Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Нашого цвіту... · “Ми знаємо, хто ми є, і ми відповідальні за те, щоб бути тут і передати цю країну, землю нашим дітям і онукам”. · с. 9сторінка оригіналу ↗

Анна Київська – Україна і Франція Інтерв’ю-етюд, незумисна розмова

Слово Просвіти, №38 за 2026 рік

– Анно, прошу розповісти про себе. – Я народилася у Франції. Моя мама за походженням українка, тато – француз. Я одна із засновників “Центру Анни Київської”, а також організації “Земля України”, що під час російсько-української війни допомагає людям, які приїжджають до Франції, шукаючи тут притулку. Працюємо із сім’ями та родинами, особлива увага – жінкам і дітям. “Центр Анни Київської” зосереджено, передусім, на культурі та ідентичності, на всьому, що пов’язане з Україною. Це дуже важлива і, я б сказала, феноменальна тема не лише для українців, а й для всього світу. – Яким був ваш шлях до своєї справи? Коли вперше почули про Анну Київську? – Це дуже дивна і водночас дуже гарна історія. Коли я приїхала до Санліса, у мене був лише один син. Тепер у мене четверо дітей, вони вже дорослі. Раніше я мешкала в Парижі – красиве і неповторне місто, але водночас дуже стресове. Тому я вирішила подивитися, що є навколо столиці Франції. Потім опинилася в Санлісі. Бувала тут ще маленькою, але тоді нічого не знала про Анну Київську. Думаю, що радше Анна обрала мене, ніж я її. Одного разу, коли я вже тут жила, побачила повідомлення про зустріч мера Санліса з міським головою одного з українських міст – йшлося про встановлення побратимських зв’язків. Я прийшла на той захід. Відтоді минуло 32 роки. За цей час ми поступово багато чого збудували, а також відновили пам’ять про українську присутність Анни Київської на французьких теренах. Адже в Санлісі українці були й раніше, просто я, коли приїхала сюди, цього не знала. Для мене дуже важливо, щоб ми всі відкривали цю історію – братерства, культури та зв’язків між Україною та Францією. Українці, які приїжджали сюди, молилися тут. І тому ми хочемо не лише молитися, а й відкривати щось дуже сильне, пов’язане з українською ідентичністю. Ми маємо це плекати. Тому я завжди кажу: коли можете – приїжджайте до Санліса, розповідайте про це місто іншим. Нам важливо зберігати Україну і її велику культуру у Франції. – Як ви думаєте, чи шанують французи Анну Київську? – Думаю, що французи вдячні їй. З історичних текстів ми бачимо, що вона була дуже сильною жінкою. Стала дружиною Генріха I, короля Франції, і народила йому спадкоємців. Згодом її син Філіп I став королем. Це було важливо для продовження династії Капетингів. Анна Київська залишається надзвичайно важливою постаттю. Мені також здається, що вона відігравала значну роль у політичному та духовному житті свого часу, була близькою до церковних кіл. Її історія й сьогодні дає нам особливу енергетику. – Як гадаєте, вона вплинула на розвиток французького суспільства та людей, які жили поруч із нею у Франції? – Тут ми вже можемо лише припускати. Насправді ми не знаємо цього достеменно, тому що документів зберіглося дуже мало. Навіть точно не знаємо, коли вона народилася, коли померла і де саме. Тому треба дивитися на те, що маємо сьогодні. Сам факт її приїзду до Франції вже був впливом. Її ім’я носить школа в Санлісі, тут є дві скульптури, присвячені їй. І я думаю, що ця історія королівської родини важлива і для українців, і для французів. Для українців це частина нашої історії та нашої слави. І для французів це частина їхньої історії. – Можна припустити, що випускники школи, яка носить ім’я цієї достойної жінки, пройдуть через усе життя. Адже вона приїхала з України до Франції, жила тут і багато зробила для країни, що стала її новою домівкою. – Так, і особливо важливо це зараз, коли триває війна в Україні. Колись навіть діти із Санліса приїжджали до України, до Києва, адже між містами відбувалися культурні обміни. Тепер це неможливо. Французи вже не можуть так вільно приїжджати, і багато хто бачить Україну лише крізь призму війни. А історія Анни Київської дає можливість побачити іншу Україну – особливості культури, історії, самостійності. Анна – родом з України, але водночас вона стала частиною французької історії. Саме це дуже важливо сьогодні. – Як французи сприймають Україну сьогодні? – По-моєму, французька держава сильно підтримує Україну. Президент Еммануель Макрон і французька влада загалом тісно співпрацює з Україною, тому важливо і надалі їй допомагати. Звісно, у французькому суспільстві є багато дискусій. Дехто говорить, що підтримка України триває надто довго, або що Франція вже зробила достатньо для неї. Однак люди, які так говорять, часто ніколи не були в Україні й не знають, що таке “русский мир”. – До якої дати ви зараз готуєтеся і що відбуватиметься в Санлісі в рамках цієї підготовки? – Ми готуємося до великого святкування, пов’язаного з тисячоріччям від дня народження Анни Київської. Підготовка триватиме протягом двох років. Заплановано багато заходів. Найкраще стежити за інформацією на нашому сайті “Центру Анни Київської”, де розповідаємо про всі події. Моя мрія: щоб за цей час закінчилася війна, і що раніше, то краще. “Центр” проводить щорічно два заходи, присвячені Україні: у травні – Анні Київській, ще один – вшанування пам’яті жертв Голодомору. У сквері Санліса маємо пам’ятник королеві Франції, встановлений за президента Віктора Ющенка. Пам’ятник роботи відомого українського скульптора Валентина Зноби, створений разом із його сином Миколою. На гранітній дошці, встановленій неподалік скульптури у 2008 році, написано: “Санліз, Королівське місто, де жила Анна Київська, віддає шану мільйонам жертв Голодомору, організованого в Україні радянським режимом у 1932–1933 роках”. На дошці викарбувано тризуб (герб України) та герб міста Санліс. Щороку українці з Парижа та навколишніх регіонів з’їжджаються, аби покласти квіти та вшанувати пам’ять загиблих. “Дні Анни Київської” – заходи, які збирають дипломатів, митців та українську діаспору з усієї Франції. У програмі: урочисті меморіальні церемонії біля пам’ятника, Божественна літургія, спільна трапеза, виступи художніх колективів, майстер-класи для дітей. Взимку відбуваються Різдвяні фестивалі. Я сподіваюся, що за два роки, які лишилися до тисячного ювілею, це буде справді феноменальна подія. До того часу, переконана, врешті-решт настане мир. Всі зацікавлені зможуть тоді приїхати до нас. Будемо дуже раді прийняти дорогих гостей. Як, зрештою, і сьогодні. Слава Україні та її Героям! У французькому місті Санліс, серед мальовничих старовинних споруд, вже багато літ живе пам’ять про Анну Київську – королеву Франції, яка народилася в Києві. Про українську ідентичність, культурну спадщину та підтримку України журналістка Віра Марущак поспілкувалася із засновницею “Центру Анни Київської” Анною Кантер.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин