Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Абетка відомих імен “Шукаю щось таке, чого ще не було”. · с. 14сторінка оригіналу ↗

Андрій ДЕМИДЕНКО: “Творити добро, милосердя, красу!”

Слово Просвіти, №40 за 2021 рік

– Що означає для Вас Народна премія України імені Тараса Шевченка? – Я щасливий, що отримав цю премію, тому що Шевченко залишається символом боротьби, віри та незнищенності нації. До того часу, поки він буде у наших серцях, наших думках, наших діяннях, Україна житиме. Хочеться, щоб народ знав твори лавреатів цієї премії, аби він зростав на їхній творчості. Щоб кількість читачів в Україні збільшувалася, а не падала катастрофічно, як це відбувається сьогодні. Щоб наші газети не животіли і не вмирали за абсолютного потурання влади. Адже коли вмирає преса — вмирає свобода, дух народу, його перспектива… Хочу подякувати Павлу Мовчану і всім членам Шевченківського комітету. Народна Шевченківська премія сьогодні за всіма критеріями переважає Національну премію імені Тараса Шевченка, окрім розміру винагороди. Але думаю, що коли розбагатіє наш народ – розбагатіє і Народна Шевченківська премія. – Розкажіть, будь ласка, про твори, за які Ви отримали Народну премію України імені Тараса Шевченка. – Я вважав і вважаю, що тема пам’яті, нехай зболена, зранена, але в якій живе велика енергія духовного безсмертя, вкрай потрібна. Свою кантату “Поле моєї пам’яті”, яка має ще назву “Я – Україна”, присвятив усім українцям, які полягли за свободу і незалежність України. І не тільки під час трьох Голодоморів, а й хто поліг на полі воєн, хто воює зараз. Цей вірш був визнаний найкращим на Міжнародному конкурсі, присвяченому темі Голодомору. Музику написав блискучий, я б навіть сказав, геніальний музикант і композитор, керівник знаменитої “Піккардійської терції”, лавреат Шевченківської премії, заслужений артист України Володимир Якимець. Ми довго працювали, шукали образ, зокрема, музичний, тому що поетичний вже був сформований. Музику до цього вірша раніше написали Мирослав Скорик і Євген Станкович. Гарна музика. Але я відчував, що це не зовсім та музика, яку б я хотів у цей момент чути, яка б давала крила цьому поетичному слову. Вірш “Поле моєї пам’яті” (“Я – Україна”) високо оцінили письменники, критики, вчені, творчі люди. Дехто писав, що це “вічні вірші”. І хоча там немає імен, але вони прописані в кожному рядку, в кожній паузі, цезурі, в кожній альфі і омезі строф. Мене орано!орано! Мене сіяно!сіяно! Мене морено!морено! Мене стріляно!стріляно! Мене морено!морено! Мене стріляно!стріляно! Моя доленька!доленька Не плугами ізорана! Моя воленька!воленька Не дощами зволожена! Моя воленька!воленька Не дощами зволожена! З багатовікового образу страждань, героїзму і національного болю у другій частині перекидається місток вже безпосередньо до дня теперішнього. Вона називається “На передку війни”. Я ще не знав, Що я узятий на приціл, Що в снайперів свої Криваві квоти, І смерть стоїть – За крок навпроти. Тут інша вартість слів І вимір цін – Почуйте, галас!патріоти. Я ще не знав… Тут грізний статус в тишини. Свинцеві тут Оркестри й ноти. Я ще не знав, Що від війни Немає тяжчої роботи! Я потім все відчув – На дотик. (...) Я ще не знав, Що буде тризна по мені. І Україна стане перед строєм. І дощ чи сніг Мене покропить. Я ще не знав, Що так люблю її! Я сам пішов, пішов в окопи. – Саме з Вашої легкої руки свого часу набув популярності вислів “Великий українець” про Михайла Грушевського. – Я радий, що саме з моєї подачі цей вислів прижився, утвердився в українській спільноті. Були часи, коли ще не знали, як ставитися до постаті Михайла Грушевського. Навіть на найвищих рівнях, не кажучи вже про низи, не могли сказати, що завтра буде в Україні, ким буде Грушевський – героєм, патріотом чи ворогом Радянської України. До речі, з усіх українців, яких тільки народжувала земля, після Івана Мазепи ім’я Грушевського найбільше піддавалося анафемі і тортурам. Я розшукував матеріали про Михайла Грушевського, де тільки міг. Назвав книгу “Великий Українець”. Зізнаюсь: робити це було не так легко, як здається. Редакційна рада, історична секція Національної Академії Наук України та рецензент і автор післямови, академік Федір Шевченко не радили мені називати книгу так. Федір Шевченко навіть казав: “Що ж це виходить? Якщо є великий українець, то є й малий українець?” Я відповідав: “Не знаю, чи є малі українці, а великі точно є. Якщо назва не підходить, значить, книгу не будемо видавати”. Врешті-решт я відстояв назву. Книга отримала багато премій, була офіційним подарунком міжнародним делегаціям на Першому Всесвітньому конгресі українців від Президента та Уряду України. Передмову до книжки написав Леонід Кравчук. Перед цим я приїхав до Кравчука, і ми розмовляли щодо передмови, де сказано, що Грушевський – перший президент. “То що ж це виходить, я ж перший президент”, – говорить Леонід Макарович. “Та не вірте ви цим підлабузникам. Ви перший всенародний. А якщо віддасте належне по справедливості, то від цього тільки виграєте”. Він погодився. Жоден із письменників чи істориків не взявся за цю тему – боялися. А я, якщо щось намітив, то йду напролом. Ця назва сьогодні символізує найкращі українські якості й найкращі українські постаті. – 2021 рік для Вас ювілейний. З чим прийшли до круглої дати? – Мені приємно, що ювілей співпав з 30-літтям відновлення Незалежності України. Бог допоміг, і я написав дві книжки віршів та поем. Одна з них виходить у видавництві “Дніпро” і має назву “З твого цвіту і грому”. Тут все дихає українською історією, українським життям, українською сповідальністю. Ще до виходу книжки у світ у періодиці друкувалися уривки, вона вже отримала багато схвальних відгуків. Одну передмову до неї написав третій президент України Віктор Ющенко, а другу – наш знаменитий вчений Дмитро Степовик. Через книгу проходить практично все буття України – від найдавніших часів і дотепер. Тут і поема, присвячена Небесній Сотні, тут і одвічна тема всіх народів і поколінь – життя і смерті, їхня боротьба. Поема передає наростаючий конфлікт інтересів багатьох народів за своє існування на планеті, за збереження справедливості у нинішньому світі. Друга книга – “Київський зошит”, передмову написав директор Інституту літератури НАНУ, академік Микола Жулинський, складається збірка з майже ста поезій і двох поем. Раніше вже виходили колективні збірки поетичних творів про Київ, а це, напевне, перше видання, де всі вірші про столицю написані одним автором. Прагнув тут показати оновлену душу Києва, який постає в усій своїй величі, але, водночас, у запустінні. Адже сьогодні багато історичних пам’яток цинічно нищать, і цей процес наростає. Також тут багато сповідальної, любовної лірики, але любові саме до Києва. У книзі багато тем, які раніше ніколи не піднімалися. Приміром, один із віршів має назву “Дивак фунікулер”. Книга виходить з друку у видавництві “Саміт-книга” у жовтні. У січні цього року я став лавреатом знаменитої Міжнародної літературної премії імені Джека Лондона (США), у червні – Міжнародної літературної премії імені Франца Кафки, яку заснували Німеччина, Австрія і Чехія. До речі, з усіх німецькомовних письменників Кафку читають найбільше у світі. А нещодавно мене привітали з Міжнародною літературною премією на честь Франческо Петрарки (Рим, Італія). На 30-річчя Незалежності України відбулася прем’єра пісні “Я твоя кровинка”, музику до якої створив відомий композитор, ректор Академії музики Олександр Злотник. Її блискуче виконала народна артистка України Оксана Білозір, яка свого часу першою заспівала мою пісню “Україночка”. Прем’єра відбулася 24 серпня у США і відкрила Дев’ятий Національний молитовний сніданок 8 вересня в Українському домі у Києві, де були представники 17 країн – високопосадовці, релігійні діячі, митці, наші захисники. Найближчим часом має вийти аудіоальбом з моїми новими піснями – “На відстані душі”. – А як щодо концертів? – Планував концерт восени, але знову посилюються карантинні обмеження. Поки триває невизначеність – змушений зробити паузу. Із сумом дивився деякі ос- У числі 35 “СП” за 2021 рік ми писали про вручення Народної премії України імені Тараса Шевченка. Серед цьогорічних лавреатів — видатний поет, народний артист України, академік Андрій Демиденко, який отри" мав Народну Шевченківську відзнаку за вірші до кантати “Поле моєї пам’яті” та глибинне розкриття теми Голодомору 1933 року. Сьогодні Андрій Петрович – гість “СП”.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин