Сторінка · с. 13сторінка оригіналу ↗
Слово Просвіти, №38 за 1997 рік
Слово Просвіти, №38 за 1997 рік
зай
і Р бю є т Ж Ф |
(лово ПРОСВІТИ
ж у Ххевакі по Рохіні хвох дружин Басу сви оатька ооох орати |Іевлогп 4) Хевам! наролмила чорного хлопчика Крішму. 9 РОохоно ОІЛлОГгО Бамире 3 чого вихолігть що кришна Чорноброї а Бамвір з БІЛОДОЇ кришна - поїнське а Балвір - ЗЄМ-М робоське божество. А Чор обо га І АОСХОІ Рано міі україн кій міфології. Причому поклоніння їм в українців ідо ЛОСЯ не чмише наїменно му прі швишевром у ерніриВ ла й на гопонімНОМУ ії гіДдрониімноОму
Саметм яКришна з санскриту означає «Чорним», а в тих же запорозьких козаків побутували імена Морим, Іор нмш, Чорнята Чернсга, які дали лу нИЗКУ ПОМАНИХ ВІД них сучасних україна ьких прілнмищ 3 інімого Оокл козаки мали н їмена Балан, Білати, Біляк, ЯК! М соб: стали основою для багатьох україн ьких прізвищ
Цікава статистика поширення прізвищ Білим» та : Чорний серед запорозьких козаків за «Реєстром» 1649 року Реєстр як відОМО, ОХОПМОС 10 козацьких полків, 1 в цих пшистнадцяти помках прізвище «Білий » щасфіксоване 34 рази, толі ЯК АРУТЄ прізвище -- «Чорним 95 тобто втричі більше. Прізвище БІДИ» УЗатам відХсУТНєЄ В ЧОТИРЬОХ Пол: ках ІКмиівському корсунському, Миргород! ькому та І пІжинському|, зате прізвище Чорний» наявне в усіх 16 полках ІПричому помітно Оільша поширеність прізвищ «Чорний "а південний СХІД ВІД ки па Гак У мирго-
родському полку маємо 17? прізвищ
«Чорний» : жОдНнОоОгГО Білий», у Полгавському - 12 прізвищ «Чорний» і лише 2 .- «Білий: х якщо сюди долучити
ДІДПОВІДНО ІЗ та 7 прізвищ «Чорний» із сусідніх Чигиринського й Кропивнянського полків, то ці ЧОТИРИ ПОЛКИ матимуть прізвищ «Чорний» рівно стільки, скільки й решта 12 полків Реєстру», тобто 19
Це, поза сумнівом, свідчить, що предки запорозьких козаків відчутно більше поклонялися Чорнобогові- Кріишні, аніж Білобогові-Балвіру. Що и зрозумало, адже Чорнобог -- воїнське божество, а Білобог -- землеробське. А запорожців якраз і можна вважати професійними вошами
Водночас ці факти засвідчують, що козаки мали прізвища «Чорний» та «Білий» не через свою чорнявість чи русявість, а через те, що їхні предки поклонялися Чорнобогові та Білобогові
ЗІ сказаного випливає ще один важ- ЛИВИЙИ ВИСНОВОК
Наявність компонента - вІр у іменах Балвір, Сувір таетнонімі супіри, а також вживання епітета Вір - «Герой» щодо Крішни дозволяє припустити, що індійські сувіри поклонялися Крішні та Балвтру. | це справді так -- ІНДІЙСЬКІ джерела недвозначно відзначають це Слід гадати, що ця властивість була притаманна й таманським сіндам-сувірам, спорідненим із індійськими СІНДамисувірами. Але цим обом Оожествам ПОКЛОНЯЛИСЬ | Давні українці отже, ИЙ СЛОВ ЯНСЬКІ сіВвери ше ОДНИМ шатвераженням окрім усього ІНШОГО, є надзвичайна насиченість ПІВНІЧНО- СХІДНОГО ареалу України назвами на Черн-, Чори-, Біл-, Краси-, Ворон-тощо Тобто Того самого ареалу, де МЧІТОПИЄНІ джерела якраз і застаюті верів-Ссверян разом із їхньою столицею Черніговом
Таким ІиНноОм між НДІЙСЬКИМИ сувірами й українськими єс іверами констатується не лише стимологіЧчна тотожність самих етнонмів, а й нпеаби- «ка світоглядна, релігійна подібність. Ця спорідненість судячи з усього, ще добре відчувалася за КИІВСЬКОЇ Русі, ГОМ'у недаремно саме чернігівські князі СІДали ча престол у Тмутораканському кня ЧВСтТВІ ас іверського КИЯ З 1 оря так забила далека й загадкова для нас Тмуто-: ракань біля Керченської протоки. Князя Ігоря, певно, кликали гуди й предківські святині Адже саме біля теперішньої Тамані колишньої Тмутораканті |до речі, Тмутораканей в рі их ареалах України ОЛИЗЬ» о десятка серед них | на Чериїгі щині) ше ло ХМІЇ ст. височіли
ні В
/
Місцевого населения стидіз-супи різ чверів. Бо хоча«Слопоо полку горевім
"Написане в ХІЇ ст у ньому фігурують "ичиийийькі божоч гпа ПИНЯТКОВО ОЛИСЬМІ А0 00 же Ін і|ндімМсСЬькКоОїГО пантеону
Прима Дно язпачимо шо божества ЗИ 1 | Крититені яких нопаля ко О( | мамати Мити ик р ПрЛО! | ТОакоя 11 а "ТР "Й 10 Іваштар , |РРАРІЛ гадумються ї НУ мессопій "АТТТИХ г ори |йИ У | Х г |
"ОАХ вами ШТІгУт ЖОДНОЇ ншразу айтор ції і
11 «, ї й ї ЧЯТки болай словом пе прохогився
- зх ше РР Р ЕР РАЄТЬЕЕЗ ааійййночяи - нійнни - раки - пи и зії
що це якісь чужі для слов ян Оожесттпа Навпаки, вони для автора рідні, свої
Загадкова Мокошиа мч Володимировому манйчницькому паїмтеон тотожна іщнумиєькІй Махеци -- «Великій Богині», хружин: Шипи«-Рудри, якого грецька традиція називає ЛМонісом 1 який під імоемем Влеса |Велеса) стояп на Подолі, на березі Почайни. Ще Геродот у У ст. ло но е. мовить, що будини кожного третього року справляють у свои еєточиці Гелоні Діоніс, тобто свято начесть Шви-ДМонса. А будини -- давні насельники України. Тож імовірно, що серед статум біля Тмуторакані були й зображення Вішну, Кришии, Балвра та Шви Принаймні таке припущення гидтверджують знахідки зіменами Шви неподалік, датовані П--ШІ ст. |в Одесі та вм. пра на Дністрі).
Схоже, можна з'ясувати ще одне вкрай важливе й принципове питання: чи знав Геродот сіверів-сувіріві чи відбив він їхніО назву в своїй знаменитій «Істори» 6
Гадаємо, на це можна відповісти ствердно: так, знав 1 відбив у своїи праці, причому досить рясно. Тільки треба зважити, що великий галіКкарнасець передавав звучання негрецького етноніма засобами тогочасної грецької мови, а вона не всі звуки могла передавати адекватно. Там, де в слов'янських, германських чи індійських мовах маємо с, ш -- у грецькій, як правило, к. Наприкхад, укр. слава та санскр. шравас-гр. клеос, рос. сердце - гр. кардіа, санскр. даша - гр. дека «десять», ЄСтнонім келтой -- грецькою «кельти» -- ангтлійсьКОЮ ЗВУЧИТЬ Селтс.
З іншого боку, іномовне в грецька мова часто-густо передає через м. Найбільш відомий і частий приклад, що наводиться на доказ цього, - це передача візантиським імператором та істооиком Ж СТОЛІТТЯ состянтином Багрянородним слов'янської назви Н/овгород як Ріемогардас. Цей приклад, хоч він ДОСИТЬ пізній, ілострує 1 цю особливість грецької мови.
Приклавши ці дві особливості до етнонтма сівери, побачимо, що в передачі грецькою етнонім мусив звучати як кімери. Зчоговипливає, що кімери-- гі ж сівери. Звідки и закономірний виснповок: Боспор Кімерійський -- це насправді Боспор СІверський або Сувірськийм, Кімерійські вали -- Стверські або Сувірські вали, Каімерійські переправи -- Сіверські або Сутирські переправи
А кімери, інакше комерійці спрадавна "Фіксутоться на теригори Украши. Про ших згадує ще Гомер близько МП ст. до не. -- автор безсмертних «Іліади» га
«ОДІССЄЇІ»
Там кімерійці живуть, 11Х МІСТО, І Ціле х царство
Газ ших слів видно, що кімеріиці мали своє царство, горто свою державу С ОХ МІСТО гобто столицю, мали вони І своїх правителів, царів, що підтверджує у М ст. дон. ес. Геродот, мовлячи про могили камерійських царів на Дистрі
Кімерійців зафіксували й інші писемні джерела: вавилонмнські, урартеські, гудейські, перські. З них кімерійці пос: таотьяяк числі ними! грізним у восиномгу відДПОШеНТ народ пткнення з яким при рело до занепад у гак могути стародавни держави, як А Стрія га урарту
"ку саме Ті риторніо і Сходу їтїа захід аймали кімершці, дещо проясєнтю! | о- Ж ВИ як | пізніші автори пов'язує їх із Керченським
я Іі рис АРИЄНЧО М | Таманським півох гровами Від 1 рОдлОгами знаємо І про могили кімерімськои ях арії па Дпетрі Гобто зм сходу па захід гериї ер, р РОДИННИМ про гягалася при Під | АМОського ШНОс гробва ло шо підпогідає даним іеродота щаммали кімерийи й до
Ірель / ЛК 1Г9
про крамту Ір1ІС» 11
ч часа 9 ПРОСТОРО СУЩОЯ
ч РМ -- -З
ть
приходу скіфів. Проте, яку територпо займала Камерія на північ їмдо міни Тамань -- Дністер, сказати важче. А що гориторія кімерійців мусила простата" гись і ма північ від Чорного моря, не викликає сумніву. Пльки в такому разі можна пояснити той величе зими ро ГО» хос, що його мали в стародавити істОри кімерійці, особливо у зв'язку з походами п Передню Азпо
І як бачимо, це підтверджується числейними топонімами на Черн-/ Чорита Біл-наявністю 1 сСсьОГОДІ назв типу Сіверський Дунець, Новгород-Сіверський, Сіверщина, які грецькою часів Геродота мали звучати як Кімерійським Дінець, Новгород Камерійським, Камерія щі які сягають найтівнічниших районів сучасної України, серед них 1 Чернігівщини з й столицето Черніговом Що цілком узгоджується зі статусом кімерійської держави як могутньої в тодішти часи, яка справила таке враженпя на стародавні народи.
Часова відстань від першої згадки про кімерів ії до останньої про сіверівсіверян, історія яких продовжується 1 сьогодні, становить майже три тисячі років, хоча, звичайно ж, кімерійці існували набагато раніше від першої писемної згадки про них. Це засвідчує і Геродот, коли каже про могили кімерійських царів на Дністрі, а це явище мусило мати тривалу традицію.
І це означає, що кімери-сівери були автохтонним, споконвічним населенням на території України. Бо тільки писемні джерела знають їх на фактично одній 1 тій самій території упродовж принаймні трьох тисячоліть. В усякому разі, наприкінці ПП тис. до н.е. вони тут уже жили.
На завершення хотілося б зробити
а
кілька зауваг. ГІ насамперед щодо невеличкої «ронетичної відмінності в оформленні етнонімів суюгіри Та сівери Вона закономірна, бо кореневе санскритське -у-відповідає україиському -м/-і. Що видно хоча 6 із таких прикладів. санскр. мсмутшта - укр. миша,
шула -- шило, чатура -- чотири, рудате -г:- ридати, дгум -: Дим, супу -- син тощо. Гаке явище спостерігається навіть у самій україиській мові діал. ТУПО ЇХ -- ЛІТ. КЛІГШО»ІЗ, Ззул то ВІЛ, КУРП» - КІТІ115
Ця закономаирітсть дає змогу знайти украшським аналог пнідійСсьЬКОМУ ІїМОеНІ соувір, яке, за міфами, й дало назву отиошмов сурпіри., На україському грунті це ім я мусило 0 мати срорму С мирір І ми спрапді маємо п украпіцівп ім яС ерір, зяким, очевидно, споріднене По оверит
З шишого боку, ця ж закономірність ЩО ЗОЛЯ С ПИИІМАНОСТИ ПІДІЄСЬКО ІМ Яс удлпроЧТТІроемудрим» зукрантським іменем С мдір, ашутисько ім'я ДМИІ р «Мудрим» зімонемтидомого ісиіасько го киязя - (Дір. Що й пе дивно, 00 1
київський князь Ярослав мав епітет «Мудрим», 1 галицький Ярослав мав епітет «Осмомисл», г: поляни означаються чітопИиСцем Нестором як «мудрі й смисхо», і Свята Софія -- це Божественна Мудрість. До речі, перший посол Індії в України (| зараз посол Їнди в Індонези) має саме таке їм'я -- Судгір Девре
СмдА також зазначити, що етнонім сувіри -- пеєдиним їз компонентом су: Він наятвшим також у етнонімі сурашгри -- так означалися жителі країни Сураштри в Західній Пидії. назва ця означає «Прекрасна країна» або «Чудова держава» Причому саме з сураштрів походила царівна Реваті, дружина Балвіра, старшого брата Крішни. Цікаве те, що дідом Реваті був цар Рева, асеред запорозьких козаків досить часте прізвище Рева. Лише в Канівському, Корсунському та Черкаському полках їх засвідчено 9.
«Махабгарата» відзначає, що в Сураштрі жили ядави, плем'я, з якого й походили Балвір та Крішна. Вкрай цікаво, що ядави виявляють спорідненість Із літопиСсними ЯТВЯГами. Бо як індійські ядави мають іще дві назви - сатвати та дашави, так ії ятвяги мають дві інші назви -- судовити та дайнови. Зрозуміло, що така потрійна відповіднНІСТЬ ДВОХ етнонімів навряд чи випадкова. На Волині, де особливо рясно назв, пов'язаних із Крішною, Балвіром та їхнім племенем, наявні назви типу Ятвяги, Ятвязь, як, до речі, й на Чернігівщині, наприклад, урочище Ятвіж; подібні назви є також на Львівщині, в Бєларусі та Польщі.
Компонент суміститься в етнонімі согди, авестійська форма якого - сугуда. АвКримубулаСугдея, і Судак. Етнонім сугуда означає «могутні бики», іншими словами -- «могутні воїни», оскільки порівняння воїна, героя, царя чи бога з биком -- звичайне явище в багатьох міфологіях. Зокрема, шумерське гуд -- «бик», часте в клинописних текстах, вживається якраз у значенні «герой», «богатир». Це відбилося і в «Слові о полку Ігоревім», де князі порівнюються з яр-туром або буй-туром, теж, власне, биком.
Тобто в цьому розумінні етноніми сувіри, сівери, кімери та сугуди (согди) виявляються семантичними двійниками. Усім їм властиві виразні воїнські функції, ті всі вони належали до воїінського стану, так званих кшатрів. А відоснови кшатр -- «сила», «влада» й утворене наше «цар». Тому недарма серед українців стільки прізвищ Цар, Царук, Царик, Царко, Царевич, Царенко, Цариченко тощо. Цеозначає, що предки їхніх теперішніх носив належали саме до воінського стану, ане до жрецького, брахманського. Хоча в українців вистачає прізвищ, назв 1 фразеологізмів, пов'язаних 1 з брахманами. Це 1 божі люди в українському фольклорі -- рахмани, ії прізвища Рахман, Рахманин, Рахманіок, Рахманець, Рахманенко, засвідчені в запорозьких козаків 1 сучасних українців; це І с Рахмани на Волині, м. Рахманів, де 1619 року архимандрит чернігівський Кирило Транквіліон Ставровецькимй видав «Учительне Євантеліє» -- збірку своїх проповідей; Рахманівка на Днішро-петровщині та Рохманів на Тернопільщині; це 1 Рахманськимй Великдень, із ЯКИМ пов'язані фразеологізми: «На Юра- Івана, па Рахманський Великдень», «Віддам на Рахманський Великдень», атакож «Постимося, як рахмани», «Рахманна земля », «Рахмашнний кінь» і навіть «Рахманна журба» в сучасних поетів
Олекса Воропай доходить висновку, що Рахманський Великдень -- залишок стародавніх, ще дохристиянських вірувань українців, а Степан Килимник підкреслює, що найбільш характерне й загадкове те, що Рахманський Великдень відомий тільки в Україні, причому з дуже давніх часів ПІ Чубинськийм відзначає, що серед українців існує звичай Великої Суботи кидати шкаралутту з яєць у річку, і ця шкаралута через три з половинного тиж доплитве до рахмаштя, а гі почнуть відзначати своє свято -- Рахманським Великдеть
у народи пам'яті українців, очевидпо, збереглася згадка про те, що захманигорахмани живулп ьнагиваниі, ОГАмМ Ііорного моря. Саме тут упродовж ман же тисячоліття, починаючи з МІ ся дО М, о., )суубвала колись могутня Боспорська держата, до якої пходили численти СсІдомеотські, тобто шдоарійиські племена. А вро пониззі днміпроа античні амгори зає тдчУупОтьтфОтупатнниу держави, яку пони пазипатюо ть - С 1мдика
Степан НАЛИВАЙКО
сю - со 0 отв ії
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
