Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Очевидець і літописець · “Суть путінської байки – за рахунок України та українського народу зробити Росію набагато силь/ нішою в економічному та воєнному відношенні”. · с. 6сторінка оригіналу ↗

Чому війну назвали “спеціальною воєнною операцією”

Слово Просвіти, №38 за 2024 рік

Дмитро ЧОБІТ Продовження. Початок у ч. 34—37 за 2024 р. Українські пам’ятні дати, пов’язані з московським поневоленням Україна теж має чималі порахунки з імперією. Впродовж трьохсот років поневолення Московія висмоктала з України багато крові її народу, призвела до гіркого поту і сліз. Мільйони українців було відірвано від рідних земель; ними заселено загарбані імперією чужі краї у Прибалтиці, на Північному Кавказі, Центральній Азії (за радянською термінологією Середній Азії), Уралі, в Сибіру, Тихоокеанському Помор’ї та Крайній Півночі; тепер це все називається Росією. А скільки кращих синів і доньок України було зумисно вбито і закатовано?! З усіх поневолених Московією народів українці зазнали найбільших втрат, бо їх і було найбільше. В українському календарі теж є трагічні дати, пов’язані з перебуванням України у складі Російської імперії Зла та боротьбою українців з нею, назвемо і їх. 29 січня – День пам’яті Героїв Крут. Встановлено на честь героїчних оборонців Києва від російських агресорів у бою біля залізничної станції Крути 30 січня 1918 р. 26 лютого – День кримського спротиву російській окупації. 18 травня – День пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу. Ця пам’ятна дата встановлена на вшанування понад 200 тисяч кримських татар, яких за один день – 18 травня 1944 року – росіяни депортували із рідного для них Криму у віддалені райони Середньої Азії та Сибіру. Третя неділя травня – День пам’яті жертв політичних репресій. 23 травня – День Героїв – вшанування борців за волю України. 4 червня – День вшанування пам’яті дітей, які загинули внаслідок збройної агресії Росії проти України. 24 серпня – День Незалежності. Головне державне і національне свято України, неробочий день. 14 жовтня – Свято Покрови, День Української Повстанської Армії, створеної цього дня у 1942 році для боротьби за відновлення Української Держави проти тодішніх гітлерівських і сталінських поневолювачів, неробочий день. Четверта субота листопада – День пам’яті жертв Голодоморів, влаштованих російськими окупантами в Україні у 1921–1922; 1932–1933; 1946–1947 рр. Підсумовуючи, можна сказати, що загарбання Московією чужих земель завдавало народам окупованих країн невимовного болю і страждання, призводило до кровопролить, численних жертв та загибелі у російських катівнях їхніх кращих представників, а колоніальне поневолення скрізь приносило національне гноблення, русифікацію, депортації сотень тисяч людей до Сибіру та інших віддалених країв Російської імперії Зла й заселення окупованих земель росіянами, що призводило до навмисної зміни демографічної ситуації. Безумовно, що усе це – Зло. Ось чому в календарях практично усіх народів, які перебували і ще перебувають у складі Російської імперії, так багато сумних і трагічних дат. Таким чином путінські слова про “геополітичну катастрофу” із самого початку абсолютно не відповідали дійсності, але із цієї фальшивки розпочалися конкретні дії Кремля, спрямовані на відновлення новітньої Російської імперії, перегляд світового порядку та міжнародного права. Для цього російські шовіністи-великодержавники видумали ще одну тезу про те, що усі території, які входили до складу Радянського Союзу й ще царської імперії, є історичними землями Росії, тому їх потрібно повернути. Йшлося саме про теперішню путінську Росію, повернення їй колишньої могутності й величі. У цій справі Україна опинилася в центрі подій, бо вона була головною складовою колишньої імперії й першою 24 серпня 1991 року проголосила Незалежність і вийшла із складу СРСР; за нею вийшли усі решта колишніх радянських республік, а Верховна Рада Росії визнала суверенітет трьох Прибалтійських країн: Литви, Латвії та Естонії. Цілком зрозуміло, що якби не Україна, то історія могла би піти цілком іншим шляхом. Ось чому на Україну була спрямована вся імперська лють і ненависть Путіна та його кліки. Послання Путіна Федеральним Зборам 2005 року було посланням насамперед Україні. Однак із тези про “геополітичну катастрофу” випливала реальна загроза незалежності не тільки Україні, а й усім іншим суверенним державам – колишнім республікам СРСР. Проте цей небезпечний сигнал не був своєчасно та правильно оцінений і не отримав належного спротиву: ні політичного, ні дипломатичного, ні наукового. Зухвалі слова Путіна про “геополітичну катастрофу” не були засуджені як неприпустимі й неприйнятні ні в Україні, ні в інших державах – на урядовому рівні їх фактично обійшли мовчанкою, як і путінське шовіністичне імперське безглуздя про те, що росіяни і українці – один народ. Українці – не росіяни, а росіяни – не українці Путінське безглуздя про “один народ” Найголовнішою ідеологічною основою експансії Росії проти України стала вигадана Путіним байка, що нібито росіяни й українці – “один народ”, який проживає на просторі від Чопа на заході до Владивостока на сході. Це неправдиве та антинаукове твердження вслід за Путіним повторювали екс-президент Росії Медведєв, прем’єр Мішустін, голова Держдуми РФ Володін, секретар ради безпеки Патрушев і навіть самопроголошений президент Білорусі Лукашенко. Понад рік цю ідеологему невпинно поширювала російська пропаганда. Справжнє безглуздя про те, що “росіяни і українці – один народ”, охопило мало не усі сфери суспільного й політичного життя Росії. Новина змусила замислитися багатьох: політиків, істориків, філологів, політологів, журналістів, пересічних громадян. До цього усі ще із шкільної парти знали, що Україна і Росія – дві незалежні суверенні держави, а українці й росіяни – то два окремі й самобутні слов’янські народи. На честь дружби українського та російського народів споруджували пам’ятники. Ще з комуністичних часів побутувала теза про так званого “старшого брата” – російський народ. Навіть у тексті гімну Радянської України були слова: “Нам завжди у битвах за долю народу був другом і братом російський народ”. І ось не ждано, не гадано оголосили: росіяни й українці – “один народ”. А раз один народ, то має бути й одна держава з усіма її атрибутами: єдиними кордонами, громадянами, армією, грошима. Одних таке здивувало, других шокувало, третіх – обурило, але мало кого залишило байдужим. Усі замислились: що ж воно означає? Російська великодержавна вигадка про українців і росіян як нібито “один народ” набрала особливого розголосу після інтерв’ю Путіна ТАСС 21 лютого 2020 р. Тоді господар Кремля дав власне пояснення цій підступній імперській фантазії та надав їй вигляду справжньої байки для необізнаних і легковірних. Ця байка, у розумінні Путіна, ґрунтувалася на таких трьох основних засадах. Перша. До ХIII ст., стверджував Путін, “у нас не було жодної різниці в мові. І лише в результаті полонізації тієї частини українців, які жили на території, що знаходилася під владою Речі Посполитої, тільки десь, по-моєму, в ХVI столітті з’явилися перші мовні відмінності”. Друга. “Українцями називали людей, які жили на окраїнах Російської держави”. Третя. “До ХIV–ХV століть навіть тих людей, східних слов’ян, які проживали на території Речі Посполитої, і в Московській державі, і в Польщі називали русскімі. Не ділили”. Така антинаукова та наскрізь фальшива концепція дала підставу для головного сакрального висновку Путіна: “В сучасному світі об’єднання зусиль дає нам колосальні конкурентні переваги. І навпаки – роз’єднання робить нас слабшими”. Тобто доктрина Путіна про “один народ” спрямована на те, аби зробити плановане ним об’єднання українців і росіян сильнішим. Виникають запитання: “А навіщо? З якою метою? Заради чого Україна разом з Росією має ставати сильнішою? В ім’я чого українці мають об’єднуватися з росіянами?” Цілком очевидно, що в об’єднанні українців і росіян найбільш зацікавленою стороною виступала Росія. Підім’яти під свої геополітичні інтереси Україну та українців за допомогою усіляких міфів і способів було головним у прагненні Путіна повернути Росії колишню імперську велич. У цьому головна суть. Путін навіть пояснив: “Український фактор почав розігруватися напередодні Першої світової війни австрійською спецслужбою. Чому? Це відома справа – розділяй і володарюй. Це абсолютно зрозуміла річ”. У даному випадку Путін повторив російські, ще царських часів, небилиці про те, що українців, як окремий народ, придумав австрійський генеральний штаб уроки Першої світової війни, аби ослабити Російську імперію, похитнути її світову велич. Звичайно, що у підступній антиросійській справі виокремлення українців в окрему націю, окрім “австрійських спецслужб”, за Путіним, винні ще й українські націоналісти. Отака нехитра початкова схема путінської байки для дорослих про “один народ”. Але на цьому володар московського кремля не зупинився. 12 липня 2021 року Путін опублікував статтю “Про історичну єдність росіян і українців”. Стаття оприлюднена на сайті московського Кремля двома мовами: російською та українською. І коли?! Під час концентрації біля українських кордонів російських військ і відразу після саміту президента США Д. Байдена та президента Росії В. Путіна у Женеві 16 червня, на якому й розглядалися питання щодо загострення воєнно-політичної ситуації довкола України. Увесь зміст статті був спрямований на виправдання вже запланованої агресії. Стаття мала значний обсяг, вона базувалася на псевдонаукових засадах, але її пронизувала головна ідея – довести, що українці насправді є росіянами (рускімі). У завдання цієї праці не входить докладний аналіз усіх вигадок, однак зупинимось на головних постулатах путінських фантазій. Путін, як мантру, кілька разів повторював, що “русскіє і українці – один народ”, і наголошував, що вони – “одне ціле”. “Разом ми завжди були і будем багатократно сильніші та успішніші”, – зробив висновок він. У цьому вся суть путінської байки – за рахунок України та ук-

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин