Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Сторінка · с. 12сторінка оригіналу ↗

Слово Просвіти, №38 за 1997 рік

Слово Просвіти, №38 за 1997 рік

ЧЕ дреч че «Ш . рт а очи - «ЧО ; - - еб - р -у - "Ю ч- логічний висновок, що предки сучасних українців брали т нн о Загальновизнано, що на територи сучасної України в давнину жили індоарійські, тобто індійські племена, | частина яких у Й тис дон. е рушила до Індії, а частина | залишилась, узявши активну участь в етногенезі українського народу. Величезна подібність між мовою | Індоарійської культури, культового дійства ї жерців- | орахманів -- санскритом І слов'янськими мовами СВІДЧИТЬ про найтісниш контакти двох народів. Ця подібність | простежується не лише в основному лек сичному фонді | санскриту и слов'янських мов, серед них і української, але и у граматичній будові, винятковій схожості численних префіксів, суфіксів, часток, наявності ВІДМІНКІВ І ВІДМІНКОВИХ закінчень, кличної форми тощо Проте САДІВ таких контактів багато не лише на мовно му рівні. У пониззі Дніпра античні автори / тис. до н. е описують Сіндську; тобто Індійськ у Скіфію. Численні | СІНДО-МеотськІі племена жили на берегах Чорного й | «Азовського морів і входили до могутньої колись Бос- | порської держави, що існувала на Півдні України упродовж майже тисячоліття, починаючи з МІ ст до н. е ск тет чено Іаш фольклор ідосі зберігає основний міф «Рігведи» - найдавнішої писемної пам'ятки стародавніх ІНДІЙЦІВ, що складалася в П/--ІЇ тис. до н.е. в межиріччі Дніпра й Лівденного Б уту ще до відходу індоаріїв Із України. Цей міф про перемогу царя богів Індри над злим демоном Врітрою, який у веснянках виступає як злий цар Ворот або Воротар, символізує настання Нового року; весни, перемогу світла над темрявою, добра над злом. «Рамаяна» -- давнь ОІНДІЙСЬКа епічна поема -- виявляє тісну спорідненість з українським фольклором, обрядами та звичаями. | Віншійдавньоїіндійській епічній поемі -- велетенській «Махабтара ті» -- боги, царі та могутні воїни носять м її Участь у подіях, описаних у «Махабтгараті» і що деякі зних відбувалися на території України. Такі сучасні українські прізвища, як Баглай, Бака, Бакота, Балвір, Бушма, Б ушмака, Вишень, Гутал, Кічак, Кришень, Кундера, Мандж Ула, Панікар, Судас, Чамара, Шандра, Шудря, Шудрак та багато інших мають свої ПОМИСЬКІ ВІДПОВІДНИКИ, З іншого боку; й назви Вишнопіль, Канів, Краснопіль, Паніка рча, Родень, Тараща, Трипілля, Халеп'я, Чигирин, Шандра, Умань, Ямпіль мають своїх У допитливого читача «Слова о полку Ігоревім» та історії Київської Русі мимоволі виникають два суттєвих запитання: чому сіверського князя Ігоря так вабила далека й загадкова Тмуторакань ї чому на престол у Тмутораканському князівстві сідали саме чернігівські князі? Що це -- випадковість чи цьому є якесь пояснення? Ситуація дещо проясниться, якщо зважити, що Тмуторакань розташовувалася на Таманському півострові. А на ньому в давнину жили сінди, «індійське плем'я» -- як його називає античний автор Гезіхій. Сінди відомі й у долині Інду, біля історичного Пенджабу, які мали колись свою могутню державу. Зараз у Пакистані є провінція Сінд. Індійський епос, природно, добре знає СІНДІВ -- їм у «Махабгараті» присвячено чимало сторінок, Але з сіндами тут нерозривно пов'язане інше плем'я -- сувіри. Вони завжди згадуються разом Із сійдами, пов'язуються з ними спільною територією, єдиним управлінням і схо- Слово ПРОСВІТИ двійників У Індії та ІНДІЙСЬКИХ джерелах / переконливо поясню- ІОТЬСЯ ІЗ санскриту УСІ ці давні пам'ятки -- «Рігведа», І «Рамаяна 27 нисані на санскриті, напрочуд близькій ДО СЛОВ'ЯНСЬКИХ 1 ралтійських мов. І якщо в епічних пам'ятках на санскриті стільки гочок дотику з Україною і українцями, то, безперечно, на наший даяйнти землі звучав і санскрит -- мова священнодійств і жерців, мова культури, літератури й науки Як і пракрит -- мова простолюду мова землеробів, ремісників і воїнів С ЦДИ ЦИХ МОВ зберігаються т досі -- у фольклорі, обрядовій І весільній термінології, в іменах, прізвищах, етнонімах, топонімах | гідронімах. Немає жодного сумніву, що найбільші несподіванки й відк риття чекають на нас при зверненні самедо санскриту та санскритських джерел, які чекають своїх дослідників іякі здатні розкрити багато таємниць Саме вони здатні СЬОГОДНІ пролити яскраве світло на нашту багатовікову історію 1 культуру; які часто-густо обібрані, перекручені й хибно витлумачені. Саме санскритські джерела дадуть нам змогу по-новому; іноді й під незвичайним кутом поглянути на давні і сьогочасні українські реалії, які досі не мали пояснення або пояснювалися поверхово і малопереконливо. Проілюструвати це можна хоча б таким прикладом. У «Рігведі» й «Махабгараті» чимало чоловічих імен на -шравас, що відповідає слов'янському -слав, зокрема, Вішравас, Уграшравас, Пар'яшравас, Бгурішравас, Ббагушравас тощо. Вони тотожні нашим Веслав, Горислав, Переяслав, Борислав, Богуслав. Останні тритмені, тобто Переяслав, Борислав, Б огуслав водночас означали и міста, помітні в багатовіковій істо ри України. Щодо походження 1 значення цих назв і досі немає одностайності Назв у Переяслав виводять від «переяти славу», Борислав -- від «славно боротися», Богуслав -- від «богославний». Ітільки санскритдозволив з'ясувати, що всі ці назви -- семантичні двІЙНИКИ, ТОБТО ВСі ВОНИ Мають сднакове значення, бо компоненти Пар'я- Бгуріта Багув санскриті є синонімами і мають значення «багато», «д уже», «вкрай», «надзвичайно». Тобто всі три міста й імені нес уть у собі однаковий зміст -- «Багатославний», «Велеславний», «Преславний». Характерно те, Що подібні імена лише згадуються в «Рігведі» та «Махадбгаратіт», У сучасних індійців немає ні таких імен, ані міст тоді як в Україні такіїмена й назви побутують і досі. Це, очевидно, можна пояснити лише одним: ці імена ведійські арії принесли до Індії зі своє! прабатьківщини, тобто із території сучасної України. Подібним чином санскритські джерела дозволяють пролити світло й на деякі українські племінні назви, бо в тому ж епосі фігурують племена й народи, що їх античні ав тори фіксують і на території давньої України. І пропонована стаття якраз і є спробою З допомогою санскритських джерел пролити світло на сів ерів, плем'я, яке взяло активну участь в етногенезі українського наро- ду », рад ІахаОбгарата ) Жими характеристиками. Зокрема, за «Махабгаратою», обоє племен ВІДНОСЯТЬся до західних «варварів», а до них Індійська традиція відносить парфяин, скіфів (шаків), яванів-греків, дравідів та деякі інші народи, які не дотримувалися ортодоксальних брахманських обрядів та звичаїв | локалізувалися на периферії ведійсько-брахманської культури індоаріїв Тобто практично індійська традиція Р ЕР РР - ставить знак рівності між сіндами і сувірами, називаючи сіндів сувірами, а сушвірів -- сіндами. Гому виходить, що сінди -- це сувіри, а сувіри -- це сінди. І така особливість, очевидно, прикладається не лише до сіндів у долині Інду, а й до СІНдІВв на Таманському півострові Гобто і щодо таманських сіндів правомірно стверджувати, що вони 1 таманські сутри. А етнонім сувіри надзвичайно близький сфонтетично ло -- й ЕР а ж РР РР етноніма сівери, що його мало плем'я, яке склало невід ємігу частку українського народу. Індійська епічна традиція виводить сутирів від легендарного предка -- царя Сувіри. Гаке явище -- не дивина, бо й деякі слов'янські племена мають споїх легендарних епонімів, наприклад, чехи -» Чеха, поляки -- Ляха, в'ятичі -- В'ятка, радимичі -- Радима. Саме через Супіру країна сіндів -- Сіндгу мала й друту назву -- Саувіра, тобто «Сувірина», «Країша Сувіри» Індійське ім'я Сувір розкладається накомпоненти Су Звір, де Су - префікс, яким у санскриті надає основному слову вищого ступеня якості й передає зна- чення «дуже», «вкрай», «винятково», «надзвичайно» Слово вір, у свою чергу, означає «мгуж », «герой» 1 СХОДИТЬ ДО ІНДОЄВрОПеиського вІрос -- «ЧОЛОВІК», «Мужчина», «герой». Тож ім'я С увір із санскриту тлумачиться як «Справжній Муж», «Неперевершений Богатир», «Незрівнянний Герой». Подібним чином тлумачиться й етнонім сувіри -- «справжні мужі», «доблесні богатирі», «могутні герої». Що незаперечно засвідчує належність цього племені до воінського стану Індоєвропейське вірос на грецькому грунті прибрало форми герос, від якого и утворене сучасне слово «герой». У грецькій міфології Герос -- це Діоніс тоді як індійське Вір стосується переважно бога Крішни, якого грецька традиція ототожнює з Гераклом. А Геракл, як ми знаємо, тісно пов'язаний із причорноморськими скіфами і територією України, бо, як свідчить одна із легенд, що п наводить Геродот у У ст дон. е., Геракл одружився із дочкою ріки Борисфен і народив із нею трьох синів - родоначальників скіфських племен Грецьке герос -- «герой» якраз і відбилося в імені Геракл, що означає Герославний, інакше -- Ліоні-сославтии, хоча сама антична традиція пов язує це імя з Герою, дружиною Зевса. Проте, очевидно, давні етимологи просто намагалися згладити явну суперечність між значенням імені! Геракл інетерпимо ворожим ставленням до уславленого богатиря дружини Зевса. Бо саме Гера спричинилася до смерті Семели-Землі, яка народила Діоніса, саме Гера затримала народження Геракла від Зевса й земної жінки Алкмени. Тож більше підстав виводити ім'я Геракла не від Гери, а від Героса-Діоніса. Як, до речі, й ім я самого «батька» історії -- Геродот: воно, імовірніше, означає не «Даний Герою», а «Даний Геросом», тобто Діонісом. На слов'янському грунті імені Геракл відповідає ім'я Ярослав. гракліий теж різновид імені Геракл. Показово, що компонент -вір наявний у деяких українських прізвищах, таких, скажімо, як Балвір, Бальвір, Балбир, Балбиренко За «Реєстром» 1649 року козаки з такими прізвищами служили в Білоцерківському, Брацлавському, Канівському, Київському, Корсунському, Переяславському, Полтавському й Черкаському полках. А Балвір, інакше Бальдев, віндійській міфології -- старший брат бога Кришни м'я його означає «Могутній герой». Тобто ім'я Балвір виявляється семантичним двійником імені С у вір, що пого мав легендарний родоначальник індійських сувірів. В обох іменах другі компоненти етимологічно тотожні, тобто мають однакове походження 1 значення, а перші -- тотожні семантично, значеннєво. Форма Балбир, зякої утворено прізвище Балбиренко, властива пенджадбській МОВІ, де компонент -віІр закономірно передається як -ОІр, що добре видно хоча б з імен та прізвищ пенджабських літераторів: Балбір Сінх, Дгармабір Сінха, Сукхабір, Бірбгадра (при формах мовою хіпді Балвір, Дгармавір, Сукхавір, Вірбгадра). Тобто як в ІНДІИЦІВ Існує дві форми цього імені, так : в українців існує дві форми цього прізвища -- Балвір та Балбир На відміну від свого молодшого брата Крішни, Балвір -- не воїнське, а землеробське божество. Атрибутом і зброєю його є плуг, через що він має епітети «Плутодержець» і «Озброєний плутом». Не менш показово, що й ім'я Крішни досить рясно відбите в запорозьких козаків. За тим же «Реєстром» у різних сотнях Черкаського полку служили два Гвани Кришненки, а сотником Переяславського полку був Богдан Кришненко Крішна мав іще одне їм'я Гопалд, Гопала, а козаки з прізвищами Гу - пал, Гупало, Гупалов, Гупаленко фіксуються в Брацлавському, Кальниць:- кому, Кропивнянському, Миргородському, Полтавському, Уманському, Черкаському полках Вже ці дані засвідчують, що предки запорозьких козаків поклонялися крішні й Балвірові. А що це за божества, прояснює один індійський міф. Він мовить, що сонячний бог Віишту, захис- Пк ЗОмМІЛлІ М модеинй, висмикнупв іа ГОЛОВИ мм волосини -- чорну й Оілу -- 1 помістив ячи он т

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин