Подія року · “Любов до України не залежить від місця проживання, а національна ідентичність не зникає за кордонами”. · с. 11сторінка оригіналу ↗
У Тревільйо відбувся VIII Фестиваль української культури
Слово Просвіти, №40 за 2026 рік
Леся КОРОЛИК-БОЙКО, Амбасадорка української культури, Посол Миру і української пісні в світі, голова журі Фестивалю
У час важких випробувань і жорстокої війни українська культура стає незламною духов* ною опорою, яка єднає наш на* род у всьому світі, утверджує на* шу національну самобутність і відкриває європейській спільно* ті силу українського духу. Укра* їнці за кордоном не лише бере* жуть свої традиції та передають їх наступним поколінням, а й розбудовують потужний куль* турний фронт, голосно заявляю* чи про Україну, її багатовікову спадщину, біль, боротьбу та нез* ламне прагнення до свободи. Яскравим свідченням цієї єд* ності став VIII Фестиваль укра* їнської культури UKRO*2026, який відбувся у виставковому центрі TreviglioFiera в місті Тре* вільйо, неподалік Бергамо (Іта* лія). Фестиваль об’єднав понад три тисячі гостей та учасників з різних куточків Італії – Мантуї, Мілана, Генуї, Віченци, Неапо* ля, Кардано*аль*Кампо, Брешії, Соверато*ді*Катандзаро, Сан* Дона*ді*П’яве, Рима, Падуї, Ві* тербо, Роверето, Феррари, Мо* дени, Бергамо та Монтесільвано. Організатором свята висту* пила асоціація “Відлуння Украї* ни” на чолі з президенткою Га* линою Стецик, віцепрезиден* ткою Ярославою Вишневською та секретаркою Іриною Бойко. Захід відбувся за підтримки пер* сональної парафії Непорочного Зачаття Діви Марії Апостоль* ського екзархату Української греко*католицької церкви в Бер* гамо та її настоятеля, отця Васи* ля Марчука. Свято розпочалося зі спіль* ної молитви – Божественної лі* тургії, яку очолив отець Василь Марчук у співслужінні з духо* венством УГКЦ. Адже саме у ві* рі, молитві та духовній єдності українці черпають сили, надію й наснагу продовжувати боротьбу за свободу та майбутнє своєї дер* жави. Особливо зворушливим мо* ментом стало представлення мо* нументальної роботи художника Андрія Єрмоленка “Українська П’єта”, створеної у співпраці із сім’ями полеглих захисників Ук* раїни – Галиною Батюк, Оленою Мордік, Марією Вуянко та Ле* сею Когут. Цей мистецький твір, який подорожує містами Італії, став промовистим нагадуванням про страшну ціну української свободи, жертовність наших за* хисників і біль родин, які втра* тили найдорожчих. Він промов* ляє до світу мовою мистецтва, гідності та пам’яті, нагадуючи, що за можливість жити вільно Україна платить надзвичайно високу ціну. Присутні вшанували пам’ять полеглих Героїв хвилиною мов* чання, після чого урочисто проз* вучав Державний Гімн України. Зі словами підтримки до ук* раїнської громади звернулися мер Тревільйо Юрій Фабіо Імері, Генеральний консул України в Мілані Володимир Ворона, а та* кож представники виставкового центру Альберто Капітаніо та Луїза Фумео. Ведучі заходу Анд*
рій Савка і Анастасія Токар ство* рили на сцені атмосферу щирос* ті, душевного тепла та єдності. Цей початок нагадав усім присутнім, що українська куль* тура – це не лише наше минуле, а й наша духовна опора сьогодні, наш голос у світі та наша віра в майбутнє. Особливою окрасою фести* валю стала виставка народного вбрання та української вишив* ки, яка відкрила відвідувачам красу, глибину і неповторність традицій різних регіонів Украї* ни. Велику увагу привернула ко* лекція старовинного одягу “Яр* Ган” Ярослави Вишневської. У вбранні з цієї колекції були одяг* нуті організатори фестивалю та учасники танцювального колек* тиву “Folk Dance” з Мілана під керівництвом Олени Громик. Кожен стрій розповідав свою іс* торію, відкривав особливості на* родної культури і переносив гля* дачів у глибину століть. Орна* менти, кольори, вишиті візерун* ки та деталі одягу зберігають пам’ять поколінь, відображають світогляд наших предків і нага* дують про безцінне культурне надбання, яке ми зобов’язані бе* регти й передавати дітям. Не менш захопливою була експозиція Юрія Мельничука – майстра народного мистецтва України, дослідника і популяри* затора української вишивки та традиційного одягу, старшого наукового співробітника Всеук* раїнського центру вишивки та килимарства в Решетилівці на Полтавщині, члена Національ* ної спілки майстрів народного мистецтва. В експозиції були представ* лені святкові строї різних істо* рико*етнографічних регіонів Ук* раїни, а також святкові ткані й вишиті рушники Центральної та Лівобережної України. Окрему увагу привернув один зі строїв Сокальщини, представлений Вірою Чипурко – художницею, дизайнеркою, ви* шивальницею, писанкаркою, викладачкою мистецької школи та дослідницею українського на* родного одягу, зокрема самобут* ньої сокальської вишивки. Такі експозиції мають особ* ливу цінність, адже знайомлять світ з українською культурою не через абстрактні поняття, а через живі свідчення історії – одяг, ор* наменти, рушники та майстер* ність народних умільців. У кож* ній нитці, кожному візерунку і кожному збереженому строї від* чувається зв’язок між поколін* нями. За давнім українським звича* єм гостинності президентка асо* ціації “Відлуння України” Гали* на Стецик вручила мені, як голо* ві журі, духмяний коровай – символ добробуту, достатку, гос* тинності та єдності. Цей щирий жест став особливим виявом ук* раїнської традиції, у якій хліб уособлює повагу, доброзичли* вість і благословення. Святкову програму прикра* сило проникливе виконання пісні “Україна – це ти і я” на слова Юрія Піжука та музику Ростислава Галана. Її звучання у моєму виконанні стало щирим освідченням у любові до рідної землі та нагадуванням про те, що Україна починається в серці кожного з нас. Творчим серцем фестивалю стала конкурсна програма, у якій узяли участь 16 асоціацій і твор* чих колективів з різних куточків Італії. За кожним виступом стоя* ли наполеглива праця, численні репетиції, творчий пошук, під* тримка педагогів і батьків та, найголовніше, щира любов до української культури. До складу журі, яке я мала честь очолювати, увійшли Дмит* ро Хома, Олена Громик, Віра Чипурко, Юрій Мельничук, Олена Кадобна та Олександр Мельник. Оцінювання творчих висту* пів вимагало професійності, уважності і неупередженості. Ми прагнули справедливо оцінити кожного учасника, враховуючи його творчі здобутки та майстер* ність. Адже кожна асоціація і ко* жен колектив представляли не лише себе, а й українську грома* ду, яка, попри відстань від Бать* ківщини, продовжує плекати рідну пісню, танець, традиції та духовні цінності. Особливо приємно було ба* чити, наскільки активно до культурного життя залучені діти і молодь. Їхні виступи засвідчили, що українська традиція має май* бутнє, а праця педагогів, батьків і керівників колективів прино* сить важливі плоди. Після оцінювання виступів журі визначило переможців фес* тивалю. Перше місце та перемогу у VIII Фестивалі української куль* тури UKRO*2026 здобула асоціа* ція “Дайте нам крила” з Неапо* ля. Друге місце виборов фоль* клорний гурт “Українські вечор* ниці” з Бассано*дель*Граппа; третє – Українська культурна асоціація “Мрія” з Роверето. Четверту сходинку розділили Персональна Парафія Різдва Христового з Брешії та Асоціація “Покрова” з Генуї; п’яте місце посіла Асоціація “Діаспора Ук* раїна” з Мантови; шосте – Асо* ціація “Україна разом” з Падуї, а також Асоціація “Надія” та Ук* раїнська парафія Різдва Пресвя* тої Богородиці з Феррари; сьоме – Фольклорний гурт “Берегиня” та Анна Табакар від асоціації “Regala un sorriso – UKR APS” з Кардано*аль*Кампо; восьме – Асоціація соціальних промоцій “Ластівка” з Сан*Дона*ді*П’яве; 9*те розділили Італо*україн* ський дует “Ad’davere” (асоціація “Gioia” з Монтесільвано), Іта* лійсько*українська асоціація “Надія” з Брешії та Українська культурна асоціація “Оберіг” із Соверато*ді*Катандзаро; 10*те місце здобула Волонтерська асо* ціація “Мрія” з Карпі і Модени; одинадцяте –Італійсько*україн* ська асоціація “НаРіна” з Боло* ньї, а дванадцяте – Асоціація “Берегиня” з Бергамо. Щиро вітаю переможців і всіх учасників! Результати кон* курсу – це лише частина великої історії фестивалю. Кожен колек* тив, кожна асоціація та кожен виконавець зробили свій внесок у збереження і популяризацію української культури, їхня участь засвідчила, що любов до України не залежить від місця проживан* ня, а національна ідентичність не зникає за державними кордо* нами. Протягом усього погожого дня гості фестивалю мали змогу насолоджуватися мистецькими виступами, знайомитися з на* родними традиціями та смакува* ти українськими стравами, які приготували з любов’ю, душею і теплом рідного дому. Велика вдячність усім учас* никам за їхню працю, талант, відданість українській культурі та готовність ділитися нею з ін*
шими. Кожен виступ став ваго* мим внеском у наш культурний фронт, а кожна зустріч – під* твердженням того, наскільки важливо зберігати єдність укра* їнців у всьому світі. Особлива шана педагогам і батькам, які долучили до фести* валю дітей та молодь – вихован* ців українських суботніх і не* дільних шкіл. Завдяки їхній що* денній праці юне покоління за кордоном вивчає рідну мову, піз* нає історію, долучається до на* родного мистецтва і усвідомлює цінність свого українського ко* ріння. Дякую членам журі за злагод* жену роботу і взаєморозуміння. Величезна вдячність органі* заторам фестивалю – Асоціації “Відлуння України” – Ярославі Вишневській та Ірині Бойко, які стали душею фестивалю і їхнім родинам, а також усім волонте* рам, кухарям і помічникам. Саме завдяки їхній невтомній праці, відповідальності, турботі та лю* бові цей масштабний захід пе* ретворився на справжнє свято української культури, духовності і родинного тепла. Щира подяка духовенству за молитву та духовну підтримку, представникам італійської гро* мади – за відкритість і сприян* ня, а також усім гостям, які роз* ділили з усіма особливий день. Переосмислюючи побачене і пережите на фестивалі UKRO* 2026, я ще раз переконалася, що українська культура – це набага* то більше, ніж пісні, танці, ви* шивка чи народне вбрання – це наша історична пам’ять, духов* ний зв’язок із предками, націо* нальна гідність і сила, яка допо* магає вистояти у найскладніші часи. Такі фестивалі доводять, що відстань не здатна розірвати зв’язок із Батьківщиною, а тися* чі кілометрів не можуть заглу* шити голос рідної культури. Навпаки, далеко від України цей голос нерідко звучить з особли* вою силою, адже за кожною піс* нею, кожним танцем і кожним вишитим орнаментом стоїть прагнення зберегти те, що ро* бить нас українцями. Для мене честь очолювати журі цього фестивалю стала не лише відповідальною професій* ною місією, а й особистим під* твердженням того, що україн* ська громада в Італії є активною, талановитою та згуртованою. Її представники не просто бере* жуть культурну спадщину – во* ни наповнюють її новим жит* тям, передають молоді й відкри* вають для світу справжню Украї* ну. VIII Фестиваль української культури UKRO*2026 у Тревіль* йо став переконливим свідчен* ням того, що наш культурний фронт міцніє, наша ідентичність живе, а українське серце б’ється в унісон у всіх куточках світу. Доки звучить українська піс* ня, доки діти розмовляють рід* ною мовою, доки ми шануємо традиції предків і передаємо їх наступним поколінням, доти житиме Україна – вільна, силь* на, незламна. Українська культура не знає кордонів. Вона єднає нас, дає сили і нагадує світові: Україна живе, бореться, творить і неод* мінно переможе!
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
