Ексклюзив · “Її заарештують у жнивний сонячний день. І на тому закінчиться квітуче, як липова крона, життя”. · с. 6сторінка оригіналу ↗
«Жіноча справа» Людмила Липка: “Підтвердити, що ми носили грипси, не зможе ніхто, бо ми працювали у великій таємниці”
Слово Просвіти, №40 за 2021 рік
Галина ДАЦЮК, журналістка Анатолій ЛУКАЩУК, історик Липа на церковному подвір’ї заквітувала так сильно, як востаннє. Її медоносна крона накрила білим куполом пахощів дзвіницю, ставок, солом’яні дахи і людей, що заклопотано прошкували повз храм. Часом вночі біля липи спинялася дівчина, тихенько клала в дуплявий стовбур майже невидимі білі папірці та йшла. Через якийсь час – вже інша – невидимо забирала їх. І цих дівчаток липі найдужче хотілося огорнути білим цвітом, одгородивши від біди… Мине якийсь місяць, і дівчата згадають її ім’я – “липа коло церкви” – на пристрасних допитах. Одна з дівчат, які приходили до дупла, носитиме її прізвище – Липка, ім’я – Людмила. Її заарештують у жнивний сонячний день. І на тому закінчиться квітуче, як липова крона, життя… А далі – чужа мова, чужі люди і чужий світ гострим серпом підріжуть долю і стиснуть так, що “ні дихати, ні жити”. “23 серпня 1944 р. оперуповноважений Шумського РВ НКВС Яковлєв, розглянувши матеріал про злочинну діяльність Липки Людмили Омелянівни, 1927 р. н., українки, знайшов, що під час окупації села німецько-фашистською владою, в грудні 1943 року вона добровільно всту-
Мама Марфа Феодосіївна на спецпоселенні в Нікілеї пила в банду УПА і працювала на посаді зв’язкової до 23 серпня 1944 р., переправляла пошту, яка надходила із Соснівки від зв’язкової Коновалюк Раїси, і передавала бандитам УПА, – постановив Липку Л. О. піддати арешту”. 20 серпня 1944 р. у Шумську була допитана Коновалюк Раїса, 1929 р. н., із Соснівки, яка розповіла, що під час окупації села німецькими військами працювала у своєму господарстві. А в грудні 1943 року вступила в члени УПА як зв’язкова під псевдо “Гризня”. Слідчим вона пояснювала, що зимового вечора невідома жінка у військовій формі, з двома медалями “За бойові заслуги”, озброєна автоматом, дала їй пакет, запечатаний сургучем, із написом “грипс”. Вона сказала Раї занести це в Кордишів і пояснила, в яку хату передати. І от вона принесла пакет у Кордишів, розшукала будинок, зустрілась із дівчиною (“прізвища не знаю дотепер”) і передала їй пошту. Дівчина відписала, що пакет отримала, і Рая передала записку невідомій громадянці у військовій формі. “Жінка, що вручила пакет, була високою, з тоненькою талією, білявкою, обстриженою “під кружок”. А та, якій я передала пошту в Кордишеві, мала років 16, зросту середнього, чорнява, проживає навпроти церкви. Працювала я зв’язковою УПА до травня 1944 р. У травні була мобілізована на оборонні роботи і зв’язок з УПА
Михайло Липка, 1951 р.
втратила. Коли приїхала з оборонних робіт, до мене ніхто з повстанців не приходив. Все у нас було таємно, тому я знаю тільки, хто мені передав пошту і кому носила. Інших нікого не знаю. Склади, які були в нашому селі із хлібом, всі відкопані, а чи є зі зброєю – не знаю. Де ховаються повстанці, мені не відомо”. Їх зведуть удвох 25 серпня 1944 р. в Шумському РВ НКВС. Оперуповноважений Яковлєв проведе очну ставку між обвинуваченими Коновалюк і Липкою, під час якої Раїса скаже, що носила пошту Людмилі. Але дівчата запевнятимуть, що підтвердити це ніхто не зможе, бо то була велика таємниця, хіба один раз “моя сестра Лукія бачила дівчину з Соснівки”… Процес було запущено. І хоча злочини Людмили ще не встано-
Спецпоселенець Володимир Липка вили, проте в документах слідчої справи йдеться про “злочинницю” Липку Л. О. В анкеті, заповненій Шумським РВ НКВС у день арешту, 23.VIII.44 р., вказано, що професія її “хлібороб”, що хати і паспорта у неї нема і “до 1917 року теж не було”, і “ні в білій, ні царській армії вона не служила”, а з грудня 43-го – учасниця банди УПА, маленького зросту, чорноволоса, очі сірі, фотографії не має, направляється до Кременецької в’язниці. Оперуповноваженому Шумського РВ НКВС Яковлєву Людмила розповіла, що приблизно о 7-й годині ранку її затримали співробітники НКВС біля хати. “Я в цей час ішла в поле, з намірами в’язати хліб. Разом зі мною затримали мого брата Липку Петра і швагра Балюка Пилипа, які ховалися в клуні нашого господарства”. Сказала, що вступила в УПА недавно. “Вночі постукали двоє. Я вийшла з хати, і невідомі озброєні вояки завели мене до воріт перед сільською церквою, де росте липа з дуплом. Хлопці сказали, що я повинна забирати тут грипси, носити в Соснівку і передавати одній дівчині. Цієї ж ночі ми пішли в Соснівку, і мені показали, де живе дівчина. Наступного дня в Соснівці ми зустрілися удвох і домовилися носити одна одній грипси: я – в Соснівку, а вона – в Кордишів.
Я розказала, де живу, і приблизно 15 липня вона принесла маленького пакетика, запечатаного сургучем. На ньому було щось написано дрібним шрифтом, але я не розібрала. Нічого не сказавши, вона пішла, а я поклала грипс у дупло липи. Наступного дня грипса не виявилося, напевно, його забрали. Згодом я систематично перевіряла дупло, щоб відправити пошту в Соснівку, але грипсів не було. Останній раз дивилася вчора – там нічого не було. Сьогодні ще не заглядала, бо рано-вранці пішла в поле на жнива. По дорозі почула постріл у селі і зупинилась. Мене наздогнала якась жінка і сказала, що затримали мого брата Петра. Тоді я вернулась додому, де мене арештували. Я злякалась і сказала, що це не моя хата, бо боялась, що мене битимуть. Прізвища та імені дівчини з Соснівки я не знаю. Вона молода, років 15, низенька, має довгі русяві коси, одягнена в полотняну спідницю, боса. Двоє вояків, які запропонували носити грипси, мені невідомі, куди пішли – не знаю. Один був у червоноармійській шинелі, говорив по-російськи, а другий поукраїнськи. Жодних прикмет вночі не змогла розібрати. Будучи зв’язковою, псевдо не мала, зброї також не мала. Мій брат Липка Петро в УПА не перебував, був увесь час вдома, в березні 1944 року захворів, а після одужання переховувався в очереті на ставку. Швагро Балюк Пилип під час переходу фронту був мобілізований червоноармійською військовою частиною за фірмана, повернувся через місяць, після чого переховувався від мобілізації у себе вдома, на хуторі”. На допиті 10 вересня 1944 р. в Кременці Коновалюк Раїса від своїх свідчень відмовиться і скаже, що лише один раз передала грипс Липці Людмилі. “Свідчень у своєму протоколі допиту від 20.08.44 р. не підтверджую – я таких свідчень не давала. На допиті я заявляла, що в УПА не перебувала і тільки раз 1944 р. носила грипс із Соснівки в Кордишів. Псевдо не мала,
28 жовтня 1944 р. ВТ військ НКВС Тернопільської області у складі майора Баранова, капітана Позднякова, юриста Арсеньєва, при секретарі Мініній, за участю капітана Посоха визначив: справу прийняти до виробництва, обвинувачувальний висновок затвердити, Коновалюк Р. П. і Липку Л. О. передати суду за ст. ст. 54-І “а” і 54-ІІ КК УРСР. Призначити до слухання в закритому судовому засіданні без участі звинувачення і захисту, без виклику свідків. Слово Військового трибуналу, як гострий меч: “Зв’язкова Коновалюк не раз доправляла пакети із Соснівки в Кордишів, де вручала зв’язковій Липці, котра передавала бандитам УПА. На основі викладеного визнав пред’явлене звинувачення Коновалюк і Липки доведеним”. Вирок чекав страшний: “Липку Людмилу на основі ст. ст. 54-І “а”, 54-ІІ КК УРСР піддати вищій мірі покарання – розстріляти. Коновалюк Раїсу на основі ст. 54-І “а” КК УРСР позбавити волі в ВТТ терміном на 10 років з наступною поразкою в правах на 5 років. Вирок оскарженню не підлягає”. Однак невдовзі вирок ВТ було скасовано. “Цілком таємно. Злочин Липки Л. О. матеріалами справи встановлено, але застосування до неї вищої міри покарання за обставинами справи не викликається необхідністю, її злочин підпадає під ознаку ст. 2 Указу від 19.IV.43 р. Прошу: вирок ВТ від 11 листопада 1944 р. по відношенню до Липки змінити: перекваліфікувати злочин за ст. ст. 54-І “а”, 54- ІІ КК УРСР на ст. 2 Указу від 19.IV.43 р., а мірою покарання визначити висилку на каторжні роботи”. Визначенням ВТ військ НКВС Українського округу від 16 січня 1945 року ВМП засудженій Липці Людмилі замінили 15 роками каторжних робіт. Коновалюк Раїсі скасували поразку вправах. Раїсі на той час виповнилося 15 років, Людмилі – 17. Коновалюк Р. П. звільнили 18 травня 1954 р. по відбутті 10!річ! ного терміну покарання. 9 квітня 1956 року її було звільнено зі спецпо! селення з Булаївського району Пів! нічно!Казахстанської області. Проживала Раїса в Кривому Розі на Дніпропетровщині. Реабілітована 10 вересня 1992 року. Липку Л. О. звільнили із Ворку! тинського ВТТ достроково, 28 липня 1954 р. Проживала в Респуб! ліці Хакасія (РФ), м. Саяногорськ, Заводський мікрорайон. Реабіліто! вана 28 серпня 1992 року, через 48 років після арешту. Усю сім’ю Липки Л. О. восени 1944 р. вислали “в адміністратив-
У верхньому ряду: ліворуч — сестра Лукія, брат Михайло з дружиною Валентиною, Людмила, дружина Івана Тамара, брат Іван; нижній ряд: брат Володимир, дружина брата Василя Галина, мама Марфа, племінники Олексій та Марина (діти Володимира), дружина Володимира Катерина, няня, яка жила в родині як рідна
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
