Гаряча тема · “Вимагаємо припинити ворожі дії проти українців та української держави”. · с. 4сторінка оригіналу ↗
Закінчення статті «ХТОСЬ — «ЗА РИБУ ГРОШІ», А МИ — ЗА ГАЗ», с. 1
ХТОСЬ — «ЗА РИБУ ГРОШІ», А МИ — ЗА ГАЗ
Слово Просвіти, №39 за 2011 рік
Закінчення. Початок на стор. 1
Переконаний, раціонально-практичні німці просто змушені тепер іще більше зосередити свою увагу на альтернативних видах її (яка і до цього була у них у пошані). Тож у цих галузях треба очікувати колосальних досягнень. А ми? Й далі будемо пасти задніх і обдурювати себе гаслами про енергозбереження та ощадливість! Практика відносин із газовим монополістом усіх держав (а України якнайбільше) свідчить лише про одне: добрих, доброзичливих, справедливих і рівноправних (а тим більше братніх) стосунків із Росією ні в кого просто не може бути за визначенням її класичної імперської ідеології і суті. На мій погляд, головним гальмом на шляху диверсифікації енергоносіїв, зменшення енергетичної залежності від одного постачальника та модернізації всіх без винятку наших галузей народного господарства (хто меншою, хто більшою мірою) є кланово-олігархічна система власності в Україні. Адже всім зрозуміло, що будь-яка модернізація вимагає
Володимир ФЕРЕНЦ, м. Івано-Франківськ
Це ж треба бути вченим юристом, щоб додуматися до законодавчого переслідування громадян за екстремізм! Так можна оголосити поза законом будь-який, відмінний від неписаної норми, стан звичайної людини. Головне — у перших статтях туманно описати предмет переслідування. У сучасному неспокійному світі екстремальний стан людини є вже нормальним, зумовленим обставинами, й оголошувати його поза законом — це схоже на злочин проти людяності і прав людини. Ідеться про проект закону “Про протидію екстремізму” авторства нардепа В. В. Колесніченка. Автори згаданого законопроекту якось дивно тлумачать екстремізм: “Екстремізм — діяльність фізичної особи або (та) юридичної особи, або (та) об’єднання громадян чи їхні публічні заклики або (та) підбурювання, які спрямовані на насильницьке захоплення влади чи незаконне втручання в діяльність органів влади, посягання на основи конституційного ладу та національної безпеки, порушення прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина, яка є наслідком несприйняття правових норм чи інших правил поведінки (соціальних норм)”. Отже, під екстремізмом автори розуміють фактично антидержавну й антиконституційну діяльність, але саме ця сфера права вже доволі вичерпно врегульована чинним законодавством. Закони можна вдосконалювати, домагатися дотримання букви закону і Конституції, приміром, забезпечуючи реальний статус державної мови чи статус народних обранців як слуг народу. Отже, закон проти екстремізму ніби зайвий, схожий на якусь дивну політичну технологію. Перелічені у статті 6
вкладання коштів (переважно на перспективу), тобто олігархи автоматично повинні зменшити свої прибутки. Найкращим спростуванням цієї думки є щорічні звіти журналу Forbеs про темпи зростання кількості мільярдерів у світі і їхніх статків. Україна за цими темпами на другому місці (після Росії). Бізнес-олігархи керують владою. Якщо до цього додати, що Україна всі двадцять років із моменту проголошення Незалежності фактично живе без стратегічного плану енергетичного розвитку країни бодай на 20 років, то й виходить, що наш розвиток відбувається по такій собі синусоїді залежно від опалювального сезону. Підходить синусоїдальний екстремум вересень—жовтень, і наші енергетичні емісари “не вилазять” із Білокам’яної, виторговуючи чергові “знижки на газ”, пропонуючи щось на заміну (!). Але це “щось” аж ніяк не задовольняє монополіста — їм треба все, тобто вся Україна. Тож розраховувати на скромність вимог із боку продавця-монополіста блакитного палива просто смішно, точніше, злочинно, він не гребує нічим…
форми забороненої екстремістської діяльності не мають конкретики закону і більше личать пропагандистській статті. А все тому, що поняття екстремізму, як особливе і відмінне, проектом не визначене. А як діятимуть суди, не маючи чітких критеріїв оцінки вини? З допомогою такого закону дуже зручно боротися проти звичайного, властивого людині екстремізму в безвиході життєвої ситуації. Наприклад, коли
Легкою втіхою в цьому питанні є той факт, що навіть нинішньому Президенту та прем’єру (за всієї їхньої проросійської орієнтації) стає очевидною істина — Росія благодійництвом ніколи не займалася і тим більше сьогодні не займатиметься. Президент Росії п. Медведєв говорить, що ера дешевих енергоносіїв минула, а голова Газпрому п. Міллер — йому в унісон: “Держава Україна сіла на потяг під назвою “дешевий газ” і їде цим потягом, не знаючи станції, на якій треба зійти”. Тож, незважаючи на всю риторику і просторікування про добросусідські, ба, навіть, братерські відносини з Росією Україні давно час перейти до розмов мовою серйозних аргументів і фактів. Як на мою думку, у суперечках щодо переглятремізму. Партії не мають ідеології, а стихійний процес протесту проти поганого життя, виявляється, має! Може, деякі політики, перебуваючи в дурмані “русского міра”, мали на увазі ідеологію українського націоналізму, яка формулює конкретні претензії до сучасного українського життя і вимагає змін? Тим не менше на боротьбу з неконкретним екстремізмом законодавець пропонує кинути всі за-
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
