Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
16 Фестиваль · “Разом із хоровими колективами глядачі переживали неймовірні відчуття… Вражав кожен звук, кожен рух, сценічна постановка”. · с. 16сторінка оригіналу ↗

Моє дитинство, вбите на війні

Слово Просвіти, №39 за 2024 рік

VІІ фестиваль Mariupol Classic – єдиний фестиваль класичної музики, який існував у Донецькій області. Через активну фазу війни та окупацію російськими військами Маріуполя у 2022 році діяльність фестивалю зупинилася. Після паузи він повертається до життя вже в Києві, де нині працюють більшість митців Маріуполя. Сьомий Mariupol Classic проходить у київському Будинку архітектора. У межах фестивалю класичної музики нещодавно виступили хорові колективи Київського палацу дітей та юнацтва – хорова капела “Дзвіночок”, дівочий хор “Вогник” із пісенною драматично-музичною композицією “Моє дитинство, вбите на війні” (диригенти – Рубен Толмачов та Олена Соловей). Проєкт “Моє дитинство, вбите на війні” – це авторські акустичні версії естрадних та народних пісень, що оспівують величну боротьбу українського народу проти російської агресії у виконанні дитячих хорових колективів Київського палацу дітей та юнацтва (КПДЮ) “Вогник” та “Дзвіночок”. Академічний спосіб виконання музичних творів ставить їх поруч із класичними взірцями світової хорової музики і, таким чином, переводить сприйняття на інший рівень свідомості, викликає історичні та мистецькі алюзії, пов’язані з одвічною боротьбою Добра і Зла, Бога і диявола. Щоденний героїзм воїнів, взаємна допомога цивільного населення та волонтерство стали повсякденням українського народу. Це те, що глибоко проникає в душу, закарбовується у пам’яті на генетичному рівні. Проєкт “Моє дитинство, вбите на війні” – данина тим, хто не здається, невтомно бореться та наближає Перемогу. Авторкою ідеї проєкту стала Олена Соловей, хоровий диригент дитячого хору Київського палацу дітей та юнацтва. “Ідея проєкту виникла після 9 ти місяців війни, коли більшість українців пережили сильні емоційні потрясіння, біль, втрати…З’явилася емоційна потреба виспівати горе. Тематика проєкту болісна, коли батьки втрачають дітей, діти – батьків, наша нація втрачає на фронті найкращих синів, захисників…страждають і ті, хто змушений був покинути рідну домівку, Україну”, – розповідає Олена Соловей. “Історіософія першого року війни в піснях, – зауважує диригент і аранжувальник Рубен Толмачов, – кожна пісня відображає настрої, події. Пісенний репертуар проєкту відображає все, що співали в Україні в найтяжчі моменти життя цієї повномасштабної російсько української війни. Діти співають про дітей і для дітей. Наші учасники хорових колективів Палацу дітей та юнацтва “Дзвіночок” та “Вогник” через пісню промовляють усьому світу про наш біль і трагедію. Діти відчувають свою велику місію – співати і працювати на сцені задля Перемоги, бути корисними нашій Україні, адже культура – обличчя нації…” Кожна пісня проєкту супроводжується поетичним супроводом віршів Ліни Костенко. Душевно і щиро читає рядки нашої улюбленої поетеси Катерина Буцька, актриса, яка сама пережила біль втрати свого неповторного колеги – актора Паші Лі. Звісно, проєкт варто чути і бачити. І в журналістів ІТА ЮНПРЕС Київського палацу дітей та юнацтва випала така чудова нагода – відчути атмосферу музичного дійства “Моє дитинство, вбите на війні”. Із відгуків відвідувачів, юних журналістів ІТА ЮНПРЕС: Софія Кутова: “Ця вистава, цей проєкт, перформанс мають побачити і відчути всі. Душі торкались навіть не слова, не пісні, це було щось набагато глибшим...це був крик душі, це була глибока туга за всіма, хто віддав своє життя, боронячи нашу країну, це були дитячі сльози, що востаннє побачили батька та матір... це був далекий та глибокий голос усього українського народу, який бореться і живе, намагається зберегти дитинство в умовах війни... Ця вистава – втілення нашої надії, де настільки чисті по дитячому щирі голоси через пісню виражають біль і надію, розпач і мрії про Перемогу України. Кожен звук, кожен рух відгукується у самому серці...” Марія Труш: “21 вересня 2024 року відбувся незвичайний концерт! Хор, який складався з дітей, що співали про наболіле всій країні – смерть, війну, дітей, матерів... Це музичне дійство спонукало до переосмислення актуальних питань: чому діти вмирають? Чому війна продовжується? Скільки ще життів забере клята війна? Де шукати прихисток і порятунок? Як вберегти дітей і дитинство?.. Але відповіді не буде. Ні глядач, ні герої – ніхто з них не знає відповіді... Браво хору “Дзвіночок” і “Вогник” за емоції, професій-

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин