”. Але хто б говорив про законність... Лише тепер комуністи заговорили про неї. Ще зовсім недавно вся “законність” була у слові чи дзвінку з ЦК, обкому чи райкому. А законно, як я тут же з’ясував, перебуває у сесійній залі не депутат, а зав. відділу ЦК КПУ? У фойє ми зустріли секретаря Президії В. Хоменка. Він заспокоїв нас: все буде нормально, це ж розпорядження Голови. Цікава трансформація поглядів Леоніда Кравчука на фігуру вождя. Вони ніби копіювали дії одного з героїв “Весілля в Малинівці”. Все життя працюючи в партійних органах, довгий час в ЦК, він насаджував ідеї Леніна. Ще недавно реагував: “Ленін тут стоятиме завжди”. Або повчання депутатам: “Ленін – постать світового масштабу. Він увійшов у світову цивілізацію і винести його звідти не вдасться”. І ось тепер довелося. На ранок, коли депутати зібралися в залі, вже не побачили фігури вождя. Замість нього у ніші стояв наш національний прапор.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин