Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Вернісаж · “Всі представлені на виставці роботи є не просто · картинкою, вони є учасниками сценографічної дії”. 16 · с. 16сторінка оригіналу ↗

Театральна палітра Марії Левитської

Слово Просвіти, №40 за 2021 рік

Едуард ОВЧАРЕНКО Фото Ксенії ПАНЧЕНКО Майбутня художниця народилася у місті Києві, закінчила Національну академію образотворчого мистецтва та архітектури України – факультет живопису, відділення сценографії під керівництвом професора Данила Лідера. Як художниця-постановниця і художниця по костюмах працювала на Кіностудії імені Олександра Довженка. Зокрема, співпрацювала з режисерами Романом Балаяном (фільм “Поцілунок”) та Олегом Фіалком (“Повернення Батерфляй”). З 1989 року Марія Левитська – головна художниця Національного академічного театру опери та балету України імені Тараса Шевченка. Нею створені сценографія та костюми до більш ніж 160 опер, балетів та драматичних вистав в Україні, Канаді, Словенії, Польщі, Японії. На сцені Національної опери України вона є авторкою декорацій і костюмів до опер: “Попелюшка” Дж. Россіні, “Любовний напій” Г. Доніцетті, “Запорожець за Дунаєм” С. Гулака-Артемовського, “Джоконда” А. Понкіеллі, “Алєко” С. Рахманінова, “Любов до трьох апельсинів” С. Прокоф’єва, “Казка про царя Салтана” М. Римського-Корсакова, “Мазепа”, “Пікова дама”, “Іоланта” П. Чайковського, “Манон Лєско”, “Турандот”, “Богема” Дж. Пуччіні, “Бал-маскрад”, “Макбет”, “Дон Карлос”, “Набукко” Дж. Верді; балетів: “Лебедине озеро”, “Спляча красуня”, “Лускунчик” П. Чайковського, “Попелюшка” С. Прокоф’єва, “Шехерезада” М. Римського-Корсакова та ін. На новій виставці художниця представляє ескізи театральних костюмів та ескізи до вистав Національної опери України останніх років. Родзинкою експозиції стали манекени з костюмами до опери Дж. Верді “Набукко”, створені для зірки світової сцени Людмили Монастирської. Ці вбрання створювалися вручну з використанням унікальних технік шиття. За слова­ Людмила Монастирська та Марія Левитська ми художниці, це вміння говорити мовою драматургії, де кожен елемент вбрання є невід’ємною складовою частиною персонажа, тісно пов’язаний з його характеристикою, а також зі зміною настрою чи поведінки у виставі. Працюючи над ескізами до спектаклю, Марія Левитська прагне гармонійно поєднати історію костюму та стилю з музикою і сценічним рухом. ально поїхала до Китаю. Склала собі маршрут подорожі, починаючи з Пекіна. Повернулася і зробила спектакль. Кажуть, що дуже красивий. Потім були інші вистави та інші подорожі… Такі поїздки – моя віддушина. Вдячна всім, хто завітав на виставку, – це мої друзі. З деякими з них співпрацюю 25 і більше років. Приємним сюрпризом стало відвідання виставки першим заступником міністра Міністерства культури та інформаційної політики України Ростиславом Карандєєвим. Ми вже встигли з ними обговорити питання щодо подальшої співпраці. Поруч зі мною – головний режисер нашого театру, народний артист України Анатолій Анатолійович Солов’яненко. Це унікальна людина і режисер, з яким ми зробили разом багато вистав. Сподіваюсь, що спільна робота чекатиме нас і попереду. – Для того, щоб написати небо в театральних декораціях, його потрібно написати з природи, – розповідає художниця. – Так само, як і квітучі гілки, воду, траву. Я дуже люблю постояти на природі, вслухаючись впродовж тривалого часу в тишу, і вивчати, як змінюється колір, форма, освітлення дерев, квітів, неба. Всі мої поїздки світом теж пов’язані з творчістю. Коли я вперше працювала з італійським режисером над оперою “Турандот”, то спеці­ – Пишаюся тим, що маю поруч плече Марії Сергіївни і вже 21 рік ми працюємо разом, починаючи з першої моєї роботи, – зізнався Анатолій Солов’яненко. – Це було поновлення опери “Лючія ді Ляммемур”, яку поставила Ірина Молостова, а сценографію і костюми створила Марія Левитська. Марія Сергіївна – унікальна особистість, яка не працює в якихось нових програмах відомих дизайнерів і представників сучасного мистецтва, а творить із пензлем в руках. Без будь-яких новітніх досягнень науково-технічного прогресу, хіба що з’явилися нові фарби. Я знаю, скільки часу вона приділяє підготовці до кожної нової вистави. І це не тільки робота вдома з альбомами, якимись нарисами чи нотатками, а й поїздки у місця, де відбувалися події тієї чи іншої опери. Художниця намагається пройти кожну сходинку, яка згодом буде відображена у виставі. На зміну образотворчому мистецтву у ХІХ столітті до театру прийшла сценографія, тобто образно-дієве мистецтво. І всі представлені на виставці роботи є не просто картинкою, вони є учасниками сценографічної дії. – Україна багата на талановитих художників, – переконаний Ростислав Карандєєв. – Але Марія Сергіївна – унікальна мисткиня. Вона обрала шлях творчої реалізації, який під силу опанувати небагатьом. Та робота, яка сьогодні є сенсом її життя, продиктована натхненням музикантів, вокалістів, хореографів – людей, які представляють інші види мистецтва. І для того, щоб глядач органічно сприйняв витвір у виконанні багатьох митців, треба докласти чимало сил. Для мене справжнім сюрпризом стало розкриття на виставці інших граней таланту Марії Сергіївни. Це роботи, створені в жанрі натюрморту, мистецької елегії, романтизму. Дивлячись на квіткові композиції, можна розслабитися, зайти у свій внутрішній світ, зрозуміти, що мелодія м’якої тональності, яка лине з цих картин, теж властива нашій героїні. – Щоб створити сценографію до опери “Дон Карлос”, художниця об’їздила всю Іспанію, – зазначив мистецтвознавець Олександр Федорук. – Вона глибоко вивчила іспанське бароко. І я відчув це бароко в опері. Пригадую, як Марія Левитська захищала свою дипломну роботу “Стійкий принц”. Це був початок великої мистецької, творчої кар’єри майбутньої головної художниці Національної опери. Тоді Данило Лідер, член екзаменаційної комісії, сказав: “Ми ставимо відмінну оцінку не тільки тому, що ви гарно оформили цю виставу, а тому, що вже здійснили оформлення десяти вистав по всій Україні”. Це був унікальний випадок, коли студентка оформлювала вистави. За цим стояли копітка праця й постійні поїздки. Згадую слова видатного нашого художника Федора Нірода, який сказав, що головним у музичному театрі є не лібрето, а музика. І цю музику відчувають головний режисер, головний художник, артисти і публіка. Я плакав, коли нещодавно дивився оперу “Набукко”... Костюми і декорації були надзвичайно красиві, просто казкові. А до цього була опера “Макбет”, теж неймовірно хвилююча. Сьогоднішня виставка дає уявлення про талант однієї з найкращих художниць театрального світу Європи. Дякую галереї “Митець”, завдяки якій ми можемо сьогодні все це побачити. Про творчу співпрацю з Марією Левитською розповіла також одна з найвідоміших українських оперних співачок, народна артистка України Людмила Монастирська. У виставковій залі столичної галереї “Митець” відкрили персональну виставку народної художниці України, лавреата Національної премії України імені Тараса Шевченка, головної художниці Національної опери України Марії Левитської. Будьмо разом! ПЕ РЕ Д П ЛАТА—2 0 2 1 Вартість передплати ТИЖНЕВИК ВСЕУКРАЇНСЬКОГО ТОВАРИСТВА “ПРОСВІТА” (з доставкою і поштовими витратами):

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин