Події, факти, коментарі · “Повірмо у самих себе, бо саме Господь нарік нас Українцями”. · с. 3сторінка оригіналу ↗
ПІД ПОЛІТИЧНІ ФОНОГРАМИ
Слово Просвіти, №38 за 2009 рік
Петро АНТОНЕНКО Зірки української естради вирушили країною в агітаційне турне. Естраду нині модно називати шоу-бізнесом. У цьому випадку — і шоу, і політичне, і бізнес. Тож у кількамісячний агітаційний тур на користь кандидата в президенти Юлії Тимошенко вирушили Руслана, Олександр Пономарьов, Ані Лорак, Ірина Білик, Наталія Могилевська, Тіна Кароль, Потап і Настя Каменських, гурти “ТІК”, “ТНМК”, “Друга ріка”, Mad Heads ХL. Абсолютно агітаційна акція, чого не приховують її учасники й організатори, почалася задовго до оголошення виборчої кампанії. Агітацію з “роздачею” чогось виборцям вести заборонено, зокрема й надання послуг, до яких, за бажання, можна зарахувати й “роздачу” концертів, недешевих у “невиборчому” форматі. Не починаю дискусії з артистами стосовно достоїнств певних кандидатів на посаду глави держави. І вже зовсім не йдеться про таланти популярних виконавців. Ідеться про суспільне явище — про те, чи пристойно змішувати політику з мистецтвом, де це вже стає мистецтвом лицедійства. Артисти — повноправні громадяни; як і всі, мають право обирати і бути обраними. Тож мають право на певні переконання, суспільні симпатії. Питання в тому, наскільки щирі декларовані симпатії й чи не надто вже змінюються вони, коли змінюються політичні вітри. Тон, як і належить, задала гаряча гуцулка Руслана. Її “дикі політичні танці” не могли не запалити колег. Адже ще влітку Руслана публічно й гучно заявила: “Хто б не з’явився на політичному небосхилі, мій вибір залишиться незмінним — за Тимошенко”. Зостається сподіватися справді на “незмінність” вибору і що цей вибір не змінюватиметься залежно від виборів. Бо ж не так давно, навесні 2006- го, пані Руслана Лижичко балотувалася й була обрана народним депутатом від іншої політичної сили — президентської партії “Наша Україна”. Побула, правда, в депутатах недовго, півтора року, доки тривала каденція попередньої Верховної Ради. І той період депутатства нині згадує, як страшний сон. Може, вже тоді помилилася з “вибором” чи переплутала шоу-бізнес із політикою? Не відмовилася від звання народної артистки України, присвоєного Указом Президента Ющенка. До речі, як і більшість перелічених зірок.
Фото із сайту БЮТ
Врешті, й Руслана, й Олександр Пономарьов і раніше були “заанґажовані” в національно-демократичному таборі. Просто перейшли з однієї вулиці цього табору на іншу. Є й інша категорія тур-менів — неофіти в політиці. Що ж привабило їх? Тіна Кароль зізналася, що в підтримуваній нею кандидатці в президенти їй імпонує материнське начало. Веселий репер Потап назвав власну мотивацію: “Нам потрібен сексапільний президент”. Теж резонно… Найскладніше питання з третьою категорією учасників турне. Ці артисти прийшли з протилежного табору. Ніколи не була помічена в прихильності до національно-демократичних сил Ірина Білик. Але, виявляється, вона визначає свої симпатії не за якимись зашкарублими ідейними принципами. Є цікавіші критерії. Наприклад, ті, за якими часто розставляють їх самих, співаків, у так званих хіт-парадах. “Нас обирають, — каже співачка, — за зовнішнім виглядом, вмінням говорити, іноді за кольором волосся, вмінням усміхатися на камеру”. Тож вибудовуючи власний хіт-парад політиків, зазначила співачка, вона й зробила вибір. І ще важче було пояснити вибір Наталії
Могилевській. Співачка донедавна активно й затято підтримувала в політиці Віктора Януковича. Свій крутий “віраж” пані Наталія пояснила враженням від особистої зустрічі з прем’єром-кандидаткою, а ще — її працьовитістю й енергійністю. Суттєве питання, яким хотіли б бачити артисти нового главу держави, чого чекають від нього. І тут виявилося, що одне з головних очікувань — введення другої державної мови, російської. Дивуватися нема чому: всі ці заслужені й народні України, за винятком хіба що Пономарьова і Руслани, давно й дружно перейшли на російськомовний спів, а українською співають вряди-годи, так, для екзотики. Але чому артисти очікують другої державної мови саме від цього кандидата, — загадка. Адже прем’єр неодноразово заявляла, що вона за єдину державну мову — українську. Невже на особистих зустрічах, які, як відомо, були у декого зі співаків перед турне, їм почулися від кандидата в президенти якісь інші нотки? І нарешті, що ж іще є мотивацією учасників турне, окрім мотивації мовної, хіт-парадової, сексапільної та деяких доволі хистких ідейних позицій? Злі журналістські язики вперто називають основну причину: високі гонорари. Мовляв, Могилевська перебігла від реґіоналів, бо ті поскупилися на гонорари. Втім, самі співаки про гонорари говорити відмовляються навідріз. А організатори туру просто їх заперечують. Варто назвати їхні імена. Це засновник фестивалю “Таврійські ігри” Микола Баграєв, власник каналу М 1 (цей канал є у мережі тих, які вільно приймаються з ефіру на звичайнісіньку антену, на відміну від багатьох інших, наприклад каналу “Культура”). Туром займатиметься Благодійний Таврійський фонд, представник якого заявив, що гонорари артистам не платитимуть, лише проїзд і побутові витрати. Натомість забезпечують розкішний піар, адже тур передбачає численні прес-конференції, вихід на друковані й електронні медіа. Тобто співаки широко рекламуватимуть не лише кандидата, а й самих себе. Що й почули одесити на останніх вихідних. У вільні від графіка туру дні виконавцям можна буде продовжувати звичайну, платну гастрольну діяльність. Навіть у тому самому чи в сусідньому місті. Деякі політичні сили розчарувалися в шоу-агітації. У Партії реґіонів вважають це марним витрачанням грошей. Інші політсили покладаються на таланти самих своїх кандидатів: дехто вправно доїть корову, водить комбайн. Кличко міг би дати уроки боксу суперникам. Мороз (кажуть, правда, що не балотується) дав би сеанс одночасної гри в шахи. Інші й самі можуть заспівати не гірше за народних заслужених, приміром Черновецький. Якщо ж серйозно, то буде дуже прикро, коли президентська виборча кампанія, обрання глави держави перетворюватиметься на шоу; коли виборцям пропонуватимуть не програми, не принципові позиції, не змагання світоглядів, а те, хто більше залучить “скальпів” знаменитостей. Шкода. Адже підтримка, навіть щира, не кажучи вже про фальшиву, тією чи іншою знаменитістю певного кандидата не говорить абсолютно нічого для серйозного вибору. …Спів під фонограму став нині настільки поширеним на естраді, наскільки й засуджуваним. Невже такими самими поширеними стають і співи під політичні фонограми?
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
