Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Цікаво знати “Шануймо українські книгозбірні!” · с. 9сторінка оригіналу ↗

Дбаймо про бібліотеки – цивілізаційні центри нації До Всеукраїнського дня бібліотек

Слово Просвіти, №38 за 2025 рік

Мирон ФЕДОРІВ, просвітянин Просвітяни пам’ятають, що найстародавніші бібліотеки України були засновані при церквах та монастирях стародавньої Русі. І найстародавнішою українською бібліотекою можемо вважати бібліотеку Ярослава Мудрого, що розташовувалася на території Софійського Собору в Києві. У “Повісті минулих літ” про неї згадується під 1037 роком. Тож цю дату, певно, і треба вважати датою створення першої бібліотеки на українських теренах. Нині ж ми хочемо розповісти про стародавні книгозбірні, які були створені в найстаріших освітніх закладах України. За ініціативи знаного магната, військового, політичного і культурного діяча Василя-Костянтина Острозького першою в Східній Європі на початку другої половини ХVI століття запрацювала Острозька слов’яно-греко-латинська академія і при ній в ті ж роки запрацювала бібліотека. Про можливості та потреби бібліотеки князь Острозький вже добре знав, бо саме він опікувався бібліотекою Дерманського монастиря. Тож поповнення книжкового фонду відбувалось цілеспрямовано та послідовно. Протягом короткого часу бібліотека налагодила зв’язки з друкарнями Вуковичів (Венеція), Святодухівського братства (Вільно), Києво- Печерської лаври (Київ), Тимофія Вербицького (Київ), Спиридона Соболя (Київ), Івана Федорова (Львів), Франциска Скорини (Прага), Федора і Гедеона Балабанів (Стрятин) та ін. Окрім книг, придбаних самим князем Острозьким, на стелажі книгозбірні лягли книги викладачів уславленої академії, серед яких “Ключ царства небесного” Герасима Смотрицького (1587), “Книжиця” Василія Суразького (1588), курси лекцій, матеріали з історії церкви, літописи, хроніки, полемічні твори, трактати богослужбового змісту, праці отців церкви тощо. До книгозбірні потрапляли і книги Острозької друкарні, серед яких “Новий Завіт і Псалтир”(1580), “Хронологія” Андрія Римші (1581), “Маргарит” Іоанна Златоустого (1595), “Опис на лист... отця Іпатія, Володимирського і Берестейського єпископа” Клірика Острозького (1598), “Апокрисис” Христофора Філалета (1597), “Читанка Божого слова”, “Буквар”, а також знана в усьому світі “Острозька Біблія” (1581). Взявши до рук дану Біблію, з передмови до книги ми можемо дізнатися про активні пошуки князем біблійних текстів на теренах колишньої Римської імперії, Німеччини, Кіпру та Греції. А отже, ще й іноземна література поповнювала книжковий фонд бібліотеки Острозької академії. Наукові твори та художня література чеською, польською, німецької та латиною доповнювали твори старослов’янською на книжкових полицях книгозбірні Загалом книжковий фонд бібліотеки наприкінці ХVI століття становив понад 3 тисячі книг. Як зазначає дослідник Юрій Коцюк: “Навіть частковий опис фондів бібліотеки Острозької академії засвідчує високий рівень освіти, яку одержували її вихованці”. Про бібліотеку академії писали її шанувальники не лише у листах до друзів, а й у віршованих творах. Для прикладу можна згадати, як у 1600 році придворний поет Симон Пекалід у своєму вірші писав, що в Острозі “славиться бібліотека – достойний плід спільної праці”. За припущеннями дослідників до книгозбірні потрапляли ще й твори письменників з Миляновецького літературно-перекладацького гуртка та учасників Острозького полемічного гуртка. Бібліотека мала попит серед студентства та викладацького складу академії. Проте після смерті Василя- Костянтина Острозького 1608 року його син Януш не бажав опікуватися академією та бібліотекою, що й призвело до остаточного занепаду установ. Книги з бібліотеки розбирали на особисті потреби спадкоємці князя. Викладачі та випускники вже зачиненої академії також не відмовились від цінного начиння книгозбірні. А деяка частина книжкового фонду потрапила до Дерманського та Дубенського монастирів. Після перерви у 350 років одночасно з відродженням 1994 року Острозької академії практично з нуля почала відроджуватись і книгозбірня академії. У стислі терміни комплекс переданих приміщень було відремонтовано та модернізовано. Перші підручники із навчальних дисциплін учбового закладу працівники бібліотеки позичали на тимчасове користування у загальноосвітніх школах Острога. Старший викладач Національного університету “Острозька академія”, кандидат психологічних наук Юрій Коцюк звертає увагу на те, що “суттєво покращився кількісний і якісний склад фондів завдяки надходженню книжок від Національної парламентської бібліотеки України (нині – Національна бібліотека України імені Ярослава Мудрого), Національної бібліотеки України імені Володимира Вернадського, Науково-видавничої ради Національної академії наук України, Наукової бібліотеки імені Михайла Максимовича Київського Національного університету імені Тараса Шевченка, Всеукраїнського товариства “Просвіта” імені Тараса Шевченка та Наукової бібліотеки Львівського Національного університету імені Івана Франка.” Сьогодні Наукова бібліотека Національного університету “Острозька академія” — це сучасний автоматизований бібліотечно-інформаційний центр, що забезпечує доступ до фондів та електронних ресурсів. Книжковий фонд налічує понад 500 тис. книг і щороку поповнюється на 10 тисяч примірників. Функціонують дві читальні зали, одна з яких носить ім’я Володимири та Романа Василишиних — меценатів бібліотеки, а також зала абонементу імені Олени та Володимира Гайдуків. В Незалежній Україні бібліотека набула свого найвищого щаблю розвитку. Понад 410 років радує серце і душу українців Наукова бібліотека Львівського Національного університету імені Івана Франка, яка була створена 1608 року як навчальна книгозбірня при єзуїтському колегіумі. Загальний фонд бібліотеки на сьогодні налічує понад три мільйони видань 140 мовами та діалектами народів світу. Читачами уславленої бібліотеки були свого часу гетьман України Богдан Хмельницький, філософ і професор Тома Ельжановський, відомий медик, місіонер і ботанік Михайло Бойм, філософ Ян Ковальський та ін. Як наголошують історики: “До колекції бібліотеки входять численні унікальні видання й манускрипти. Зокрема у фондах бібліотеки є книжки з особистої бібліотеки французького кардинала Мазаріні, французького короля Людовіка XV, польського короля Сигизмунда ІІ, рукописи Івана Мазепи та найстаріший гербарій в Європі. Понад 115 тисяч стародруків (книги, випущені до 1825 р.), 1869 одиниць картографії (карти з 1511 до 1939 р.), серед яких у фонді найстарішою є карта Птолемея.” Сюди потрапили стародруки зі 147 ліквідованих монастирів Речі Посполитої, в тому ж числі зі Скита Манявського. Загалом книги та рукописи завозилися до книгозбірні з усієї Європи. Проте і ця книгозбірня, як і чимало інших українських бібліотек, пережила пограбування та великі пожежі. Так 1704 року бібліотека була пограбована шведами, а 1734 року її охопила нищівна пожежа. Та й після відродження 1784 року книгозбірні вже у 1848 році знову прийшлось пережити пожежу. Але попри всі негаразди, попри великі пожежі та великі війни книгозбірня залишається унікальною та однією з найбільших і найстародавніших бібліотек України з просторою читальною залою, оздобленою красивим орнаментом. Бібліотека Києво-Могилянської академії постала на Подолі на початку XVII століття. Документального підтвердження точної дати невідомо, проте відомо, що 1615 року була заснована Київська братська школа, з якої згодом постала й Академія. Певно в рік заснування школи була й заснована шкільна книгозбірня. Школа діяла при Київському Братському Богоявленському монастирі, що розташовувався неподалік міської ратуші на Подолі. Вивчення слов’яноруської, польської, грецької та латинської мов та і цілої низки предметів у братській школі, яка згодом стала академією, дозволяє нам зрозуміти, які саме книги мали бути у книгозбірні учбового закладу. Книги не лише дарувалися благодійниками та меценатами школи, а й закуплялися в друкарнях Києва та інших міст. Книги з київських друкарень Тимофія Вербицького, Спиридона Соболя та Києво-Печерської лаври складали основу книжкового фонду зазначеної бібліотеки. Інші ж книги, які були необхідні для якісного викладання затверджених предметів у школі, добиралися з друкарень інших міст, або ж бралися в кредит у інших учбових закладах. Книги митрополита Петра Могили та інших меценатів, викладачів і випускників колегіума допомагали книгозбирачам поповнювати бібліотеку на належному рівні. Скільки сумарно становив книжковий фонд бібліотеки на той час невідомо. Відомо, що бібліотека до 1741 року діяла в кількох корпусах учбового закладу. А лише після 1741 була перенесена до кам’яної споруди – трапезної церкви святих Бориса та Гліба, яка, до речі, теж була збудована на кошти Петра Могили. Також згідно документації достеменно відомо, що “після смерті митрополита Петра Могили 1747 року до бібліотеки закладу було передано 2 131 книгу, як і заповідав великий фундатор.” Згідно з Гадяцьким договором від 1659 року Києво-Могилянському колегіуму надавався статус університету з тими самими правами, як і Краківській академії (нині Ягелонський університет). Відповідно до затвердженого статусу у Києво-Могилянському колегіумі мала обов’язково діяти бібліотека. Станом на 1795 рік, після великої пожежі 1780 року, в універсальному за змістом фонді бібліотеки КМА нараховувалось вже 6272 книги. Окрім друкованої літератури в бібліотеці Києво-Могилянської академії зберігались рукописи курсів лекцій та рукописних творів викладачів академії, музичні твори та твори шкільної драми, що використовувалися у діяльності учбового закладу. Але, як зазначають дослідники: “Після реформи духовних шкіл Академію було ліквідовано, з 1817 р. у стінах КМА вже існувала Київська духовна семінарія, а з 1819 р. – Київська духовна академія, що стала спадкоємицею старої бібліотеки КМА”. Протягом ХІХ століття бібліотека Київської духовної академії активно нарощувала книжковий фонд і уже на початку ХХ століття книгофонд академії налічував “понад 150 тисяч томів та понад 800 рукописів. Закриття Академії на початку 1920 р. та соціальнополітичні події призвели до майже повного знищення книгозбірні”. В Незалежній Україні діяльність самої Києво-Могилянської академії та її бібліотеки було відроджено. Книжковий фонд наукової бібліотеки КМА на сьогодні вже становить понад мільйон друкованих та електронних видань. На сайті наукової бібліотеки НУКМА зазначається, що “Могилянська бібліотека сьогодні – це 14 читальних залів (612 робочих місць), 31 комп’ютерних робочих станцій у 6 підрозділах: Бакалаврська бібліотека Тетяни та Омеляна Антоновичів, Філологічна бібліотека, Бібліотека рідкісних та цінних видань, Американська бібліотека імені Віктора Китастого (документи з історії, науки, культури, літератури США), Меморіальні бібліотеки О. Пріцака та Дж. Мейса”. Понад 7 тисяч унікальних видань із майже 4 мільйонів томів книжкового фонду до послуг студентів Київського Національного університету імені Тараса Шевченка пропонує головна наукова бібліотека імені Михайла Максимовича. Книгозбірня була створена в рік заснування самого університету, 1834, а у 1994 році їй присвоєно ім’я першого ректора вишу. Бібліотека укомплектована науковою, навчальною, довідковою, методичною, періодичною та іншою літературою більше ніж 30 мовами світу. Серед стародруків до уваги читачів є твори, які написані давньоукраїнською, давньогрецькою, давньоєврейською та латиною. Окрім того в арсеналі рідкісних видань є наукові книги, які виходили друком у середньовічних Англії, Австрії, Бельгії, Італії, Португалії та Франції. Будівля книгозбірні збудована у стилі неокласицизму за проєктом архітекторів Василя Осьмака та Павла Альошина 1939 року поруч з усім відомим червоним корпусом університету Шевченка. Щороку фонди бібліотеки поповнюються на 35000-40000 томів. Почитати завжди знайдеться де. Щодня до послуг користувачів у бібліотеці працює 23 читальні зали. Шануймо українські книгозбірні! Дбаймо про подальший розвиток бібліотек України як цивілізаційних центрів української нації.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин