“Більше з’являється потрібних народові книг, · які пробуджують нас, українців”. Події, факти, коментарі · с. 2сторінка оригіналу ↗
Дедалі більше українців думають про майбутнє
Слово Просвіти, №39 за 2019 рік
Удвадцятьшосте вдалося побувати на Форумі видавців у рідному Львові, що відбувся упродовж 18—22 вересня.
Упродовж п’яти днів пощастило відвідати 14 акцій, послухати, зокрема, 40 письменників, науковців, видавців, громадських діячів, серед яких — Михайло Слабошпицький, Ірина Фаріон, Віра Соловйова, Андрій Кокотюха, Василь Щеглюк, Олесь Дяк, Петро Шкраб’юк, Володимир Парубій, Мирослав Маринович, Євген Глібовицький, Йосип Зісельс, Євген Магда, Микола Княжицький, Сергій Жадан, Василь Шкляр.
З Тетяною Таїровою-Яковлєвою, що із
Санкт-Петербурга, і Лесею Степовичкою з Дніпра вдалося домовитись про інтерв’ю, а виступ Василя Шкляра вже пропонуємо вашій увазі.
“Вітаю вас, дорогі львів’яни, шановні читачі. Сьогодні пропоную презентацію свого нового роману “Характерник”. Після циклу історичних романів — “Чорний ворон”, “Маруся”, “Троща” — вирішив написати щось веселе. Я вже казав: читачам моїм вже болить серце від тих історій.
Я вирушив у XVII століття, щоб написати козацький роман. Мене цікавило таке явище, як характерництво. Знаю про нього масу легенд, фантазій. І я почав шукати. Гортаючи історичні матеріали, розшукав виняткову історію.
70-ті роки XVII століття, епоха Сірка. З одного боку, епоха Руїни, з другого — українська історія була повна історичною звитяжністю. Події ці дуже перегукуються з днем сьогоднішнім. В яку епоху не занурся, бачиш ці спіралі. Часто ті самі.
Здається, люди не помінялись навіть у
XXI столітті. До морозу на шкірі я бачив, як Іван Брюховецький поїхав до московського царя і почав підлабузнюватись. Після того московські воєводи рушили в Україну — і народ тим дуже обурився. А правобережний гетьман Дорошенко казав: підемо під турка. Ми там не асимілюємося — мова інша, віра. Тому краще: геть від Москви! А Брюховецького розтерзали.
Це роман, про який не можу говорити.
Бо відкрию вам багато сюжетних таємниць.
1672 року на Січі з’явився царевич Симеон Олексієвич, якого козаки прийняли. Москва захвилювалася, щоб вони видали цього царевича Москві. Починається гра. Особливу роль відіграли хлопці-характерники. Це справді були люди, які мали надприродні здібності.
З відповідей на запитання зацікавлених читачів • Такі люди (характерники. — Б. З.)
були у всі часи. Обставини і певна місія їх виявляє. Є такі хлопці, які творять дива… Словом, герої не вмирають. Це не гасло, це — родинна істина.
• Як я “докотився” до романів про кажана? Раніше був такий елітарний журнал “Сучасність”. Продавався у США, поки його в Києві не взявся редагувати з Іваном Дзюбою Ігор Римарук. Одна пані прочитала про кажана і сказала, що зрікається журналу “Сучасність”. Люблю довго розгойдуватися перед кожною книжкою. Я вдячний редактору. Як казав Довженко: “Ця проклятуща українська лінь відібрала від нас дуже багато творів”. Письменник — це стиль.
• Шевченківська премія — вона такого імені святого для нас, що не можна її ганити, хоч у радянські часи її отримували й люди, які того не заслуговували. Є речі, щой не розкажеш. Ви мене, сказав би Сірко, загнали в сліпий кут. Від Шевченківської премії відмовлятись теж негарно. Я сказав, що від цієї влади премію не візьму, а візьму в кращі часи. А кращі часи ще не настали.
Мабуть, і справді. Але все-таки — Форум видавців у Львові — це свято. З кожним роком маємо змогу переконатися, що дедалі більше львів’ян і гостей міста (з України і не тільки) вважають за потрібне поглянути на книги, придбати їх, познайомитися один з одним. Часи таки змінюються. Дедалі більше з’являється потрібних народові книг, які пробуджують нас, українців, до руху у напрямі розбудови цивілізованого українського суспільства.
А знаєте, що найрадісніше? Приїзд дітей, у яких, попри “телефонні зацікавлення”, сяють очі, коли бачать це книжкове багатство. Це — український Рух. Недаремно книжка Лесі Степовички з Дніпра, в якій йдеться про захист кордонів Батьківщини під час російсько-української війни протягом 2014—2019 років, називається “За Україну, за Дніпро. 2014—2019…”.
Тож процес пішов. Кажемо про це щиро,
бо можемо стверджувати: книги читаються, покоління виховуються. Дедалі більше українців думають про майбутнє. І діють.
Підготував Богдан ЗАЛІЗНЯК,
м. Львів
У Боярському навчально-оздоровчому комплексі Київського військо
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
