Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Арт"калейдоскоп “Все пронизано українським духом незламності”. · с. 14сторінка оригіналу ↗

Театральний привіт із півдня

Слово Просвіти, №39 за 2024 рік

Едуард ОВЧАРЕНКО Фото Едуарда МЕЖУЛА та із сайту Миколаївського театру Героїня моновистави Надія зібрала в маленьку валізу все минуле життя. Теперішнє поставила на паузу. Жити спогадами, машинально виконуючи буденну рутину, – таке сьогодення української біженки за кордоном. Батьки в окупації, хлопець на фронті. Постійне чекання на хороші новини. Але є одне, що допомагає триматися, – це спів! Вона співає в метро і переходах, збираючи гроші на допомогу своїй країні. Вона співає українські пісні, розповідаючи перехожим про величну культуру свого народу. Вона співає, щоб не втратити власну ідентичність. І отримує шанс. Чи скористається ним? Чи повернеться додому? – Це була моя копродукція з Людмилою Оспадовою, – пригадує режисер-постановник, директор-художній керівник Миколаївського академічного художнього драматичного театру, заслужений діяч мистецтв України Артем Свистун. – Ідея створити авторський текст і зробити це на хроніці документальних подій у мене була вперше. Особлива тематика про біженок, жінок, які виїхали за кордон. Вони можуть картати себе за те, що виїхали з України. Але треба розуміти, що вони це зробили для того, аби врятувати дітей, зберегти своє життя. У багатьох із них батьки зали- “Катерина” шилися на окупованих територіях. Це наше сьогодення. Цей проєкт вже показали в Миколаєві, Ужгороді, Києві. Готуємося до закордонних поїздок, щоб підняти цю тему в різних куточках світу. Саме тому у виставі звучить багато українських пісень. Є тут Ліна Костенко, згадується український борщ, вишиванка. Все пронизано українським духом незламності. В образі нашої героїні ми показуємо весь український світ, незламність українців. Весною цього року привозили до Києва моновиставу “Проста українська скіфська баба” за романом Тамари Горіха Зерня “Доця”. Образ героїні втілила Марія Васильєва, вона й авторка інсценізації. Вистава перекликається із сьогоденням, але вона про початок, про АТО. Як режисер розумів, що треба ставити нову виставу про сьогодення, і давати можливість глядачеві замислитися про наше майбутнє, підтримати тих, хто за кордоном. Так народилась моновистава “Бо я і є Україна!”. Це вистава рефлексійна. Глядач плаче, радіє на піснях, щось згадує. Роль героїні виконує Ольга Сторожук. Це провідна акторка нашого театру, прийшла до нас на початку повномасштабного вторгнення у 2022 році. Вона не злякалася обстрілів Миколаєва в перші дні війни. Місто залишалося без світла та води, але ця тендітна дівчина брала участь у концертних програмах. Ми побачили в ній і талант драматичної акторки. Також її можна побачити в образі Катерини у виставі, що є копродукцією Миколаївського та Херсонського театрів. Ми її створювали до 210-ї річниці від дня народження Тараса Шевченка. У травні запропонували їй зробити музичну виставу, тому що вона дійсно талановито співає, яскрава. Взяли пісні з репертуару Квітки Цісик. Оля сама займається вокалом, має музичну освіту. Керівниця музичної частини театру Катерина Мірзоян підібрала з нею музичне оформлення, щоб створити атмосферу вистави. Загалом вистава – це синтетична робота звукорежисера, освітлювача, музикантів, яких ми зібрали. До речі, музиканти – це родина. Коли ми починали роботу над виставою, то мені чогось не вистачало як режисерові. Звернувся до керівника сімейного ансамблю Андрія Криворучка. Він, на жаль, не зміг приїхати до Києва. Але на сцені грають його дружина і дві доньки. Ця родина допомагає героїні створити образ. Це єднання музики, слова, співу та емоцій, які пережила ця дівчина. Також хотілося б згадати авторку тексту Людмилу Оспадову, яка зараз перебуває в Болгарії. Вона пройшла шлях біженки від початку, знає багато історій інших біженок, і це їй допомогло під час написання п’єси. Відео підготував Сергій Васильєв. Це підбір ілюстративного матеріалу переважно для іноземного глядача. Тому що в Україні це бачили наживо. Показали виїзд з Маріуполя та те, що сьогодні відбувається в нашій країні. Також показуємо картини Марії Примаченко. Як я вже сказав, ми створили дві моновистави. Вірю, що третя буде про Перемогу! І в кожній виставі є промінчик світла, який дає надію, що колись війна закінчиться. Важливо, якими ми вийдемо з цієї війни. – Від самого початку було зрозуміло, що це доволі складна робота, – зізнається виконавиця ролі Надії Ольга Сторожук. – Моя героїня переживає бурю емоцій від щастя і радості до зневіри, втоми, нерозуміння свого майбутнього. З такими емоціями стикається надзвичайно багато людей з України. Нам потрібна рефлексія, треба зрозуміти, як з цим впоратися, як це прожити. Проживати у тому числі й через виставу. Всі естрадні і народні пісні у виставі звучать в образі Квітки Цісик. З дитинства захоплююся піснями в її виконанні. Саме через ці пісні народжувалася драматична частина вистави. Допомагали в цьому режисер та помічник режисера. Загалом це спільна робота нашого театрального колективу. Я частинка своєї героїні, вона – частинка мене. В її образі прослідковуються “Котигорошко проти вікінгів” національні характеристики: жага до волі і свободи, людяність і віра. Адже віра – це світло, яке тебе веде. Думаю, це те, що об’єднує українців. Продовжую працювати над своїм образом. Це робота, яка не закінчується. Скільки буде йти ця вистава, стільки я ростиму як людина й акторка. Так само ростиме ця роль, ростиме сама вистава. *** Спільним проєктом Миколаївського художнього академічного драматичного театру та Херсонського академічного музично-драматичного театру імені Миколи Куліша стала вистава “Котигорошко проти вікінгів”. Її показали на сцені Національного академічного театру імені Івана Франка у рамках ХХVІ Міжнародного театрального фестивалю “Мельпомена Таврії”. “Котигорошко проти вікінгів” – історія звичайного хлопчика, який не вирізняється фізичною силою, проте має напрочуд добре серце, міцний дух і врешті стає справжнім героєм. Після нападу вікінгів на село у західній частині сучасної території України, Котигорошко лишається єдиною надією на порятунок коханої Зоряни, сестер Волемири, Ладомири, Тихомири, матерів та інших жінок. Тому, дізнавшись про своє призначення, він кує булаву, бере кілька корисних уроків у волхвині Ведани та вирушає на пошуки ярла Сіроборода. Дорогою зустрічає майбутніх бойових побратимів: на півночі – лісоруба Вернидуба, сході – шахтаря Вернигору, півдні – пастуха Крутивуса. Об’єднавшись, хлопці долають всі перешкоди та перемагають зло. – Якось директор нашого театру Олександр Книга запропонував мені створити документальну п’єсу про історію спротиву молоді Херсона, — розповідає авторка, завідувачка літературно-драматичної частини Херсонського театру імені Миколи Куліша Альона Мовчан. – П’єса не була поставлена на сцені, але деякі фрагменти з неї я взяла до своєї книжки прози “Окупація”. А наразі маю перший досвід постановки вистави за своєю п’єсою. Її жанр визначили як мюзикл для сімейного перегляду. Генеральний директор-художній керівник театру Куліша Олександр Книга дав завдання створити мюзикл для сімейного перегляду. Про це мені зателефонував та сказав режисер Сергій Павлюк, який уже мав план вистави про українського героя Котигорошка, де б вся Україна об’єднувалася у боротьбі проти спільного ворога. Це був дуже цікавий досвід. А тема близька ще й тому, що ми з чоловіком ста- “Бо я і є Україна!” ровіри. Нас цікавить тема давніх слов’ян. Їхні традиції, обряди. Інформацію шукала в книгах, інтернеті. А ще допомогла інтуїція, відчуття того, як могли розгортатися події. Вікінги у мене – це загальний образ ворога, який нападає, знищує. Але, звісно ж, добро перемагає зло. Тексти до більшості пісень написала сама, є тут і кілька автентичних народних творів. А музику створив керівник музичної частини Херсонського театру Олексій Пономарьов. Котигорошко – це образ героя-переможця. Спочатку цей хлопець у нашій виставі невпевнений у собі. Людині потрібен поштовх, аби вона повірила у свої власні сили. Змінюється й наш персонаж, адже на ньому лежить велика місія – визволити жінок з полону, та й взагалі врятувати весь світ. Котигорошко у нас Андрій Балдук, Зоряна – Ольга Сторожук, Мама Зоряни – Олена Власова, Мама Котигорошка — Катерина Черноліченко, Тато Котигорошка – Юрій Грущенко, Тато Зоряни — Алекса Межурецький. Загалом на сцені більше двадцяти акторів з Херсона та Миколаєва. Вистава “Котигорошко проти вікінгів” – це копродукція світла, музики, анімації, автентичного одягу, специфічного гриму. І, безперечно, допомога Миколаївського театру, без якого б ми не змогли втілити вжиття цей проєкт. Нещодавно київська режисерка та акторка Надія Агеєва-Швед запропонували написати сімейну комедію. Прем’єра планується на сцені Арт-центру імені Івана Козловського Національної оперети України. *** Заключним акордом ХХVІ Міжнародного театрального фестивалю “Мельмопена Таврії” став показ вистави “Катерина” за мотивами поеми Тараса Шевченка, що є також спільним проєктом Миколаївського та Херсонського театрів. Її теж показали на сцені Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка. Перед початком вистави генеральний директор – художній керівник Театру Франка Євген Нищук згадав про гастролі на фестивалях “Мельпомена Таврії”. Ці фестивалі утверджували дух сили, незламності, стійкості, віри в те, що ми є українці. А нині Театр Франка як загальнодержавна сцена має стати майданчиком для всіх колег, які не мають даху над головою. Директор-художній керівник Миколаївського художнього театру Артем Свистун зазначив, що цей театр не припиняв своєї роботи від початку повномасштабної війни, передав вітання від миколаївців. А директор-художній керівник Херсонського театру імені Миколи Куліша Олександр Книга наголосив, що ці гастролі дали можливість акторам знову відчути енергію великого театру… “Катерина” – це відома всім поема Тараса Шевченка в інсценізації Сергія Пав- Помітною подією в культурно-мистецькому житті столиці стали гастролі театрів з Миколаєва та Херсона. Актори з південних міст України представили київській публіці кілька нових вистав. Миколаївський академічний художній драматичний театр показав у Києві моновиставу за п’єсою Людмили Оспадової та Артема Свистуна “Бо я і є Україна!”. Столичний глядач зміг її побачити на новій сцені Національного академічного театру імені Лесі Українки.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин