Без мови немає нації! · с. 1сторінка оригіналу ↗
Осяяне світлом Свободи
Слово Просвіти, №40 за 2024 рік
Георгій ФІЛІПЧУК, академік НАПН України
Цьогорічний теплий вересень, ніби прощаючись, серед усіх інших див обдарував наостанок національною виставкою “Петриківка”. Незбагненна краса Душі, Руки і Серця! Справді, навіть у такому розкуйовдженому світі, переповненому тривогами, болем і трагедіями, перемішаному брехнею, за якою важко зріти правдою і справедливістю, є ренесансні миттєвості днів, коли “спалахує” людська душа. Мабуть, кожен, кому нещодавно пощастило відвідати презентацію знакового для України мистецтва Петриківського розпису на Рейтарській у Києві (респект організатору Євгену Шевченку), відчув по-своєму ці душевні пломені. Лише побачивши, співпереживши, ніби торкнувшись через віки до сокровенності й незбагненності цієї неповторності, усвідомлюєш усю глибинність витоків воістину народної Культури українства. Таке мистецтво завжди слугує силі національного організму, дає можливість сприймати світ крізь призму свого національного “Я”, долаючи провінційність, вторинність, утверджуючи свободу й гідність. Петриківка наділена незвичайною енергетикою, що здатна не тільки визволяти Людину й цілу Націю, а й бути довічним Оберегом Буття власного Народу. Високе мистецтво духовного прозріння, здатне перемагати руйнацію, що охопила людство. Не дивно, що наділені скарбом такої високої мистецької культури українці природньо стають творцями і митцями. Як стверджував свого часу Юрій Липа: “Там, де є українці, там завжди є мистецтво”. Верховинне, світле, свободолюбне, всепереможне, наділене нестримним потоком чистої і світлої енергії. Це світоспоглядання насправді є тією внутрішньою настроєвістю, тим протуберанцевим моментом, коли найвища наша цінність – Україна – сприймається передусім почуттєво. Тоді (за Сковородою) ця “видимо-невидима” українськість народжує “філософію серця”, дух свободи (внутрішньої, громадянської, національної) як найвищого суспільного блага. Саме свобода Петриківки, її благородна етика “благоговіння перед життям”, незвичайна естетика життєствердності стали центровими моєї експромтової дискусії в залі виставки з відомим художником-петриківцем Андрієм Пікушем та унікально талановитою Майстринею Наталією Рибак. Розмова спонукала мене майже спрожогу висловити на презентації дещо контраверсійну пропозицію: подібні твори доцільно було б уважно “роздивлятися” якщо і не всім 193 державам ООН, то особливо членам Радбезу ООН. Адже саме від держав ядерного пулу залежить доля, безпека, мир, життя і смерть людства.
Продовження на стор. 2
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
