Сторінка · с. 1сторінка оригіналу ↗
Слово Просвіти, №38 за 1997 рік
Слово Просвіти, №38 за 1997 рік
МВІННІнЕТо Кен НМІВІВИРо 010. Ригобнаєє їгого мими А-РОЕ сот їбТЄтоуе їпе м/аїегтагк
ГАЗЕТА ВСЕУКРАЇНСЬКОГО ТОВАРИСТВА «ПРОСВІТА» ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА СЕРПЕНЬ, Ч.8 (38) 1997 РОКУ
ДУМКИ ВГОЛОС У СВЯТКОВІ ДНІ
З проголошенням незалежності я, дуже поважного віку чоловік, сподівався | розікрасти всі ті скарби, які мала Україна, що їх «ліві» всім стовписьком, своєю державою не так на поліпшення своїх матеріальних можливостей, як на бурхливий | 1 каральною машиною стерегли від нас протягом сімдесяти роктв хтось добре знав, де ті розквіт українс ької духовності и мови в першу чергу | «б карби, щоб можна бу лоіх зашість рокі ів бе: зборг нно розікрасти ЗВІДСИ мОЄ, І Ваше аж надто Крає м свого немалого віку я захопив ще українізаціо се редини двадцятих скромне економічне становище Треб оса всенародно вимагати від владних структур оприлюдроків, що торкнулася и мого батька, зрус ифікованого дрібного слу жбовця |, нення відОмМОСТтТей про вклади українських громадян в закордонних банках, про незаконне Скрізь В У краї ІН, на підприємствах 1 установах праціовали тоді курси збагаченн 71 нувориштв І повернути розкрадене українському народові, а такоже про сьогоднішню вивчення української мови, й навіть дворяни, колишні урядовці царських | 1 колишню партійну приналежність викрадачів часів, без ремства й спротиву сідали за парти. Й у батькових зшиткахя, малий | І я зі своєю пенсією в 70 гривень на місяць почувався б значно комфортніше, якби було тоді хлопчак, із замиранням серця читав такі прості й водночас геніальні | відчуття, що живу таки в Україні, а не в Київській губернії Московської імперії слова: «Сонце заходить. Гори чорніють. Пташечка тихне. Поле німіє». І ще -- І ще про пенсії, які згадав. Чия ж то держава в Україні, що українським патріотам платить як Боже Слово «Роботящим умам, роботящим рукам Перелоги орать, Думать, пенсії в чотири, п'ять разів менші, а то й зовсім не платить, в порівнянні з лютими ворогами сіять, не ждать. І посіяне жать -- Роботящим рукам.» самостійної України, які для цієї держави -- мов дітки рідні"?! Протягом двох років усі, причетні до державної служби й до виробничого І коли ж то Україна матиме свою православну Церкву"! "управлінського апарату, могли вже користуватися на роботі тільки держав- Такі мої думки Може, можновладці їх почують ною мовою. Навіть тодішня червона армія послуговувалась українською. - Замість команди -- як до скотини -- «Смірр-на!», людське -- «Струнко!», не Віктор МІНЯЙЛО, було мерзенного «тикання», як у недавні імперські часи, та й тепер, в письменник, лауреат «українській», не нашій армії. І червоноармійці в колонах співали Юнацька кров шумує в нашит жилах, юнацька сила блискає в очаг... В Україні було 96 відсотків українських шкіл з приблизно такою ж часткою учнів. В Україні вільно розвивалися національні меншини: поляки -- близько 2 мли. осіб, євреї (в Білій Церкві на будинку міськвиконкому було дві вивіски -- українською та єврейською), німці, чехи й ті самі росіяни, яких налічувалось 900 000 осіб ії які, з відомих причин, в наші часи стали найвимогливішою 1, не будемо кривити душею, найагресивнішою меншиною. Навіть розумний професор Гриньов, до речі, консультант Президента, Р ожна сказати, аж запінюється, вимагаючи статусу державної для російської ,, бо, мовляв, росіяни є «корінною нацією» в Україні. | 29. араз зневажаю колись шанованого мною артиста Миколу Оляліна за те, В у недавньому інтерв'ю московському телебаченню заявив приблизно Я. освобождал Киев. Он мне понравился, и я поселился здесь». Хотілось ати в пана артиста: «Кілька мільйонів американських солдатів визвонацистів Європу. І вона їм подобалась. То чому ж вони все-таки верте алися в Америку?» Т українці в складі імперської армії визволяли сотні Сі ких міст, в тому числі й південних курортів, однак поверталися на 2 аз тьКі зщину. А кілька мільйонів оляліних залишилися там, де «сьтнее и У тепл тлеє». А потім ще імперська «ленінська національна політика», коли росіяни лезарі ялися в колишніх національних республіках формально для «обміну о кадрів», а фактично -- для стеження за неросійським населенням. І я зневажаю Оляліна ще й за те, що він у тому ж інтерв'ю плекає надію, що між його історичною батьківщиною і сьогоднішньою землею, де «сьтнее и теплеєе», знову зітруть кордони.
Тя певен, що 11 мільйонів триньових і оляліних діяльно допомагали 6 панам лужковим, жириновським 1 зюгановим знову збирати уламки імперії, що розвалилася, в «единую великую родину».
З християнською лагідністю треба б роз'яснювати нашим самозваним братам, що легендарна історична терплячість українців все ж мала свої межі Протягом кількох сторіч випробовували цю терплячість литовці й поляки, аж у 1768 році, за польськими даними, загинуло 700 000 панів 1 «дітей їхніх» (Коліївщина).
З посиленням тис ку на Україну з боку «ображеної» метрополії посилюється і боротьба російської меншини в Україні за домінуюче становище. Як відомо, в директорському корпусі України росіяни посідали й досі посідають панівне становище Й українці за шість років незалежності не добилися навіть того, щоб українські товари мали відповідне маркування. Етикетки українських товарів до цього часу виконуються російською мовою. Різні оголошення в установах 1 магазинах -- також російською. Розрахункові книжки для оплати різних послуг, телефонні довідники теж видрукувані російською. А на двомовних товарних етикетках російська має пріоритет
Хоч у яку установу зайдеш -- скрізь остогидлий «великий и могучий». Навіть у парламенті України -- мова колишньої імперії. До речі, на будинку Верховної Ради -- колошальний герб. Треба всією громадою наполягати, щоб «старші брати» в парламенті, які, крім щедрої зарплати, одержують дуже значні кошти на утримання свого обслуговуючого персоналу, наймали собі перекладачів з тим, щоб промови інтелектуалів, які протягом десятиріч не осягли державної мови, транслювалися на Україну в перекладі українською.
Як страшно жити з ностальгією за Батьківщиною на землі цієї Вітчизни! А з якою зневагою ставиться цей «старший брат» до мови народу, з яким переломлює хліб! Олег Блохін хвалився, що протягом року вій ОВОЛОДІВ грецькою мовою, коли працював у Елладі футбольним тренером. А тут Мабуть, тому, що в Греції він не почувався окупантом Одна поважна дама після поїздки до Швейцарії з досадою на «недосконалість» нашої Конституції зазначила: «Они умнее нас -- у них четьгре государственньх язька». Р саьа не хоче опановувати тільки одну державну мову. Російські шовіністи наполегливо виживають із колективів україиських патріотів-державників. реба паполегливо нагадувати Президентові, щоб рішуче звіЛЬнЯВ З роботи | - ; д з У к 5 Нашої Не залежноєти, тих керівників, які допускають сарооту вання Конституції ПІ є можна чекати, Сьогодтй читаймо ЦЮ роротип у | падуми мо сонят Кк ; б бе твує, поки поліпшиться економічне становище безіменної «дамочки», на яку який, наперекір усім тим, сто не навидить, нищить, упереїни ( З іже е посилався пан П ре: зидент у Миколаєві цемле у небі України, і пам "язта мо ТП ро город -- НОСІ ртоме -
яким
Я не вірю «лівим», ніби самовіддані українськ патріоти ТОрій Шухепич, іток. наших зів'ялит дідусів та бабусь, яким так важко жити 1 Левко Лук'яненко, В'ячеслав Чорновіл, яких імперія катувала голодом 1 " ; . ї , ) холодом протягом десятків років, вийшовши зі смердючих тюрем, могли необхідне сонце 1 добрі
Державної премії ім. Т. Г. Шевченка
"ГИ
і - - РН пра и віа
Рон
о Рудо Б ' "Р вої й ї і, й ' - ції
- і
4
чу Щ кт ДРу - ла
тео |
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
