Очевидець і літописець 12 · “Такі митці народжуються, певно, раз на сто років. · І треба молити Бога, щоб знову прийшов до нас · вселюдський національний талант”. · с. 12сторінка оригіналу ↗
«Марія» збирає друзів
Слово Просвіти, №40 за 2021 рік
У столиці стартував ХVІІ Міжнародний фестиваль монодрам “Марія”, що є даниною пам’яті першої народної артистки України Марії Заньковецької і єдиним Міжнародним благодійним фестивалем жіночих моновистав у Європі.
Лариса Кадирова відкриває фестиваль “Марія”
Цього року його присвяти
90-річчя Івана Дзюби, 100-річчя Фрідріха Дюрренматта… Девіз фестивалю – діалог культур. Традиційне місце зустрічі – Камерна сцена імені Сергія Данченка Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка.
ли 30-річчю Незалежності України. Також у фокусі Фестивалю – 150-ліття від дня народження Лесі Українки, Василя Стефаника, Леся Мартовича, Агатангела Кримського, 165-та річниця від дня народження Івана Франка, 200-річчя від дня народження Шарля Бодлера, 175-річчя від дня народження Генріка Сенкевича,
Відкрила Фестиваль літературно-музична композиція “Діти – українській армії” у ви
Вадим КРИЩЕНКО
Ще тоді, коли на нашій землі гуркотіла війна, якраз на Покрову, в невеличкому полтавському селі народилася чорнявенька дівчинка. Мине трохи часу – і про неї заговорить уся Україна. Це була Раїса Кириченко, голос якої вкарбувався в нашу пам’ять назавжди. Так і хочеться сказати: голос Української долі.
Дивна історія стосовно дати народження Раїси Панасівни Кириченко. У паспорті, у всіх довідниках чорним по білому написано: народилася 14 листопада 1943 року. Але Раїсина мама не раз повторювала:
– Запам’ятай, Раю, народилася ти якраз на Покрову, 14 жовтня. Було воєнне лихоліття – хтось переплутав у записах.
І завжди сама Раїса Панасівна, її родина, ми – її друзі та шанувальники – відзначали та відзначаємо день народження Великої української співачки й унікальної жінки саме 14 жовтня, вдень Святої Покрови.
Доля подарувала мені щасливу можливість довгі роки спілкуватися, співпрацювати і, наберуся сміливості й скажу, – дружити з Раїсою Панасівною.
Якось я уже говорив: коли б мене попросили намалювати портрет України, втіливши у жіночий образ, я намалював би його з Раїси Кириченко. Вона поєднала в собі не лише високий талант, але й жіночу красу, скромність, делікатність, доброту. Вона якось уміла освітлювати людей, робити їх добрішими і щирішими.
...Познайомилися ми, коли співачка ще не була народною артисткою, а, працюючи солісткою Черкаського народного хору, іноді робила окремі сольні виступи. Початок співпраці поклала пісня “Долі моєї село”. Ми написали її разом з Олександром Осадчим спеціально для Раїси. Цей твір вона одразу взяла у свій репертуар, бо село, сільські люди зі своєю високою мораллю і добротою були вічною любов’ю співачки.
Деякий час Раїса Кириченко жила в моєму рідному Житомирі, працюючи в ансамблі “Льонок”, далі – в Черкасах. Та найбільше конанні вихованок Київського державного музичного ліцею імені Миколи Лисенка. Про значення Міжнародного фестивалю “Марія” в контексті вітчизняної та світової культури розповіли незмінна очільниця цього театрального форуму, народна артистка України Лариса Кадирова та генеральний директор – художній керівник Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка, народний артист України Михайло Захаревич.
Зі своїми новими книжками познайомили Наталія Колесніченко-Братунь (“Ужвій. У піжмурки з долею”), Алла Підлужна (“Феномен Бєльського”) та Валентина Коротя-Ковальська (“Пісенне древо Івана Миколайчука”). А відомий український кінознавець Сергій Тримбач розповів про власні задуми книг, присвячених Богдану Ступці та Івану Миколайчуку.
У фойє Камерної сцени імені Сергія Данченка відкрили відразу три виставки: “Марія” з фондів Музею Марії Заньковецької, “Франківці грають Івана Франка” з фондів Музею Театру ім. Івана Франка та виставку картин народного художника
України, лавреата Шевченківської премії Валерія Франчука.
Відкрила фестиваль моновистава за п’єсою Романа Горака “Актриса”, присвячена Марії Заньковецькій, у виконанні львівської актриси Олександри Лютої. А виставу “Ім’я Ступки на долонях вічності” представили юні актори з Народного драматичного театру ім. Симчича, м. Коломия. Після цього своїми спогадами про Богдана Силь
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
