Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
На перехрестях історії · “В УПА-“Захід” працювали десятки умільців, які своїми малюнками, виробами, світлинами пропагували визвольну ідею та побут УПА”. · с. 6сторінка оригіналу ↗

Боротьба друкованим словом До 84$ї річниці Української Повстанської Армії

Слово Просвіти, №38 за 2026 рік

Нестор МИЗАК, доктор історичних наук, професор Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича Продовження. Поч. у ч. 37 за 2026 р. У 1944 р. в Проводі почали видавати газету “Повстанець Гуцульщини”, яку поширювали у гірській частині Буковини. Її редакція працювала у с. Красноїлля Косівського р-ну у складі “Марини” з Миколаєва та “Богдана” з Чернівців. Частину матеріалів друкувала підпільна друкарня у Чернівцях, що функціонувала по вул. Краснодарській. У 1948 р. надрайонний провідник ОУН “Черемшина” організував у лісі біля Берегомета друкарню. Шрифт для неї допоміг придбати працівник Путильської районної друкарні Прокіп Фрай. Після цього Прокопа арештували. Випускався також підпільний листок “Вісті” формату А-4, станом на 1 січня – 30 квітня 1949 р. підписаний як “Буковинський осередок Інформації Організації Українських Націоналістів”. Постій дня 1 травня 1949 р.”, надрукований у друкарні ім. Федьковича у Чернівцях. У цій же друкарні надруковано “Радіо-вісті” за липень 1949 р. про події у світі. У кінці листка додано: для селянського середовища. Референтура пропаганди націлювала підпільну мережу ОУН збирати тексти ворожих відозв, листівок, газет з фальсифікаціями боротьби тощо. Видавала інструкції щодо загострення чуйності й обережності, посилення уваги під час несення стійок, стеж, розвідки, контролю. Розробляла пам’ятки щодо методів ворожої пропаганди і провокацій. Наголошувала на принципах підбору псевд: не вживати псевда, які ганьблять повстанців, – як “Горлоріз”, “Різун”, “Лайдака”, “Кат”, більшовицького й німецького походження, – як “Вишинський”, “Сталін”, “Берія”, “Фріц”, не вживати імена провідників “Стецько”, “Легенда”. Серед упівців, населення та теренової сітки ОУН масовим накладом розповсюджувалась листівка під назвою “За що бореться Українська Повстанська Армія УПА?”. У листівці йшлося, що УПА бореться за УССД, “щоб кожна нація жила вільним життям у своїй власній самостійній державі, проти російського комуно-більшовизму і проти німецького націонал-соціалізму, за безоплатну передачу селянам Західно-українських земель (...), справедливу оплату праці, за вільну торгівлю, соціальне забезпечення, свободу слова, друку, думки, переконання, світогляду” тощо. Як відомо, у 1944-1946 рр. виходив офіційно часопис “Ідея і Чин”. У 1946 р. на зміну йому з’явився орган УГВР “Самостійність”. Під час виготовлення 2-го номера його захопила спецбоївка МВС і це змусило заснувати часопис під назвою “Бюро інформації УГВР”, який видавався до 1951 р. Ще цікаві ключові видання Проводу ОУН “За самостійну Україну” (1941-1943 рр.) – 9 номерів, “За Українську Державу” – орган крайового проводу Західно-українських земель (1944- 1945 рр.) – 10 випусків, часопис “Юнак” – 16 чисел, орган Осередку пропаганди Карпатського краю “Пропагандист” (1945- 1947 рр.) – 6 номерів, “Український робітник” (1946-1947 рр.) – 7 випусків, “На зміну” (1946- 1951 рр.) – 9 чисел. У Львівському осередку заходами Осередку пропаганди побачили світ 4 номери “На чатах” та інші. Друкованим органом 2-ї ВО “Буг” було видання “Стрілецькі вісті”, які побачили світ 15 квітня 1944 р. за редакцією Ігоря Сушка. Перше число вістей називалося “Помста”. У 1944 р. “Стрілецьких вістей” вийшло 27 чисел і 1945 р. – 10. Від імені 2-ї ВО “Буг”, яка вже не існувала у 1947-1951 рр., видано три номери “Літопису УПА”.Головними дописувачами вищеназваних органів Проводу та підпільних видань були провідні члени ОУН – Яків Бусел “Дніпровий”, Ростислав Волошин “Борисенко”, Іван Гриньох (“Діброва”, “Коваленко”), Йосип Позичанюк “Дмитро Шахай”, Осип Дяків “Горновий”, Петро Федун “Петро Полтава”, Мирослав Прокоп (“Садовий”, “Вировий”) та інші. В організації пропагандистської діяльності та мобілізації мас до боротьби значне місце посідали твори відомого теоретика збройної боротьби ОУН Осипа Дяківа “Горновий”. У його статтях “Перспективи нашої боротьби”, “Чому ми в нашій боротьбі ставимо на власні сили українського народу”, “Яка філософія зобов’язує нас” та інших аналізуються причини невдач української революції 1917-1920 рр., ідейні основи майбутньої перемоги ОУН у боротьбі за УССД як носія визволення і дружби народів. Автор наголошував на великому внеску ОУН у розбудову УПА, розвінчував СРСР як країну найжорстокішого гноблення народів тощо. Друкарні ОУН передруковували статті Осипа Дяківа і Провід їх поширював серед загалу та використовував в ідейно-політичному вихованні народів. Одним з ідеологів українського націоналізму на теренах УПА-“Захід” був Йосип Позичанюк “Дмитро Шахай”, уродженець Вінницької обл., письменник і журналіст, чл. УГВР. Належав до тих, що формували ідеологію визвольної боротьби ОУН, УПА. У статті “Тактика щодо російського народу” він наголошував, що УПА бореться не з російським народом, а з більшовизмом за “знищення паразитарного класу більшовицьких вельмож, більшовицької тюрми народів, за конкретну українську незалежну демократичну державу”. Автор переконливо застерігав щодо надії на зовнішню допомогу й писав: “Тільки знову можна сміливо твердити, що ніяке зовнішнє втручання ніколи не буде піддержувати ідею УССД. Воно підтримуватиме Польщу “од можа до можа”, підтримуватиме Кавказ, підтримуватиме російський націоналізм в особі відповідних російських Бадоліо, чи на зразок старих Денікіних та Врангелів, тільки не УССД через низку достатніх політичних причин”. Ідеолог передбачував події на півстоліття вперед: “демократизацію може підтримати російський народ при умілій нашій тактиці”. Йому належав прогноз, що в Україні можуть перебрати ініціативу кадри КП(б)У, ЛКСМУ, оформившись у певну політичну формацію: “І переберуть вони її з конечности не зійшовшись у політично-тактичній лінії з ОУН”. Й. Позичанюку належать тактичні установки в галузі ідейної пропаганди. Як вихідцю з підрадянської дійсності йому були відомі прийоми і методи більшовицької пропаганди. “Ідейна атака на більшовизм, – наголошував Й. Позичанюк, – мусить вестись (...), бодай рівноцінно більшовицькій школі, вивертаючи його з самого нутра, влучно демаскуючи саму його суть, б’ючи його ж теорією, користаючи з усіх його слабин, протиріч і парадоксальних розбіжностей, яких не бракує”. Наступний автор Мирослав Прокоп “Вировий” у статті “Україна та Росія (сучасний стан, ставлення проблеми і перспективи)”, опублікованій в офіціозі ОУН(б) “Ідея і Чин” за 1942 р., про ставлення до російського народу також відзначав: “Ми не виповідаємо війни російському народові, а московському імперіалізму й закликаємо російський народ боротися за свободу рідної держави”. Референт ГОСП Яків Бусел “Галина” у “Пропагандистській інструкції про роботу серед населення” у 1943 р. наголошував на особливостях бесід, інформацій серед населення. Не варто говорити про потребу боротьби за Україну загальну, а давати масам “нашу конкретну програму”. Щодо промов, пам’ятати, наша історія – це не лише муки, сльози, поневіряння – це також велич Київської держави, Козацької доби – це великий народний здвиг 1917 р. Визначним майстром слова і нескореної повстанської публіцистики був П. Федун “Петро Полтава”, який від 1945 р. очолював референтуру пропаганди Проводу ОУН – Головний осередок пропаганди (ГОСП), політичний відділ ГВШ УПА та Бюро інформації УГВР. Редагував періодичні видання збройного підпілля ОУН “Ідея і Чин” (1946-1947 рр.), “Самостійність” (1946-1947 рр.), “Бюро інформації УГВР” (1948-1951 рр.) “Петро Полтава” високо цінував роль публіцистики в боротьбі. У листі до Василя Кука Ч. 4/51 від 20.08.1951 р. він писав: “Дуже негативно відбивається на нашій пропагандивній роботі брак авторів. Прошу взяти до уваги, що в нашій публіцистиці ми від ряду років не маємо ні одного нового автора”.Федун вимагав, щоби підпільник, який може щось “написати”, використовувався в “характері таких кореспондентів”. Для підвищення ідейно-теоретичного рівня підпільників за ініціативою П. Федуна провадилися політичні заняття. Кожен зних конспектував праці націоналістичних ідеологів та з історії України. Для підпілля видавалися “Збірники вишкільних матеріалів” з працями підпільних публіцистів. У 1948 р. Крайовий осередок пропаганди Карпатського краю видав чотири частини “Збірника”, до яких включив праці “Петра Полтави” “Елементи революційності українського націоналізму”, “Концепція самостійної України і основна тенденція ідейно-політичного розвитку сучасного світу”, “Передпосилки поширення нашого руху в умовах більшовицького СРСР” та інші. Творчий доробок Петра Федуна складається з-понад тридцяти статей, у яких автор характеризує різні аспекти проблематики повстанського руху, джерела походження його моральних і матеріальних вартостей. Автор уміло використовував цитати радянських партійних ідеологів і розбивав їх своїми контраргументами. На основі економічного аналізу стану України в СРСР зробив висновок, що “Україна являється такою самою колонією СРСР, як Індія колонією Великобританії”. У праці “Елементи революційності українського націоналізму”, яка видавалася 5 разів у 1946-1950 рр., “Петро Полтава” стверджував, що “ОУН перша і єдина дійсно соборницька організація українського народу”, що “Програма ОУН на ІІІ Надзвичайному Великому Зборі ОУН включала у себе всі найсучасніші, найпередовіші здобутки як людської думки, так і практики народів у всіх майже галузях: політичній, суспільній, економічній, культурній”. Автор критикував негативні риси української ментальності, які актуальні й сьогодні: “брак зацікавлення громадськими загальнонаціональними справами, невміння думати загальнонаціональними громадськими категоріями, неспроможність піднятися до рівня загальнонаціональних інтересів і ідеалів”. Ідеолог опрацював вимоги до членства ОУН в умовах боротьби: “Членом ОУН не може бути перший ліпший під оглядом характеру українець. Це люди готові за Україну вмирати. Ними можуть бути лише люди сильної волі, стійкого характеру, люди дисципліновані і відважні (...). Поганий той чл. ОУН, який не вчиться, не працює над собою. Член ОУН – підпільник, завжди мусить бути прикладом патріотизму, революційної дисциплінованості, громадської солідарності і чесності для всього свого оточення”. У праці “Концепція самостійної України і основна тен-

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин