Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Культура · “Незабутні спогади, які підтримуватимуть внутрішній ресурс студійців ще дуже довго”. · с. 14сторінка оригіналу ↗

Театр “Паростки” в Косові

Слово Просвіти, №40 за 2026 рік

Марія ПОРОХ, членкиня Клубу інтелігенції ім. І. Пелипейка та РО ВУТ “Просвіта” ім. Т. Шевченка Світлина з відкритих джерел На запрошення засновника Музею іс* торії міста Косова Романа Хромейчука косів’яни нещодавно гостинно зустріли народний аматорський театр “Паростки” з Києва, який завітав із виставою “Ма* ленькі історії Великого міста”. “Паростки” – це перший в Україні інклюзивний театр, створений 25 років тому Віталієм Люботою при ГО “Спілка матерів дітей і дорослих осіб з інвалідніс* тю внаслідок інтелектуальних і фізичних порушень м. Києва “Сонячний промінь”. Він став першим творчим майданчиком, де грають люди з особливостями: опорно* руховими, аутизмом, синдромом Дауна, різними формами ДЦП чи постінсульт* ними парезами. Аплодисментами зустріли особливих акторів перший заступник голови Косів* ської райдержадміністрації Ігор Гуцуляк, працівники управління соціального за* хисту населення Косівської райдержадмі* ністрації, представники Соціальної служ* би у справах дітей, реабілітаційного відді* лу Косівській ЦРЛ, члени Клубу інтелі* генції ім. І. Пелипейка, містяни, гості міста, які зібралися в світлиці музею. Бла* гословив захід отець Томаш Ґжегорж – настоятель римо*католицького костелу Матері Божої Святого Розарія. Перед глядачами виступили Тетяна Наріжна – голова ГО “Спілка матерів “Сонячний промінь” – та Віталій Любота – педагог і керівник театру*студії, які заз* начили, що “наш театр – не задля жалю, а заради творчості. Він доводить ефектив* ність реабілітації людей із затримкою психічного розвитку за допомогою теат* рального мистецтва. Тут актори не просто пасивні “отримувачі послуг”, а повноцін* ні творці, автори та рушії мистецького процесу, через який вони розкриваються світові, голосно заявляють про своє існу* вання, свої переживання та потребу тво* рити”. Відвідавши виставу, скажу відверто: серце завмирає. Глядачам було важко стримати сльози: до них зі сцени без слів зверталися ті, яким долею далося чути серцем, бачити більше, відчувати глибше, сприймати життя по*своєму, по*особли* вому. Талановиті особливі актори не просто грали – вони зі сцени без слів роз* повідали щемливі історії міста, відтворю* ючи мовою тіла та хореографії його нес* покійний ритм. За кожним рухом, кож* ною емоцією – величезна праця, талант і любов до сцени. Неймовірно чуттєва й майстерна гра акторів театру, які змушували співпере* живати, радіти й по*новому дивитися на світ, замислюватися над справжніми цін* ностями життя, дала можливість глядачам відчути всім серцем цей сонячний про* мінь, який вони подарували нам. На за* вершення театрального дійства особливі актори отримали хвилю бурхливих оплес* ків, щирі слова подяки від глядачів, донат на їхні терапевтичні гастролі. “Дякую за запрошення на такий захід. Ми від щирого серця дякуємо Віталію Люботі, а також Тетяні Наріжній за трудо* Спільне фото з київськими гостями. У центрі – Роман Хромейчук, праворуч від нього Тетяна Наріжна. Другий зліва – Віталій Любота му гуцульському одязі провів для гостей Роман Хромейчук. “Невід’ємною та найбільш терапев* тичною частиною театрального життя є вихід на сцену перед новим глядачем, особливо, коли він поєднується з подо* рожжю. Саме тому ми завітали в Косів. Показ інклюзивної вистави “Маленькі іс* торії Великого міста” для мешканців та гостей Косова дав можливість акторам проявити свої здібності, відчути власну цінність та отримати досвід професійних гастролей. Подорож до Карпат, знайом* ство з новими людьми та відпочинок по* дарували незабутні спогади, які підтриму* ватимуть внутрішній ресурс студійців ще дуже довго”, – такими словами заверши* ла зустріч Тетяна Наріжна. містку роботу. Хто працював з дітками, які потребують реабілітації, той знає, нас* кільки довго і тяжко треба працювати для досягнення результатів. Сьогоднішній за* хід – результат їхньої праці, неповторний досвід від спілкування з дивними і твор* чими людьми, що живуть “не так, як всі” та надихають на нові зрушення і досяг* нення”, – зазначив Денис Волощук, заві* дувач Косівської дитячої амбулаторної реабілітації дітей, яка діє при КНП “Центр реабілітації святого Луки”. Після закінчення вистави було спілку* вання з акторами та їхніми батьками, ре* жисером Віталієм Любатою та Танею На* ріжною, обмін подарунками. Екскурсію музеєм з історії нашого міста і пам’ятну фотосесію у традиційно* тями не обійшлося. Як повідомив пись* менник із Сахновщини Володимир Ваку* ленко, нещодавно вийшов у світ довідник про лавреатів Всеукраїнської літератур* но*мистецької премії імені Михайла Пет* ренка. “Автором*упорядником видання, ініціатором і незмінним головою конкур* сної комісії премії є мій старший друг і колега Валерій Іванович Романько. Я теж маю честь бути лавреатом цієї шанованої в усій країні премії за 2019 рік в номінації “Поезія” за книжку “Ристалище”. А місто Слов’янськ, батьківщина Михайла Пет* ренка, було і залишається славетним осе* редком української духовності”, – зазна* чив пан Вакуленко. Насамкінець варто зазначити, що по* чесна відзнака, фундатором якої є гро* мадськість і осередок краєзнавців на чолі з Валерієм Романьком, досі лишається єдиною літературно*мистецькою премі* єю на теренах української Донеччини. Так, до речі, було і до 2014 року… На фото: фрагменти з вручення премії

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин