Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
16 Вернісаж “Всякий морок завше має світильника…” · с. 16сторінка оригіналу ↗

Майстер Віри і Світла

Слово Просвіти, №39 за 2026 рік

Георгій ФІЛІПЧУК 10 жовтня пізно ввечері в Києві на проспекті Степана Бандери завершився своєрідний День відкритих дверей у галереї Художника Юрія Нагулка. Кількагодинна візія цікавих зустрічей, розмов і ТИЖНЕВИК ВСЕУКРАЇНСЬКОГО ТОВАРИСТВА «ПРОСВІТА» імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА Засновник: Всеукраїнське товариство “Просвіта” імені Тараса Шевченка Реєстраційне свідоцтво КВ № 4066 від 02.03.2000 р. дискусій про наболіле на тлі безперервних бомбардувань, виття сирен і настійливих “запрошень” до найближчого укриття. Проте доросле, хоча й не дуже самодисципліноване в цьому вимірі товариство, ніби одностайно зголосившись, не домовляючись, вирішили, що їхнім надійним захистом від рашистських ракет та дронів і є саме ця Нагулкова мистецька “схованка”. Мабуть, таку настроєвість присутніх “мистців, женців і купців” стверджувала одна незаперечна й усталена істина: жахливі війни, вбиваючи людей і навіть цивілізації, ніколи не будуть спроможними вбити Культуру – всепереможну силу життєдайності і любові… Посеред виставково-робочої майстерні Юрія Нагулка кожного “сюди вхідного” зустрічає майбутня картина, ймення й образ якої витає для нас ще десь далеко за обрієм. Однак її вже не сплутати ні з ким і ні з чим, бо ще з порогу цей нерозгаданий сюжет спонукає блукати в гадках-загадках, думках і чуттєвих світосприйняттях про початок, межу, просторову безкінечність баченого, вгадуючи шляхи і смисли всепроникної видимо-невидимої сили сонячного місяця, що постає на картині центром Природи і серед палаючих звізд Різдвяних вертепів, і зорепадів Чумацького шляху, і залитого Світлом безкордоння… Автор, свято оберігаючи власну мистецьку світобудову, залишається вірним традиції філософічного лейтмотиву своєї творчої ідеї – “Всякий морок завше має світильника…” О д е р ж и м и й , спраглий свободи, гідности і духовної суверенности, Художник, як совісний син рідної волинської землі, оспіваної Лесею Українкою, де нуртувала козацька звитяга і слава, писалося Пересопницьке Євангеліє, видавалася Острозька Біблія, творилися національно-визвольні змагання українства, продовжує бути “невсипущим”. Очевидно, така Сила і непогамовна жаданість Світла, розлитого енергією Сонця, така романтична закоханість у красу храмобудов материзни, така незбагненність людських поглядів, що окутують Буття живильно-чистою енергією, може зрощуватися лише Любов’ю до Людини, свого Роду, Народу… Згадується давній сюжет книги “Мої спомини” Софії Русової. Велика національна Просвітителька описує своє знайомство з талановитим служителем Музи Миколою Лисенком: “Любив музику, любив Україну, і це останнє завжди перемагало перше…”. Цю високу правдиву чуттєвість хочеться в цей День “перекласти” на мову життєтворчої краси Юрія Нагулка, цього вершинного Майстра, який попри все безустанно зрощує променисту енергію Світла, народжену серцевинним почуттям відданості Україні, сповідуючи сакральний Шевченків заповіт: “Нема на світі України, Немає другого Дніпра…” Щасти Тобі, Друже!

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин