“Основою діяльності посадовців має бути захист національних інтересів”. · с. 5сторінка оригіналу ↗
Закінчення статті ««ПРОСВІТА»», с. 4
«ПРОСВІТА»
Слово Просвіти, №40 за 2008 рік
Підтримую ідею незалежного тестування. Нарешті звернули увагу на загрозливу ситуацію зі знанням української мови на півдні й сході України. Вже й батьки бідкаються, де знайти українську школу, адже дітям треба буде вступати. Тут слід діяти ще жорсткіше, щоб без української мови могли працювати лише в Росії. Виїде три-чотири тисячі, інші вивчать мову. Кримсько-татарська молодь знає державну мову набагато краще, ніж місцеві українці чи росіяни. Система освіти — це фундамент, на якому тримається українська державність. Якщо ми нарешті не розв’яжемо проблеми українських шкіл на півдні й сході, там не буде української мови.
Юрій ГАНДЗЮК, заслужений працівB ник науки і техніки України, професор. — Ми з вами — свідки руйнації всього українського не один десяток років. Один з елементів цього процесу — руйнація мови. Ви, напевне, знаєте, що ще до війни Харківська, Дніпропетровська, Полтавська області були українськомовними. А зараз? Я був на Форумі видавців у Львові, жив у готелі. Телевізор — 48 каналів, з них лише вісім українських. І це Львів — “останній форпост”. Вінниця, Хмельницький — російськомовні, захід зросійщується. Займаюся реалізацією компакт-дисків, імені відомо, що де продається. Хотів би навести цифри: в Україні тиражують лише 8 % компакт-дисків з українською музикою, зних 2 % — “Океан Ельзи” і ще кілька популярних гуртів. Шість відсотків — уся академічна, популярна, рок-музика і народна музика. Якщо ще 10 років тому у львівських магазинах було 50 % українськомовної продукції, то зараз 14 %. За 10 років ми втратили 36 %! Чому це відбувається? Бо молодь хоче слухати “совок”, не має цікавості до українського, не спілкується українською мовою. Мовне середовище втрачаємо вже в дитячому віці. Діти, якщо навіть народилися в українськомовних сім’ях і змалечку послуговуються українською, п’ятирічними сідають за комп’ютер, а там нічого українського немає. Те, що робить “Просвіта”, — піщинки порівняно з тим, що вже 17 років має робити держава. Десятирічна дитина в середньому проводить біля комп’ютера 1,5—2 години на добу, тобто дві години щодня в російськомовному середовищі. Вона звикає до цієї мови. Тож виникає проблема: молодь слухає і читає російське. І так буде доти, доки залишатимуться такі закони. Думаю, що зараз потрібно всіх зусиль докласти до того, щоб прийняти закони, які захищатимуть українську державну мову. Зараз брутально захоплюють український інформаційний та економічний простір. Через три, п’ять чи більше років зрештою втратимо всі ознаки нації. Кілька років тому ми проаналізували, що на наших телеканалах від 5 до 9 відсотків українськомовного продукту. У Швеції закон декларує: 50 % продукції — шведською мовою. 50 % телепрограм, книжок, газет, компакт-дисків. За порушення — штраф і позбавлення ліцензії. Чому так не зробити у нас? В Україні продають 5—6 % українськомовного продукту. Проаналізуємо кількість медіа-холдингів, що відкрилися протягом чотирьох років — щороку різниця в три рази. Утричі більше російськомовних, ніж українськомовних. Тобто через кілька років буде патова ситуація. Чому в нас приймають такі закони? Тому що нинішні чиновники просто не знають української мови. А навіщо чиновникові її вчити? Все життя він спілкується російською, телебачення — російське, радіо, газети — всюди російська мова. Звичайно, він підтримає такий закон, який дає йому змогу вільно обирати російську для офіційного спілкування. Щодня втрачаємо носіїв української мови. Навіть у Львові серед молоді можна почути російську. Раніше на заході України такого не було. Потрібно докласти зусиль, щоб захистити мову, адже це стрижень, на якому тримається все українське. Без мови втратимо все.
Матеріали підготували Надія КИР’ЯН, Євген БУКЕТ Фото Олеся ДМИТРЕНКА
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
