Суспільство · “Українці мають бути самими собою в українстві впродовж поколінь”. · с. 3сторінка оригіналу ↗
Про ідентичність держави та самобутність українців
Слово Просвіти, №39 за 2024 рік
Володимир ФЕРЕНЦ
Щоб зрозуміти, у чому полягає сучасна державотворча функція етнічних українців, варто уважно прочитати Конституцію України. Державне самовизначення українців як віковічна мрія історичної справедливості виявилось лише мрією, втілення якої вимагає важкої щоденної державотворчої праці, без сподівань на належну підтримку держави. Але творці української Конституції забули ретельно розтлумачити етнічним українцям їхні права та обов’язки. Заради справедливості це варто було б зробити, зважаючи на історично обумовлену фактичну відсутність досвіду демократії і державотворчості. Конституція створює парадоксальну ситуацію: український етнос, формально засновуючи чисельно моноетнічну державу, насправді має мінімум гарантованих нею можливостей реалізувати ці державотворчі функції. Безумовно, це було спричинено політичною ситуацією на момент прийняття Конституції і значною мірою насліддям та інерцією сучасних світових колонізаційних процесів, але це не означає, що так має бути, виходячи з логіки успішної держави. У преамбулі Конституції український народ і українську націю, яка державно самовизначилась, утворюють громадяни України всіх національностей. Вочевидь українці як етнос є конституційно рівноправним і рівнотворцем держави однаково з іншими етносами без жодних особливих державницьких преференцій і особливої ролі в державі. Свою особливу історичну відповідальну роль українці повинні реалізовувати винятково власною державницькою спроможністю і домінуючою чисельністю. Відтак збереження і розвиток української етнічної самобутності, культури і духовності, справедливого господарювання в державі залежить винятково від здатності використовувати механізми демократії шляхом підтримки власних представників у державі, бізнесі, культурі та духовності. Йдеться про справедливу демократію. У статті 11 Конституції зазначено: “Держава сприяє консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, а також розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин України”. Це означає, що держава зобов’язується не гарантувати, а лиш забезпечувати рівне з іншими етносами право етнічних українців на власну самобутність. Вважається аксіомою те, що домінуюча чисельність українського етносу в Україні може самостійно гарантувати собі збереження і гарантування власної самобутності без підтримки держави. При цьому Конституція не враховує наслідків історичної колонізації, а також негативів глобалізаційних процесів і надає демократичне право ослабленому етносові самостійно виправити руйнівні процеси української етнічної самобутності. Це українці повинні зробити з допомогою обрання в структури держави і підтримки в інших сферах суспільства носіїв етнічної самобутності, причому етнічне походження є вторинним. Саме тому важливо дати собі чітке визначення терміну етнічної самобутності. Воно просте: українці мають бути самими собою в українстві впродовж поколінь. Йдеться про українство в “ненарожденних, живих і мертвих” у визначенні Тараса Шевченка. Про збереження тяглості поколінь і розвиток в родині основних маркерів та цінностей етносу – мови, культури, єдиної віри, унікального державного самовизначення та способу справедливого господарювання на власній землі. Для державного самовизначення замало того, що держава ідентифікується як Україна, має державною українську мову, українські символи Гімн і Прапор, – українська етнічна самобутність повинна вільно розвиватись природним шляхом, приміром як самобутність поляків. Державна ідентичність і самобутність етносу, який її утворює, не однакові терміни, особливо якщо йдеться про українців. Поки не відновлено самобутній розвиток і збереження самобутності переважного числа формальних українців, не може бути ілюзій підтримки держави і демократії. Це очевидно, адже це може гарантуватись лише через механізм справжньої демократії обранням представників-носіїв цінностей самобутності етносу. Поважаючи рівне право всіх національностей України, варто знати просте правило – кожна людина керується цінностями власного етносу, бо вони їй найближчі. Отже, для повноти державотворчої функції етносу українці повинні органічно говорити українською мовою в родині і публічно, особисто творити і захищати мовний, культурний і духовний простір, підтримувати бізнес власного виживання і збагачення, мати можливість обирати до влади носіїв української самобутності і власним життям захищати від ворогів і пройдисвітів власне право вільно жити на землі. Щодо поширюваних в інформаційному просторі термінів різноманітних ідентичностей, включно з національною, громадянською, гендерною тощо. Не існує ідентичних людей навіть у родині, тим більше серед представників одного етносу і нації. Це штучно вкинутий в інформаційний простір вірусний термін з метою підміни ним поняття самобутність, щоб якось мотивувати неминучість процесу глобалістичної уніфікації і атомізації людства. Подібні терміни покликані відволікати людей від природного укладу життя в родинах, спільнотах, етносах. Боротися проти подібних інформаційно-соціальних вірусів неможливо. Проте їх не треба бездумно тиражувати, а намагатись просто жити самобутнім буттям, як би важко не було. Власне, в цьому полягає сенс життя в родині, етносі, традиції, життя власним розумом. Не варто сподіватися на те, що про мову, культуру, духовність, господарську традицію етнічних українців краще за українців дбатимуть делеговані у владу громадяни нечіткої чи зколонізованої псевдоукраїнської самобутності. Правда в тому, що самобутніх українців і тим більше державників виявилось мало внаслідок інерційних та інспірованих колонізаційних процесів минулого і сучасності. Це нагальна проблема виживання українського етносу, і все залежить від бажання кожного жити в поколіннях замість того, щоб байдуже спостерігати, як там, на Небі, викреслюють з Книги Буття останнього українця. Всупереч обставинам, самі українці повинні подбати про наповнення державних структур і бізнесу носіями української етнічної самобутності і навчитися власну самобутність захищати розумно, твердо і невідступно з вірою в Божу справедливість.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
