Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Тільки в “СП” · “Чоловік відпочиває і насолоджується київським сонячним ранком. На днях його звільнили з тюрми”. · с. 7сторінка оригіналу ↗

Зрада

Слово Просвіти, №38 за 2026 рік

Анатолій ЛІЩЕНКО Продовження. Поч. у ч. 37 за 2026 р. Головною вулицею Радянської України йде чоловік середніх років. Він не поспішає. Йому нікуди поспішати, чоловік відпочиває і насолоджується київським сонячним погожим ранком. На днях його звільнили з тюрми. Насолода свободою п’янить його. Тому Ярослав Горбовий вирішив прогулятися Хрещатиком від Бессарабської площі в напрямку Дніпровської Набережної. Ось він проходить повз недавно збудований Центральний універмаг, який приковує безліч поглядів інших прохожих. Велична і красива споруда, що додає особливого статусу центральній вулиці міста. Ярослава не посадили у в’язницю, а поселили до одного з готелів Києва, що на розі непарного боку вулиці Хрещатик і Бессарабської площі. Він має можливість після тривалого позбавлення волі насолодитись свободою і пройтись самим Хрещатиком у бік Дніпра. Ярослав розуміє, що за ним стежать, але він цим не переймається і йде собі спокійно. Навіть не старається кого-небудь з натовпу виявити і вирізняти. Як би не складалася ситуація, йому нікуди діватися, навіть якщо з ним поруч нікого немає і ніхто не заважає. “Може спробувати все ж-таки втекти?! – подумав Ярослав. – Далеко не втечеш. Скрізь контроль НКВС, тим більше у столиці України”. Хрещатик і насправді красивий, величний та неосяжний для першого знайомства з ним. Його назва походить від місцини неподалік, де колись князь Володимир Великий хрестив свою родину. Мабуть, саме так виникла назва вулиці. Але згідно іншої версії, назва походить від Хрещатого Яру, місцини, що перехрещена ярами. Нещодавно вулиці Хрещатик було повернуто її історичну назву. До цього вона мала ім’я знаного революціонера, одного з перших радянських дипломатів Вацлава Воровського. З цією подією пов’язаний казус. За інформацією одного з членів ЦК КПУ, на з’їзді в Москві Йосип Сталін запитав у секретаря ЦК Компартії України: “Як там Хрещатик?” І того ж дня до Києва передали телеграму, а вже до кінця дня видали постанову, в якій повідомлялося, що вулиця Воровського “переноситься” на Кудрявську, а Хрещатик лишається Хрещатиком, як і раніше. Відтак Йосип Сталін так і не дізнався, що Хрещатик перейменували, а таблички на будинках поміняли за одну ніч. Ярослав нічого не знає про свого брата Володимира, про родину і, звичайно, про його друзів по групі: Кремінського, Чижевського і Пшеничного. Він не намагався дізнатися про їх долю, оскільки розумів, що це небезпечно. Скрізь більшовицький контроль. Крім того, Ярославу і незручно проявляти себе, оскільки він знаходиться на волі з більшовицької руки. Ярослав підходить до Дніпровської Набережної. Позаду залишився Хрещатик, який справив на борця за свободу України приємне враження. Чистота і скрізь порядок. Зелені багато, немов у саду. Більшовицька пропаганда і агітація скрізь на очах, куди не глянь – більшовицькі плакати, які закликають любити радянську батьківщину, закликають до миру і праці. Роздивившись всю округу, Ярославові на душі стає мило і любо, коли все це бачиш і відчуваєш оцю красу після тюремної камери. Не менш приємним постає величавий Дніпро, по якому пливуть кораблі великі й малі і пливуть вони куди лише їм відомо. Його блакить і доповнює красу, яку щойно Ярослав побачив, проходячи Хрещатиком. Ярослав ні з ким не розмовляє, він насолоджується київськими краєвидами, і у нього вже вималювалася загальна картина побаченого, склалася думка про суспільний і економічний лад Радянської України. Він захоплений побаченим. Повертаючись назад, Ярослав на Хрещатику зайшов у продуктовий магазин купити буханець хліба і, відчуваючи аромат свіжого хліба, який щойно завезли, а також аромат м’ясної продукції і свіжих овочів та фруктів, він ще раз отримав насолоду. Все це уособлювало достаток і добробут. Немов і не було 1932-1933 років Голодомору та інших страждань, що зазнав український люд за часів панування більшовицької влади. Ярослав Горбовий сидить у своєму номері готелю, що біля Бессарабської площі. Він у роздумах стосовно щойно побаченого. НКВС вміє показувати і знає, що, кому і як показувати, куди треба водити француза чи німця, а куди українського націоналіста Горбового Ярослава. Навіть дозволили йому самому ходити по Києву, хоча не спускали з нього ока. Це диво для Ярослава постало перед його свідомістю незвичним і водночас підозрілим, що завдавало зайвих думок та клопоту. Другого дня у Ярослава була поїздка на оглядини Дніпрогесу до Запорізької області, де очікувала нова порція вражень. Це стало для його свідомості кроком у пропагандистське поле більшовицької ідеології. Потяг ліниво відходить з київських пагорбів у напрямку до Запоріжжя, залишаючи зелену округу Києва з його чудовими краєвидами, й потім поступово, набираючи швидкість, помчав заданим курсом до міста сталеварів. Ярослав Горбовий – один з його пасажирів, який вирядився в далеку дорогу не по своїй волі, а по волі своїх недругів, проти яких пок-

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин