Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Витоки · “Така сила любові, якою говорить поезія і за яку не завжди дякують”. · с. 11сторінка оригіналу ↗

Загадки язичницької України)Русі

Слово Просвіти, №38 за 2025 рік

Дмитро КОЛЯДЕНКО, президентський стипендіат 2025 року, лавреат Міжнародної німецько-української премії імені Олеся Гончара Традиційне уявлення про Київську Русь, поширюване багатьма підручниками та популярними публікаціями, виявляється значною мірою спрощеним та однобоким. Визнання центральною подією історії княжої України- Руси державного запровадження християнства великим князем київським Володимиром (у язичництві – Красне Сонечко, у християнстві – святий рівноапостольний) та прийняття кирило-методіївської писемності разом із православною літературою нерідко призводить до акцентування уваги тільки на подіях після цього, а попередню язичницьку Русь залишають тільки фольклорно8легендарною. Але такої помилки не припускався навіть митрополит (!) Іларіон (відомий філолог Іван Огієнко) – автор фундаментальної монографії “Дохристиянські вірування українського народу”. Давньоукраїнське літописання в його відредагованому ченцями вигляді зорієнтоване на уславленні християнської просвітницької діяльності Володимира та його бабусі – блаженної Ольги. Натомість охрещення Аскольда з частиною його війська, а тим паче вірогідне охрещення Олега Віщого не вписувалися до цієї концепції. Але найдавніші київські церкви святого Миколи та святого Іллі засновані на честь небесних покровителів, відповідно, Аскольда (Аскольд – Микола) та Олега (Елігас – Еліас). З другого ж боку, навіть “Слово про Ігорів похід”, створене аж через два століття після державного запровадження християнства, містить численні звертання до язичництва – їх непорівнянно більше, ніж звертань до християнства. (Головним божеством “Слова”, попри атмосферу військового походу, виявився не Перун, а великий Хорс, чиє ім’я до чернецького редагування траплялось у тексті частіше, ніж у збереженій донині версії). А якщо врахувати реконструкцію в тексті ще низки імен дохристиянських богів, прибраних пізнішими редакторами, то поема виявляється цілковито язичницькою. І через те дуже дивно, що вона взагалі вціліла – творів із такою ідеологією ченці не мали би переписувати. хто справді активно пропагує українську книгу та захищає друковане слово: рецензенти, журналісти, видавці, бібліотекарі, працівники книготоргівлі, артисти й меценати з усієї України. Премія заснована 2000-го і цього року їй – 25. Цьогорічною лавреаткою премії імені Володимира Свідзінського стала відома харківська поетеса Ірина Мироненко за поетичні добірки у журналі “Київ”, зокрема, “Карантинний календар”, “Сторожеві секрети мальв”, “Місяцю лебедю” та інші. Премія заснована Лігою українських меценатів та журналом “Київ” у лютому 2000 року. Вручається за нові поезії, які стали взірцем глибинного ліризму в дусі традицій Володимира Свідзінського і помітним явищем сучасної україн- А язичництво виявляється непорівнянно більш високорозвиненим, ніж це можна побачити з літописів і тим паче пізніших дослідників. По-перше, це давньоукраїнські епічні пісні, реконструйовані давньоукраїнською мовою на основі літописів (описи походів, слави князям, плачі за князями). По-друге, язичницькі обрядові пісні – як календарні (веснянки, русальні тощо), так і некалендарні (зокрема, весільні). По-третє, чарівні казки, що містять колосальну інформацію про давньоукраїїнське язичництво. По-четверте, героїчні колядки та києворуські билини, що також піддаються реконструкції давньоукраїнською мовою. Нарешті, давньоукраїнська язичницька астрономія, що не тільки визначала календарні обряди, а й істотно впливала на символіку біографій язичницьких князів (так, літописні описи загибелі Олега Віщого й Ігоря Старого, помсти Ольги деревлянам значною мірою базуються на міфологічно осмислених астрономічних спостереженнях). Саме в межах такого високорозвиненого та різноманітного язичництва було культивовано давньоукраїнську ської поезії. Літературну премію імені Бориса Нечерди, засновану Лігою українських меценатів, редакцією журналу “Київ” та Одеською організацією НСПУ, присуджено Дмитрові Лазуткіну за поетичну збірку “Будемо жити вічно”. Серед лавреатів цієї премії в різні роки – Сергій Жадан, Іван Андрусяк, Ігор Павлюк, Валентина Давиденко, Анатолій Кичинський та інші відомі поети. Дмитро Лазуткін – український поет, журналіст, телевізійний продюсер, спортивний коментатор. Лавреат Національної премії України імені Тараса Шевченка. З 2023 року проходив військову службу у складі 47 ОМБр “Маґура” і у 59 ОМПБр ЗС України. Речник Міністерства оборони України. Літературну премію імені усно8літературну мову, чільними репрезентантами якої виступали епос і словесний компонент обряду. Завдяки сучасним реконструкціям з’явилася можливість накреслити принаймні в загальних рисах відповідь на головне питання, що виникало при вивченні давньоукраїнського язичництва: чому язичницькі системи писемних текстів, билин та чарівних казок настільки відмінні? Виявилося, що це не так. До прикладу, Добриня, що перемагає в билині водного змія, – це той самий казковий герой-змієборець (чий сакральний символ – добръ домбръ “добрий дуб”, давню форму збережено у слові діброва). А допомога змії билинному Михайлові Потику в дерев’яному склепі-зрубі – це допомога казковому героєві баби Яги (ім’я означає “змія”), що мешкає в дерев’яній хатці на палях (за описом арабського мандрівника ібн Фадлана – місце поховання русів). Детальніше про ці та інші таємниці давньоукраїнського язичництва як високорозвиненої автохтонної духовної культури йтиметься у книжці “Язичництво українських казок”. Михайла Слабошпицького заснували НСПУ, її Черкаська обласна організація, родина Слабошпицьких з метою пошанування видатного письменника і громадського діяча Михайла Слабошпицького (1946–2021), популяризації його багатогранної творчої спадщини, утвердження високих мистецьких стандартів у національному письменстві і літературній критиці. Першим лавреатом був Михайло Пасічник. Минулого року було нагороджено Богдана Гориня. Премію встановлено в номінації художньо-біографічна/мемуарна проза. Цьогорічними лавреатами стали Сергій Куліда за книгу “Буча. Розстріляна весна. Хроніка перших днів війни” та Петро Шкраб’юк за повість-есе “Друга коронація”. Відзнакою журі премії було відзначено В’ячеслава Мусієнка за книгу “У пошуках сіна для коней і закоханих”. Щоденник під час війни”. У церемонії нагородження взяли участь президент Ліги українських меценатів Володимир Загорій, письменники та науковці Богдан Горинь, Теодозія Зарівна, Володимир Поліщук, Віктор Терен, Дмитро Чистяк, Елеонора Соловей. Модерували церемонію виконавчий директор Ліги українських меценатів Світлана Короненко і голова НСПУ Михайло Сидоржевський. За інформацією Національного музею літератури України

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин