АМВіННІ ето окон»! 00250 КОГО мМ А-РОР сотнів гатоує їпе муаїегтагк
г я м пи
ЇНСЬКОГО ТОВАРИСТВА «ПРОСВІТА» ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
і ' бли й - г 1 Ж ч
Т ьоге
-ч-
нь й і ле п - . Га Р ія і.
ВІДТЕПЕР 9 ЛИСТОПАДА -- ДЕНЬ
УКРА НСЬКОЇ ПИСЕМНОССТТІ з АвжЖждиІ
УКАЗ з | -
ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ .
Про День української писемності та мови -
па
ре. На підтримку ініціативи громадських організацій та з урахуванням важливої -- | - |ролі української мови в консолідації українського суспільства постановляю:
п ни
. | | Установити в Україні День української писемності та мови, який відзначати - | рщорічно 9 листопада в день вшанування пам'яті Преподобного Нестора-Літописця.
б ко пт
г лю.
Л. КУЧМА аа АЮ А ЗО ВАЛУ ВТ ГА А
/- пал підготовлене Центральним правлішям ВУ Ї о осуд «Просвіта», вперше відбулося в столичному Же с-пибтоладе, 19817. режу, Українському домі 9 листопада 1997 року
ДВІНОДІї В СУМАХ, АБО ГОЛОВА с ТАРАСА -- ЧИЄСЬ БЕЗГОЛІВ'Я 7?
РУ Лл ь -
ОВ Г бо їб-'о б'бВ'Г'ЛУЮ б
лем, кубізмом, чи щось у такому дусі, та ще и дивиться поет якось. неввічливо. Коротше, обгородили чималий шмат скверу парканом 1 почали
уже передвиборна метушня. І парафіяни московської церкви також можуть пригодитись у ролі слухняних виборців. Тож губернатор наш 1 подався 1 у іза орденами до Преображенського собору, де його відбійними молотками довбати поета. Незабаром зустрічали урочисті дзвони, хоча в цьому храмі за М побачили сумчани на місці старого памятника сучасних умов нічого Божого нема і давони ті не від М Т. Шевченкові новий, де поет дивився вже ОІЛЬкКИ Бога.. Про цю подію роздзвонили всі місцеві газети 1 М спокійно, мирно 1 лагідно , | «Ленд са навіть радіо й телебачення. А про жахливі, трагічні Минуло сорок років Іот знайшли хлопці голову події в м. Ногінську Російської Федерації засоби (М з пам'ятника поетові. Хто її закопав, невідомокьоже; масової інформації на Сумщині -- нічичирк.. навіть хтось на свій страх 1 ривик ІЗУИЖУ КОМУ 93 о Днем пізніше дізналися сумчани 1 про другу доручено знищити пам ятник?) Бачать длонна по. подію, що сталася того ж тижня. Правда, дізналися, М руч на будинку вивіска Товариство є і мелакайня З мабуть, далеко не всі, бо, на відміну від першої події, М Вони -- туди Голова Сумського об екинай про цю.. в усякому разі, в Преображенському соборі М «Просвіти» Віктор Казбан звернувся ду не дзвонили... облдержадміністрації.. ЗИ рою о ЩІ Копали хлопці траншею у центрі міста для сило- 24 жовтня, у Пп яТНИЦЮ, дела нав а УДО вого електрокабеля і наткнулись на. голову Тараса. холодним. І дві жіночки, одна З є це о Один із копачів, старший за віком, почав пригадува- (М краєзнавчого музею, друга -- З ХУДОМОТЬСУТУ зни ти щось сам бачив, щось від людей чув.. Колись на М чотирьох хлопчиків, студентів педінсти туту» тенвО місці сучасного пам'ятника Тарасові Шевченку у Шли на холоді Хлопчики п ці наль оо сквері, вадовж якого хлопці якраз і рили траншегюо, відКкопуючи голову, 4 жінНКИ ЗАХЛОПеТел хеаен я стояв інший пам'ятник великому поетові, Тарасу М навкруги, не знаючи, як же їм вити м зн заду» НДДІТИО Григоровичу. Той пам'ятник був створений за проек- Шодвезти до майстерні художнього ЗДА тане 2/2 том видатного скульптора, нашого земляка, реставрацію. Неподалік чоловіки зари б
ТРУ АД г ї '! СУСІДІВ
РОГ ОСОБ УДОД ПЛ ре -- | | бою. що от якои у СУСІД
77 ТПВ ТЕН роменчанина І. Кавалерідзе. Пам'ятник, кажуть, був цен СОВО РУСИ б. ар а голову Пушкіна !
іідо світлині ш одлиИ жен 73 РИДА Я гиика значний, промовистий обіпершись головою на праву наших, в Курс КРУ али допомогу за готівку ка і руку, сумно 1 грізно поет споглядав людське життя жартуючи, пропонув: | ;
Декому цей погляд Тараса був ние ДО вподоби Але «сугрев» Яефночки вже раді оте и жі керу пам'ятник стояв, Навіть німці його під час війни не М Спільними зусиллями знахідку за демо Бери ад «"ппали: стрельнув, було, по ньому двома автоматни - таки з траншеї! Можливо, ЗАСЯ. СУЯ водами З Фу ми чергами якийсь вояка, думаючи, що то хтось 13 цього дня треОбра було зари тм Але У РАНО ца сивих «червоних» вождів, а потім німці позамазували пч, голова поета бовваніла у сквер! пору |
й Рей ИН бом ИН РУ
яд з" / я,
й
лій
Нещодавно в нашому місті стались дві події Одна -- з храмовими давонами, друга -- маймсе в цілковитій тиші Що ж то за події?
За ініціативою московських попів нашої області вибоїтнки від куль і урочистості біля нього справляли траншеї, приверя аючи увагу со рути о мів голові Сумської облдержадміністрації А. Єпіфанову Та за часів Микити Хрущова, який, на його думку, Так що, перед майбутніми нн аа ч вручили орден Святого Володимира. За які ж заслуги? М знав усе на світі, від кукурудзи до великого мистец- М привід для роздумів, за кого їм Тей рі Чи не за те, що Анатолій Олександрович усіляко тва, за вказівкою глави держави розпочалася боротьба нащадків Тараса чи московської «П ЯТої КОЛУМИпотурає резиденції московської церкви на Сумщині, в з «хибами в культурному житті радянського ю. ош,
сусппльства Око місцевої влади впало на Кобрааревий пам'ятник. Мовляв, створений за буржуазним сти-
той час як спархія Української Церкви зазнає справжиьої скрути? Нетнакше, що саметак Але розпочаласі,.
журмаліст
Початок тексту може бути неповним — звірте зі сторінкою оригіналу
тю т с ою
ню
Шановні добродії, колеги, діячі і шанувальники української писемності, мови і культури! Дозвольте щиро привітати вас знагоди вшанування нашого славного пращура, великого історика 1 письмотворця, сучасника Володимира Мономаха, одного з подвижників Києво- Печерської лаври -- Нестора- Літописця Через століття 1 епохи приходить до нас це їм'я - напівлегендарне, овіяне вітрами вічності, сказати б, у космічному ореолі.. Нестор-Літописець. Автор безцінної писемної пам'ятки, одного з найдавніших літописів (першої його редакції) «Повість минулих літ», цього бездонного Кастальського джерела, з якого черпали 1 черпають історики всіх часів, яке надихало 1 надихає письменників, будило 1 будить у багатьох поколінь українців патріотичні почуття, гордість за рідну землю, за свій народ.
Цілком закономірно 1 логічно, що з ім ям славет- ЙОГО ДІТОПИСЦЯ, 3 МОГО творчістю ми повязуємо першовитоки нашої писем- НОСТІ, першопочатки художньої літератури
З висоти сьогоднішнього дня маємо можливість ОХОпити поглядом ДОВГИЙ 1 тернистий шлях нашого народу до незалежності, До високої духовності і культурної самобутності, осмиспити причини багатьох невдач втрат на цьому шляху, а разом з тим визначити Ті неодмінні чинники, які забезпечать демократичний, цивілізований поступ, допоможуть примножити культурно-інтелектуальний потенціал держави, збререгти духовний генофонд нації -- українську мову
Віднині цей день -- 9 листопада -- буде відзначатися як День української писемності 1 мови. Гакесвято щойно встановлено в нашіи державі Указом Президента Ук ра їни
з здобуттям Україною незалежності та прийняттям Конституції України серед найважливіших завдань нашої молодої держави постає завдання розвитку І утвердження української мови як державної Цей процес розпочався, але в різних сферах 1 регіонах країни він проходить нерівномірно, суперечливо Подекуди навіть незначне розширення сфери вживання українсь - кої мови сприймається як «витіснення» російської, як «примусова українізація», інспіруються протиставлення різних національних мов, зокрема української 1 російської, а під виглядомінформаційнокультурного плюралізму робляться спроби узаконити мовно-інформаційну експансію іноземних держав.
Деякі недалекоглядні політики відверто намагаються зробити мовне питання козирною картою у своїх передвиборних боріннях. Але ж зрозуміло, що конфронтація, мітингові пристрасті, апелювання до міжнародних організацій -- не кращий спосіб розв'язання про-
М'Я УКОСМІЧНОМУ ОРЕОЛІ
блем, які виНИКЯають і ра ПВ кі нт України, Кабінет длноС Р України останнім часом багато У ме приділяють питанням розвитку " а | сування мов В Україні, Пе редусти державної Як ви знаєте діє Рада З питань мовної політики при Пре зиденгові України, в структурі Державної" комітету України У справах націона льностей та міграції сте! рено Департаменї 13 адійийснення МОВНОЇ політики, розроблено | подано на розгляд Верхов" но! Ради України новий законопроєкм про мови. У вересні цього року кабінет Уністрів затвердив Комплексні заходи шодо всебічного розвитку функціону вання української мови Ближчим часом буде проведено розширену нараду з питань їх реалізації У центрі! на місцях маємо все З зобити, щоб допомогти громадянам України ОВОЛОДІТИ державною мовою щоб забезпечити набуття українською МОВОЮ всіх рис престижності, перспективності авторитетності в царині суспільне думки Цими днями вийшло також Розпорядження Президента ура ом про проведення у (998 році акції ередаймо нащадкам наш скарб -- рідні мову Підтримана ініціатива Державного комітету у справах націона льностей та міграції, "Всеукраїнського товари гва «Просвіта» їмені Тараса Шевченка та Світової федерації українських жіаночих органі заши. Мета акції -- приверну Ти увагу світового українства до проблем рідної мови, 11 вивчення 1 розвитку, пропаганда 1 популяризація української мови, з водночас демонсі раці нпкраси багатства, літературної довершеності Заходи акції охоплять не лише Україну, а й українські громади за рубежем Користуючись нагодою, хотів би побажати організаторам цієї акціи успишної підготовки 1 неформального, проду маного проведення заходів 1 закликати всіх до співпраці. Консолідованими зусилля - ми маємо створити такий мовнокультурний простір, у якому О вілЛЬнНО розвивалися 1 взаємодіяли ! українська, і російська, 1 інип МОВИ національних меншин. А це -- запорука міжнаціонального миру 1 злагоди в суспільстві Ще раз вітаю вас із Днем української
писемності 1 мови!
Валерій СМОЛІЙ, віце-прем єр-міністр Кабінету Міністрів України
КОРІННЯ РОНА - У
Шановно громадо!
Через безліч щоденних пекучих насущних, але минущих проблем ми не відчуваємо глибини часу. Глибини нашого національного часу в його індивідуальному ТО загальнонаціональному вимірах. Адже з цілокупності індивідуальних доль, перейнятих загальними духовними настановами То засадами, складається доля нації
Біжучі проблеми сплощинюють уже и до того доста сплощинену свідДОМІСТЬ, НО ПОверхні якої, як у дзерколі, відбиваються дрібні, незначні постаті вождів-політиків, урядовців, одне слово, начальників А за нами і попереду нас пгантські ПОСТОТІ СВЯТОЇ Ольги, святого Воподимиро, святого Феодосія, преподобного Несторо... і зловісні постаті типу Святополка Окоянного, як засторога від ПІДСТУПНОСТІ ТО Ззраоди
Не буду нагодувати про послідовну політику відтинання Москвою нос від Нашої давньої історії, довньої культури то мови Окупант робив своє Так, свого часу римля: ни повелися відпПОВІДНО ДО СВОЇХ СУСІДІВ, ДОВНИХ греків. Адже завойовники добре знали, но чому грунтується єдність культури то с ПпикІСТЬ культурного типу. | в чому втілюється Адже саме культуро наділено зопосом стійких форм-то змісту, як: Є ОкТтуольними протягом ВІКІВ Цей зопотий запас, відчужений від нос, усе токи рятувов нос но ПІДСВІДОМОМУ орхетипному рівні
| лише за роки незалежносдтї України відкрилися історичні джерело для широкого загалу, іводночас проведені науков! розвідки, які зусиплями ВвіІДОМИХ Вченій» ПО! пибили нашу історію до 8 та З тисячоліття до нашо! ери Особливо вражоючою є дешифровка петрогпіфів Кам'яної Могипи на Запоріжчим що відноситься до протошумерім с! КО КУПИ тури
Можна бупо 6 зупинити увогу |! но
ман
- У ВІКАХ,
МАЙБУТТІ
Велесовій книзі, і на інших важливих пам'ятниках дохристиянського періоду. Проте лише з присутністю Святого Духу в письменах, тобто з прийняттям християнства, країнська нація набуває історичного вим!ру. відтоді починається не просто захист території, а захист принципу, на якому будується і побут, і відповідна етика, світогляд, естетика, одне слово, оригінальний культурний тип. До Володимира ми були різноїменними, а разом з ним прийшло розуміння себе як єдиного цілісного: русиниг-українці Разом з чим починається спільна історична доля, яка втіпювалося в колективних подвигах, що вимагало наднапруження всього етносу Чому для нас важлива історично постать Літописця Нестора? | його гігантська праця «Повість минулих піт». Адже ми маємо не пише книгу, птературний чи історичний пам'ятник, який надається для ІСсТОрикоптературного анолізу А тому, що В мого історично даній часово обумовленій обо- ПОМЦІ зберігаються гплаголи жИТТЯ ВІЧНОГО, зустрічі в сповах пПЮдсСькоОгО | божественного Кожний факт, виклодений Нестором, став своєрідним націоналпьним «"Т"ТАерніет Завдяки иому ми СсТОЄМО співрозмовниками З ВІіЧНІСТЮ, починаючи ВвіД ПОТОПУ роз евлен ня народів ДО апокрифів про Андрія Г"ервозвонного, ЦО ВОЗДВИЇ Хрес га на Дніпровсі ких кручох Літопис подає нам оповідОННЯ про трьох пегендорния оратів Кия, Щяеко то Хорива | іх СОСТру Либідь Початковим звід пПіІТОПИСУ (акінчується 1093 роком ПТоди дапьших пи ТетиТедуісто1о НІ ог тор
пвпасниюм СПпОСТережі ниниям І спІіІДЧеннЯям ж иРрих СВІДКИ ПР і! МЛ жі. поОочинНОЮ ЧИ і 90) Х Фо )к 1 подано ороїчна « попелі оор птьОМм Ус и
ПДР ОРЕ і - а о р
І ОО ПЕРЕРВИ
оааннійнннійннібненьсавь осанки ж.
України з половцями, причому гоповним героєм цієї боротьби стає найвизначніший державний і культурний діяч -- князь Воподимир Мономах. Не буду переповідоати сюжетів цієї ще не прочитаної сучасними поколіннями священної книги. Вона є для нас початком, джерелом, на який ми можемо ! мусимо посилатися і в хвилини політичного розброту, і вчаси морального занепаду то зневіри
День, свято укроїнської писемності пов'язуємо з цим іменем, іменем преподобного Нестора, яке насильно відлучили від нас, як і тепер відпучають від життєносного життєзабезпечуваного рідного укроїнського Слова. Воно невмируще, бо невмируща Україна. Бо з нами Бог А Богне в силі, о в правді. Їм'я преподобного Несторо є скла: довою нашої культури, а культура -- це свіДдОМе пізнання світу, духовно вишуканість та переконливість Культура, виникнувши | утвердившись, стає незникомою, як і мово По суті своїй вона незнищимо. | просвітлено свідомість може бути пише рідним словом Тому українське слово є тим притулком високого духу людського, що просвітлює
і
зоргаонізовує Ось чому в чоСси копомуті І аоморальностіи но ноше слово наослпано гоніння. Але це все марното марнот |
увічнене но пергоментіи великим Нестором наше слово є запорукою наошого за втрошнього успіху Запорукою української України у всіх п ВвИиМІрРОХ -- у релігії, культурі економіці, НОУЦІ Во ПОЛІТИЦІ І! пе рше віІДЗНОЧення СВЯТО, сеята української писСсем ності є добрим почотком розголосу нашої ІсСторичног слови, утвердження українців як вепикої ноції, що має зо плечима тисячопітню історію, а попереду перспек типу сходження духопіднесення ! розквіту бо
КорінНнЯ н ЗБАНЛК
чим глибше тим вищо крона в небі
Павло МОВЧАН,
голова Всеукраїнського говариства «Просвіта» ім. 7. Г. Шевченка
""Цівиступи прозвучали 9 листопада в Укра їнсь на велелюднмому Дні укра їнсь ко ї | емнос Зі
Р
ж с ово
кому домі
б «ії і
«уд ув
пРОСВІТЯНСЬКИНОВИНИ
ЗВІТУВАЛИ ПРОСВІТЯНИ ВОЛИНІ
Відбулася звітновибор ча конференція Волинського орласного об'єднання Поосвіти». Ця подія мала великий рез. нанс серед громадськості. Зпдноз ухвалою Ради ( юласног у0б єднання на конференцію обиралося 60 делегатів від усіх район сбласті, та зашкавлених 1 симпатиків прибу по понад 200 осіб
Захід відбувався в актовому залі Во. линського держуніверситету, ЯКИЙ був заповнений ущерть студентами | молоддю
У роботі конференци, крім просвітян узяли участь представники обласної та МІСЬКОЇ держадміністрацім, відділень твор- «чих СПІЛОК, представники громадських організацій, духовенство УПЦ Київського Па тріарла ТУ
У звітній ДОПОВІДІ ГОЛОВИ обласного об'єднання Дмитра Коновалюка проанапзовано організаційно - просвітницьку та фінансово-господаре ьку ДІЯЛЬНІСТЬ За попередніх 2 роки
Як позитивна відзначалась діяльність
Ковельської, Луцької, Каверцівської організацій Наголошувалось на необхідності посилення національно-
патріотичного виховання МОЛОДІ, утвердження де ржавної Мови.
В обговоренні взяло участь 1 промовців
Ректор Волинського держуніверес академік Іван Олексіюк відзначив, що прі
фесорсько-викладацьки й склад Із розумінням ставиться до фрі просвітницької роботи серед населення області Багато науковців дооросовісно прашює на користь громади. Створюються просвітницью осередки на всіх факультетах. Це тішить, бо в університеті зосереджено кращий інтелектуальний потенціал області.
Голова КУПну відомий поет Петро Мах зазначив, що «Просвіта», як джерело української національної ідеолопі, повинна вести наступальну політику ЩОДО утвердження Української держави.
Наголошувалося на необхідності вико» ристання у виховній робот, особливо серед молоді, досвіду УПА, де культивувався дух нескореності й героїзму
Керівники міських ланок вели мову про потребу аміцнення зв язків Із обласним правлінням та централлю Товариства.
Критикувалися керівники нашої дер на
жави, які нечинять опору тискові РОСІЇ Україну в політичній, економачній, КУЛЬ" турно-мовній та інформаційній сферах Нахабніє російськомовна преса, яка друкує відвертоантиукраїнська, антидержавні матеріали.
Люди запитують, хто конкретно за цю усім стежить "Куди дивляться державні структури, яю за це відповідають "Відверто ворожу пропаганду ведуть На теренах Волині представники Московської церкви. Зосереджувалась увага на недостатній" ри Юаті з молоддю, об (ДЛИВО ЗІ студентам?" Вища освіта -- особливе поле діяльності!
Просвіти». У вузах - наша елітна молодь; гут готується майбутнє України.
Слід припинити культиву суспільстві негативу, який викликає КР пю та зневіру уУ свідОМмМОСТІ люде": зосереджуватись но ПоОМИМ тивних прижле" дах
Порушувались питання, пов'яза У відзначенням у наступному ро 130-рі «Просвіти» -- однієї З найстариши»м ги мадських організацій України, яка завжау відСстОЮВала штереси українського народу
Наголи пШшгувалось на необхідност сяк широкого залучення до птросвітницьї роботи вчених, митців, громадських ДИР;
У наступному році виповнюється? років від часу здобруття олискучих перемог козацьким військом на чо» о а БОГ
- Хмельницьким у Націоналті но- ВИС хамло КУ
КРИ кові ренції рекомендовано пикориє"я ти ;
шині українського народу В умі
як важливий фактор дея» ' фо Х амацнення Української державу» ви
віДПОВІДУЯ:
ня громадянської пднобт"
піднесення нашонально!
консолідації нащо
б ТНнійннй» з чойно ве
РА Я
Початок тексту може бути неповним — звірте зі сторінкою оригіналу
ай завннни УУЕВЕЕРРЕ зе: РР а нг
я и 4 - Ч- Гі Ф - Ре іо і в Іі 1 ї й | 4 да "ЯТь й 1 г М з! о й ря Е і бр б -- -
Р РР і-й ен они кання р нь Рій те дин
б -' - - си -- с
пРОСВІТЯНСЬКІ НОЇ.ВВИННИ
Ухвалено оголосити 1998-й рік Роком героїзму та слави України, зважаючи на віданачення 350-1 річниці славних пере-мого козацького війська, 50-ї річниці вшанування пам'яті героїв Крут, 8031 річниці проголошення Української Народної Республіки та звершення Акта Злуки всіх історичних земель Великої України Багато уваги було приділено 1 наступним виборам, які вимагають ВІД державної влади та громадських організацій об'єднаних зусиль.
Роботу правління та голови визнано задовільною.
Прийнято розгорнуту ухвалу як програму діяльності на перспективу
Обрано керівний склад обласного об'єднання -- голову, склад Ради та ревкомісті.
На альтернативній основі головою обласної організації «Просвіти» обрано Володимира Барана, доктора історичних наук, завідувача кафедри Волинського держуніверситету
Микола НЕСТЕРЧУК,
відповідальний секретар ВУТ «Просвіта»
НАСТАВ ЧАС РІШУЧИХ ДІЙ
Шановна редакціє! Прочитав в одному з чисел Вашого
асопису статтю В Бубнова «Таке інше» -- геноцид мови ії культури?», в якій автор описує стан мовної проблеми в Сумах (дзеркально -- в усій Україні) 1 подає пропозиції стосовно кардинальних змін у мовній ситуації. З цього приводу в мене виникло кілька думок
Час констатування катастрофічного стану української мови в Україні вже минув Приклади, ЧИСЛОВІ сгліввідношення, звернення до різних рівнів бюрократії, апелювання логікою, звертання до справедливості -- це все можна означити одним прислів'ям: метати бісер перед свиньми
Мовне питання вже давно перейшло з площини чисто просвітницьких клопотів у площину політичної борні, 1 далеко не другорядної Настав час програмних, більш потужних 1 агресивних дій їі актів. На жаль, ще людство в своєму загалі не дійШлоО того рівня, щоби поважати сусідів просто так, з чистого альтруїзму. Поки що «повага» вимагає деякої «сили» або хоча б демонстрування її зі сторони заявника
Усі пропозиції автора можна звести до однієї нам потрібна національна програма українізації (дерусифікації) спільноти України и без зайвої шкідливої сором'язливості 1 цнотливої «толерантности», чорним по білому, за напрацьованою технологією, з прорахованими віхами ий етапами, зі створенням відпОвВІДального органу 1 структур. Це остудить деяк гарячі голови «ура-патріотів», які не розуміють масштабів 1 складності цієї трагедії вкраїні. І це виб'є «стілець» 3-ПІД НІГ різномасних шовінюг із манкуртами, що не перестають волати про повальну насильницьку українізацію. Це треба робити негайно, поки «русскоязьвчньти » синдром не набув ознак невиліковної хвороби. Буйно квітнуча русифікація вже стовідсотково українських дітей, народжених в часи незалежності, надасть останній легітимності й ускладнить ситуацію до неможливості 1ї вирішення
Із інтерв'ю з паном Миколою Нестерчуком («Слово Просвіти», ч. 7) «У напп щоденні плани вносить корективи життя») дізнався про державну комплексну програму «Українська мова» 1 про плани щодо її реалізації От тільки назва, як на мене, заслабка на вагомість проблеми, адже мова йде про Націю 1 державу Україна взагалі Ну, аленехай Бог помагає! Хочеться лише побажати просвітянам трішки більше пристрасті й потужності, як це пропонує пан Остап Ханко («Слово Просвіти», ч. 7, «Рід
до роду -- у громаду »)
Володимир ГОРДІЄВИЧ м. Дніпропетровськ
ПИ ОНИЯ Ре РР т
«ВИНЕ БРАТТЯ, АЛЕ НЕДРУГИ НАШІ!»
Цього року директор Переяс лав-Хмельницького історико-культурного заповідника лауреат Державної преми Ім Тараса Шевченка Михайло ( ікорський удернувся до президента Роси Бориса Єльцина з проханням допомогти відкрити в одній зкняжих столиць Київської Русі, славному Переяславі на честь 850-річчя Москви пам'ятник володимиро-суздальському князеві Юрію Долгорукому, а також музей його імені Цю, м'яко кажучи, досить дивну ідею Б. Єльцин радо підтримав, пообіцявши щедру фінансову підтримку, але вона обурила переяславців. Ставити пам ятник князевігруїнникові могутньої КИЄВОукраїнської держави -- це вже занадто. До такого не додумався навіть Щербицький.
Так, Юрій Долгорукий сидів на переяславському княжому столі, але... усього дев'ятьднів. Так, Юрій Долгорукий сидів і на Київському великому столі менше двох років й наводнив київське місто 1 села своїми суздальцями, які ПОВОДИЛИСЬ із місцевим населенням гірше половців. 1157 року Юрій Долгорукий помер у Києві ітописець пише: «Й багато зла вчинилось того дня (дня смерті Юрія Д - М. ЛП. ), пограбували двір його красний й інший двір за Дніпром пограбували, який він сам називав раєм, І двір Василька, сина його пограбували в місті. Вбивали суздальців (підкреслення моє. - М. ТТ) в містах і селах, а майно їхнє грабували, приказуючи: «Ви нас грабу-
вали 1 розоряли, дружин 1 дочок наших |
гвалтували, ви не брати, але недруги наші» О(Михайло Тихомиров. «Древняя Русь». Москва, 1975).
Син Юрія Долгорукого, володимиросуздальський Князь Андрій Боголюбський вирішив помститися за смерть батькових слуг. Прийшовши у 1169 році зі своїм військом до Києва буцімто з миром (інакше кияни не відкрили б добровільно усі свої брами), вчинив жахливий розгром безборонної столиці, від якого Київ так і не діЙШОВ ДО тями 1 в 1240 році татаро-монтольске військо здобуло його досить легко 1 пустило за вітром.
Тож, ставити чи не ставити пам'ятнику княжому Переяславі одному з головних винуватців занепаду Київської Русі? Переяславці відповіли однозначно - ні, не ставити, бо він не додасть Переяславу ні честі, ні слави, а вкриє ганьбою. Відкривати чи не відкривати музей його імені? Ні, не відкривати. Бо це буде не український музей, а ще одна штаб-квартира московської «п'ятої КОЛОНИ» В Україні, визнання претензій московської колоніальної політики стосовно України.
Щоб заручитися підтримкою не лише громадськості, а й істориків, Всеукраїнське товариство «Просвіта» ім. Т. Шевченка, його крайова та місцева організації, науковці й громадські активісти провели 18 жовтня ц. р. «круглий стіл» на тему «Юрій Долгорукий та
його місце в історії України». Публікуємо заяву, прийняту на цьому зібранні.
Р. 5. Чи знав пан Сікорський, випрошуючи в Єльцина кошти на споруджейня музею й пам'ятника в м. Перєяславі- Хмельницькому одному з найчільніших руйнівників нашої державності князю
Орію Долгорукому, що в Москві той же Єльцин через СВОГО «закадичного» друга, мера «белокаменной» Лужкова робить усе від нього залежнє, аби ніколи не було меморіальної дошки на житлових будинках, де жив у 1916- 1917 та 1931 -- 1934 роках Іі з останнього пішов-поїхав на свою Голгофу у Кисловодськ наш перший Президент і геніальний історик Михайло Грушевський ?/ Меморіальна дошка великого сина України ще з травня 1996 року лежить у Посольстві України в Москві, попри всі потуги його працівників, «невостребувана», чекає не дочекається свого відкриття. Мабуть, не знав. Інакше не вимолював би кошти в людини, яка спить і бачить Україну ще однією «заштатною» губернією Російської Федерації, не лив би дніпровську воду на московського млина. Кажуть, що гроші не пахнуть. Не вірте, пане Сікорський, тим, що таке кажуть. Гроші від «господина» Єльцина пахнуть великодержавним
російським шовінізмом.
Микола ЛИТВИН
НА ТЕЛЕЕКРАНІ
листопада на першому каналі Українського телебачення демон-
/
струвався ругий о фільм телекомпанії «Просвіта» із серіалу «Земля на крові» - «Тупики магістралей»
(автори Володимир Артеменко, Юрій Шаповал, Ігор Русанівський). Ідея створення серіалу належить голові ВУТ «Гіросвіта», народному депутатові України Павлу Мовчану.
лено фільм серіалу глядачі побачили торік 8 листопадапід назвою «Замість Бога» (автори: Олександр Денисенко, Любов Голота, Ігор Русанівський), у новому йшлося про відомі су мні події: жовтневий більшовицький переворот 1І)17 року і те, як віддзеркалилися ці події в Україні. |
Репресії, голодомори, війни, експропріації, депортації, нищення української культури і духовності - такий пекельний ківш вилила червона Москвана голову нашого хліборобського народу. Р Побудований виключно на кінохронікальних кадрах, фільм документально відтворює трапчну картину поступового безпрецедентного пригноблення України здеградованою чорносотенною бандою.
Другий фільм продовжує тему нищення України вже після смерті «великого машиніста локомотиву історії» Володимира Ульянова, знаного за партійною кличкою -- Ленін. Боротьба за владу, що так гостро розгорілася між наступниками, коли ще тіло «пролетарського вождя» навіть не утвердилось у мавзолеї, начебто надала Україні невеличкий перепочинок. Москва милостиво дозволила Україні «українізацію», а згодом нещадно придушила паростки національного відродження, дощенту розгромивши увесь науковий та інтелектуальний потенціал, виморила голодом українських потомствених господарів, експропріювала все, що змогла вивезти, зруйнувала знамениті
уховні храми, збудовані ще зачасів Київської сі, створила величезний каральний апарат ГПУ--НКВС, котрий став для України справжньою жорстокою інквізицією на багато років.
У фільмі називаються цифри померлих не своєю смертю людей у двадцятих-сорокових роках. Вони вражають... Немає такої ділянки культурного, національного, господарського, економічного, соціального чи ще якогось спрямування, щобивонане зазнала повного краху, Усівони були «виправлені» вождями більшовизму на свій копил, за правилами й законами ортодоксів «марксистсько-
догматиків 1 е буласпробасумбурно
ленінського вчення». з єднати докупи окремі будівельні блоки і вибудувати якусь химерну споруду, маючи при цьому хисткими фундамекнт і нетривкі скріплюючі. розчинники.
Пригаданмо промову Леніна на відкритті «величного» пам'ятника основоположникам цього «вчення» у Москві: «Велика всесвітньо-історична заслуга Маркса-Енгельса полягає втому, що вони науковим аналізом довели неминучість краху капіталізму і переходу його до комунізму, у якому не буде більше експлуатації людини людиною»... А як здійснити цей перехід! Які для цього потрібні хоча б економічні чинники! Невже для цього потрібно бупо дощенту рунмнувати все існуюче разом із
ундаментом, щоб натомість збудувати оту химерну спо-
руду! | чому
пя їі
удівництва потрібні СУДІ чималі Людські жертви; війни, голодомори, безкінечні репресії, пошуки винних у нестіикості тіє!
споруди! енін так і
я юю
ЗНОВУ -- «ЗЕМЛЯ НА КРОВІ»
не описав за життя той соціалізм, про який мріяв. Він або невстиг цього зробити, або сам не знав, яким він має бути. Хочаїтвін, м усі його наступники проповідували, що соціалізм - перша стадіякомунізму. А що такекомунізм, того ніхто не знав і вже ніколи не дізнається.
Володимир Винниченко у своєму «Щоденнику» досить саркастично висміював той ленінсько-сталінський соціалізм: «НІ, трудно, мабуть, жуликам завести нано справді філософська проблема: чи можна досягти перебудови морального світу людства, перебудови царства обману, насилля, брехні, несправедливості - засобами тієї ж брехні, несправедливості, насилля та обмануї.. Що є соціалізм? Тільки економічна проблема, чи й моральна! Коли тільки економічна, то навіщо обурюватись будь-чим, плямувати (когось) за зраду чиїхось інтересів, жаліти, вступатись за когось і т. д. Коли ж моральна, то чи можна в результаті серії негативно-моральних дій чекати якихось позитивно-моральних наслідків? Хіба що -- мінус на мінус дає плюсі».
Иосиф Джугашвілі, запартійною кличкою - Сталін (це ж його Володимир Ульянов-Ленін залишив своїм наступником), досить своєрідно г навіть ідеально втілив у життя ленінську ідею. Перемігши своїх супротивників у боротьбі за владу, Сталін наприкінці 30-х років створив доволі громіздку систему, котра й справді являла собою зеківський казарменний соціалізм. Усі в нім ПОчувалися ніби за гратами, кожен отримував більшу чи меншу пайку, залежно від волі свого начальника...
Цей свій соціалізм генсек Сталін повсякчас намагався довершити, навіть не розуміючи, що, якказарму не прикрашай, вона ж все одно залишиться казармою. У 33-му, в році наиви-
щого голокосту в Україні, вініз більшовицьким цинізмом скаже: «Жить стало лучше, жить стало веселее»... Поліпшувати і прикрашати ту
соціалістичну казарму намагатимуться всі наступники Сталіна: Хрущов, Брежнєв, Горбачов, називаючи його по-різному: досконалим, демократичним, розвинутим... Та вдосконалити недосконале було просто неможливо... Тепер уже не секрет, що вся більшовицька імперія трималася на страху, терор І! переслідування інакомислячих було доведено до абсурду... Хрущов спробував прибрати масовий терор - імперія захиталася...Г орбачов додав свободи, плюралізму - імперія розвалилася... Ані Михайло Горбачов, ані Борис Єльцин не винні втому,що соціалізм радянського типу розвалився...
Розвалився, але за 70 років його агресивні будівничі вигубили СТО мІЛЬЙОНІВ людей, одних у численних війнах, других у концтаборах, яким не було ліку. Радянські концтабори перевершили своєю кількістю І жорстокістю гітлерівські, тільКкИ про них не говорили, а вели мову про успіхи І! досягнення соціалізму. За висловом письменника Олександра Солженіцина, це й справді! був «архіпелаг Гулаг». Звідки майже не повертались, хіба що - у труні, як-от поет-страдник Василь Стус та його побратими, Олексва Тихий Юрій Литвин. На кадрах, що відтворюють
їхнє перепоховання, хвилююче звучать слова Василя Стуса:
Га однакові квадрати
поділили білий світ,
рівне право всім страждати
/ один терпіти гніт.
Зле / кату, зле / жертві,
агщасливого мема.
Всім судилося померти
за замками сімома.
Отаке ти, людське горе,
отакати, чорна хламь,
демократіє покори
/ свободо мімуавань.
Є у картині й рядки віршів Василя Симоненка. Лише печально, що його однофамілець Петро Симоненко покладає квіти фільмі не до меморіалу загиблих, адо пам ятника Ленінові,
- р - ско 004 040
тому, хто першим запустив цей винищувальний комуністичний локомотив. «Старі ідеї, нові вожді» -- короткий коментар до подій біля пам'ятника «вождю революції». А що тут ще скажеш!..
Хоча фільм «Тупики магістралей» торкається періоду двадцятих-тридцятих років, коли той соціалізм лише набирав обертів, його позвуки й досі відлунюють у серцях багатьох наших співвітчизників, у грудні 1922-го орився колишній союз «вільних народів». иблизно тоді перший «великий машиніст локомотива історії» (Ленін) уже спабнучою рукою той паровоз запустив. Після смерті перш. ог зГЯКО машиніста другий -- Сталін -- чілКО узявся затой штурвалі довго вів МОГО ПО трупах. Усі генсеки вели локомотив тією ж колією м усі трималися за той же штурвал. Зважаючи на це, символом руху у фільмі є старенький 1 закіптюжений паровоз. Це ж зовсім недавно співали у нас із будь-якого приводу, особливо у «величні жовтневі свята». «Наш паровоз, вперед лети, в коммуне остановка...» А перший куплет красномовно засвідчував:
Мь/ дети тех, кто вьіступал
На бони с Центральной Радон...
Так, це дляних були ворогом номер один - Центральна Рада и усе українське національне відродження. Навіть ця більшовицька пісня не приховує, з ким найперше треба було боротися | КОГО нищити а«каленьшм железоме більшовицького меча, «сталевими пазурями» сталінських СОКОЛІВ.
Україну Москва завжди розглядала як найбільш а«контрреволюційну», найбільш «національну» ділянку «єдіном, недєлімом», котру повсякчас треба «чистити». Штучно створені «антирадянські групи та організаці» росли тут, мов гриби, їх викорчовували з корінням, зними нещадно боролися чекісти-енкаведисти м сталінські прокуратори. Яких тільки назв не фігурувало в їхніх фіктивних судових справах: «Всеукраїнський есерівський центр», «Спілка визволення України», «Українська військова організація», «Всеукраїнськиял боротьбистськимм центр» тощо... Згодом прокураторам навіть забракло вигадок ! вони змішували всіх - ! правих, ілівих - під єдиною вивіскКОЮ «КОНТрреволюції»ю й обдаровували їх швидкою або повільною смертю. Локомотив, окутаним задушливою хмарою, сунувся за вмвіреним ленінським дороговказом, давлячи усіх, хто не корився режимові.
«Більшовицький паровоз прийшов до своєї зупинки, Тільки не до комунізму. Тепер вім уже не зрушить з місця», - такий заключним коментар у фільмі «Тупики магістралей». Подальша колія виявилась хисткою і небезпечною.
Символом п у фільмі слугує недобудована колись зеками ! полишена напризвопяще залізниця «Західний Сибір - Салехард». То чи ж варто її мракодадчіюих є Питання аж ніяк не риторичне, питання для здравомислячих, які, будемо сподіватися, в Україні ще не перевелися.
Ігор РУСАНІВСЬКИЙ
жк о ДЖЕ РОІС- Тр ЕР ни бай РР АСЕРР ї
і |. ї " МИТЬ сфе
САНДОРМОХ
2/ жовтня ц. 2 в Карелії, в урочищі Сандормох, поблизу міста Медвежогорськя, вшановували пам'ять тисяч невинних жертв політичних репресій тоталітарного режиму проти народів не лише колишнього СРСР, аи цілого світу. Організатори акції «Покаяння» - уряд Карелії, Санкт-Петербурзька та Карельська організації «Меморіалу» . Взяти участь
у жалобному мітингу організатори запросили й
інтелігенції.
ці
представників Конгресу української Наш спеціальний кореспондент Микола Литвин був у складі делегації,
керованої відомими українськими громадськими діячами, письменниками, лауреатами Державної премії імені Тараса Шевченка Іваном Драчем та Євгеном Сверстюком.
У продовж 60 літ серце кожного українця боляче стискається при слові «Соловки». Бо немає такої сім'ї, такої родини, по якій не потопталися кованими чобітьми більшовицькі опричники, з якої б не вирвали батька, матір, брата, сестру, сина, дочку та не втоптали 6 у вічну мерзлоту.
Але соловецький розстрільний етап 1937 року болить нам по-особливому, бо в його складі були найяскравіші зірки пробудженої від московського згубного наркозу України: професор літератури, письменник Микола Зеров, професор історії, діяч УАПЦ Володимир Чехівський, режисер, творець модерного українського театру Лесь Курбас, письменники Микола Куліш, Григорій Епік, Валер'ян Підмогильний, Марко Вороний, Олекса Слісаренко, міністр освіти УНР, письменник Антін Крушельницький, його сини Богдан і Остап, донька Володимира та багато інших. Кожне з цих імен стало б окрасою будь-якої найрозвиненішої європейської піт зи. І якби нашим соколам не
и більшовички крила, то мала ба сьогодні лауреата Нобелівської
онео06ле ОГО. " ЕР -
Мо.
уст: кю арки сн: еварча цього етапу деи рокі: не ла щільно вкутана мороком
і та
І ?
т
| рм СТУГВ'НКЕ Б
-
ч-
Чьі:
--
ЛЕ РО лк ї - аРуЕРРАРгОМОЮ, айс сій тоне 0 й сани
краилаюий цестр Ьг
Я 4 б
ї б ІФ
її в оїдика. зудажовалині м 14
Д.
забуття. Навіть після посмертної реабілітації наших праведників влада безсоромно брехала, не наважуючись сказати народові, якою смертю, вільною чи невільною, вони загинули. І ось завдяки подвижницькій праці Санкт- Петербурзького та Карельського меморіалів ми вже знаємо, що місце розстрілу першого (а їх було три) соловецького етапу -- урочище Сандормох біля міста Медвежогорська в Карелії. Знаємо не лише прізвища кожного невинно убієнного, а й імена їхніх катів Знаємо також, що в цьому гиблому місці ліг трупом не лише цвіт української інтелігенції, а й цвіт українського селянства, -- крім жертв соловецького етапу, дослідники виявили ще імена понад 400 українських селян, будівельників Біломор- Балтійського каналу. Вічна їм пам'ять!. Але в Сандормосі більшовицькі душогуби рубали під корінь не лише Україну. В братських могилах лежать долілиць зв'язані по руках і ногах в Одній лиш натільній білизні, один на одному (саме в такий спосіб розстрілював місцевий НКВС свої жертви) представники 408 народів не лише колишнього СРСР, а й цілого світу -- від Норвегії на Півночі до Ірану та
Ефіопії на Півдні, від Англії на Заході до
і Ре Р, дседа тель
ОВ 3
С п У У о ХУ ко и М смьст, і «дз СОЇ Я чорн: і" о віді
чу "й
- У -
ошпиоВ ек ь ЧИ ції"
РАС РЕРИРЧ
лось і у ці»
ції "б 120
- з шко - г ча чі я -
Ма Ра ХУа
па є зно п т м
оду А А с б
чу,
6 ті пнач-к го б»
г -
| " зас талих Коллєгий ОГП У спід М заключен з ИТ ма 10 лет ги
і Ток ЛИЙ
І і
їхньому праху
сб у йдрйть |
профес м Тіто а нос . служ! най з Я вки б це поофицер |
на Сході. Вклонімося по-козацькому, та побажай-
На те, щоб імена на
Японії
низенько до землі, мо їм вічної пам'ЯТі назвати лише ІХНІ потрібно видавати книгу
кільканадцять друкованих аркушів. Вірю, що в недалекому майбут-
ньому така книга буде видана.
Я ж хочу розповісти про хресну дорогу лише одного із соловецьких етапів 1937 року. Етнічних українців і людей інших національностей (переважно євреїв), які народилися в Україні, було в ньому аж 240. 1 це не рахуючи вихідців з Дону та Кубані, прізвища яких питомі українські.
1937 року енкаведисти -- «бойовий запн» КПРС -- вирішили відсвяткувати 20-річчя більшовицького путчу, чи то пак «великої жовтневої соціалістичної революції» посвоєму: вчинити масовий розстріл «контриків» -- кращих синів 1 дочок народів СРСР лише за те, що вони не згоджували - ся зосновоположною тезою вчення вірного марксиста Леніна! вірного ленінця Сталіна. що кухарка може керувати державою. Вони, попри всі дикі тортури попереднього слідства, так і лишилися при своїй думці: кухарці місце на кухні. | за це їх на честь
образов. вание вмсшео. профе . р ОС Кол Л. ле ег. 131 ГПУ от 28.7 Й УП. зсуж дені вИ Пе проком.. на 10 -
Зх В;
Б т
ак Р: "и б - сарі глав / МИ м ЗМУ
нчу90 І
Ж МР ндрі ср Др Гоїеї о сно
подлор; У тик з ак їз рі ІЙСск ой арі 1 бьтв. плен 7 КПЗУ бив, М. і | 1929 го Од й бьв, член КП
16, 68 У Сарни клю
чо да
сі ВОГ за .); тобі ол гр. Є Рок С
чер збразова! МІСШОєЄ, ЛІГ 8 роби о мгрядовьім ат смен Є б з ЗАЗ т зоб та
р ля,
РЕ
20-річчя жовтневого перевороту обурені кухарчині діти вирішили знищити. А по-, заяк українців між інакодумаючих було найбільше, тож і жертва їхня мала відповідати їхній «вині». Для того, щоб гакому масовому вбивству надати «законний» вигляд, енкаведисти висмоктали з пальця «Всеукраїнський центральний блок», до якого буцімто належали в'язні Соловецького концтабору, видатні українські письменники, вчені та історики.
Віталій Крикуненко в книзі про знищеного сталіністами видатного українського поета Валер'яна Поліщука «Філософ з головою хлопчика» (Москва, 199/) наводить у скороченому варіанті страшний, - як він пише, -- у своєму оголеному смертоносному лаконізмі документ. Подає його В. Крикуненко мовою орипіналу, зі збереженням стилю та правопису.
робо б (Петьща), сі
сем ко
ять ле г
с зооруми
за 1 ого ві
ч
Клим ПРОМ
нн нина УР пр» вна РИ вай 0
«Фатального осійнього вечора, коли по камерах соловецького «Кремля» бігали конвоїри г кричали «Такой-то! С пеща миї», в'язні ще не знали , що сей стап У їхньому житті останні й. «На «Морсеплагюі»,
- згадує С. Пілгайний у книзі «Українська
шгтелігеншція па Соловках», -- групу, що з нею відплив Зеров, ще раз обшукали, відібрали власні, не таборогі речі, одягли всіх лише в таборовий одяг, пообрізали гудазйки та позабирали пояси. 3 посиле шим коївоєм кудись вивезли. Уже в січні 1935 року, коли я був на тому самому «Морсплаві», відібрати у в'язнів цього стапу речі розкрадали «урки» та вільнонай мати сикаведисти»
Урочище Сандормох (це 19-й кілометр дороги Медвежогорськ -- Повенець) вже з перших років радвлади зажило у місцевих жителів недоброї слави. Хтось бачив, як везли туди з Медвежогорського «острога» роздягнених до натільної білизни в'язнів. Хтось чув розпачливі зойки і постріли. Ана початку 60-х бульдозерист, розчищаючи там ділянку під піщаний кар'єр, натрапив на якесь дуже дивне поховання. Скелетів було в ньому, паче оселедців у) діжці. й лежали вони чомусь один на одному і долілиць. Коли ж підійшов, щоб роздивитися зблизька, і взяв до рук черепа з характерною єнкаведистською поміткою на потиличній частині -- то все зрозумів.
А то якось вмирав тяжкою смертю колишній довголітній працівник органів і, щоб зняти з грішної душі бодай частково камінь, поділився з рідними та близькими «військовою» таємницею -- в 1937 -- 35 роках за місце постійного проживання був
йому Сандормох. Вдень із такими ж, як Ф. душогубами (40 чоловік) відсипався та пиячив у наметі, а вночі розстрілював в'язнів. Розстрілювали, казав, так багато, що розжарювались до червоного стволи карабінів
І знову бульдозерист, тепер уже прокладаючи дорогу, розрив братську могилу й, налякавшись побаченим, покинув ї незагорненою. Один зі співаків українського хору в Петрозаводську розповідав мені, що хлоп'ям залазив у ту розриту могилу. І що його вразило найбільше -- в могилі було безліч не лише дорослих, а й дитячих скелетів. А біля дитячих скелетиків лежали дитячі іграшки. Може, це діти 2/-річної Марії Ковач-Астаф'євої. В ув'язненні на Соловках у 1934 році вона народила доньку, а за рік до розстрілу -- сина.
Повні списки засуджених до розстрілу соловецьких в'язнів (1825 чоловік!) Архангельське Управління федеральної
У
що ненні - панни ПЕН ПН ці
океан ан них аж
ннаньні ніх оч ти г й
при '
ПАВЛУШКОВ Николай Петрович, 1904 г р. ур г. Туль, украинец, гр. СССР, служащий, научньги
сотрудник Всеукрайнской академии наук, б/п. Верхсудом УССР от 19.4. 30 г. пост. 54-2,3,4, 8, ТІ
жи п ЧР - я почни у , у -Ї Й 5 9 1 , 1 і ї 4 1 й 5 і й ; - й ДАР з 4 вій | ' я й УМ і | лом м Ч" ' М І у М ль
б РИ Р
"А
рн У
73 Ї "У )
і г Й |
що а ПИ
рани
- в Й інн ної
-- и
и -
служби безпеки передало співробітийці Солорецького музею АХ. Сошиній тільки в 1995 році. З цих спискіб | стало відомо, ЩО соловецька масакра на честь 20-річчя евеликої жовтневої соціалістичної революції» провадилась у три заходи Групу з 509 чоловік вивезли до Ленінграда ! там ІХ розстріляв старший лейтенант т Полікарпов. Групу з 200 чоловік (фака ично розстріляно 195) «замочив» на Соловках, У районі «командировки» Їсаково начальник (0 відділу ГУДБ НКВО малор т Аштопнов
Сліл же найчисельнішої групи (за списками 1937 року 1116 в'язнів), здавалося, чавіки загубився на безмежних північних просторах. Але прізвище «ліквідатора» групи санкт-петербурзькі та карельські лослідники вже знали: ним був заступник начальника адміністративно-господарчого управління капітан держбезпеки т. Михайло Родіонович Матвєєв. Знали також. що в «предписанимй», виданому
что
п'є чо
б ь'щоь йти є вою ва
крови нет», У ній зокрема йшлося 1 про ката-професіонала з 1918 року М. Матвеєрва. З цієї кігиги дослідники довідались, що Матвєєв у жовтні, здучи на Соловки «приводить приговор в исполненис», зупинявся для чогось у Медвежогорську. В липиі 1996 року пошукова група Санкт- Петербурзького науково-дослідного центру «Меморіал» в архіві Карельського УФСБ натрапила па архівно-слідчу справу Мо 11602, по якій судили «мокриьх дел мастера» | Матвєєва «со товарищи» за зловживання владою під час розстрілів «в обьмном месте исполнения приговоров над заключенньми Белбалтлага». Справа Мо 11602 була не політична і тому органи свого часу не пустили її з димом, Згідно з показаниями підсудного М. Матвєєва «обьшчньм местом исполнения приговоров» був 16-й (нині 19-й) кілометр дороги Медвежогорськ -- Повенець, себто урочище Сандормох...
"'я а
чи ач ча
Чт - Жииині» іо, "іє зом боб
ьо ач чо
кання
о т
ч поло ОНИ ті В
ши о юо мото - ч- ТО очь аа ай
начальником УНКВС Ленінградської обл. комісаром держбезпеки т. Заковським Матвєєву під грифом «сов. секретно» останньому «предлагалось» виїхати в місто Кемь і, зв'язавшись з начальником Соловецької тюрми ГУДБ ст. майором держбезпеки т. Апетером, «привести приговор в исполнение». Проте у місті Кемь та його околицях дослідники СЛІДІВ Так ОГО масового розстрілу не виявили
Навесні 1996 року в Санкт-Петербурзі вийшла в світ книга ленінградського працівника УФСБ Е. Лукіна «На палачах
ПАВЛУШКОВА Николая Петровича
РАССТРЕЛЯТЬ
УК УССР осужден на 10 лет лишения свободь с
поражениєм в правах на З г..
отехникуме г. Киева.
УССР на 9 лет ИТЛ,
-ії
ага г ери
м | овича (пост 548 и 54-П УК РСФСР осужден на 10 лет л/сво- РАССТРЕЛЯТЬ г єс конфискациєй имущества. | |/ | ПОЛОЗ Михаийл Николаєвич, 1891 г, р, гр. СССР, ПОЛОЗА
ур. г. Харькова, служащий, образовалиє вьісшеєе, сьги Михайла
дворянина, 6. офицер авиации, состоял членом КП(б)У, | Николавевича
| КОГПУ УССР от 4.6. З4 г. по ст. 54-П УК УССР осужден РАССТРЕЛЯТЬ на 10"дет ИЛТЛом пото ква
У СЛИСАРЕНКО Алексей Андреерич, 1891 г. р. гр. СССР, СЛИСАРЕНКО | ур. г. Волчонок, Херіжероког обл., сьтн управляющего име- Алексея о Воениим Трибуналом ЯКА. Военного округа зак. судеб- РАССТРЕЛЯТЬ о гньгм заселанисм от 19, 3. 35 г, пост. 54-П, 8 6/6; 2 часть 54-2 | | | | | | УК УССР приговорен к заключению в ИТЛ сроком на 10 у
дет є пораженисм прав по пунктам ча», «б», «в» ст, 29 УЇС 11х | Узраця
кій Х Ивай Григорьевич, 1898 г. р, укранисц, гр. СССРИХО РА ХАЧІ
ур. Га) , служащий, обр. средлее, б. кандидат КП(б)У, вана || | обме. член КПЗУ, | Григорьсвича МС деблой трормой при КОГПУ УССР 23 9,33 г. по ст.542 | РАССТРЕЛЯТЬ / 6, и П УК осужлен на пять лет к заключению в ИТЛ. Ам Брага о опик прілорих Даштилавич, 1901 г. р, ур. с, Камешка 9117179 и - Днепропетровско обл. участтик петлюровскої бапльї, Гритория | об члей ВКЛП(6)У. Даниловича
| | ПОДГАЕЦКИЙ Владимир Яковлевич, 1889 г р. гр СССР, ур. Каменец-Подольска, служащий, украйнец,
врач-хирург, до ареста профессор-психиатр в
| | ПИДМОГИЛЬНЬІЙ Валернан Петрович, 1901 г. р. - ур с, Чаплий Днепропетровской обл. УССР, українець, є литературньги переводчик, 6, петлюровец, б/п. 7 В/сессиєй В. Коллегий Верхсуда СССР от 27-28. 3. 35 г. П
ПОДГАЕЦКОГО Владимира Я ковлевича
РАССТРЕЛЯТЬ
Поли-
єн В/судом УССР 18.4.30 г пост. 54-ГІ-52-2 УК
ПИДМОГИЛЬ- НОГО Валериана
Р нні
С
мн за | - і чо .
я, СЯ Ли
чі т ча о
ий а ко Мов що чо "чи
Р ж ПО ьо
-. ч зола Мі мо -
Не всі, насильно вирвані червоним сатаною з життя українські письменники та вчені йшли під кулю ката з високо й гордо піднесеною головою. Комуніст з 1920 року, головний редактор видавництва «Література 1 мистецтво» Михайло Яловий слізно благав своїх товаришів по партії зберегти йому життя лише для того, щоб Він міг еприслужитися справі соціалістичної переробки світу». Проте інший соловецький в'язень академік, засновник історичної школи українського комунізму Матвій Яворський під час пере-
28. 3 35 г. пост. 548 и 54П УК УССР притоворен к лише» | асан РУ «але їх
нию свободьт на десять лет.
ЯЛОВОЙ Михаийл Николаєвич, 1895 г. р, гр. СОСР, ; ур. д, Надеждьг, Красноградокого р-на, Х |
осужден на 10 лет,
ПОЛИЩУК Валериан Львович, 1897 г. р. ур: С Бильо А че, б, Вольшнокої губерниим, украйнец, гр. ССОР, служащий, | | б/п, известньгй украйнский писатель, 4 ау 1
фе
В/с Военной Коллегин Берхсуда СССР по ст, 54-8, П УК РСФСР с применениєм постановления ЦИК СССР от 1. 12, 34 г. осужден на 10 лет л/свободьі с | конфискацией принадлежащето ему имущеєтва.
- КРУШЕЛЬНИЦКИЙ Богдан Антонович, 1908 т. р. гр. СССР, ур. Станиславова (Польша), служащий, образование вьісшее, сьгя петліоровского министра. Два брата Иван и Тарас Крушельницкие в декабре м-це 19 Ні ррон є
расстрелянь, |
Ос, Совещанисм при НКВД ОСОР от 26. 3 Й | гло ст. 5448 УК УССР осуждей к заключению в ИТЛ на пок
рфилиппоОвич Павел Петрович, ур. с, Кастановки Киевской обл., сьтії священника, служа- (| щий, украйнец, работал профессором Киевского педаго» | - уко - Па
гического института. |
4.2. 36 г. Военньм трибуналом Киевского воєнного округа -. РАССТРЕЛ
пису «партійність» зазначив, що, на своє нещастя, належав до комуністичної партії, яку вважає найжалюгіднішою. Недаремно його прізвище в соловецьких розстрільних списках стоїть в перших рядах, Ххоч і
патріотизм, іптернаціопалізмом, -- кожного назване
арекавекой обл), служащий, литератор, бьівш, член ВКП(О). Тройкой ГПУ УССР от 29, 9, 33 т. пост. 544,6 ПУКУССР
27-08 марта 1935 г. | РАССТРЕЛ:
населення 1937 року у графі
починається воно з останньої літери нашого алфавіту. Адже це він, Матвій
Яворський, перебуваючи у соловецькій
в'язниці під такою промовистою назвою «Ігремль», написав заяву, якою довів мало не до божевілля своїх мучителів.
«Цим повідомляю, -- писав Яворський, -- що я відмовляюся від зарахування робочих днів не тільки за минулий період, а й узагалі. Я пважаю таке зарахування знущанням над людиною, котру, як і багатьох інших, сталінське «правосуддя» спочатку кидає до в'язниці за те, що це українець, який пе підміняв любові до своєї батьківщини на російський «підфарбований»
правосуддя без суду засуджує за неіснуючу справу на повільне знищення в таборі, в умовах важкої примусової праці з папівголодним пайком, у сітях гапебної провокації і моральних мук, - а після всього цього це правосуддя общяє їй скоротити повільне знищення, моральне і фізичне -- за умови т. 2. «перекування», тобто безмовпої самопокори цьому зпищенню і підкупного славослів'я ЙОГО ПОЛІТИЦІ.
Я особисто «перековуватися» не збираюся, боготворити «геніального, улюбленого, рідного вождя всіх народів»: не бажаю та й узагалі вважаю для себе ганьбою таким шляхом купувати собі волю, тим паче, коли десятки тисяч української інтелігенції гинуть у в'язницях і таборах в умовах, означених вище, коли їх сім'ї засуджені на повільну голодну смерть в умовах т. з. «культурного і заможного життя», в умовах сталінського «піклування про людину», коли сотні тисяч пограбованих українських селян засівають Росію своїми кістьми на каторжних будовах, лісозаготівлях та інших видах примуєових робіт, коли стільки ж гинє їх ВІД голоду У себе на батьківщині, хоч начебто і там жити стало «веселіше».
Я вважаю, що за такого стану справ на Україні для мене почеснішє буде вмерти разом з ними у спільному нашому каторжному житті, ніж прагнути на волю, щоб жити життям хамелеона, який захлинається у захваті перед політикою паціопального гноблення і селянського
Я ЕР - - -е
ск в ти ї
ОО іі ї я як, Р
о ялЛовоОГго З 27 Миханйлам зб - -Николаєвича |
і .-
Фо
Валернана |
жу : Щ 4 сії 4 - й ул щ ) ь «оз б
ч ч ЗУ ГОЖАА:
ю, А " - - . і і і "1 -о ЛИ зи - ові і є
ом їз
м, 1
ій Й й
1 , Ллі
Ї;
по ст .54:П и 54-8 УК УССР осужден к лишентю свободь | «РЛЬА МРЕВ
сроком н с і Сун тн роко? ка Ю лет конфиокацией имущест іс ніда брно
ур, Австрим, украйнец, гр, ССОР, б/п, образонани
О зу еп в/с Воен, Коллегиєй Верхсуди л/сво пф РА у У ад рої
ПАНОВ Андрей Степанович обл. Белопольского р-на, о.
райнец, гри СССР, б/п, до ареста рькоского инетитута Народтого о
- Чі Лк пе і -
РЕ СРЕ ре о
ович, 1899 г р, ур
Осуждеп в/с Воетноїй коллегим СОЛО ее о 27-28. 3,3 топост, 54-8П УК к 10 годам ли
о (Пригавором в/с-Воєниой Коллогим Верхомда СССР ат 2. за ВАССТРЕЛЯТЬ 1... 4.Х9ОПФРИОк
бі ди ПРАТИ --. 0 НО РА ЕЕНРЕРРЕ Р нн ПОРНО ЕЕ Р 1 ІРЕНА А т
ЧІ Ра |; ГГ
"У
ч
1878 г.
г лк -. ,
5; п'я) оо ободь 331 (
Ре р
Початок тексту може бути неповним — звірте зі сторінкою оригіналу
нні
| строю -к'ь |
рзвочи Пямятя 00
зажклинннивнннннссіннь ді жи
нн
оз
грабежу в царстві не соціалізму, щоб удується, а загального обману, провокації І свавілля».
Славетний наш драматург Микола Куліш не мав можливості написати поді бну заяву. І все ж, перш ніж загинути, він зумів передати нащадкам свій безцінний заповіт. Перебуваючи, перед відправкою на Соловки в камері спецкорпусу НКВС на Інститутській вулиці в Києві, Куліш, мов на магнітофонну тасьму, наговорив «підсадній гусці», якомусь троцькісту Є. Штейнбергу своє розуміння злочинної суті сталінського режиму. Сексот Штейнберг, як і сподівався Куліш, ретельно виклав його відчайдушно сміливі думки на папір і вони, підшиті до справи Куліша, дійшли до наших днів:
«Москву Куліш порівнює з Давнім Римом. Так само, стверджує він, як Давній Рим жив за рахунок своїх провінцій, висмоктуючи з них усі соки, концентрував у себе всі багатства, цінності і твори мистецтва, так і Москва живе за рахунок національних республік. При чім він не вважає за потрібне навіть доводити, що економічне становище України є колоніальним по відношенню до Радянської Росії -- цевін вважає звичайною річчю...
Керівників нашої партії К уліш вважає великодержавними шовіністами... Яскравим представником великодержавництва... на Україні Куліш вважає тов. Постишева.. Він ствєрджує «Постишев говорив лро любов до Москви з такою істеричністю в ГОЛОСІ, 1 я відчув, якщо його пошкребти, то вилізе з-під маски інтернаціоналіста справжній великодержавний шовініст». Великодержавний шовініст, -- говорив Куліш, г процвітає в Москві в усіх галузях, і ніхто з ним не веде ніякої боротьби -- навпаки, він ще заохочується. .
Становище української літерат ури він вважає трагічнийм. Талановитий письмейник мусить або відмовитися від української літератури, перекочувати в російську, або, якшо рій дослухається до голос У СВОГО серця і напише справжній художній твір, його посадять у в'язницю. Саме том У В літературі р Україні залишились тільки посередності, брехуни й нездари На Радянській Україні лі тература приречена на животіння, на пронінціалізм, вона нікали иє досягне рірня великої срітопвої літератури.
Всесоюзний з їзд письменників б уд, ма думку Куліша, фальшю і обманом Письменники говорили з трибуни одне, інше стверджутали й кулуарах Письменники
не можуть творити великих речей, тому шо обминають пайважлиніші проблеми, а
п я ь нн ПЕРЕ А
сні
обминають їх тому, що бояться писати правду
Бути письменником з проле гарською ідеологіІЄЮ І ВИЗНачним митцем -- речі несумісні, -- вважає Куліш -- Всі талановиті ЛЮДії, говорить він, -- завжди конфлікгували 13 СВОЇМ суспільством
Б основі ВСІЄЇ ПОЛІТИКИ, як) партія провадить на селі, лежить
сю принцип примус у. Со -- Така теза Куліша о Фін спростовує
У ДК добровільний рух Ко і МІЛЬНОНІВ СелЛЯНн ДОо соціалізму, органі- 20 зований партією Чі Усе Колгоспний лад кр ВІН ВБажає ІЗЗОВНІ о нав 'язаним селян зок ству і тому У ХИСТКИЙ. .,
Історія повторюється,-- стверджує Куліш -- А тому побудова безкласового суспільства -- це казочка, Звичайно, буде щось нове, старі класи зникнуть з історичної арени, але виникне нова форма нерівності, І соціальне питання лишиться нерозв язаним по-старому...
Бін вважає, що єправдилася теорія «крайніх» Етика і його ж твердження, що політика -- річ жорстока. Суть цієї теорії і цього твердження ось у чому Держава заарештовує не тих, хто завинив, а кого треба взяти з політичних міркувань, Політика -- жорстока річ, За неї потрапляють під арешт завжди «крайні». Свого часу «крайніми» були Єфремов, Гермайзе та їн. -- зараз Епік, Куліш, Курбас 1 т. д. Така теорія «крайніх».
Звідси витікає, що справи фабрикуються чи створюються «брудними руками», як любить інколи висловлюватись Куліш. Він вважає, наприклад, справи про терористичну діяльність українських націоналістів надуманими й сфабрикованими. Ця правда, -- говорить він, -- невдовзі стане відомою. Ми пізнаємо найсокровенніші тайни давнього Єгипту, розкопуючи піраміди. Тим паче правда наших днів обов'язково спливе, і ми будемо виправдані. При цьому Куліш висловлює сподівання, що нове покоління не буде таким полохливим, як він і Його товариші, Ії коли хто-небудь з ого представників потрапить до НКВС, то заговорить із слідчими іншою мовою. «Ось тоді ДІТУ-НКВЕ відчує, що зросла інша сила, а вона обов'язково зросте», -- додає Куліш...
«Ми, -- говорить вій, -- не пережили щасливої пори демократії, а перескочили з царської деспотії до нової, радянської Називається вона «диктатура пролетаріату»...
Про становище України 1923--33 років він говорить, що вона була приречена на голодну смерть. Він вірив, що було багато мільйонів померлих. І зараз Куліш переконаний, що радянські органи свідомо пе реєстрували смертність, щоб приховати теє, що коїлося на Україні
«Всі мислячі люди, Котрі мали свою думку, -- стверджує цей пан, -- сидять у пязницях або засланні При цьому він ставить собі питання -- хто будє тепер будувати українську культуру? На мою відпошдь, що в неї є Академія паук, Спілка письменникій, університети, багато на- УКОНПО"-ДОСЛІЛНИХ ІНСІНТУПИ -- 1 ПСЮДИ Ж сної кадри, -- ши відверто засміянся...»
Гідно пішов з життя І реликий наш прозаїк ФРалерян Шдмогильний 14 ЛІ 14.34 року ши писап споєму слідчому
- Почуваючи спою ПІЛКОПИ Т | бек ПЛТЄ ТІ, ПИЛИЙ У пона настдок ПОПСредньоїо
і жо РРО
слідства по кожному окремо л
ЗІЗНанню, Ку ТаКОжЖ
попереднього слідства як Л ТЯ С гак / для справи, порушеної при даю таке сумарне зізнання
7 Ніколи ні До
; з тожЖжлІ наЛлеМ І орган! ши янснак ЖаВІНСЇ
діяльності я не провадив. КУ
3. Про існування подіоних отож про Їх діяльність або ДІЯЛЬНІСТЬ ОС | ів язаних з ними, я ніколи нічого ПС я Інакше, як З ВИСТУПІВ представник й Рад. влади її партії, в пресі й на прилюдниз
зборах
І "ому ВСЯКІ ЗІЗНЯаННЯ ІІИШИА ОСІО ПО
обвинуваченню мене в приналежності 40
терористичної організаці 1 терористичної
діяльності я рішуче відкидаю як брехливі й наклепницькі». (За книгою Івана Ільєнка «У жорнах репресій», Київ, 1992.)
1111! смертників (одип з стаповня, Ф. Родіонов помер ще на Соловках. ( Вишняка повезли невідомо для ЧОГО В Ленінград, С. Лікворника -- в Одесу, І. Зозуляка й Б. Пероцького -- до Києва) помістили у Ведмежогорський слідчий ізолятор, здатний вмістити лише 400 чоловік Декілька в'язнів (і це після трьох ретельних обшуків!) зуміли пронести в ізолятор ножі й зрозумівши, що їх везуть вантажівкогїо на страту, кинулися з тими ножами на озброєних конвоїрів 1 навіть одного з них поранили в голову. (Годі Матвєєв наказав, незважаючи на тріскучий мороз, роздягати в'язнів до натільної білизни, зв'язувати руки, а перед стратою й ноги й вкладати-втрамбовувати долілиць на дні широчезної -- о метрів на 2 і глибочезної -- 2 метри ями. Коли перша партія в'язнів була готова до насильного переходу в «кращий» світ, товариш Матвєєв стрибав у яму і брався до звичної та любої його більшовицькочекістському серцю «роботи». Його асистенти (Гінцов, Ларіошин, Васильєв, Дерев'янко, Кузнецов, Твердохліб) готували під акомпанемент пострілів, жалібних передсмертних зойків і проклять нову партію жертв. Зв'язаних по руках і ногах бранців скидали на ще теплі тіла побратимів, примушували лягати якомога щільніше, і Матвєєв знову виймав свого невтомного револьвера. А коли набридало стріляти, брав до рук заковану в залізо ломаку. Бив, хекаючи, та так сильно, що черепи розламувались на шгмаття і мозок, впереміжку з кров'ю, летів усебіч, густо росячи І ката, і живі та мертві його жертви. У вмінні вбивати товаришу Матвєєву не було рівних. 27 жовтня він відправив на той світ 208 чоловік, І листопада -- 180, З листопада -- 265, 4 листопада -- 249 А по «роботі», добряче випивши зі своїми підручними та закусивши, поїхав до ПІ гера святкувати 20-у річницю «великої жортневої соціалістичної револіоції» Святк увалося товаришу Матвєєву дуже добре, бо навіть забув відрапортувати відразу товаришу Гаріну, своєму безпосередньому начальнику про содіяне. Відрапортував аж 10 листопада. Але товариш Раковський 1 товариш Гарін поставились до його проступка з належним розумінням, відрапортувавши товаришу Єжову, що його наказ ліквідувати 1200 соловецьких «коп грикін» не лише виконано, а й перевиконано ( розстріляли аж 1825 чоловік), нагородили тов. Матвєєва «за успештую борьбу с коитрреволюцией» цінним подарунком і путівкою на сонячний бере! Криму. Ка: жуть, що товариш Сжов зі свого боку пагородив катюгу ще й орденом Червоної «Мирки, але документального Ддтвердження цьому факту дослідники поки що ме знай - шли
Де, р якому таборі чи пормі сидів говариш Матеєєв, не відомо. Але за псіма ознаками, відбувся вій лише легким пере- ЛлякКоОм, бо РО початку сімдесятих ще жип виступав у школах, ділився стпогалами Про свого егероїчніу» чекістк КУ ІОНІСТЬ 4 пшонерами. Помер Матиєєв 1/4 року і похований на одному з санкт петербурль: МІХ иипинтарів
2/ жобтния цо р. п аптобусі, яким ми їхали до Мандормоха аклонитись прахоні пепимно убієнних, були не ПА га росіяни, а й карели, фіти,
украпиці гатари, «є преї,
аному проти СВОЮ
уИ мене, Я
якої терористичної
і Ре . ї І 2 Ніколи ніякої терористично
німці, поляки. Ї всі ми апитували
одного -- чому на вітровому склі - ОДнь прикріплена табличка з написом таПокаяниє»? В чому має каятись си Антона Крушельницького Лариса рІД Я КОЇ поклали в сиру землю ЛИШЕ що він повірив більшовицькій пропа й переїхав З капіталістичного Тоді Лов соціалістичний Харків будувати па, х ку У країну " У чому мають каятися бли й далекі родичі Леся Курбаса Мик Ьк) Куліша, Матвія Яворського, Миколи з рова, Валер'яна Підмогильного? У я маємо розкаюватись ми, діти украї нахког села, мІЛЬНОНИ НайдДобІрніших пред ників якого стали карельськими сосу лише за те, що хотіли працювати На се, та своїх дітей, а не на ледачого й загребу. ЩОГО МОСКОВСЬКОГО «ДЯДЮ»?
Каятись у СОДІЯНОМУ, ЯКЩО ВИХОДИТИ здорового глу зду, мала 0 правоприємні ВКП(О)-КИРС нинішня комуністична партія, але її представників у автобусі не побачили. Московські, карельські «Ліві» газети, які ми встигли переглянути, друж; ними рядами пішли в наступ па організаторів милосердної акції, твердячи що не комуністи винні у масових розстрілах в Сандормосі, а ,'не подконтрольная власть». вмить абувши, ціо влада в б криваві роки зула пад зсСохопним контролем ВКЛП(О)-КПРОС Інші дописувачі з партквитками в кишенях пішли ше ДАЛІ -- нпехтмочи висновками слідчих оргалір та судово-медичної експертизи, стверджувапи, ЩО ора ІСЬКІ МОГИЛИ В Сандормосі (а їх там налічується аж 150 1 вкожній по сорок мучеників!) -- справа рук фінськ фашистів.. ;
І осьужеми не ідемо, а идемо,. затиснені р усіх сторін скорботним, заплаканим людським морем, приймаємо парад струн: ких карельських сосен, що виросли упавнеба з полум'яних сердець наших великих співвітчизників, Багатолітній політв язень Євген Сверстюк обнімає дубового хреста з написом «Убієнним синам
України». Над Іваном Драчем розмаявся синьо-жовтий державний український прапор з чорною жалібною стрічкою. В руках петрозаводських українців, що приїхали з нами, -- українські та карельські прапори. Священик Української автокефальної церкви Павло Бохняк тримає в руках вишиваний рушник та грудку рідної землі. Кетяги калини з Шевченкового рідного села жаріиють в руках ще одного нашого багатолітнього політв'язня Юлія Шелеста. Не покладаючи рук, працюють наші літописці Борис Гривачевський, Олександр Засуха, Володимир Щербина. Робить усе від нього можливе, щоб опи нам затиштнише на цій суворій карельські: землі, працівник Посольства Украши В Москві Віталій Крикуненко
Над тисячним натовпом не лише пра" пори з жалобними чорними стрічками. Над тисячним патовном плач, стопі, мтхання і думка: таке не повинно повтори" тися. Будьмо пильні, пе даймо червоному джину знову вилізти з пляшки | залляти невинною праведною кров'ю 1/6 нашої планети
Колишніми братськими республіками влерто повзуть чутки, що комуністи знову готують розстрільні списки. Дай Боже, щоб це були тільки чутки. Але як ХТОСЬ дуже мудрий сказав диму без вогию їе буває. Пам'ятаймо, що р переддень ГКУ гакі списки були складеш. І в стиєках тиж були не лише демократи, а й комуністи, ЯК пе хочуть йти в ногу зі своїми закомплексованими пождями.
Зиступаючи на жалобиому мітиинту; отпука мишетра освіти УНР, письменника Литона Крушельницького Лариса скаяя" Ла, що українська інтелігенція Лягла Н сандормоську земліо лише за те, що ХОТМІЙ будувати Україну піл червоними знаменй" ми. Ми ж сьогодиї будуємо Україну ПІсИньО»жовтим державним прапором: Л гому матвеєви. гарши, раконські, при ишонши вдруге до влали, будуті» М жорстокіші, ще безжальніші у ставлені ло нас та наших дітей, ароблять нашу сонячну країну суцільним Сандормохо»м Гож, йдучи в б резні на вибори, пам'ятайте
ть "ані
ч
про це!
Микола ЛИ вин, спеціальмий кореспонмалем"
Іа «нір яннОох Йо гаолимира ероним
/ван Драч. Євген Ся остюк, Віталій Кри «УНСНКоО "ІДОМНИИ рем ійСЬКИй пранозахисник, лепутлі (єерж думи ( сумі попа тло
б-бьз
ДЕР Ні ж пл рн РР Р ни
- Сново ПРОСВІТИ С
ВИБОРИ-98: СЦЕНАРІЄМ,
ЗА НОВИМ ЗІ СТАРИМИ
ПРОРАХУНКАМИ
Вибори-98 й інформаційна безпека України -- ці два взаємопов'язаних питання стали предметом обговоренна на прес-конференції, зорганізованій Всеукраїнським товариством «Просвіта» імені Т. Шевченка І Конгресом української інтелігенції. Захід відбувся у конференц-залі УНІАН 12 листопада -- удень, коли у Верховній Раді завершилося формування Центральної виборчої комісії дообранням п'яти п членів.
«Просвіта» й КУЇн занепокоєні станом справ у таборі національнодемократичних сил, які не враховують гіркого досвіду попередніх виборів, коли через непомірні амбіції багатьох керівників правих та правоцентристських організацій було втрачено левину частку голосів виборців і на багатьох округах перемогли ліві. Тепер, при змішаній виборчій системі, за прогнозами, наведеними директором Інституту трансформації суспільства Олегом оскіним, із 22 сформованих виборих блоків мають шанс набрати 200 тисяч підписів електорату лише шість: комуністи, соціалісти-аграрії, «Громада», НДП, СДПУ та «Рух за народ, за Україну». Тому головна боротьба демократів за місця в майбутньому парламенті точитиметься на мажоритарних округах. «Просвіта» й КУЇн, занепокоєні розпорошенням сил пра-
вих, ухвалили меморандум про координацію дій, взаємонепоборювання и рейтингове визначення найдостойніших
кандидатів г: закликають приєднатися до нього всіх, кому небайдужа доля України.
Тривогою за майбутнє держави були сповнені слова промовців
«Чи при існуючій розпорошеності наших сил досягнемо перемоги на М борах? Ні» -- упевнений голова " Всеукраїнської «Просвіти» Павло Мов-
вибори, мусимо спільно протистояти антидержавницьким силам, відмовитись від вузькопартійних та особистих амбіцій», -- переконливо закликав демократів заступник голови Товариства «Просвіта» Олександр Пономарів.
«Що заважає нашому об'єднанню? Суто суб'єктивні фактори й ейфорія деяких партій, які апелюють до соціологічних даних. Слід усвідомити, що вибори відбуваються за новим сценарієм, ми ще не грали в цю гру. Простежується спланована програма -- відсікти на виборах правий і правоцентристський електорат; НРУ спробують розколоти десь у лютому. Це задуми сил, які хочуть сформувати в Україні на рубежі тисячоліть кланово-олігархічну систему». -- Це тези аргументів Олега Соскіна.
Про такий вагомий елемент впливу на виборців, як шоу-бізнес, -- і саме на молодіжний електорат вів мову генеральний директор СП «Комора» Олег Репецький.
Своїми міркуваннями з порушених проблем поділилися голова КУї!Їну Іван Драч, голова Київської крайової організації «Просвіти» Юрій Гнаткевич, наголошуючинатому, що причини роз'єднаності патріотів не об'єктивні -- Суб'єктивні.
Засторогою лунали й слова про «російський фактор» передвиборчої кампанії: Росія не стоятиме остронь виборчого процесу в Україні!
Тож абичерез рік, через «злочинну самовпевненість» наших гетьманів, за висловом Юрія Гнаткевича, не відпоОВІДати на питання анкети «державною» мовою «К какой партий вьі принадлежали до переворота в 1991 году?», -- мусимо вже сьогодні, не зволікаючи, перейти від заклинань і закликів об'єднуватись, до конкретної ди. Бо, засягаючи малого для себе, можемо втратити велике, для
чан, пропонуючи зібрати 25 листопада всіх найсвятіше -- незалежність в Будинку вчителя лідерів | штаби Батьківщини. І відвернуться від нас -- партій задля підписання цього мемоцього разу -- назавжди! -- і Бог, і
29 зковтня просвітяни побували у гостях у дитячому будинку «Малятко», що в Подільському районі м. Києва Київське крайове об'єднання «Просвіти» здійснило цю благодійну акцію спільно з видавничим центром «Просвіта» (директор В. Клічак), видавництвом " Веселка» (директор Я. Гоян), агропромисловим підприємством «Київконтракт» (директор Ю. Терехов).
Для цієї зустрічі благодійники підготували подарунки -- книжки, цу-
сьчфосьзюсьзжюсь-зось ос ХАЙ ДОЛЯ МИЛОСЕРДНА УСМІХНЕТЬСЯ ЇМ
1979 р є його незмінним директором. Лідія Семенівна разом із працівниками замінила цим дітям батьків. Тільки завдяки їхнім турботам дитячий будинок став зразковим. А для всіх вихованців вона стала мамою -- мамою Лідою. «Зеленеє жито, зелене, хорошті гості у мене» -- так зустрічали нас вихованці дитячого будинку. Діти виховуються в дусі любові до України, її звичаїв, традицій. Одна українська пісня змінювалась іншою, весела полька, гопак
сьзюсьсюсьсюсь«жюсюА3СЮ ОО»
керки, які в теплій, доброзичливій атмосфері передали дітям працівники «Київконтракту», за що ми їм щиро вдячні.
Найменшим вихованцям подарували книжку «Казка-вигадка смішна про ведмедя-ласуна», розмальовки та абетку. Доросліші отримали книжки: «Історія України для дітей» А. Лотоцького, «Історія України в іграх», «Кобзар» Т. Шевченка та багато іншої цікавої пізнавальної літератури для бібліотеки дитячого будинку. Не обійшли увагою і вихователів. Набір дитячих книжок подарувало дітям і видавництво «Веселка»
Дитячий будинок «Малятко» вражає своєю доброзичливістю, гостинністю дітей та вихователів. Тут 1 ошатні, з любов'ю оформлені кімнати для навчання й агор, спальні, вітальні. Є удосталь чудових іграшок, а основне -- любов, тепло, турбота, якою оточені діти, що незнають батьківської ласки 1 тепла.
Очолює дитячий будинок лагідна, чуйна жінка, заслужений працівник освіти України Лідія Литвиненко, яка з
переходили в сучасну «Макарену», а наше серце стискав біль і на очах були сльози. Смуток 1 біль за долі цих дітей не давали нам спокою: що їх чекає у вирі життя? Чи витримають, не зламаються? На жаль, подальша доля їх зчаста дуже важка. Адже вони зовсім не захищені. Після досягнення певного віку, а перебувають вони в дитячому будинку «Малятко» до закінчення 6-го класу, їх передають в інтернати 1 починається боротьба за виживання, за місце під сонцем у цьому складному житті, де 1 заступитись за них нікому, -- це державні діти.
Але, на превеликий жаль, держава не
дуже опікується долями цих дітей. Виникає дуже багато проблем не тільки з навчанням, але і з працевлаштуванням, забезпеченням житлом та багато іншого. Проте хочеться вірити, що всі вихованці дитячого будинку «Малятко» знайдуть вірний шлях у житті 1 держава повернеться до їхніх проблем обличчям.
Тетяна ФЕДІ/ЄНКО
ВІДСТОЮВАТИ НАЦІОНАЛЬНІ ЗАСАДИ В ОСВІТІ
6-8 листопада 1997 р. у Київському Будинку вчителя відбувся Конгрес Всеукраїнського Педагогічного товариства ім. Г. Ващенка - громадської організації ( зареєстрована Міністерством юстиції у березні 1996 р.), яка об'єднує працівників
-
різних ланок освіти, а також інших громадян, що уболівають за її розвиток. На Конгрес для обговорення найболючіших проблем розвитку освіти з'їхалися
делегати з 23-х областей України, включаючи АР Крим
Звітну доповідь про
діяльність Говариства виголосив його голова професор А. Погрібний. Були акценто-
вані першочергові завдання організації.
Це -- обстоювання засад української
національної освіти, й підпорядкованість справі побудови Української держави, освоєння, пропагування та захист системи освіти і виховання, що її створили видатні
люди. Хай боронить усіх нас Всевишній від такої сумної перспективи.
рандуму
«Ми стоїмо перед фактом утрати незалежності. Якщо хочемо виграти Володимир ГЕРМАН
ЗВЕРНЕННЯ
Центрального правління Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Тараса Шевченка до виборчих блоків | «Рух за народ, за Україну» та «Національний фронт»
Уболіваючи за майбутнє України й усіляко сприяючи проведенню виборчої кампанії 1998 року, Всеукраїнське товариство «Просвіта» ім. Т Шевченка звертається до Вас, патріотів України, з пропозицією сприяти порозумінню між двома головними блоками, що представляють | національні сили нашої держави.
Буде прикро, якщо ми поборюватимемо один одного на зловтішання нашим ворогам. Тому пропонуємо створити координаціину раду для уточнення кандидатур претендентів у депутати Верховної Ради, обласних | та місцевих рад із урахуванням Списків РУХУ, «Просвіти», КУЇну, «Національного фронту», аби змагання на мажоритарних округах за депутатські мандати завершилося перемогою національно-демократичних сил із неодмінним прийняттям усіма зацікавленими сторонами меморандуму про:
1. координацію дій;
2 взаємонепоборювання; й м |
3. визначення за рейтингом найдостойніших кандидатів.
Центральне правління Всеукраїнського товариства в Просвіта» /м. Тараса Шевченка
українські педагоги Г. Сковорода, К. Ушинський, Б. Грінченко, С. Русова, І Ващенко, І. Огієнко, А. Волошин, С. Сірополк, В. Сухомлинський та їн., видання творчої спадщини Г, Ващенка (близько 10 томів), захист правово-економічних інтересів українських освітян, протистояння антиукраїтїнським, антидержавницьким, неокомуністичним тенденціям в освіті
Для досягнення цих цілей Товариство розробляє власний проект реформування та демократизації освіти в Україні, публікує заяви, звернення, спрямовані проти антинаціональних тенденцій в освіті України, організовує лекції, науково-практичні конференції, семінари, співпрацює з педагогічними установами, творчими спілками, державними й громадськими освітньо-кКультурними закладами
У рамках відкриття Конгресу відбулася презентація двох видань Товариства, ЯКІ щойно з'явилися друком. Це -- фундаментальна праця Г. Ващенка «Загальні методи навчання», що не має аналогів в українській педагогіці (вийшла ця книга як другий том творів Г. Ващенка; першим була його книга «Виховний ідеал» (1905) та книга новаторських педагогічних концепцій «Копцептуальні засади демократизації та реформування освіти в Україні», у якій відомі українські педагоги академіки Академії наук вищої школи України А. Алексюк, П. Кононенко, В. Майборода, А. Погрібний, М. Стельмахович, проф. О., Вишневський, кандидат педагогічних наук Т. Усатенко пропонують увазі державних інституцій, науковцям, широкій педагогічній громадськості, всім, кого хвилює нинішній стан освіти в Україні, свій погляд на стан виходу з кризи в галузі, починаючи з необхідності реформування управління освітою, Товариство, підкреслювалося на Конгресі, домагатиметься втілення цих концепцій у життя.
У найближчих планах Товариства -- заходи стосовно практичного впровадження розроблених та узагальнених Г. Ващенком методів навчання, видання його праці «Виховання долі і характеру», організація правового захисту українських освітян, ряд заходів, спрямованих на розвійчування рецидивів комуністичного тоталітаризму в царині освіти.
Прийняті Конгресом документи привертають увагу до критичного становища, в
якому перебуває національна освіта в Україні, пропонують шляхи виходу з нього. У роботі педагогічного форуму взяли участь представники Міністерства освіти, Київської міськдержадмиистрації, народні депутати України Л. Глухівський, ПО Мовчан, Я. Стецько, голова Товариства «Україна» І. Драч, директор Інституту українознавства
|| Кононенко, інші відомі особи
Головою "Говариства знову обрано професора АЛ. Погрібного.
-
Початок тексту може бути неповним — звірте зі сторінкою оригіналу
бі З Н «ти год М. , і - . - КОР й "зм - - -ао й ли) б ь ч В ж й "Я. Ь п - | г - Й " іч РРЕрИ і «| - й г і. Ми і -ни - - лій Й - а з. і р У -Ю ум И ю рень, "р ори 1 а) не Ж дя | Ми - п "- цер є "З ії "а - ай". ь і ГПД | -з р ь і Ї РИ і р , ЛЮ; ричні м» 7
и. | ме 164 Тах639ї
Украинизация образования неуклонно набираєт силу
Будущее родного язьіка тревожит
Через пять лет изучать русский язьік будет не по чему
блово ПРОСВІТИ
че
УКРАЇНОНЕНАВИСНИЦТВО І ЙОГО
ІСТОРИЧНІ ТА СУЧАСНІ КОРЕНІ
На замовлення царизму у ХМИШ--ХІХ ст російські вчені розробили концепцію про українців як «малоросів», південну гілку російського народу. В такому імперському плані у школах 1 університетах Росії, в тому числі й України, ансвітлювалась уся історія українців та їХНІх земель -- «Малоросії», «Новоросії», навіть Галичини. Російська ШПравославна церква підтримала цю шюовіністичну концепцію.
Виходячи з імперських інтересів, основна маса росіян вороже ставилася до українського національного руху, відродження в складі Росії навіть автономної української державності. За їх підтримки понад сто років здійснювалась політика русифікації та асиміляції українців, чинилася розправа над борцями за українське відродження.
Коли восени 1914 р. російські армії захопили Галичину, царські власті розгромили всі галицькі українські організації -- навіть просвітянські та кооперативні. Вони здійснили першу масову депортацію галичан до Росії, Сибіру. Го була яскрава демонстрація україоненависництва не лише з боку російської армії, а й усієї нації, яка сподівалася насильницькими методами русифікувати і західних українців. З часів Миколи | російський царизм фінансував партио «москвофілів» у Галичині як знаряддя русифікації галицьких русинів та відриву їх від Австро- У горщини.
Російська імперія розвалилась не внаслідок сепаратизму українців та інших пригноблених
народів, а в результаті боротьби між царським
урядом і опозиційною державною Думою. Нез-
важаючи на розкол у російському суспільстві, громадянську війну між лівими і правими партіями
-
( «червоними» і «білими» ), вони однаковою мірою вороже ставилися до відродження української державності. Захоплення українських сіл і міст російськими комуністичними 1 білогвардійськими військами завжди супроводжувалось знищенням патріотів України, бориів за їі незалежність. Врешті Ленін, його партія виявилися хитрішими -- вони погодилися на утворення Української «радянської» республіки, привернули на свою сторону ліві українські парті, помнрилися з Польщею і разом з нею поділили Україну. (Не мине й 20 років, як російські комуністи і німецькі фашисти поділять і саму ГІольшу.)
Заради відродження російської імперії під новою вивіскою російська кому-ністична партія (більшовиків) на чолі з Леніним, Троцьким, Сталіним тимчасово змінила свій курс у національному питанні. Лише тому був утворений «Радянський Союз» начебто рівноправних республік і в 20-х роках здійснювалася політика «коренізацл»е, в тому числі «українізації». Ше була тимчасова поступка ВІСЛІ(6) «інородцям» Вона збила з пантелику багатьох діячів українського національного руху, зокрема М. С Грушевського, який повернувся з єміграції в Україну. Але вже з 1929 р. боротьба з «буржуазмим нацюналізмом» стала визначати політику ВКЛ(6о) в нашомальному питанні. З новою силою розгорнулися переслідупания ше лише колишніх українських есерів, сошал-демократію, але й українських комуністів ( Миколи Скрипника та інших).
У часи Леніна і Сталіна україниям пе довіряли
пости перших секретарів компартії України
Остання пе мала своєї програми, статуту 1 була надійним знаряллям ВІХГІ(о) в управлінні
Україною, запроваджетт віпй голодомору 1932..
І933 рр. З приєднанням у 1939 р. Західної
України цей геноцид був поширений іона ме!
Масових репресій | тут зазнали не тільки
с Ж І І РОЗИ ЕЕЕЕЕЕННАНння режи
общественно-политическая независимая газе
керівники українських помтичних, просвітянських, кооперативних організацій, а й діячі комуністичної парти Західної України
За допомогою союзників, насамперед США, під кінець Другої світової війни Радянський Союз став наймогутнішою військовою державою у світі | по суті комуністичною імперією. СРСР оточив себе у Європі й Азії залежними країнами, у яких утвердив комуністичні режими Радянський Союз (по сут Росія) став наймогутнішою ядерною державою, прагнув до встановлеїтня світового панування росіян шляхом поширення комунізму в усьому світі
Ця месіанська імперська зовнішня політика позначилась і на внутрішній, зокрема національній, політиці ЦК ВКГІ(6). Його місцеві органи -- ЦК реслублік 1 обкоми партій -- у 1945--1947 рр розгорнули у всіх союзних і автономних республіках шалену кампанію боротьби з «буржуазним нашоналізмом». Було взято курс на русифікацию в найстисліші строки всіх народів СРСР
Боротьба з українським «націоналіз-мом» у післявоєнні роки по суті була виявом тотального україшоненависництва 1 охопила всі сфери життя в Україні. Сотні тисяч українців були депортовані з Польщі 1 західноукраїнських земель, значну частину їх репресували, відправили до Сибіру. У радянські концтабори потрапило близько мільйона українців-східняків із числа військовополонених, звільнених у Німеччині. У в'язницях СРСР (Росії) українці тоді були найчисленішою національністю. Сталін відмОВИвСяЯ Від наміру депортувати всіх українців у східні і північні райони СРСР лише тому, що
с р Р А А я нн о а й р пииено 0 рі
1918 ГОДА -
Цена договорная |
чин НН р ни
С
їх було занадто багато. Замість цього він «депортував» з України все продовольство і організував у цій житниці СРСР голодомор, масштаби якого лише трохи поступалися голоду 1932--1933 рр. Одночасно була запроваджена політика асиміляції українців та інших народів російською нашею, яку Сталін прославляв як найталановитішу 1 найтерплячішу.
У 40--80 рр. політика русифікації українців адійснювалася скрізь -- у Радянській Армії і конитаборах, на підприємствах | в установах, у галузі ідеології, освіти, науки. У всіх вищих навчальних закладах, технікумах | більшості міських шкіл України було запроваджено викладання російською мовою. З 60-х років в Україні випускалися виключно російськомовні спеціалісти. ФРусифікація підсилювалася політикою ліктидайй малих українських сіл, скороченням питомої паги сільського населення до третини у зв'язку з індустріалізацію та урбанізацією. Скерування українців, головис спеціалістів, на роботу в тиші республіки СРСР та організований набір п Україну великої маси росіян теж були важли-
ОБРА РЕ -
вим важелем руйнування української нації Великодержавна російська ПОЛІТИКА обгрунтовувалась шовіністичною концепцією про месіанську іСсТтОричну роль російського пароду Ти Російській мокі,
меншовартість інших наши
культурі (творцями якої адебільшого були «їнороди! » ) пнадапалося виришальноого виачення у Формупанні «нової ІСТОРИЧНОЇ СІПАБНОСТІ 77 па» длиського народу» | Пироко пропагувалик | Ас неЮюма Ідей про АлИтТтТи СХ пашій Суму, русифікацію їх ма базі «найбагатиої» ри сійськоОї мови
| Теретворення СРСР (а по суті Росії) У наддержаву, поширенни комуністичної системи на всіх континентах світу, авангардна роль (на першому єтапі) в освоєнні космосу сприяли утвердженню месіансь-ких, а по суті імперських настроїв серед росіян, русифікації інших етносів Пісні про Роспо, що вона «лучше всех», ПрРивчи" ли співати не лише росіян А за вірш «Любіть Україну» відомого укра-інського поета Володимира Сосюру в п'ятдесяті роки так паплюжили, що це стало повчальним уроком на настутіні десятиліття для українських письмен-ників
Як і в будь-якій імперії, партійні ї радянські органи СРСР у своїй великодержавній антиукраїнській політиш користувалися «батогом | пряником». Лише тим українцям, які підтримували таку «інтернаціоналістсь-ку » політику, створіовалнсь умови для просування по службі в партійних і державних органах Найвідданішого першого секретаря ЦІ компартії України В. Шербицького близько двадцяти років тримали на шій посаді і в політбюро ШК КПРС .-. навіть у часи горбачовської «перебудо- ВН»
Ще більша роль у цій українонена-висницькій політиці КПРС належала репресивним заходам проти тих, хто насмілювався протестувати проти русифікації України. Через радянські в'язниці пройшли тисячі патріотів України, чимало з них там загинуло. Основна маса росіян в СРСР підтримували розправу над «буржуазними» націоналістами. Поодинокі протести російських демократів, у тому числі академіка Дмитра Сахарова, засуджувались і в радянській пресі, ів імперських судових установах.
Русифікаторська, україноненавис-ницька політика партійних і державних структур СРСР | УРСР значною мірою підірвала фізичний 1 духовний потенціал української нації. Останні два покоління міського населення України майже поголовно зрусифіковано г: вони давно не користуються українською мовою. Сфера її вжитку тепер поширюється лише на українські села (третина населення України) та невеликий прошарок міського населення, здебільшого старшого віку. Ще 6 20--30 років існування радянської імперії ї російська нація асимілювала б українську
Питання про мету Російської імперії у підкоренні та русифікації інших народів з російських демократів висунув лише Олександр Герцен (мабуть, тому що по матері був німцем
і довго проживав у еміграції). Він порівняв
см Украннекий сепаратизм - как он есть
імперпо з китом, саме тіло якого примушує поглинати величезну масу інших істот
Такими є історичні корені недовір-ливого |) ворожого ставлення росіян до українців. Але якщо кити перемелюють все, що поглинають, імпери розбухають і рано чи піано розваліоються Не минула ця доля ї Російську імперію та її наступницю Радянський Союа, який розпапся зовсім недавно г породив серед більшості росіян України та Росії | сучасні україноненависинутва.
Розпад СРСР прискорила боротьба за владу серед самих російських політичних угруповань Пільки проголошення в червні 1990 р суверенітету Російської Федерації у складі СРСР | обрання Бориса Єльцина її президентом були причиною поразки Михайла Горбачова в намаганні зберег-
корені
ти Радянський Союз Остання спроба імперських сил у серпиї 1991 р не допустити розладу СРСР була придушена й самій Моаєкпі | "тиИиключно державними структурами Російської Федерації на чолі з її президентом Б, Єльциним. Саме за їх наполяганням ДЛ. Кравчук і С. Шушкевич У грудні 1991 ро підписали в Біловсавкій ШПутші історичний документ про припинення існування СЕСР та утворетнія С пійдружності ||сзллеж- ПИ Держав (СНД)
Гакою е іє торична правда про
конкретних винуваті роапалду СРОР у 199| 5 Але
|
патріотичних міркувань всі російські діячі | парти вину за розвал великої держави намага. ються перекласти на «незговірливих» українців та Україну. Відтоді в засобах масової інформації Росії та патріотичній російській пресі в Україні розпочалася шалена пропагандистська кампанія проти незалежної Української держави. Такого сплеску україноненависништва з боку росіян, яке гочиться вже б років, здається, ніколи раніше не
було Для мільйонів росіян в Україні (в а Криму) її незалежність є кісткою в горлі ще й
тому, що вони позбулися становища панівної нації, раптом стали національною меншиною в Українській державі. Крім того, росіяни та частина російськомовного населення в Україні побоюються примусової українізації. Хоч підстав для цього нема -- нова Конституція України гарантує всім громадянам захист прав. Антиукраїнська політика до літа 1997р. скеровувалась найвищою законодавчою і виконавчою владою Російської Федераші. Насамперед вона проявлялась у прагненні поставити Україну в економічну залежність від Росії, щоб примусити відмовитися від політичного суверенітету. Під галас російської преси про розрив українцями економічних зв'язків з Росією, квотами та високим митом на українську продукцію, закупками товарів у інших держав імпорт з України було настільки скорочено, що вона дійсно стала вели-
ким боржником Москви. За вказівкою президента та уряду Росії час від часу (особливо взимку)
скорочувались поставки енергоносіїв в Україну, щоб посилити в ній економічну кризу и безробіття, залишити без тепла і світла мільйони ї громадян, викликати в них загальне невдоволення українською незалежністю. Президенти України Леонід Кравчук 1 Леонід Кучма попереджали Бориса Єльцина, що такою політикою Україну можна задушити, але й Росія поставить себе на межу економічної катастрофи. Гак воно і сталося: продовжується розвал і спад р економіш обох країн.
З не меншою силою українонена-висництво проявлялось і в зовнішній політиці Російської Федерації. Її керівництво створило незалежній Україні імідж недемократичної держави, національного та комуністичного «заповідника», якому країни Заходу кілька років відмовляли у фінансовій допомозі. Разом із президентом США Калінтоном президент Росії Єльшин домігся ядерного роззброєння України. Після цього Росія з позиції сили почала виступати Проти територіальної цілісності Української дер?кави, вимагати передачі їй Севастополя і всього Криму -- всупереч міжнародним угодам та зобов язанням. Ці претепзії узаконила Державна Дума Російської Федерації. Мер Москви Лужков навіть запропонував використати збройні Сснлй
проти незалежності України
У шій антиукраїнській політиці велика рол? відООДИЛасСЬь роздмухування україноненависництва серед росіян російськомовного насслентня України Найбільш активними виявилися російські націонал" патріотичні організації в Криму Завдякн демагогічним обіцянкам та підтримці Державно? Думи | політичних партій Росії їм адалос? одержати більшість у Верховній Раді Автоном" ної Республіки Крим, обрати її презндентом шошніСстТа Миешкова
Верховна Рада уряд Респубмки Крим декілька рокі ігморутпали Конституцію У країни, ме ДОУ пускали підняття над своїми приміщенням державних українських прапорів У куминонепіз" висницькі виступи шовіністичних політи М - сесіях Верховної Ради Криму і в чай російських гааєтах були звичайним «вицієм й мітингах російських партй ! рум У ча лунали прокляття ма адресу незалежоо! У країни:
( сред білого дня в цеїтрі Сімферопомя бу
ння влатутовано мантіфестацію а ритуалом похова
і і З чи ; їн ІМ. опудала енесздлсмжііа У країна» Тих укрмм 4
- - і жо ММ зАанАЖжЛАм ци куклусклаюнноє вати амтимі!, "
, | - ати
ях як «бандеріпську», розмовляти нею на б миці
чуло нсОосєапечно
| унмЕР Важко напіть перелічити ме! наті
|
анти
міс ром
тод укра
маю
Неєс гара ня
тех
про нац учи
мам
свт сер
Р пев
наг дов | міг Ук
-
цої
З
за вії сеї-но СА! Со!
Дії Си.
РТ й
її ЧО га
Пи
Початок тексту може бути неповним — звірте зі сторінкою оригіналу
и дини щи - в - с - -- м - озоосвнаннййвненонн"
о ражнонннноюм
збі
ньо и росийських шопінсти у «руніС ВАМ | ПОЛІТИК і
анти
Криму Найдошкульніишим є
-євими уряловумми пи продмж АВ укранс МОЇ млі
пойним саботаж
зм она піпВОСТРОгІ, де метикає понад
отити ! КУЛОТУЇ
україни кої ШКОАЛН
пошніЄтю окремі
жодно! українсою КАМ 5 ентузіазмі у крение Кох пурок ПІТ ИН
я по юлькох росіиськомовних три
Н бждно підкритати тамі класи у всіх школах | .
заштуУВТИ іх питтуєнмникам при дооження нобчаці га|
З україн р групах п рехрех імнихо училищ, тс
укУМІМ писих птавчд лин х закладі Криму В тех ) Р
МатономУПИ Респубми Крим можна лише мріяти А чі
програму задоволення
КОМПАС ксну анальних прем україні в чі української мови ї літератури не
Пп ро наці
учий, ам учите і ають необхідних посібників а цих предметів ум
учитемі влаштовують українсько
І Їоки що не лнШе
школах АД там, ЛС о вІТАНЦ росіиські шовністи б'ють вікна (як ус МИ,
ередній шкКоОм Мо 25 Сімферополя ) (
- я - ї Прийняття ново! Конституції України,
«ажнародна підтримка У країнської держави,
певне зміцнення т внутрішнього становища при-
Росію та орієн-товані на Не сили В
мусили Украпг послабити антиукрашмську пропаганду 1!
політику Пс кя трьох років зволікань 5 Є льцим прибув дО Киє па! 31 травня 1997 року підписав угоду про ствробітинитво Російської Федерації з Україною, ПОЛІЛ Чорноморєс ькоОгОо «(рлоту, оренду чого головної бази у Севастополі. Але історичній сучасті зберігаються І даватимуться пзанаки ше Довго
корені україоненависництва
закинути, що не російсь-кин
Нам можуть народ, а лише Деяк його політичні партії 1 діячі дотримуються антиукраїнської політики На жаль, В Рос лише ПОЛІТИЧНІ блоки | айдара і певною мірою Явмнського відмежовуються Від неї щодо У країни Дле на виборах до Російської Державної Думи вони одержали тільки близько 10 "дСОткВ ГОЛОСІВ А 00 пвідСОТКІВ росія голосуває за націонал-патріотичіп сили, які виступають за відродження Ганебна війна з Чечнею не викликала масових протестів
серед росіян 1 є ного менталітету словесною пропагандою про дружбу 1 віІДНОВЛеннЯя
"(великої держави» підтвердженням великодержавросіян. Прикриваючись союзу, нашонал-патріотичні парти 1 державні діячі Росії по суті ставляться до незалежної І СИЛЬНОЇ У країни як дО потеншиного ворога Їх не алаштовує ПОЗИЦІЙ Української держави, її НАТО, стабілізашя внутрішнього становища України Поділ війського майна на території У країни
змІЦНЕННЯ міжнародних
зпязки з
спрямовано на послаблення Збройних Сил незалежної держави Все, що можна, відправляється в Росію, А інше виводиться з ладу містечка, техніка
ВІЙСЬКОВІ кораблі, приміщення, клуби бібліотеки і т. їн Строки поділу Чорноморського флоту та його баз порушуються 1 після тідПИСання утоди від 31 травня 1997 року, бо ще не всє пограбовано і попсовано
Проросійська більшість Верховної Ради АРК | міської ради Севастополя закривають на це очі! Проте вони намагаються розгорнути кампантю проти навчання ВМС У країни та ріЙСЬКОВИХ кораблів Чорноморських країн 1 | |А ТО північніше Євлаторії Росія ж регулярно проводить на СВОЙ території подібні навчання з вінськами ! флотом НАТО (в тому числі цього літа у Владив: стош)
Недовіру, вороже ставлення до незалежної України та українців розпалює майже вся російська преса в Росії та У країні Як повідомила газета «Голос У країни» вд 2 серпия, асоціація «За міжнацональний мир ! злагоду в У країні оу листі до віце-прем'єра Ї. Кураса вказала, що В друкованих органах України практично безпере - ШКодно поширюється зухвала антиукраїнська, чорносотенняа | відперто профашистська пропаганда
Прояви україноненависництва з боку Рост та РОсіЯм в У країні дуже шкодять взаємовіДНОС инам народів. Вони спють роз-брат надіть між родинами, бо в обох країнах існують мільйони амішаних Реакцією на російський шовінізм МОЖеЄ бути ЛИШЕ зростання українського нашоналізму ПІД гаслом «Геть від Москви» та курс на українізацію Росіян в Україні. Для
добросусідських відносин між двома народами
ДВОХ найбільших слов янських
плАюЮбів
встанов дення
Росії слід відмовитися від антиукраїнської! ПОАТтТИки. а я У країні ухвалити Зако про пока» рення за конкретні прояви україноненависинитва
Тільки у мирі | злагоді Росія 1 Україа РОСІЯНИ |; украї подолають
ПОАГТИЧІ ту кризу, збудують ПМ І зовані правові держави
екопомічну "!
Летро ГАРЧЕВ,
голова Всекримського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка, доктор Історичних наук, профес ор
кафедри російсько! історії
Сімферопольського державного університету
дово ПРОСВІТИ
б-.
Л юди спостережлию давно помітили як гитьки кардіограма політичного життя фіксує гахжікардію, негайно знаходяться ОХОЧІ падогтовхнути хворий суспільний органтам до інфаркту Такими безпомильними «ліками навпаки» в Україні є пережовування теми про енасильственную украйнизацию»,
антисемітизм» та «разжиганиє междуна - циональной розни» (останнє слово дехто б волів писати, замінивши «0» на «е») Отож і тепер, в каламутні передвиборні Часи Деякі рамонні газетки типу Пє гровки » підхопили і понесли у відомі ім маси чутки про «вопрос о воаможном запрете» Товариства
Просвіта », під егідою якого буцімто з являються видання, що розпалюють міжнаціональну ворожнечу. За приклад береться видання Харківської «Просвіти» 1996 року «Книга пам'яти українців», автор А Кулит
Одразу скажемо, що Центральне правління ВУТ «Просвіта» імені Т Г. Шевченка не є цензурним комітетом, -- крайові об'єднання самі планують свою видавничу діяльність, самі організовують авторів! розповсюдження виданих книжок. Громадська організація, чиї окремі програми підтримуються державою, не має змоги фінансувати просвітянські видання, про що свідчать їх низькі тиражі, періодичність та розповсюдження в межах області чи навіть районів, -- просвітянам 1 справді давно пора скоординовувати свою видавничу діяльність 1 планувати книговидання та їх розповсюдження бодай для того, аби в Києві знали, що видає Львів, а харківські просвітяни читали гвано-франківські чи полтавські видання.
і | и - б У п чи ; ч-а (0 озофд оСОвБЛИВОЇ - - пий і; і і : ' 7
т а ач р 4 . "г | Гі ч: б б еф - в'7 У, "М. Ге м! є Р Лю | 4 У ли й
спреї, росіяни. То чому ж обнародувания діяньодних називаються помилкою, а інших -- фобством? Чому з ява книжки у Харкові чи антиукраїнської статті у тих же «Кисвских Ведомостях» має засвідчувати стаплення всього суспільства до цих больових проблем, і це ТОДІ, КОЛИ ВОНИ -- асього-лише є свіДдЧеннНЯяЯМм некомпетентності чивласної налаштованості автора мСкажімо, в Києві діє Асоціація юдаїки України. Мені инадумку не спада( виходити - прелї ензмями до цієї асоціації, яка висвітлює різноманітні аспекти життя українського єврейства -- як засобами художньої пБЄРВЛУРИ так І публіцистики, документалістики хвидання цікаво читати, вони свідчать про високу культуру і авторів, і видань, ! працівників видавництва. Та коли я читаю істеричні писання про те, як важко євреям в Україні, сина російського письменника 1 брата українського поета, робиться ніяково за нього Сердешний, він вболіває за українське сєврейство більше, аніж Головний Рабин, який послідовно і цілеспрямовано здійснює своє призначення в Україні і нескаржиться, що йому хтось заважає, принаймі є Просвіту» до ворогів єврейства не зараховує (див, «КВ» заминулий місяць). Та й небула ніколи «Просвіта» -- ні в минулому, ні в сучасному-- антисемітськи налаштована. За свою майже 130-річну історію наша організація не виступила проти жодної нації, але завжди була на стороні власного народу, обороняла його слово, його історичну пам'ять. Тільки зовсім і цілковито не бажаючи рахуватися з інтересами цілих поколінь, які пов'язували своє життя з просвітянською
на розпалюваниі отої самої ворожнечі, від якої так застерігаєте І пе варто нарікати на провінційного автора А. Куліша, який, мож-
ливо, лише посилається на деякю дослідження
про хозарський Каган Іллі Глазунова («Роман-газета», 1996 р.)так само, як названі харків'янином персоналії з єврейськими прізвищами давно вже дістали оцінку на сторінках не лише московської, а Й світової преси, як і їхня роль в історії нашого народу.
Можливо, варто й себе іноді перечитувати не тому, що цікаво, а щоб запитати себе -- чи не досить уже зубоскалити на українську тему? Надто вже жалюгідно 1 зле виходить І не по-єврейськи -- бо не смішно 1 не по-нашому -- не влучно І перед росіянами незручно за вас -- слова не ТІ, не великі 1 не могутні, дуже вже доступно виходить, хоч ціну собі набиваєте неабияку. Неважко зрозуміти, чому привабила книга А. Куліша і партію «Гражданский Конгресс Украйнь», яка, як відомо, виступає за друту державну мову 1 не раз протестувала проти акцій «Просвіти» на захист рідної мови. Можна лише подивуватися бездарності лідерів цієї партії, які й методи боротьби з «Просвітою» переписали-у того ж А. Куліша, чию книгу виставляють як привід для заборони Всеукраїнського Товариства Не вірите? Читайте:
«1906, 1907 рр. - Закриття колонтіальною владою «Просвіти» в Одесі та Миколаєві.
1910, 1911, 1914 рр. -- Закриття колоніальною владою «Просвіти» у Києві,
2
Хо
-ь - заз -
НЕ ВИБАЧАЮСЯ ЗА ТЕ, ЩО УКРАЇНКА!
Книжку А. Куліша в центральній «Просвіті» отримали у вигляді. ксерокопії, надісланої спецкором «Киевских Ведомостей» Варварою Кучеренко. Видання анотоване, очевидно, нею ж як «брошура антисемітського й русофобського характеру». І хоча Ні Центральне правління «Просвіти», ні його голова Павло Мовчан до видання не причетні, ім «предписьтвалось» «прокоментувати ситуацію з виданням вищезгаданої брошури в Харкові (ксерокопія додається) и у разі підготовки такого коментарю надіслати його факсом (тел. 219-45-61) в редакцію газети
Киевские Ведомости» до 12 листопада цр.» (цитуємо дослівно). Сподіваюся, що багатьом видавцям і письменникам, працівникам гааєті радіо, телебачення одразу згадуються ті, сповнені «інтернаціональної дружби 1 взаєморозуміння» часи, коли якийсь дядько з облліту чи дядина з обкому, порахувавши з олівцем у руках, скільки разів згадується у віршах слово «Україна», чи помітивши в романі про Київську Русь епітет «руський», вимагали письмових пояснень від видавництва, чому письменник не замінив їх на благонадійне «вітчизна» чи правильне, --на іх «просвещенность» -- «РОСІЙський» І виправдовувались правовірні, 1 пріли лоби цензорів, що вишуковували особливі -- українські ( читай -- націоналістичні) чо слова: викреслювали «душу», як Оогоналежне, а «відсотки» правили на проценти», шоб так, які в росіян, звучало це іншомовне запозичення
В надісланій ксерокопії книги А Куліша ретельно підкресле ні всі слова і прізвища на
зразок «єврей», «хозари», «Ізраїль Абрам Брук Мендель Хатаєвич» 1 тому подібне, що, мабуть, ї має засвідчувати
антисемітську спрямованість видання Одразу пояснимо читачеві, що «Книга пам'яти українців» АД. Куліша -- це перелік історич - них дат -- далеко не повний -- тих ЧИ інших подій, які свідчать про злодіяння російської імперії проти українського народу. Наприклад (беремо перші-ліпші дал и)
«1721 р. -- Наказ про цензурування українських книжок
1722-1727 рр. - Перше скасування гетьманства і утворення Малоросійської колеги під керівництвом московського генерала
1753 р. -- Указ про заборону викладання українською мовою в Києво-Могилянській академії
1863 р. -- Таємний циркуляр міністра внутрішніх справ П. Валуєва про заборону видавати підручники, лі гературу для читання та релігійні книжки укра ІНСЬКОЮ МОВОЮ», якої «не бьшмло, нет и бьть не может» і Т Д
Тобто наведені факти 1: Дати справді мали місце в історії Г коментар їх майже відсутній -- факт лише називається Серед цих фактів є дати, пов'язані з ДІЯЛЬНІСТЮ ГПУ. НКВС, ЦК КП(б)У проти українського народу. Саме в цьому періоді і з'являються єврейські прізвища, -- адже, не секрет, що багато Чекістів, енкаведистів, соратників Леніна-Сталіна їх НОСИЛИ або ховали під псевдонімами 1 прийде час, коли зявляться наукові дослідження, котрі пояснять, чому вихідці з українських міст І сіл, народившись у єврейських сім'ях, що мирно сусідували з росіянами 1 українцями, стали виконавцями люди ноненависни цьких проектів більшовиків, винищували разом з українцями, латишами, грузинами ! своїх єдинокровних братів Нині ж, коли багато таємних сторінок діянь тоталітарного оєжиму стали явними, ми веі Пі реживаємо больовий шок оз укранці,
діяльністю, можна засягати на її існування, її роль в духовному житті України І так самонині тільки людина з оплилим серцем не хоче розуміти, яких страшних випробувань зазнала українська нація, її мова, 1! історія, і глум той чинився не безіменними яничарами, а лишив свої зарубки -- в іменах датах.
Настав час самоідентифікації -- без цього неможливе будь-яке оновлення, ані духовне, ані з економічне Українець -- сьогодні це не лише національна належність, це самовизначеність 1 певність свого МІСЦЯ В майбутньому держави. Не може бути просто економіки -- лише українська нас порятує Національну культуру годі позичати в сусіда, треба рятувати свою. І якщо в державі існує щлий пласт в суспільстві, який виконує відстежувальну роль, аби українці не були надто українськими, для кого національне прочитується м як націоналістичне, бандерівське, петлюрівське (кожне з цих слів -- лайка в певних виданнях), то чия ж тоді це держава 1 якій нації вній належиться почуватися на своїй землі"!
Не буду наводити тут десятки висловлювань представників інших національностей, які на землі України є національною меншиною, -- вони відомі, і суть їх полягає в тому, що так у більшості випадків 1 є є українські росіяни, українські євреї, українські греки І татари -- за світовідчуттям 1 світоСсприйманням зріднені з державним на - родом. Чому ж 1 досі ми повинні миритися з гими, хто, живучи на нашпй землі, нас зневажає?! Це їм хотілося -- і неразбралися -- переписати нашу історію, підлаштувати 1ї під ті чи інші політичні обставини. Скажімо, під теперішні, коли для «п'ятої колони» в Україні так важливо скомпрометувати національні сили, відлякати від них майбутніх виборців. Ось 1 йде у хід випробувана карта найти щось «гостреньке» 1 узагальнити, здійнявши галас: «Наших б'ють!» Чому книжка, не відрецензована жодним істориком чи політологом, а їх у Києві не бракує, одразу визначається як «русофобська 1 антисемітська»? Чому сам факт її виходу трактується як свідчення особливої позиції
Просвіти» 1 просвітян, що вимагає коментарів? Чому ж не вдатися до прямого діалогу, -- хіба не знайдеться контраргументів : збоку А. Куліша, і збоку «КВ», і, врештірешт, хіба нічого сказати нам, читачам, які читають ще дещо, окрім розгульних публікацій під рубрикою «Майдан» у газеті, яка довго виходила під знаменом «читающих на русском язьке»? Цікаво знати, а якою мовою думають ті, хто її робить" Радянською, російською, антиукратнською"? Мовою якого підвалу витадувалась бридота про Лесю Українку, яким наріччям римува-
лись рядки пародій на Т Г Шевченка,
свідЧенням якого думання є постійне »залапування» українських слів у російських текстах, здебільшого таких, як «жовто-блакитний», «патріот», «національнопизвольні змагання» і т д ?! Цікаво, хто все це коментує і якою мовою"
Якою мовою 1 яким глуадом заносилися на сторінки цього видання такі собі матеріальчики про буцімто антропологічно доведену неповноцінність українців, про дита племена з козацькими оселедцями, про. Лишається лише сподіватися, що "жеватели пустот» давно вже не перетравлюють оціо вторинну жвачку, що претендує на автентичність. Годі лукавити, господа, -- би вже давно йдете у фарватері тих, суто «актиукраштеських видань, що спеціа ли луУТОТЬСЯ
Б оо а Р ОЬ-- нії Р нні о
того, як
нн они пінних о Ро РР р
Чернігові, Катеринославі.
1916 р. - Закриття колоніальною владою «Просвіти» в Кам'янці- Подільському.
1922 р. -- Ліквідація «Просвіти» на Кубані, в Зеленому Клину та інших українських поселеннях в Московській імперії».
Заманливо, чи не так? Правда, влада називається інша -- колоніальна. На щастя, Україна її позбулася. А теперішня влада незалежної України розуміє роль «Просвіти» -- просвітяни на боці демократичних перетворень своєї країни, -- на відміну Від усіляких партійок 1 конгресів, що виступають за повернення тоталітаризму, «единого словянского пространства» і СРСР. І чине настав час саме їх покликати до відповіді за діяння, які протистоять Основному Закону України, його статтям?
Цікаво, що інтерес до нікому досі не відомого харківського видання А. Кулиша збігся з широкою дискусією в російських засобах інформації навколо «п'ятого пункту» в російському паспорті, який "радикали-ліберали» вирішили відмінити. (Все, як у нас, ми й тут -- попереду!) Хочу без коментарів, мовою оригіналу зацитувати Олександра Френкеля -- зам. голови Єврейської асоціації Санкт-Петербурга («Независимая газета», 10111997). «Думаю, что потребность в соответствующем «пункте» сохраняется и сегодня- Отмена «пятого пункта» и осложняєт фиксацию случаев дискриминации, и фактически лишаєт национальнье меньшинства оснований для требований государственной поддержки национальньх культур, и создаєт все условия для неограниченного разворачива - ния русификаторской политики.
Отсутствиє в Россий государственной защить национальньтгх прав граждан, государственной политики поддержки национальньх меньшинств, какой бьш то ни бьмло четко сформулированной политики по национальному вопросу вообще характерная особенность даже на фоне других постсоветских государств.
зло заключено не в записи, как таковой, а в определенньгх общественньх явлениях, с которьшми нужно бороться. Боюсь, что таким явлениєм может вскоре стать тотальное наступление на все «национальньш"е проявления» в Россим»
Не втримаюся від тихої заздрості -- нам би такого Френкеля в Україну, якому болить не лише своє, національне, 1 Чия національна гордість покликає до такого ж самовідчуття 1 самоусвідомлення А його побоювання про тотальний наступ на всі згнаціональні прояви» в Росії дістають в Україні щоденні підтвердження в тому шаленстві, з яким певні сили кидаються на національні і патріотичні організації, знаходячи будь-який привід, аби аруйнувати їхнє добре ім'я і добрі справи в ім'я України
Не претендуючи на слово «від імені», кажу від себе: ми маємо досить прикладів надмірна поступливість, вибачлитисть, запобігливість наші приводи-
ли до розплати за суто українські риси українською таки ж кров'ю. Отож, панове, не вибачаюся за те, що україтка!
Любов ГОЛОТА, письменмиця, відповідальний
редактор «Слова Просвіти»
тії Ї і 1 | - 3 й 1 - "й зо ЛРУ "я б й і У З -Ть у "т 1 ож - 4 м 2 У "Я Та і 1. лі | че | . б т " ів й і 1 | я 2 що на - А Еже та о і "я у о - ій " Де я ть й 4 М І: "Р М іч - лю Га . - і. її - З «з БАР Е - зливі "і і жу Я "Та - й ца ПР чі ї 7 оно ЗТ жи "і зар С ол Я щі Тож , Й р 3 ; " цій 'і - й М Ру й -й ій
(ово ПРОСВІТИ
Ще копи горезві сн | Варшовський пТетиот о Берлінська етно
І | папері, канцлер ФнНЬ нан Лише на скозов знаменні слово «Комуніз Аденауер во перемогти ні військом, нор ОЖам культурним шляхом ЇЙ 1-13 СКОНОМІічн
Ого мо им, ні пише переконливе христ! же перемогти
а-од і них високорозвинутих держ о ТУЖе соціалістичну мораль стада, "з економіку. А мова, на яку свого сла Я ЛО
перекладено Біблія -- мовою простого НнІМецького народу
Чімеччина переборола ко
ич чуму ноціОнал-соціалісто Гітлера ін У
стала жи вою
посердя для
Чини можливість ть, бо має
З. нврео боже провидіння істо
у РОДОВІ, Як і всьому світові; довело на практичних фактах життя те стверджував біблійниї Ж
у пинимй пророк Авакум: «Погляньте на народи, подивіться, і дивуйтесь дивом; бо я вчиню за ваших часів таке ДІЛО, що Ви и не повірите, яквам ОПОВІДатимУуТЬ про нього» |Авакум 1 - 5)
| справді, хто б у 1975 році повірив, що світово система соціалізму та керівна | спрямовуюча роль КПРС безкровно рухнуть, як кардковим будиночок. Але саме так сталося . 1 8 цьому нема земних героїв чи зрадників. Можливо, когось і використав Господь для цього, та но те була Його воля, які но те, що ток сталося. Свобода була даровано і Україні.
Але відразу виникає запитання: чи сприйняла вона і її народ, ї особливо її інтелектуальна еліта цю свободу як Божу істину про те, що «Де Дух Господній - там свобода»? Чи показала вона своєю активністю і творчістю в усіх сферах життя вияв переконливого християнства? На жаль, ні. Бога пристосовують до себе не тільки в різних конфесійних віровченнях, а намагаються приноровити до своїх політичних цілей. А дехто навіть відновлює чи створює свою дохристиянську рідну українську віру, мета якої розмити християнську ідею В Україні її неприховано втілюють у життя лідери І! - о єдухівні» батьки так званої РУНВіри. Що ж . / тозатаке«новедуховне» вчення? Спробуємо . передати його коротеньку характеристику. ЗО Ще у 1934 році українець В. Шоян ругаво відновити в Канаді дохристиянську - віру. Її концепція була розроблено у його книзі «Віра предків наших». Так звані
ФА
|| рідновірці сприйняли цю книгу як священну. У
рія дове-
- канадській провінції Онтаріо є організаційний . центррідновірців, у ньому розміщені управо - та канцелярія. Прихильники цього вчення
о відзначають щорічно 2 серпня День а відродження Української Рідної Віри. Цей день збігається з днем народження її основоположника В. Шаяна В основі цього вчення, придуманого ним но ОСНОВІ язичницьких переказів, є Дажбог Національна укроїнська ідея у цій вірі ставиться на першому місці в нойширшому її розумінні. Та «духовні» засади цих вірувань серед українців у розсіянні не були одностамйними На світ явився «Учитель» і «Рідний Пророю Лев Силенко. Він у шістдесятих роках сформував нову течію, заснував Об'єднання Синів г Дочок України Рідної Української Національної Віри, написав книгу «Магавіра». Цікава така деталь. Як можно поєднати магію з вірою? Адже слово магія навіть У «Словнику іншШшОМмМОВНИХ СЛІВ», виданому головною редакцією Укроїнсько! Радянської Енциклопедії Акодемії нОУК Укроїнської РСР за 1974 рік, пояснюється «Могія походить від грецького слова, що озночає - ворожба, обряди, пов'язані з чаклунством та віщуванням. » А «Повно популярна Біблійна енциклопедія» за 187! рік так пояснює це слово: «3 поняттям мапі! | могів пов'язані розуміння чародіиство ! ворожби, про що говорить Біблія у баготь: ох місцях | що суворо забороняється ! 8 Старому, і в Новому Заповіті. » Й очевидно, усвідомлюючи це, Лев Силенко поширює Свою «священну» процю в Укроїні не ПІД офіційною назвою «Магавіра», а Під нозвою «Святе вчення - Сипенкова віро 8 Дажбога», де на другій сторінці нодруково-но «Святе вчення Пророка й Учителя Лева Сипенка» У «Запитаннях і ВІДПОВІДЯХ», надруковомих у цій кмизі, «Учитель» пояснює СВО розуміння значення слова «Пророк» ак ТОкКе, що передбочує події, факти | пюдські ДОГ! наперед. Правдо, думки віруючих пюдем збігаються з твердженням «Біблійної енцик лопеді» про те, що під цим словом СЛІД розуміти пюдем, ЯКІ передбочають майбут
г. ",;
ПЮДСЬКкОоЇ "стОрії, СПОВвІЩОаЮТЬ іншим СПОВО нопучення, зиенлання г потіхи через ог облпи ву сипу ПЯТОГО Духа З тавпиючи
твердження Лева Сипенка | «Біблійної ен: зиклопедії», стає зрозуміпим, що Силенко маніпулює словом «віщун», якому надає зночення Пророка. Але ті, хто читав Біблію Знають, що УСІ, без винятку, пророцтва я Пюдській історії Ісайї, Єремії, Ісуса Христа збулися. А віщунів чи астрологів - Нострадамуса, Глоби І Ванги -- ні | вцьому вся суть Нині за кордоном діє близько сорока громад РУНВІри, до того ж більше половини 7 У США, решта - в Канаді, Новій Зеландії, Англії то в інших країнах Недалеко від Нью- Йорка розміщений центр РУНВіри -- Оріана Різні соборні ЗОСІДОННЯ, ОСТОННЄ 3 ЯКИХ відбулося у 1983 році, - закріпили ідеї Лева иленка ! зробили їх обов'язковими для РІДНОВІРЦІВ Лев Силенко сформупював сімнадцять заповідем, дотримуватись яких мають беззастережно усі рідновірці. Наводимо спочатку їх, а потім десять Божих Заповідей, які Господь Бог передав для людства на горі Синай через пророка Мойсея. Вони викладені у книгах «Вихід» і «Повторення Закону»
Ось заповіді для рідновірців Лева Силенко І. Розумій і люби Бога по-рідному 2. Не поклоняйся чужоземним поняттям Бога Виховуй дітей своїх у дусі Рідної Віри анум духовність предків своїх ануй свята Рідної Віри. Самовдосконалюй розум, душу | тіло Вір у себе. . Люби родичів своїх Не самозабувайся на чужині Ї0. Живи для добро Вітчизни |1. Не обмовляй І2. Будь правдивим свідком. 3. Обороняй свої скарби і не привласнюй чужі. 14. Не люби ворогів народу свого. 15. Не лишай у біді приятеля свого 16. Не зневірюйся 1/. Люби дітей свого і чужого народ А ось десять Божих ен пя об'єктивного їх розуміння і порівняння із заповідями Силенка подаємо їх так, як у Біблії. «Тоді Бог промовив усі ці слова, кажучи: «Я - Господь, Богтвій, що вивів тебе із землі Єгипетської, з дому неволі Нехай не буде в тебе інших богів, крім мене Не робитимеш собі ніякого тесаного кумира, ані подобини того, що вгорі, нанебі,ні того, що внизу, на землі, ні того, що попід землею, в водах. Не податимеш перед ними ниць і не служитимеш їм, бо я Господь, Бог твій, Бог ревнивий, що караю беззаконня батьків на дітях до третього й четвертого покоління тих, хто ненавидить мене, і творю милосердя до тисячного покоління тим, хто люблять мене і бережуть заповіді мої.
Не прикликатимеш імени Господа, Бога
твого, марно, бо не пустить Господь безкарно того, хто прикликає його ім'я марно.
Пам'ятай на відпочинковий день, щоб святити його. Шість днів працюватимеш |
робитимеш всяке діло твоє День же сьомий
-- відпочинок на честь Господа, Бога твого;
не робитимеш ніякого діла сам, ані Син твій, ані дочка твоя, ані раб твій, ані рабиня твоя, худоба твоя, ані чужинець, що перебуває в твоєму дворі. Бо шість днів творив Господь небо | землю, і все, що в них, а сьомого дня відпочив, і благословив Господь сьомий день і освятив Його Шануй твого батька і матір твою, щоб довголітній був ти на землі, що Господь, Бог твій, дасть тобі. Не вбиватимеш. Не чужоложитимаш |тобто не будеш займатись перелюбом | блудом) Не крастимеш. Не свідкуватимеш ложно на ближнього твого Не зазіхатимеш на дім ближнього твого...» |Вихід 20 | 1 -- 17)
Сімнадцять віршів двадцятого розділу книги «Вихід» об'єднують десять Божих Заповідей |з них чотири обумовлюють стосунки між Богом | людиною. Сипенко за кількістю віршів Біблійних заповідей зробив кількість заповідей. Плагіат відчувається ! в іншому. Але вдумливий читач простежить, що Силенко ніяких заповідей між Богом | пюдиною не дає Тобто між Дажбогом | пюдиною. | це зрозуміло, бо такого бога не існує Це по суті надуманими язичницьким ідол Центральною заповіддю рідновірців є третя фховуй дітей СВОЇХ у ДУСІ Рідної Віри» Апе якої? Віри у що? В Дажбога, якого не існує? Але в цьому вся суть, що «віро» Силенко ціпеспрямовоно проти Біблії і християнсСтва а«ЄВчитель» «Пророк» нічого не говорить про те, щоб його рідновірці не миниЛли перелюбу (Нині Україна, но жаль, займає перше місце зо кількістю абортів !
«Ш003З40ОчСл-ь С)
смертніс ОО порівняно їнішими кротнами так званого СНД), не вбивали, не поклонялися ІДОЛАМ І, здається, ми вжо пережили 1е копи з еакрантв гелепвізортій, по родіОо шоОдеон МО звучого «Раньшо думам о Родине, а потом о себе» І «Ра зу ма ( вом, дьханив и тепло гренирум цли оощего дела», 1! анасмо, ЩО Зну Те| де; пвиишто РІмні б дощо іНнШІИ формі Лев Сипенко деклпору!: іх ОоднОомрцим у формі
пані аьнійвР Я заг
НОЇ ВІРИ»
| заповідей Біблія говорить «Даремно тру:
дяться будівничі, коли не благословляє Господь». Ми вже переконалися в тому, шо розвинений соціалізм став недорозвинутою дійсністю, яка нині править боп у форм! ТІНЬОВОЇ ПОЛІТИКИ
Силенкова «Магавіра» на перших своїх сторінкох ПОВІДОМЛЯЄ прихильником, що вона визначає на основі філософії, моралі! обрядів український шлях життя | цим, здається, все сказано Справді, віруючі люди найперше шукають у вірі духовного очищен" ня, покаяння у гріхах, віІДРОДЖення, освячення та спасіння в дочасному | вічному житті. ! вони твердо вірять, що «Кожний уривок із Святого Письма, оскільки воно натхнене Богом, -- корисний для навчання істини затятих грішників, для виправлення помилок І для виховання в праведності, щоб кожна Божа людино була здатна й готова виконати будь-яку добру справу» Вони також переконані, що «Ісус - камінь, який . будівельники (тобто безбожники і язичники) відкинули, але він став наріжним І ніхто інший не дасть нам СПОСІННЯ, бо немає іншого такого імені ПІД Небесами. Бог послав Його людям, щоб принести їм спасіння» В тому числі ий українському доброму, пагідному і трудовому народові
Силенкові концепції побудовані на підміні понять, дезинформоації, самовозвеличенні Прихильників рідної віри він переконує «Протилежності в розуміннях Бога звеличують духовне життя пюдства» Не розумні, а мудрі пюди знають, що протилежності - це ознака хаосу, ане гармонії, а духовність пюдства прамочавповдіяно Божим благословінням «Якщо... впокоряться люди Мої, що над ними кличеться імя Моє, і ПОМОПЯТЬСЯ, ! будуть шукати Ім'я Мого, і повернуть 30 злих своїх доріг, то Я вислухаю з небес, | прощу їхній гріх, та й вилікую їхній Кройї» -- так промовляє Господь зі сторінок Святої Біблії (2 хроніка / : 14) Мета зиленга зрозуміла вселити в душі укроїнських людеи протилежності розуміння Бога, а духовне коріння посадити в грунт язичництва |! викликати неприязнь до християнства в усіх мого проявах
Біблія не додає на своїх сторінках пюдських дифірамбів на свою користь Крім бо-ти книг Старого і Нового Заповітів, у ній більш нічого не надруковано. Силенко ж перероховує масу укроїнських газет І журналів, які возвеличують концепцію РУНВІри, а його як пророка. Крім цього, він вихоплює з контексту творів Г. Г Шевченка рядки но зразок «наробив ти, Христе, пиха..», замовчуючи, що поет писав про Христа як про живого Бога: «Ми віруєм Твоїй силі | Духу Святому, встане правда, встане воля, і Гобі одному помоляться всі язики, вовіки І віки». А в поемі «Неофіти» заповідав нащадком:
Молітесь Богові одному,
Молітесь правді на землі,
/ більше но землі нікому
Не поклонітесь/ Все брехня.
«Пророк» РУНВірівців запевняє «Я не хочу критикувати, ні зневажати віри Христо- 80ї», але насправді вся його праця спрямована проти християнства. І це підтверджують гозети ї журнали різних конфесій, різних християнських віровчень Так, християнський часопис «Післанець провди» Мо 11- 12 за 1995 рік у публікації «Лабіринт культів» пише: « після Другої світової війни серед українців на еміграції постав поганський ідолопоклонським культ РУНВіра, або Магавіро за діяльністю про-
ока г учителя цього культу - архижерця
ева Силенка. Про це можна багато дискутувати. Чи було це за спонукою безбожної сталінської ідеї, чи під впливом Гебельсівської нацистської пропаганди. , як доказує у своїй книзі «Від Сталіна до Дажбога» | Федорен: ко про те, що в 1958 році, в місті Одесі, росіянин Воронов - майор НКВД, професор Історії, виграв конкурс на те, що запланував у боротьбі проти християнства ввести старим поганським ІіДОПОПОКЛОНСЬКИм культ, щоб відвернути увагу укроїнців від Христа й привернути її до «ботьківсько! віри», при цьому прищепити в наш народ ідь антисемітизму, про що Росія завжди старо: пася, щоб скидати на укроїнців свої зпочини проти жидів, -- справді не робить різниці. Бо це робить «дух часу» - дух сатани, а роботу його бачимо в усіх сферах пюдського життя, зокремо, у релігійній | ТО не віД СЬОГОДНІ»
Цю ж думку ідеально подіпяє І українсько греко-католицька Церква Великий сподвижник християнства Андрей Шептицький «Коли всі!
ще свого чосу писав засади Єванголія є в народі зогольноприйняті, копи бодай вепико більшість громадян ЖИВІ християнським життям | ПОСТУПАЄ по аепінню християнських чосної, копи норід споїм життям !ї молитвою зоОслуговує на бпогосповонство | поміч Кіебо і копи в народі Церкво свобідно викомує Богом дане піСспаництво, себто проповідує Сваонгеліє і оспячує нОрід ТО за (ЬьЬогоОо МмОопПпитьсЯя. то асе
розв'язується корисно для загального життя Алеколитих умовим немає, а тому | немає Божого благословіння, то но поверхню висуваються ті, хто приносить шкоду, 0 не хосен, - понод, загальне добро ставлять своє власне добро. | тоді мусять впровадити в будову хати безконечні непорядки А що че можуть до Того самолюбства признатися, мусять свій Провід сперти на обмоам, но брехню, но публічну «опінію загалу» Чому В Україні серед частини ії елптарної інтелігенції, яка ще не ЗОВСІМ, ВИЙШЛО (Із старого стону державного безбожного яшла у християнським світ, -
атеїзму | не ВВІЙ Я З шириться цей безбожницький язичницький
культ? Де бере початок злим корінь «рідної віри»? Відповісти на це запитання однозначно важко. | все ж в Укроіні з 1990 рому |до чаших днів діє до 40 громад РУНВіри Об'єднують ці: громоди перевожно інтелігенцію Письменників, науковців, вчителів Офіційно зареєстровані вони в Дніпропетровську, Запоріжжі, Полтові, Донецьку, Львові, Одесі, Харкові, дУокИВ о найбільше рунвірістів у Києві із 305-ти зареєстрованих різноконфесіиних громад - З відсотки сповідують у Києві РУНІВіру, 5 відсотків - мормони. Ці дані журнал «Людино | світ» виділяє чорним кольором ніш! християнські громади складають: християни
Віри Євангельської - 48 відсотків, правос- 34 відсотки,
павні трьох паотріорхатів - римо-католики - 2 відсотки, греко-католики та юдеї - по 1,3 віІДСОТКО
Пом'ятаймо, що Велике Біле Братство Кривоногова також свого чосу було зареєстроване. Тока реальність
Певною причиною чи грунтом для спішного проростання злого кореня «Рідної 5; и» є те, про що говорить у СВОИ КНИЗІ «Дохристиянські вірування українського но-оду» Їван Огієнко Митрополит Української Пазовтавнії Церкви на основі особистого дослідження зробив узогальнення, що «Об'єктом релігійного пошанування в нас, як і в слов'ян взагалі, було все Сильніше від пюдини в довкільній природі, все, від чоОг
пюдина запежала в своєму щоденному житт |
небесні світила, цебто сонце, місяць І зорі, природні стихії - вогонь, вода, земля, повітря, а також світи рослинний, звіринии, мінеральний і інше. | хоч Церква осуджуволо їх тисячі раз, дохристиянські! вірування ясно
знати по всіх християнських землях ще ми тепер»
адянська атеїстично системо планово вела пюдину до загибелі, дегумонізувало її настільки, що вона тепер не розуміє само себе, сама з собою не здатно дати роди, особливо інтелігенція. Церква у нас, крім сімнадцятого століття, мало коли керувалося принципами Євангелії, рідко виробляло серед свого душпастирства пасторську психологію, розуміння людини та її потреб ! готовності служити цій пюдині Українсько інтелігенція духовно дезорієнтована. Пригодаймо, як на початку заснування Кирило-Мефодіївського братства мого ос
новоположники В основі своє програми опиралпись но думки та ідеї Святої Євонгелії Пантелеймон Купіш -- один із перших
перекладачів Біблії живою укроїнською мовою у своєму Ппист! згодує згаєбі це знати, що київська молодь, про яку це мово, було глибоко просвічена Святим Письмом, що це була молодь високої чистоти духовної і що апостольство любови до ближнього доходило в ній до ентузіазму. Вдохновляючись Чудесами християнської проповід! серед спідленого римського царства, вона Заповіт Учителя Благого: «Возлюби ближнього твого, як самого себе любиш», виповнялос перш усього, як і подобає для тих, хто має найперше право зватись нашим ближнім. . Учителем київської купки послідовників Проповіднико глаголів життя вічного був Ісус Христос, ус-бо бупи вони рівні між собою, 1 тільки том бував міЖ ними першим, хто бував ім СЛУгою. Тіпьки на Шевченко взирало не зв'язане нічим, опріч дружби, броатіє, як но якийсь небесний СВІТИЛЬНИК, і Ме був погпад провед: ний». «Ця хароктерисСтика досить добре ВІДПОВІДОЄ свонгельським настроям ЦІЄЇ київської громади, -- самого Купішо 8 тому ЧИСЛІ М ТІЄЇ ролі, яку в нім ВІДІЇ рав Шевченко», 7 додає історик М Грушевський, пишучи про УРАЛ САРИ сані братство
А що сповідує укроїнсько інтелігенція наших Днів? АСт ОПОГІЮ. гороскопи сотгоенерготику | р НВіру Правда, не ВСЯ на щастя Однак ОДИН ІЗ ВІДОМИХ укроїнських письменників нині пише: «Могавіро це укроїнська національно Біблія Укроїнці зд Омі сомі будувоти своє щостя, їм не требо шукати себе там, де їх нема, тобто в інозем: них релігіях, у яких є іНОЗОМмМНО розуміння ЬБого, іноземні традиці/, купьтура і пюдська вдача» Дивно, кОлЛи вВисСокоОосСВічено подино СТО амть знок рівності між традиціями, культурою огом. Таких треба пюбити і жоліти щоб
допомогти м привернути ПЮДСЬкКУ ГІДНІСТЬ повним образ
ПЮдини що моє СОути Богоподібним ГАМ поки шо на грумті с вороди МО ТІЄЇ, про ку :ОовВорив | Сук Хриг ОС. ЩО Де Дух | оСПОоднІй том свобода» о но грум'т зСедозволпеності, свавіпла олуду, хоосу про росСтають морновірні коріння чортійціими окупьтизму осСстропоогії ворожімня цшлительс "во зо принципом різних тьоті Під Пен мм-ТОпОонид. які заоажоючи но бідність То нан хворих осеруть і мих пишієЄ о і юрмбень за0 сеон проростають корінмя
Ріді Те) Україн ко! Віри
Ярослав ВЕЛИГАУ
х Кк
-зттятч«ч"пі б б
че ни» 00904 НН шо зи
-
Початок тексту може бути неповним — звірте зі сторінкою оригіналу
гсора
пи а гнН а ад
- (ово ПРОСВІ
РР си -- -
М й зі пон рити о ій дж й
ненБенннии ій ЕР РР
ВИЗНАЧНИЙ ПИСЬМЕННИК-
ПоВІТИ
і ра -оч й
інь
"п ч "
ПРОСВІТЯНИН
(До 125-річчя від дня народження Богдана Лепкого)
ийшоОг у спіт 4 лис гопада ІНн/7 у ча низке подамік від села «ро- ТОРІ крипеньке А ку кець на Тернопільшині
Його батько Сильвестр Лепкий бут свя: любов хо народу розуміння ваги просвіти
едав ! СВОЄМУ синові. Закінчивши
-ький універ итет, Богдан став педагогом | майже сорок років викладав країнську чіТературу спочатку в краківській пмназії, а потім у Ягеллонському універ итеті - ОДНОМУ з найстаріших б Європі а Так склалося, що більша частина життя Б. Лепкого минула ПОЗа Україною Крім Польщі. иому ОВОДИЛОСЯ ЖИТИ 1 праціовати в Австрії, Нимеччити. Але письменник як найдорожчий скаро душі, плекав, де О він не жив, рідну мову, поширював рідне СЛОВО, зокрема українську художию мтературу. народну пісню -- 1 в оригіналі, й у перекладах польською та ніМецькою мсвами. На початку літературної 1 педагогічної творчості (кінець 90-х років) свою літературну працю з галицькими видавництвами, говариствами, в тому ЧИСМ З «Просвітою». Написав чима-
ло творів, ЩО друкувалися в календарях,
виходили під маркою «Просвіти». Для письменників із західноукраїнських Земель склалися сприятливіші умови для
творчості ніж ДЛЯ МИТЦІВ |ІТадлнаіпрятщини, акі зазнавали тяжких на ціональних утисків Через просвітні товариства, починаючи 1з кінця 60-х років ХІХ ст. торувався один із важливих шляхів національно-духовного поступу народу. На цій ділянці культурно: го життя працювали майже всі українські письменники, політичні діячі. Слід згадати
«Українське письменство», профе- Омеляна Огоновського, 1О Франка, М
ери
Фе. імена Юмана Романчука, редактора
Федьковича, | Павлика та
багатьох інших
Богдан Лепкий прагнув бути корисним найширшим колам української громадськості, зокрема сільським читачам, 1 ТОМУ, вважаючи просвіту ефективним засобом піднесення культурного рівня народу, радо брав участь у діяльності просвітніх товаиств як письменник : громадський діяч. а початку століття Львівська «Просвіта» видає його твори «їЇа послухання до Відня» (Львів, 1902), «В глухім куті» (Львів, 1903), «І донька, | мати...» (Львів, 1904), «Про життя великого поета Тараса Шевченка» Львів, 1911), «Про Шевченків «Кобзар» Львів, 1914), «В Тарасові роковини» Відень, 1915), «Під ялинку» |Львів, 1930 історичну повість «Орли» |Львів, 1934), оповідання з часів Київської РУСІ «Каяла» |Львів, 1935) та інші. Письменник співпрацював не ТІЛЬКИ Зі ЛьвіВСЬКОЮ «Просвітою», а й із п вІДДІЛенННЯМ В УЖжгоО-
Ді, а особливо активно -- з Ффілмією У ракові, членом управи (правління) яко! був тривалий час
Краківська українська «Просвіта» мала гарні культурні традиції. Тут завжди було багато української молоді, що здобувала
«У всякого ДОЛЯ 1 СВІЙ ШЛЯХ широкий», -- писав наш геніальний поет, даючи тим лаконічне визначення наших зем- НИХ доль Ми приходимо в цей світ ІЗ ЧІТКО окресленим «домашнім завданням», яке му- Ссимо виконати, щоб одержати спою 1 Лише
свою оцінку
СВОЯ
Кожному ж перепала своя частка 1 СВІЙ хрест -- від хлібороба-сіяча -- ДО ВОЇНАа, ВІД творця -- до руйнача, від праведника -- ДО гришиика
У сфері ж духу, душі у всі часи, ще ВІДТОДІ, як думка фіксувалася наскельними зображен - нями, такими хліборобами-сіячами та вошами, творцями й руйначами виступала и виступає особлива каста землят їз особливого мастєто -- словотворці. Звісно ж, що талановиті | серед ЧИХ рідкісна, унікальна, наділешта пекучим, гострим, як меч, що безжально
САОвОм
руйнує | ЗВОДИТЬ, будить | ЗЦІЛІОЄ, возвеличує і знишує, -- каста сміхотвориів, сатириків, "Умористів, наділених і «третім оком» всеба- ЧеЄНнЯ, | «третім вухом» всечуяння, даром мкарядіагиостика, що точно ставить діагноз хворого організму суспільства, | ВОДНОЧАє мкаря -харурга, котрий знає, що 1 Як треба ВІДСікти, аби весь організм пе загинув
У ТіРУГАЗ "ТеТи и україтя доля у пс; часи бу ла Че Такою, як у спідомого француза, італійця чи Німия Гут недостатньо бути мудрим, Талановитим, моральним та непересічним Коли гебе Т порець створив україштшем, ги неодмінно мусиш нести багато місій. Еіаприклад, дзвону, що и зупинно калатає, КОЛИ народна душа народжується ! ОЛь вранішнього півня, що СПОГИЦАаЄ
ДЕНЬ І будить сонного дядька Або и мирового,
помирає про
що мирить вічних україшеських парубки "се просить: «Жлогіі, Му, не мубтеся, бо Поки пи б єтеся злолії все попиноОсСЯть із Хати
оч
знане
- ижннотенвннннннии Р
Р ні
освіту, зокрема в Ягеллонському університет. Гут жили 1 праціовали визначні митці -- І. Труш, М. Жук, Я
С трухманчук, Г. Крук, оверин, РІ. Милян та ши. Постійно, щорічно, влаштовували" ся Шевченківські вечори, на яких часто 1з читанням своїх віршів, з промовами виступав Б. Лепкий. Таким чином, контакт письменника з матірногю «Просвітою» |і її рімалом у Кракові був досить тривкий 1 ПлІДНИЙ Щоправда, у двадцяті: роки, КОЛИ польські власті захопили захадноукраїнські землі, почали настут на українську культуру, ряд творів письменника патріотичного спрямування, надісланих о просвітніх видань, були конфісковані. роводити освітньо-культурну діяльність, навіть таким впливовим особистостям, як Б. Лепкий, було важко. Але й у цей період він працював на просвітній ниві, гуртуючи навколо себетих, хто вбомвав за народну справу, докладав зусиль для Підтримки україновного культурного середовища в ОЛЬЩІ.
ЗІ свого боку, видання Товариства, зокрема тижневик «Письмо з «Просвіти» підтримувало письменника в його нелегкій мтературно-громадській праці публікувало твори митця, статті про нього. Так, 1922 року з нагоди 50-ліття автора роману «Мазепа» згаданий часопис умістив вірш поета, присвячений січовим стрільцям («Війна за волю»), його «Журавлі» («Чуєш, брате мій»), статтю редактора В. Дорошен:- ка, сповнену пошани до ПОдДвижницькоЇ праці письменника на літературно-культурній 1 зокрема просвітянськім ниві. «Словом, досить широко захопив Письменник рідне життя, а що вмів добре оповісти й дав нам речі тривкі, що не згинули, як якісь одноденки, а зайняли своє окреме місце в ниві нашого письменства. Бо хоч і інші письменники малювали подібні образки з нашого життя, але не так, як Лепкий. Він зумів розповісти іх ПОсвоєму, зумів покласти на них печать свого духа, тому вони в нього не Подібні до інших, своєрідні 1 тому тривкі», -- робить висновок В. Дорошенко. У наступному номері (47 -- 48) мали з'явитися «Два голоси» Б. Лепкого, де виступають симвомічні персонажі «Голос зневіри» 1 «Голос надії», але на тому місці стоїть біла пляма -- їх конфіскувала польська цензу- За - Львівська «Просвіта» 1 п філія в Кракові з нагоди 40-ліття Б. Лепкого відзначили його довголітню громадсько-культурну працю: письменник отримав письмові привітання багатьох відомих людей «Великому просвітникові, довголітньому членові Товариства «Просвіта», заслуженому членові управи філії Товариства «Просвіта» у Кракові Богданові Лепкому щирий привіт 1 вислови глибокої поша- НИ...» надіслали йиого друзі побратими-краківчани І ЛлЬьвіІВ ЯНИ ППпд привітанням значаться їмена вченого-лінгвіста І. Зілинського, заступника голови Товариства у Львові Василя Мудрого та
З
і клуні» Ооль січового бандуриста, що гамує гетьманські пристрасті навколо булави. А ще пастуха, що відгонить рідних баранів од убитого «обіцепространственного» тирловиша, учителя, що вчить українських заковтувати не лише рідне сало, а и рідне слово,
«асплочениье рядбі» Та отого плугатаря, що
нептомного АПОЛІГЛОТІВ» -Сал ДІВ
та
вносить сум'яття в
малоросів та яничар переорює степи звиродніння й здичавшня. |
сівача, що носить решето та розсіває в українські перелоги зерна самоповаги, національної гідності, А ще -- щирого
молільника, що зшліоє нашональну душу од імперської порчі
Олие слово, коли ти справжній українець, то в тебе тяжкий хрест 1 терновий вінець У тебе страдницька ДОЛЯ
Усе це водиться за НИМ -- Євгеном Дударем. Великим україцем. Великим майстром сміху Великим снайпером, що з далекого та близького пришлу попадає у ВСІ точки, яким «несть числа». А ще що все чистить 1 ЧИСТИТЬ
порож! великим санштаром, коншошні» й зпиклих до батога, ярма 1 и досі ревуть за
кошоши ПОСГКО-
гапгієві мутівських душ, пнапівпорожних ясел, що Ще по-більшовицьким стибищем (ам оз:
кому
цачивп сроє зЗЄМНе перебування, бо ж таки тримає у прапитці меч і має наказ «.. утриму - пати його ДОТИ ГТоки не ПІДІЙДЄ МОЛОДІ
Або РІ Сам Господь Бог "С
покличе у «відставку» ГІ лацдарм, як бачиш, особливий. На ньому
попи упиення
ніна з-за 090 -- чані сина - ій ні - ПР
оди жан
львівською
ї «ЗАНАШІ ПОРАНЕНІ СЕРЦЯ»
фа іт!
чия і. Ц
- н., чів
багатох інших. Із
«Просвітою» пов'язане виникнення ОодніЄІ з автобіографій |У зб ЛУ ЗАЛИИІ письменника, БУЄ | Ме" оон що зберігається БУ хо ами Лор в Центральному історичном архіві у Львові | досі не опублікована. Ра Наприкінці зауважу, що творчість Богдана Лепкого тільки починає входити в наше уховне життя. ільшовицький режим за часи свого існування на ратнських землях забороняв спадщину письменника, як і багатьох ІНШИХ МИТЦІВ: понад півстомття ЖОДНИЙ із поетичних 1 прозових творів Б.
- - -
заново
пед ничьчнни
- шоці й Ле би. чим
Лепкого не з'являвся друком на рідній
землі. їільки наші брати за океаном мали
змогу читати їх, зокрема й велику епопею -- багатотомний роман «Мазепа». Навіть популярна, відома й поза межами України, пісня «Журавлі» («Чусш, брате мій»), музику до якої написав брат Б. Лепкого, поеті композитор Левко Лепкий, звучала (і то не завжди) безіменно. Були часи, коли М її забороняли. В
За роки незалежності України, коли з нашого письменства впали заборони и усілякі утиски, видано чимало прозових 1 поетичних творів письменника, МОГО ІМЯ поступово повертається до рідних берегів, посідає належне місце в історії нашої культури. Новий поштовх до виходу в світ сьогодні ще мало відомої спадщини митця для її дальших досліджень спричинив цьогорічний ювілей -- 125-річчя від дня народження Богдана Лепкого. У видав- НИЦТВІ «Наукова думка», В систематизованій передплатній серії «Бібліотека української літератури», вийшов великий двотомник прози, поези 1 мемуаристики, причому він містить чимало творів, які не друкувались у попередніх виданнях, відповідний науковий апарат (вступну статтю, коментарі, словнички маловідомих слів). Усі тексти, що увійшли до видання, подаються за заторанлими виданнями, науково вивірені. При цій нагоді слід сказати, що двотомник вийшов при матеріальній допомозі голови Фун-
точитимуться бої. Як глобального, всесвітнього масштабу, так 1 локальні.
Гут буде йти війна,
За нашу молоду державу
За нашу багатостраждальну землю
За нашу понівечену віру
За наші обкрадені души
За наші опустошеш голови
За наші поранені серця
Сміливий на межі самоспалення, надчутливий до иснависний до найменших проявів україножерства, безмежно роботящий, в реакції на події нагадує блискавку Вин із тих, що вже багато літ будить Україну, вмиває, зодягає, причісує, проганяє од не! усяке зло, темних духів, привидів, упирів та ВІДЬОМ, | все закликає україської ночі ДдОСВІТОК
безкомпромісний, всього
відразливого,
ло безкиїчної
(а тому плацдармі, де нині йдуть 601 за У країну, оім серед небагатьох Воює безжальпо, але делікатно, інтелігентно, пам ятаючи, що кожна звірина -- ї хижа 1 трапоїдна -- тпорімня Боже Гому герої ого гуморесок, навіть найостанииши негідники, але симпатичи С міхотворець немовби дає шанс їм на одужання та очитщеннтя
Сила й значущість слова письменника ше йи у тому, що воно синхронно звучить їз історичного добою творення держапи, яка пагадує переверітутий віз. Від нього залишилося ярмо та дишло Мародери розкрали усе, ідо було на ньому, а конокради випрягли напіть КкОНеСЙ І Терепадає : мародерам, |
Й ь яні др РІЇ
ації ім. Б. Лепкого у США д-ра Романа мика, який є упорядником 1 видавцем вельми цінних збірників «Повернення Україні Богдана Лепкого», цілої низки перевидань зарубіжних публікацій про письменника. Щира йому подяка за цю пожертву, а також тим, хто безіменно підтримав нове видання творів поета і прозаїка, стільки літ викресленого з літературного процесу на Батьківщині, але не забутого. Твори письменника-патріота, автора «Мазепи», стрілецьких віршів, духовної лірики у тяжкі часи нашої історії поширювалися нелегально. У моїй особистій бібліотеці збереглося 1б окремих о видань його поезш, прози, мітературно-критичні праці. Деякі з них із виразними ознаками ПІДПІЛЬНОГО зберігання -- постраждали від того, що були закопані. Оживає наша національна душа |навіть у цих важких економічних умовах), поступово відроджується Слово чесне! правдиве, допомагаючи нам вижити, вистояти, побу-
дувати таку Україну, про яку мріяли кращі
і й
сини нашого народу, серед них їі Богдан Лепкий.
Федір ПОГРЕБЕННИК,
доктор філологічних наук, професор,
лауреат Державної премії України
їм. Т. Шевченка
конокрадам, 1 всьому тому потороччю, «що в скалі сидить 1 греблі рве»
Д коли додати до цієї глобальної, як на одне людське життя, роботи, ще и те, що сміх -- це феномен оздоровлення 1 продовження днів, то годі Й оцінити заслугу великого сміхотворця перед чорнобильською Україною
Якщо традиційно у звання «народний» ми звикли вкладати лише міру таланту та визнання, то тут такн ж є щось точніше й конкретніше з цим визначенням Иого любить народ о РУ хлібороба до професора, ВІД порушника закону -- до державотворця | він однаково любить свій народ -- від низів до верхів, де присутній здоровий дух 1 здорова мораль. Ї однаково бичує все, що гниє й отруює пнашональним простір Велика небезпека потрапити в ного прицілу, де висадився десантом його «Ї Ї лапдарм»
Ви побачите його на сцені палацу «Україна», оперного театру, де він зриває своїм талановитим словом регіт, 1 на сцені якогось райцентру чи то села, де зібралися хлібороби, їздові, доярки. Ї там, 1 там він однаково буде щирим
На полі нашої культури й історії Євген Дудар проклав помітну борозну | щедро засіяв свою ниву. Все, що вийшло з-під ного пера за десятиліття чесної праці в літературі, булої є на часі і важить надто багато. Остання його книга гуморесок, памфлетів, бувальцуип «Плацдарм» -- новий єтап у творчості майстра. В шій -- епоха нової української долі мученицька дорога їз імперського пекла до чистилища. Елоха краху червоного мракобісся : зухвальстова мракобісся якичарського, на» ступ живучої й весеідної орди 1 паростки Нопрогої! Того, що ховається у нпезнищенних гайнописах та рецепторах буття наці 1 п Ос асмертя.
Поле
Катерима МОТРИЧ
ПРЕ РР Ра о
і, і "ПО оно и ча 2
-
(ово ПРОСВІТИ
-- --
б. Й її і -
по і - - "і що поч ню о - о щі , і
ї "ч т
й
тонкий і смаглявий на вроду, || ли шає ся на землят 1 вода. | цц02о | || Наталка НІКУЛІНА
г - ї З й з па ор ФАР ЗЛ
Якщо за життя людини ти не сказав їй найголовнішого, мабуть, безглуздо промовляти ці слова після її смерті. «Кіа потім» відкладала і я свої визнання І! освідчення Наталі Нікуліній, - здавалося, що вона так добре все відчуває і розуміє, а ми так давно одна одну знаємо, - то навіщо ж слова, навіщо листи, навіщо поспішати зафіксовувати своє щире захоплення бодай якимось відгуком вихід книги чи публікацію, -- хай це роблять інші, ті, хто не знає, яка щиро і чутлива Наталка, яка розумна і освічена, як вона реагує на пів-слово і пів-погляд, -- ОТОЖ, хай ска ь ті, для кого є тільки книго І тільки публікація, і хай множаться ряди п друзів, нам же вистачить коротких листів, коротких розмов, коротких зустрічей... | ось тепер, коли вже немає тих, кого так добре знала, - і до імен упокоєних Наталі п поасккої, Оксани Сенатович треба долучити ще й ім'я Наталі Нікуліної, олить серце і докоряє сумління: о кому ж, як не тобі і варто було говорити про неї?! Не відгукнулась, не написала, не подякувала. Бо, здавалося, Наталя володіла таким запасом терпіння | розуміння, що його вистачить надовго, - до відвертої і неспішної розмови з нею. Тепер уже - про неї... Можливо, в цьому головно суть Наталі Нікуліної - сама її постать, манера . говорити, вчитись, писати, дивитись лю- - дині в очі не були розраховані на мить, - хвилину, словесний пінг-понг «Як спра- - виФ -- Добреї - Тримайся!» - і так долі, їі побігли кожна своїм коридором... ЇЇ | натура покликала до всецільності, до - уваги, до зупинки цього житейського о броунівськи безладного руху, о журналістської біганини «Давай, давай -- далі буде!» суєтність викликало на її виразних рожевих вустах напів-посмішку, в чорних уважних зіницях блакитних очей відбивалося твоє забігане теляче обличчя, надмірна емоційність примушувало її здивовано зводити дугасті брови, -- здавалося, їй не раз хотілося сказати мені «зупинись, присядь, поговори», але Наталка мовчала, - вона наче відпускала кожну людину від себе; оберігаючи свою самість, свою сутність, я б сказала - особистісну автономність, ніколи не посягала на чиїсь особливості. Вона сприймало людей токими, якими вони хотіли бути. Хоча це й не значить, що їй все подобалося чи її смиренність з усим і вся примирялось: наче піщинки, що проникають у мушлю, ранили її брехня, заздрість, байдужість, крутійство. Мала єдину форму протесту - відходило, замикалось.
Тоді, в семидесятих, в московській «Літературці» з'явилася стаття Василя Шукшина про побутове хамство, що роз'їдає людські душі. Улюблений для багатьох у нашому поколінні кіномитець | прозоїк закінчував її блискуче: він писав, що наказував собі не пам'ятати обличчя хамства, але воно знову й знову вириноло в його уяві г: терзало душу. Думаю, що Наталя теж наказувалоа собі не пам'ятати химер ницості, зла і хамства, але навряд чи змогла позбутися фантомного болю надій на дружби |і взаєморозуміння. Що ж, власне з болю і формується наш душевний досвід. Мож-пиво, комусь видасться, що я навмисно драматизую своє відчуття невідомих мені душевних переживань колеги, яка пішла з життя, заледве переживши своє 50- піття. Але протягом боготьох років спостерігаючи творчі ! життєві долі пОетес, особливо тих, хто жив чи живе в обласних містах, скажемо точніше | безжольніше -- в провінції, можу
Р "аі йо шу ій чор.
Ди з - м» Е й ) - - г ; і ч і - т - "т - й "ру АР "ші Ї і те: й. ї - ї й з : Її МЕ. я к 1 "| -. й т - в 1
- іч | ду ї з ої т, мес иа 117 у; :- ї -
- -
а 2
СПОДІВаТИСЯ саме на їхнє розуміння. Дебютантки семидесятих о) (с) «ПП (У, підтримані республіканською Спілкою письменників, в областях були полишені на самих себе:
членський квиток СПУ, як не дивно, іноді ставав «вовчим білетом». Годі було влаштуватися на роботу, споріднену з літературною професією. Якщо поетеса не вписувалася в рамки «літературної дами з президії», то лишалася роботи. Наталка Нінуліна, на той час одна з наймолодших кандидатів філологічних наук, блискуче захистивши десертацію, що досліджувала лексику дніпровських лоцманів (єдина в Україні), виявилася непотрібною в Дніпропетровському держуніверситеті. Довгі перебування на творчій роботі, яку письменники ще називали «творчими сухарями», не сприяли її оптимзму, хоч і не викликали ніяких скарг-- така ж рівна, спокійна, усміхнена Наталя давала собіраду. Хіба що її мама, для якої Наташа була Долею, знала її дійсний душевний стан. Поетеса Наталка Петрівна Нікуліна вміла виконувати будь-яку літературну роботу з найвищою самовимогливістю, будь-то рецензія, пе-
«У 7 ) 1 «І
й и шпини криничнот с
Ре "я і - Рі и -аі ї " Ї і Р А зі о», | мр:упері чув? | |
і ї; цей ЯР 4; ми . о і Г й і і
це бутит.я, 1 тпертк це терног ий У ит тя, 1 Йо | и ому їм ені Р чук чел
- Р З - Фу і дум "п - М і цу о кос, Ач ТАЙ
і: ї й! й і г йЙї т ц і ї
нав: А фай С.
уч 1 ь я
"А . ріці Ру че Пк й ра, Сольки цетту терн і - сре у рем пн іт | РУ з. пд! чу ії --ч і Че У. з і, ній є віниті ї; уч й ЧР) І
я. о! "У чім ці й ї ті зі; Р ' РУ б
чі РИ С І
Рі
Р і
р) чи стане та с |
р ПР ун дю й М че ям, Р ху Р , 1-4. - Гек
РИ Рфі» Том
ою пибини калини, ( рю РАК кожного д0л1 їй і учню 'ї ьо | ї і - - й! По Ж | ;
Ж ?
еклад, радіопередача чи газетна стаття. ї ретельності, добросовісності можна було подивуватися в однаковій мірі 1 в краєзнавчих та літературних розвідках, І дослідженнях народного петриківського розпису, і у відповідях людям, які просили приватно прочитати їхні літературні спроби. Вона була з тих робітників духу, для яких «в житті не буває «потім» і не буває «якби». В кожній звичайній роботі -- смак боротьби». Оцей «смак боротьби» знає кожен, кому довелося свою українськість обстоювати не купівлею вишиванки, а гаптуванням її. Наталя була добра вишивальниця, | її мережанки, вишиванки завжди були зроблені власноруч. | ті, що мала на собі, і ті, що були її внутрішнім оберегом. абирала їх тонко, бджолинно. Вона була книжною бджілкою, що здатна з-під палітурного пилу винести живий нектар слова. Ось чому в її збірках так багато віршів, навіяних книгами чи творами
«те з Зі ні
Ї
і
і
|
- 4 Ру «ЧО ї чо бр Р
. і
ро РУ речо, БР ї
яі'л
Про сумі цім
ЦЕ БУТТЯ, І ТЕРПКЕ, І БОЛЮЧЕ, ЦЕ ТЕРНОВЕ БУТТЯ, І КАЛИНОВЕ...
інших письменників, однак це не ремінісценції, а автентичні рядки. Такі вірші в українській поезії писали не так багато поетів, а лиш ті, для кого книго і кНИгОочЧитання буличастиною життя: Зеров, Маланнїа продовжте цей ряд самі ! не забудьте додати до нього ім'я Наталі Нікуліної. Нині, коли 8 спілчанському житті так багато навкололітературної тусовки, коли вистачає охочих «відмінити» Одних провідних письменників І «призначити» не менш провідними інших, коли літературне болото кидає багном но Лесю Українку, Івана Франка, Олеся Гончара 1! пінячись, вимучує українською мовою дешеві «заримовки», - чомусь саме на сторінках російськомовних КмІВСЬКИХ
газет, -- «хохла» дражнять тепер | СВОЇ, І чужі; СВОЇ - аби довести, що й вони З Європи, чужим | бог велів: живі, живі валуєвські байстрята! Нині, коли одно, українська книга припадає чи не м триста українських душ, гнітючий сопух провінції все важче облягає все, що свідчило про живе літературне буття, - то як же вижити в цих озонних дірах письменникові? Не матеріально, не духовно -- просто фізично вижити?
Коли людина стомлюється виживати - вона вмирає. Байдуже, який діагноз у свідоцтві про смерть виставлять лікарі - пухлина, гіпертонія, нещасний випадок. Для літератури це буде в кожному разі означати Ура української книги, українського вірша, укроїнського живого слова...
Про Наталю Нікуліну ще напишуть ті, хто її знав і хто ще прочитає її вірші, для кого нині звучать на Панобпауровній Ті передачі: вона якраз встигла сказати добре слово про своїх колег, всіх, хто живі творив но Придніпров ї.
Дебютувавши в семидесятих, Ноталка Нікуліна зайняла достойне і незаміниме місце в жіночій українській поезії. Я переконана, що, коли вляжеться навкололітературна піна і потуги тих, хто яро змагається за «роздержавлення літератури», будуть відповідно оцінені - за їх літературною вартістю, - дійде мова і про жіночу поезію семидесятих років нашого сторіччя. Бо саме слово жіночої пірики було у державі слова живим і справжнім, соковитим і гострим, наче зелене яблуко в липні. | том, 8 семидесятих, починалося і зберігалося те, що вихлюпнулося на сьогоднішніх майданах, можливо, и ноївним, але непідробним романтизмом спраги перемін і новизни
Сьогодні читачі «Слова Просвіти» мають змогу вчитатися в рядки Наталки Нікуліної, вишептані її неложними вустами, народжені її життям -- терновим і калиновим, зваженими найвищою мірою -- мірою її чистої, щирої душі. | мале слово моє про неї я одресую всім, хто ще здатен відчути, що поруч, «Обнявши порубані крила, що перше торкались зеніту», живуть - ще живуть! -- поети | поетеси. Бережімо їх, товариство!
А тепер, коли за Наталкою Нікупіною ронить душу петриківська горлиця но капині, ' лоцмани дніпровські схиляють перед нею голови в небесній Укроїні, ! плачуть зайчик то писСсичко, вишиті 1! рукою на похресній сорочці моєї дочки - плачу і я, Наталю, над тобою ! над собою. Бо коли амирає пюдино, яку пюбиш, вмирає й частина тебе. Скільки тут мене, на землі, Скільки там, 2 Вами, - Наталю, Оксано і ще раз - Наталю"!
Прощавайте м простіть нос, несамо-
витих. З номи ваші долі, термові й капинові Ми ще живемо. Нам -- ще оолить.
нні пика ТЕН
Текст пошкоджено під час розпізнавання — читайте сторінку оригіналу
Тіг
ой (7 ле 8 Шш. а,
їі відтетлилог ся; лов
Я, М,
грот сп М иасв 73 р ПРАФ3, Тен кал | . й Р Це | Чи тво; го болю дух М "Х | Й ьки ЛІ «- ПІЛЬ СЯ. ІА? ко б ПУ і зр и її, 1) оз ЗМ АД Бо Гр Ї ЛЬ є
р РР зн -ч | г ТРУ ТУ? "КУ Е «а п, т ? і - . М! оз чало: ба п - СД | поро б б ав" тр: ,3 6 Л. Ї і | СА жі
жі й
Бур Й Ді Що0 мча/ Га ці мов збуренийц патик
| р "он, і: цу ; а. а 3те «о »й
У . РА
ка 7 передове т. а щу у лис ті ві З - 9
ї.- ШУ да А Р 4 -- зі і ; о п УЛИкам
ї ів ДИ т. є ьа аАНє Ті 76 ж 414 Я 7 руги вче де ас ят ен | - у МЕ зо булі сь -Ї Ді та дама | запор цинЬ ум 01 а оїм би. муч ениць см ві це лі. до мертаого їі 0 і г зва С ли лю 7 ї ГАМ» іні / алт. у безповоротну дорогу | І ( 1) ль ТТ їй, таки цукратнськийц
| - ї чаєлола. у РУТ Гей тонкий смагл. вийцна р 001;
є кої забуто
елі ка ій на пчне жити
Ло я Лк Не р за пк тру Де. с Поні ПУЛ он Я тії росою, й ї Ч й | о" ІРЕРІЗТіМ ПЕЧАЛАЮ УКРАЇНИ Плач -- у абі о суч Й ИСО ала. згорьов ана Ма ти», ре наручає мекснар Довкенто) | З-під незримит каоюла МІ КЕН РНК СУРРОРУЧИРУ р и У о "м р ЗУ. | а-підкрила небезти чної Чуб ей об с ер ВЕ У | С оро гвнаючи оман рожевит, | | | | | | | яцнуть, мутна біля ДЕ о СЛ Возкаіами мя кА Здати - ді іє б і муч Р 1 по ТТ Ря б п т виснажЖжити и Р би ем з рі кереан Заке масу ,Оеколише |. б діс сть паю вели щу 4 в 1. о ва ех т фр. у я ' -Є . - фо а АРМ о "Ка Я вя м і | да Те ЛО РЕДИС уж ль ой 13 фран ки р | пафланаїо сто АЛ про ати віть! | Р я це ОА що ке Упр з де БУ з З Чиє він засне, и ко й фено дн ТЕС о МУ раки РТ КУ п Дт УРА ДНА о с
ще о щ
еке - і ши
ріувч сті
ЕКОЛ - логія душі НІЧ-ЛА-ВА... Служить їм трампліном, а жінкам -- лобним зу Огія природи еко Іще ніч не минула, як уже на день Тут вони священнодіют.ь, виганяючи прачем пил буз ; благословляється. їз білизни. З Світлий день Людства Непорочно-чистою несуть її додому, розвісивши над А ти-- свічечка тремтлива в руці гордого райдугою коромисла старанно. синьоокого тиверця. | ; | Нагодуєш 1 приголубиш, обцілуєш його Не дають тобі спокою ц мужі, невтомнице. засмагле, міцне тило, ввіллєш у нього сили Заставляють крутити колесо млинове. Снитьс незгасної. Друге сонце, що зроджує хліб... Вкону цичлала: І путь укажеш -- у прийдешнє... «Старий мельник, висунувши на мить із дверей заторіст сниться Нічлава. упальськими вінками клечана, тпронизувала білі рошені вуса, киває до СУРЛТНУ весело: СЕР руки дівочі холодом 1... чистотою. - Ег, не мукиця -- золото! Бурглима Гсинилана здоровими зростали, помешкання зводити Небавом знову хтось пристане до громади, ділиться шва ще. на твоїх берегат старалися. «Ісусом» ї самосадом. УРПРУЦИЮ дзеркало неприкри Мей помолодієш Вони ж бо -- були кисільні.. берез пять уоло за водою плине тита розмова. ураз, с нього -- із літ як не Оувало, ехитра філософія селянська. чиськом. нещ безтурботним русявочубим уст Гай-гай, насниться вже лиш таке.... Одвіку так. Ех, сяк Р Як повільна течія: все вперед та втеред упевнено... я'Кби-то настравжки... 3 і А верби -- то діти твої, і молодші, ії старші. Гай-гай, скільки тих розмов ти переслухала 1 батьтаганом 10 Земл розтанатане смарагдове ти 6 Усі. ро Дністрові переказала. М то зелена, то бура, а то й голуба. Он там, оддалік кладки, спинилася одна -- стара, їн усе те багатство у Чорне море, на стовок несе. . за Покоже. а дуплава, посічена зливами, вітрами 1 війнами. Якби ж то знайти той скарб, та ма вати викласти, авжоди -- відкрита, чиста, найчутьливти айбільше ж -- часом. обзакниги вийшла! -- одкровення, та й годі. моє Землі. кореневищі -- чим поганий притуе ті шукачі! и шм Підземний грот у кор | Ха місцями прикриває свою наготу тишуим и лок для сімейства ондатр? имом здиміли.. Там її я супутних верб. Облюбували його надовго. Умирає нині Нічлава. пера серце. Бо -- дбайливі! Розорали їй груди, «господарники», брудом-стоками Не ! довголіття заховане. Причаївшись, здалеку можна побачити, як вони, наче очі залятали. рвоточить їще, пульсує рівно... | катери, розтинають гладінь води, на той берег ння їй греблею стерло... Ну не білі вітрильники -- качки, гуси, лебеді 4 ПАЛ, е щастя, що наснишся точ такою -- чистою, тують до дна, залотинки у шутрт визбиру Там їм сонце шептатиме сом. непототптаною. ; 1 а п Спинки -- блискучі, очиці -- маленькі, гострі, мов А що ж дітям нашим снитися буде, -- хто скаже: ласти, як знаки застороги, червоніють лат свердлики, а хвости -- довгі, пласкі.. немов маки проростають 13 дна Мовчання. Авт пернатий колись і рибина перетаде. о Як відвести погляд й окинути зором ще далі, то її. "Нещасна, золотинкот луски ї - як Ме бувал можна й себе -- малого -- побачити. Хлют-слюті... «Щ У гурті дітлахів і жабенят, що днюють із тобою, Хлитп-стлиті... єдра ти, | Ріка плаче... С матинко. Нічлаво: С иа | | Щед така. я Дбайлива, наче мати, женеш студеницю подалі від | 7 а тп ТП витикає в небо... да а була й душа слов'янська, що нарекл юрби. - нем. крогоцінним, коштовним перломоїме Хай гріються в літетілі.. БР нат Пп -е ! "Г з - пла на УР Народ! Лисий каменюка, обтесаний бистрицею, теж при Володимир ГЕРМАН
березі, разом 13 дітьми.
первісного хаосу-ночі постала т чи витвором природи.
пи
УРЕМ
4 й У р т м з- Й 2 Ти ГО 3 бі і 3 4 іч "Г ра
чі с
» Мр о » 54 яр з г і ч
Книга Числа, 11 : 5
Коли ізраїльтянам надокучило живитися у пустелі манною, вони почали ремствувати, докоряючи Мойсеєві, що їм бракує м'яса та іншої смачної їжі, яку вони, бувши рабами фараона єгипетського, одержували задарма. Тоді розгніваний Бог послав народові пожадливому, який, забувши про волю, вважав за краще нажертися, безліч перепелиці; та не встигли ізраїльтяни поїсти цих птахів, як були покарані..
Як не дивно, але рослини з великої родиницибу левих лише одного разу згадані у Святому Письмі, хоча всі троє вирощувалися вже не одну тисячу років і були добре відомі в античному світі. Серед них пі р, або цибуля порейй цінується за довге плескате листя, яке ії нині відварюють разом з потовщеним «стеблом», вживаючи як гостру присмачку. У звичайної ж, абогородцибулі найціннішою є всім знайома соковита цибулина, що являє собою вкорочений підземний пагін, обгорнений м'ясистими листками, в яких відкладаються запаси поживних речовин. Її назви українською та польською мовами споріднені з латинською -- це-паї ймовірно від неї походять. Отже, назва звичайної цибулі має дуже давнє історичне коріння!
Кулінарні властивості цибулі чис-
ленні й загальновідомі, принаймні в Україні від неї ніколи не відмовлялися. А от про цілющі цибулині можливості знаємо не все Буває, що людині хочеться цибульки, лікарі ж забороняють їсти гостре. Як бути? Травники, а також гомеопати радять не боятися цієї пекучої, але дуже корисної рослини. Українці здавна лікують цибулею чиряки, різні перестудження, печінку й нирки, загоюють рани. А понад 2 тисячі років тому нею радив користуватися сам батько медицини Гіппократ Пояснення дуже просте: у кожній цибулині, в залежності від ії сорту й віку, міститься більша чи менша кількість природних анабіотиків -- фітондиців, а також цукрів, каротину, ефірної олії, вітамінів С, ВіР та різних мікроелементів, Саме цей набір, якого вистачило б на кілька інших лікарських рослин, визначає успіх цибулі у боротьбі з багатьма хворобами. Щоправда, є ще більший універсал -- часник.
Та от загадка природи у дикому вигляді звичайна цибуля ніде не зустрічається, хоча відомі сотні інШИХ видів дикої цибулі, лише в Україні, від Карпатських гір до Причорноморських солонців, іх зростає 40. На луках можна зустріти цибулючасникову,аборокам бо ль; у гірських лісах 1 на полонинах -- цибулі переможну і гірсь к у, на кам'янистих схилах -- скельну, постепах та байраках -- круглоголов у. Особливої уваги заслуговує ведмежа цибуля, або черемша, яка ще збереглася у Карпатах та по листяних лісах Полісся й Лісостепу.
ПІР ЮВІПНУЧИМИ ПЯРЯСОЛЬкЯмИ
Горе вам, книжники та фарисеї, лицемтри, що даєте десятину 13 м'яти, т: ганусу, й кмину, але найважливіше 6
| Законі покинули: суд, милосердя та | втру; це треба робити, 1 того не кида- (Ра
Євангелія від св. Матвія, 23 : 23
Звинувачуючи фарисеїв, які зовні здаються праведними, всередині ж повні уУкргрсннй і кривди, лицемірства 1 безза-
коння, говорять одне, а роблять інше, | Христос наводить простий 1 зрозумілий |приклад їхнього лукавства. Адже не | так важко віддати десяту частину від | пари рослин, що не тільки не входили до «великої сімки» найважливіших | харчових культур, а й узагалі були | лише присмачкою до їжі. До цих слітит | проводирів звернене викривальне слово Христа, що увійшло до Свангелія від св Матвія. Є вньому і такий вірш «Горе ж рера книжники та фарисет, лицеміри,
| що вдовита хати тпоїдаєтпс 1 напоказ
і с-- -- й
молитесь довго, -- через те осуд тяжкий ви приймете!» (23 - 14), Хіба й нині
небачимо ми навколо себе лицемлпрів, які, виконуючи приписи моралі в малому, є неправедні в іншому, найважливішому"? Вони навіть хрестять своїх дітей, але байдужі до Вітчизни, свого Народу, рідної культури, наживаються на біді ближнього.
Пряно-смакова трава ган у с або аніс у дикому стані не зустрічається Росте ганус на ланах як культурна рослина, лише іноді дичавіє. Вирощувати його почали задовго до Різдва Христового у Давній Греції, Індії та на Близькому Сході, Тож культивувати ганус могли 1 в стародавній Палестині - заради маленьких реберчастих, зеленкувато-стрих
насінин 3--5 міліметрів довжини, ЩО містять цінну ефірну олію. Більша частина цієї олії -- запашний анетол Тепер він застосовується у медицині, харчовій та кондитерській справі, для виготовлення парфумів 1 особливого ганусопвого лисеру
Коли на галявині квітнуть зарості цієї низенької рослини, вітерець далеко розносить гострі, приємні пахощі. Цінуючи черемшу за смачне вітамінне листя, 11 занадто активно збирають, через що вона опинилася на межі зникнення. Мабуть, краще вирощувати ведмежу цибулю на городах, залишивши їй можливість спокійно рости у природі
Найбільшого родича цибулі, часника, теж годі шукати по луках, лісах 1 горах, Як 1 звичайна цибуля, він росте лише на городі, ховаючи таємницю свого походження у глибині століть І вкотре дивуємося народній інтупції, пригадуючи жартівливу співанку, де обидві рослини виступають у парі
Танцювала риба з раком,
А петрушка з пастернаком,
Цибулиця з часником,
А дівчина -- з козаком!
Часник, вельми бажаний у східних народів, був ненависний для давніх греків г римлян, які вважали запах цього овочу огидним, відверталися від кожного, хто иого вживав Робилося виключення тільки для хворих, а також легіонерів 1 гладіаторів, які нагдалися часнику перед битвою, вважаючи його збудником хоробрості Та, як бачимо, єгиптяни з тудеями були іншої думки.. Деякі вчені припускають, ніби часник уперше з'явився як культурна рослина в Іберії, на терені сучасної Іспанії. До речі, іспанці й досі невважають неподобством уживати часник навіть у добірному товаристві, можливо, саме тому хворих на серце й судини там утричі менше, ніж у решті країн Європи.
Це припущення повністю підтверджує досвід народних цілителів Як пише
Реве
ї чі
І РУ. 1 «і гий
| ЗХ
Серед учених ботаніків певний час точилася суперечка про те, яку саме рослину назвав Христос, зви нувачуючи
фарисеїв ,-- ганус чи схожий на нього
кріп (укрол), без якого важко уявити перший-ліпшии город. Прибічники кропу вважають, що він був краще відОмМИиИЙйЙ не тільки в Європі, а й у Святій Землі, ширше використовувався, ! тому нібито саме кріп міг бути тією рослиною, що згадується у Євангелії після м'яти. Не заперечуючи можливість цього, погодьмося, що ганус так само, як 1 КР, наводиться у перекладах Бібли 1 тому заслуговує не меншої уваги. Стосовно ж кмину, тоцетака підОома рослина, що до нашого часу навіть збе-
реглася її стародавня назва! Давньоєврейською мовою його називали ка - сучасною
мон, арабською - ке МУ и, англійською це звучитьяк камм'!м Тай в українській вимові, як бачите, його неважко пізнати. І легко помітити кмим по луках 1 трав янистих уаліссях, де підносяться його схожі на парасольки суцвіття. До речі, це типова банака великої родини парасольконо сних (латинською мовою 7- У М белліфе
р а), до якої належить ! ганус, а також
фа ДАК РВС о з ЗК оЇо ОМ КО ЗИ
шик «шини ние сянне яке сяяюии» 0477777 ні Ен З
відомий український знавець лкарських рослин І М Носаль, корисна навіть | єдина краплина часникового соку у камнаті, де діти хворіють на нежить. Ще | краще мазнути кашкою зі свіжого час- | нику дитині під носом, на підборідді й | грудях, при цьому для захисту шюри | від опіку 11 попередньо легенько зма- | щують олією. Для лікування ж гострих | нежитей дорослих у наздрі поперемінно закладають тампони, змочені часнико- | вим соком. А настоянка із подрібнених | часничин (чайна ложка на склянку | води), випита тричі на день перед їдою, | допомагає при атеросклерозі, гілертони, стимулює діяльність серця, покращує | травлення Ще простіше -- з'"дати щод- | ня 2--3 середніх зубчики, що й роблять | ентузіасти-часникомани-. Існує навіть | старовинний тібетський рецепт часни- | кових крапель на молоці, що приймаються за нескладною системою, але | рятують від найнебезпечнішої хвороби | -- передчасного старіння. | Оздоровча сила хоч 1 неприємного | часникового духу пояснюється дією ре- | човин, що містять сірку. Вони не тільки зумовлюють усім відомий різкими запах, | але й знищують мікробів. Крім них, у | цибулинах цієї рослини є ефірна олія, | різні вітаміни групи В 1 С, фітостерини, | інулін та багато інших активних | органічних сполук, а також ЦІННІ мікроелементи. Та навіть не знаюч цього, давньогрецькі лікарі апа ЗЛИЙ Діоскорид поважали часник, подолав- | ши свою відразу до неприємних запахів, | а давні єгиптяни лікувалися ним понад | 6 тисяч років тому Тож не забуваймо про традиційні пампушки з часником!
багато інших звичайних рослин -- пет- | рушка, пастернак, селера, фенхель, | морква, кріп, яглиця. Та, на відміну ВІД однорічних ганусу 1 кропу, парасольки дрібненьких білих квітів на кінчиках плочок з'являються у кмину лише на
| | друге літо, вродивши пласкі й довгасті | плоди-зернятка, рослина всихає | Ставши культурним ще доери християнства, кмин у Європі вирощується з ЇХ | сталіття У слов'янських народів це ширю- | ко вживана, навіть улюблена рослина. | Ароматичні кминові зерна, як 1 плоди | ганусу, використовуються парфумерами та кондитерами багатьох країн Їх цінують | за високий вміст ефірної олії, головними | складниками якої є карвон і! лімо- | н е н, що справляють, між іншим, протимікробну дію Тому насіння кмину | оживають, виготовляючи деяю тверді сирм, | а коріння, молод) стебла й горчасте листя | мого -- при засолюванн опрют І капусти. | Широко користуються кмином те кропом особливо У | Наприк- | материнськогм | | -
народні лікирі, дитични та жімочим практиці лад, для молока
абільшення
вони радять істи
спечений з хліО 1
кмином пити сметану,
варилося насіння цієї рослими
(голи оо неон п''ж'р'еи-м-т'1и бо б |
Початок тексту може бути неповним — звірте зі сторінкою оригіналу
іже СРО, от
зчениний о. 1 Дві зо
-і й
п
заайкурах цій
"о80Б ЗАЙ
Я у оон
Рі
Чи кожного дня оре ратай на посів,
| ралить землю свою й боронує" Чи ж, як робить повергтио 11, втім не сіє
гу й не кидає кмин, не розстває
коло возове не ходить
| питься» і Р по | мим а палицею о "ють чорні ту тпта
| києм -2- той кмин.
| Доводячи, що сховатися від гніву Гос- | поднього неможливо, НИ ким ото иний | пророк порівнює неминучість Божої ка ри із настанням щорічних польових робіт, коли для кожної рослини є визначений усна час, місце і спосіб посіву та молотьби. Поряд із провідними зерновими | культурами в цьому тексті названі дві | незначні рослини 77 чорнушка (чорну- | ха) й кмин, чиє запашне насіння ще за
тих давніх часів додавалося до їжі для в ехеману Тобто навіть такі непоматні
рослинки теж мають певне місце У (вічному невідворотному колі земного | життя й не уникнуть своєї долі...
Книги пророка Ісаї, 28 : 24--25,27
2
Кожне тіло -- немов тпа тправа, 1 | всякаславалюдини -- як цвтт трав'яний: асан трава -- то й цвіт опаде, а слово | Господнє повік пробуває!
| Перше соборне послання | св. Апостола Петра, 1 :24--25
| Повторивши вірші з книги пророка са де йдеться про «цвіт польовий», | апостол Петро нагадує вірним про | швидкоплинність тілесного життя, по- | руч з яким нетлінне лише слово Боже. З великою упевненістю можна вважати, що під цвітом польовим, або трав'яним пи цих біблійних творів розуміють саме квіти дикого маку, які споконвіку |буяли на пагорбах Святої Землі та степових просторах українського Півдня. І -«оча напп степи понад 100 років тому ру розорані й перетворені на пшеничні лани, червоні вогники квітів дикого п лЕОвото маку рясно вкривають на по- |чатку літа цілинні ділянки, кам'янисті (схили Криму, Приазов'я І | Причорномор'я Та за тиждень-другий | облетять вони під подихом вітру, й зно- Е перед очима постане зелено-брунатний степ. І лише блакитно-зелені, пірчасті листочки маку та |його реберчасті коробочки з дірчастими |дашками, крізь які висипаються | Ярібненькі насінини, нагадують про рРеавній квітограй | Одна з найпоширеніших польових трав янистих рослин, чия яскрава квітка | живе лише три дні, мак з давніх часів | привертав увагу. З ніжними пелюстка- Їжа маку, які швидко опадають, поети | "орівнювали скороминущу дівочу кра- СУ, довірливість і незахищеність ЮНОСТІ ним сумом пройнятий і вірш Таравченка «Маленькій Мар'яні» | Рости, рости, моя пташко, || Мій маковий цвіте, | Розвивайся, поки твоє | Серце не розбите... пром ЦВІТ у нас шанується так само, еле ос и Індії або хризантеми в Япони дарма кажуть «нема цвітпу, т нішого над маківочку». Та ось інше | порівняння: «крихітний, наче макове |гернятко», Цих зерняток дуже багато, і, "9МУ мак -- символічна ознака щед-
уРості и достатку Бажаючи добра,
Уа
тн ДРИРНН юю 0 0дажююнх секти» сяжєююяь 0сіжиюнню» дять 0 ним»
нання
ні и о |
р ЗДОРОВЯ 7 то ЗД УБУ
жиютютею ояєєттея 0 ПАНИ
Р РО
| СПЯРОСВІЛСЬКЯ ЗАЛА 8 ЗЕЛЕНОМУ |
Виходить, чорнушка служить людям принаймит 2500--3000 років, І попри те, що згадується вона в Біблії лише двічі, нас ця рослина цікавить своєю незвичайністю і навіть загадковістю, хоча, на перший погляд, вона -- проста собі польова травичка
квІТОЧКами
із синенькими
Називають чорнушкою польовою однорічну рослину з прямим, до півметра заввишки, стеблом, листки в неї глибоко роасічені, майже ниткоподібні. Квітка вельми оригінальна, схожа на майстерно виточену, зелену всередині зірочку. Листочки оцвітини загострені на верхівці, мають вигляд ніжних пелюсток блідо-блакитного забарвлення. Справжні ж пелюстки перетворилися на нектарники, до яких люблять прилітати бджоли; отже, чорнуха -- добрий медонос. А після цвітіння утворюються плоди -- коробочка з тригранними матово-чорними насінинами. Тому латинська назва чорнушки -- ніг е л ла, що означає «чорний», «чорнуватий».
Росте чорнушка на полях, по перелогах, на схилах і узбіччях доріг, біля
слов'яни зичать сусідові стільки гусей, курей, худоби, скільки зернин у маківці. Саму ж маківку, особливо її зубчасту верхівку, в середні віки порівнювали з вежею багатолюдного міста; звідси походять і українські народні загадки, як-от: «Підодним ковпаком -- сімсот козаків», «Стоїть полк, ав полку сімсот воєвод»: Звичайно, відгадка -- маківка, хоча насправді в кожній маківці значно більше насіння, а саме - десятки тисяч.
Рясна плодовитість маку зробила його символом достатку не лише в усному фольклорі, а й у шлюбних обрядах. Колись був такий звичай: макове насіння підсипали до взуття молодої, аби не залишилася бездітною.. Он скільки всякої всячини виростає з малесенького макового зернятка! Та й різних видів цієї рослини в природі чимало.
В Україні ростуть 12 видів маків; з них один, червоний дикими, трапляється скрізь, як бур'янець Решта ж -- білоцвітий, польовий таїнші -- Тільки постепах та лісостепах. Зате у квітниках і садках від Полісся до Криму можна бачити сорти маку з великими червоними квітами різноманітних, часто несподіваних форм. Цемак східний, названий так за своє походження з Малої Азії. А от дебатьківщина маку снодій н о г о, що вирощується майже по всьому світові, встановити не вдалося Вчені припускають, ніби він є пбридом якихось диких маків, що вимерли задовго до нашого часу
Ця потайна рослина відрізняється від інших маків голими листками й стеблом, натомість ніжка квітки вкрита жорсткими волосками. Сама вона біла, фіолетова або рожева. З насіння снодійного маку виробляють високоякісну олію, яка вживається в їжу та для виготовлення найкращих фарб 1 лаків: А з молочного соку зелених коробочок-маківок добувають сік, який гусне на повітрі, утворюючи 0 п! и, цінну сировину для медицини. Опій містить алкалоїди: морфін, кодетн, папаверин таїнші, відомі як болезаспокійливі та антиспазматичні ліки |
Про незвичайні властивості макового
соку знали ще давні греки, вважаючи
його атрибутом кухні Бога сну Гіпноса
Адже цей сік допомагав подолати беа-
жител майже по всій Україні. Тільки в
районах як
пізвденних трапляється бур'ян ще чорнушка н и в'я на, чорнушкуж посівну вирощують ІНОДІ на городах як рослину, що править за прянощі Щоправда, вона може дича вити і тоді теж стає бур'янцем. Своєрідна витончена краса чорнушок породила в європейському фольклорі поетичне уяв" лення про них -- начебто це прекрасні феї, перетворені чаклунством на ніжні вишгукані квіти, Є навіть легенда, згідно з якою квітка, схожа на лісову фею, вперше з'явилась на березі річки, де втопився німецький імператор Фрідріх Перший Барбаросса. Мабуть, тому народні назви цих рослинок французькою, англійською, німецькою мовами такі незвичайні й таємничі: «дівиця в зелені», «дама в зеленому», «волосся Венери» або навіть «диявол у кущах». Європейські шанувальники оригінальних квітів вирощують чорнушку дамаськ у, з довгими прицвітинами, що утворюють навколо квітки волохату зелену куделю. В Україні п ще подекуди сіють у садках, називаючи нечесані панночки.
Ця рослинка стала своєрідним сум-
ним символом, бо мовою квітів букет
соння.. Римляни теж вважали мак власністю свого бога Морфея, володаря сновидінь. Не залишились у невіданні й слов'яни, які віддавна знайомі з лікарськими властивостями цієї рослини. Заварені окропом, пелюстки й головки дикого маку-самосійки застосовуються в народі як снодійний, заспокійливий засіб, Відвар дикого маку п'ють також від кашлю.
Не менше цінуються лікарські та смакові властивості городнього, або снодійного маку, названого так ще у ХУШІ столітті Карлом Ліннеєм. Вирощування цього маку в Україні давнє, традиційне, це підтверджується народними іграми з хороводами дітей 1 дорослих, які їмітують господарські процеси -- від самої оранки до «вибивання», тобто молотьби достиглого маку:
Як станемо мак
Трусить-колотить.
При долині мак,
При широкти мак!
Наприкінці, підкидаючи вгору «маківки» - гарних дівчаток, учасники гри співають:
Ой так, так
молотили мак!
За стародавньою українською традицією на Маковія, тобто у день св мучеників Маккавеїв, печуть шулики - пшеничні коржі з медом 1 тертим маком. Між іншим, це знайшло відображення у славній «Кнеїді» Котляревського. Гостюючи в Дідони, Бней зі своїми троянцями «али різні потрави», на закуску ж -- «куліш 1 кашу, лематшку, зубці, путрю, квашу і з медом маковий шулик». Госпо-
диня пригощала старосвітськими
троянців народними стравами, між ними -- ячмінною кутею з солодким квасом (путрею) і, нарешті, спеченими на меду маковими коржами; отже, зустріч із Дідоною відбулася саме 14 серпня за новим календарем, на Маковія. Взагалі ж кулінарних витівок -- маківників, струделів, макоржеників, перекладанців та бубликів з маком українська кухня знає безліч.
Снодійні ж якості городнього маку не безвинні Давно помічено, що заспокоєння за допомогою маку шкідливе, особливо для дітей. Тому жодна розумна годувальниця не вживала макового сиропу, щоб приспати малечу. Та, на жаль, нимі
нині зловживають наркомани. Відколи? :
Випадки отруєння отпієм -- соком
шине «кине скенає ие зятем сою» оМ 0 МАЯЧАЄМУ
о РО р пьнанннннткни Лото інн ж т а з ан ато ць
чорнушок є
недвозначним гаслом "кінець коханню». Той, хто дарував такий букетик, засвідчував, ії найпрекрасніші почуття остаточно минули. Можливо, саме тому в одному з|
творів І. С. Нечуя-Левицького старша|
дружка мовить: | Наш сватетнько з міста, В його голова з тистиа, Губи з петрушки, Очі з чорнушки. |
Гостре на смак насіння чорнушки| вживалося замість перцю до м'ясних страв, для соління огірків та квашення капусти, ним обсипали хліб, наче ай Тепер ці старосвітські рецепти забуті, а даремно! Великий мусульманський про" | рок Магомет вчив, що насіння цієї | рослини оберігає від усіх захворювань, і його послідовники кожного ранку вживали дещицю насіння чорнушки з мой Цінували насіння чорнушки вчені античного світу і середньовіччя -- такі як| Пліній Старший, Діоскорид, Гален. Та| сьогодні ця біблійна рослина, на жаль,| стає «немодноюЮ».
Тож посійте, поки вона ще не оміцій чорнушку -- хочби щіпку її насіння біля своєї хати! |
НОЮ 20 о ЗОВ р Р р РР ПЕН ос
недозрілих головок маку -- відзначав |
ще Пліній Старший у І столітті. Але в
цілому можна стверджувати: за,
біблійних часів пов'язана з й
наркоманія була невідома, принаймні в Ї
Європі та на Близькому Сході. ЕЕ, |
Мабуть, лише з появою релігії ісламу І
в мусульманських країнах, де були |
заборонені алкогольні напої, поширилося куріння опію, що й нині здатне
зробити людину рабом небезпезнинії
зілля, зруйнувати її здоров'я, перетво-
рити на неповноцінного. Згодом ця |
згубна звичка знайшла свої жертви в
Індії; особливо ж поширилася у Китаї, | призвівши у ХУПІ і ХІХ століттях до
справжньої національної трагедії. Ста- |
|
|
|
|
|
|
лася навіть «опійна війна» 1839--1842 років з Англією, коли китайці спробували захиститися від контрабандної торгівлі опієм.. Сподівання, що розвиток сучасної цивілізації сприяє подоланню наркоманії, не збулося; замість опію з маку навчилися добувати спочатку морфій, а згодом -- інші, ще сильніші наркотичні засоби. Вони здатні як полегшувати страждання хворих, такі пригнічувати свідомість, руйнувати тіло здорових людей.
Так старовинна лікарська рослина служить водночас для добра 1 на згубу, хоча й безглуздо її звинувачувати, адже все залежить від того, | користуємося Божим дарунком - зеле- |
| |
як ми
ним світом дерев 1 трав.
юн « ач льній у -
чно
Початок тексту може бути неповним — звірте зі сторінкою оригіналу
за іо СР руд. вВ82И7 м і 2 ній ЩЕ Сі б У «РРаЛІЙ .ШеДя ото і і, о Ви » УЗИ -сВі-ї чи -т й РЕ і. я, ТОп ) , б-- ій - і і іль ч "бій б -. Р мА - РАЮ "ра, ее Х - Глоу - "м " - «дибй уз аю зарочи 3 і о» я " й В , і - оч - -. з я ЇЙ МА но Бр 1 Пі а Ж г ль
7
Гн В м
ць - " і
ватмчоаь» чі - 1
фону мово доль ї а
ізо оч
ри, М мч п
бо Аль чи |
ль о а
Не спаруєш голубки до півня, бо голубка півневі не рівня, -- кажуть у нашому народі про створення подружньої пари, нагадуючи молодятам. які вирішили пошлюбитися, про важливість оцього життєвого кроку
че ч
з
- У 4 оф;
Курно ::- 1 - -----4-4- ЗО ВО - 4 - Шии о о 0 0 00 се ач
п НИ | |З
3 " гли рим,
| А древні китайці казали, що чоловік і жанка становлять дві рівноцінні половинки єдиної Божественної суті, дві космічні сили: ян, що символізує небо, животворне чоловіче начало, й інь -- мати-землю, жіноче начало. Виникнувши з космічного хаосу, вони породили світ і людину, й усе на землі пснує завдяки злагодженій узаємодії цих двох начал. Небо-батько зігріває й запліднює дощами землю, мати-земля на роджує й годує все живе
«Жінка -- половинка чоловіка» -- так символічно назвав свою повість, що стала бестселером у нього на батьківщині відразу ж після публікації 1985 року в журналі «Шоухо» й широко обговорювалась у літературних колах різних країн, китайський письменник Чжан Сяньлян. Вона -- «половинка» думок, почуттів, устремлінь героя; без неї він не зміг до кінця відчути себе сильним, готовим до свободи. Людина, проводить цю думку письменник, може адійснитися, досягнути гармонії, долу-
«Слово Просвіти» Засновник - Всеукраїнське Товариство "Просвіта" імені Тараса Шепченпка
Реєстраційне свідоцтво о /007 від 16031993 р.
Відповідальний редактор Любов Голота
Олександр Пономарів,
читись до вічності, тільки ввібравши в себе іншу
От»же, ідеальним є поєднання споріднених душ, що знайшли себе серед взаємних утрат на довгих шляхах цивілізації. Шлюби такі, кажуть, благословили самі Небеса Й усе ж воно не так уже часто буває серед смертних, щоби кожний знайшов своє згублене друге Я, свою ідеальну другу половинку, з якою вдається повернути ул рачений рай Здебільшого виступи й гострі кути непорозумінь шліфуються терпінням, вибачливістю, взаємоповагою Зазвичай, «цементуючим» началом двох «я», двох половинок єдиної Божественної СУТІ, влпленої в земному вимірі в такому суспільному ІНСТИТУТІ, ЯК сім'я, вистУпають 1 квіти кохання -- діти. Та про них -- окрема мова
Упродовж останніх років спостерігається -- 1 це підтверджено цифрами статистики -- скорочення кількості «Юних» за віковим цензом подружніх пар. Пояснюється це, имовірно, й тим зокрема, що суспільство наше стало більш відкритим, проблеми статі й статевого виховання молоді здолали рамки табумованого невігластва й вуличного лікнепу;
б злом ори ода: й
зно им моль оо 000000 М і 000-040 Р - РР Р Р б б ь - . пт - | во ча і
"в'я ної нано і
Р -
Пк А я о иа Че У Р сь НИ ча чо тт С во м о ь У и
' - в ша фо 1 коаї-бо. що
Фо г 4.
- - - ж Ля гб вно
вчу Й й п т о та аб чт я ра ДОрРО Р р рокли я дощ Ран о ці
. ь зай
пон
появилася література, на сторінках якої фахівці -- психологи, філософи, сексопатологи -- ведуть відверту розмову про витончену сферу людських почуттів, не оминаючи в ній 1 гострих кутів у стосунках двох... Усе частіше чути серед молодих про бажання будувати з милим рай не в курені, -- підготувати бодай якусь матеріальну базу для своєї майбутньої родини. ИЙ це не може не тішити, бо створене власними силами матеріальне гадгрунтя сім'ї згладжує гострі кути й такої одвічної проблеми, як «батьки й ДІТИ», оскіЛЬКИ перші бодай частково звіІЛЬНЯЮТЬСЯ ВІД Дріб'язкової пожиттєвої опіки за своїми пошлюбленими чадами, а пов'язані путами Гіменея чада можуть самі більш виважено планувати свою долю, вступати в доросле життя самостійними, нетифантильними, врівноважувати голос серця голосом розуму, життєвої мудрості, а не легкоражністю
За даними Міністерства статистики Україги, молоді люди віком до 19 років торік уклали 7020 шлюбів Для
Шеф-редактор Павло Мовчан
Редколегія. Анатолін Анатолій
Ярема Гоян, Журавський,
Погрібний, Іван ІОщук
порівняння, у 1995 році ця кількість сяала відмітки 9226. Більшість наречених були 18-річними -- 5040 (тут і далі у дужках -- І995 року: 6511), У 17 років вийшли заміж 1073 (2285) дівчини. у 16 - 7 275 (390), а неповнолітніми зважились на шлюб 32 (40) дівчини
Що стосується розлучень, то серед ЦІЄ віКОВОї категорії їх останнім часом спостерігається, на диво, небагато, Упродовж 1996 року із загальної кількості розлучень -- 13 030 (198 300) на частку молодих пар (обидвоє наречених не старші 19 років) доводиться лише 169 (200) Не витримали й року в подружжі 95 (110) пар, двох років -- 14 (12) Після грьох років подружнього життя розлучилися три (одна) пари
Не матиме, отже раци, усезнаюча сусідка, зиказуючи іншій споконвічне «Тепер така молодь пішла!» Пускаються спільного берега, як бачимо, більш поважні газди 1 газдині У кожного своя причина
Скаржаться жінки: «Зниділа-м на нявку, як пішла за п'явку» Або: «Чужа жінка медом помазана, а своя смолою» Чи ще: «Забув чоловік, що оженився та А розлучив-
и пішов у стодолу спати»
й
оон вбонбтьйінйо ліва фа фа
й ь
п КИ У У А заарбель ОО чой кою я
ния вні о й ви звокоюанвуиниичм в их ін мацниоймн о є вва п ко ін я п в в
во ді - Гн я яка -
- ь З Л "а
з нео оз ВО го Ре -
я - чов'я тю во з
Р Р А А чан о о РН Й
оч "об мою и бю
фо й й Р п а
шись -- «і Настя зазнала щастя ляже неклята, встане нем'ята»
Не мовчать 1 чоловіки, огризаються: «Отак мені Бог дав: любив дівчину, а чорта взяв». Чи: «Хлопці бились чортана за що: хоч красива, так ледащо» Або «1 Гнат не винуват, 1! Килина не винна, тільки хата винувата, що впустила на ніч Гната» А тут іще «І жінку, і стодолу -- все треба покривати». Тож, сплюнувши спересердя «Невелика серцю туга не будеш ти, буде друга».
Заяви про розлучення надходять 1 від мужньої статі, й від протилежної Це щоби принцип загальної рівності був дотриманий
Отак, «ліобилися, кохалися, як голубів пара, ну а потім розійшлися, як та чорна хмара» Було смішно, та стало грішно. Бо у квітів кохання залишаються пуп янки -- діти Отіволають вони, вчепившись за уламки сімейного корабля: «Рятуийті наші душі!» Та чи почує їх той, хто анайшов на ньому тимчасовий прихисток
Володимир ГЕРМАН
ьо
Адреса "Слова Просвіти" - 252001, Київ-І, завулок Музейний, 8, Всеукраїнське Товариство «Просвіта» ім. Тараса Шенченка. тел. 228-01-30: Е-тай: З.ОУО (ФО РКОЗУГТА. Зам. Мо 0315664
Виготовлено з готових фотоформ на комбінаті «Преса України»:
Індекс 230617
ХОЧ І ПОСТАЛА ЄВА ІЗ РЕБРА АДАМОВОГО
"Мозок чоловіка взагалі вожчий на 100 грамів од мозку жінки, однак це ще не СВІДЧИТЬ Про вищу інтелектуальність сильної статі - ніОоВвПпОкКИ, жіНКО довше, аніж ЧОЛОВІК, Є ПСИХІЧНО ОакТИВНоОгюЮ
"У чоловіків значно більша маса м'язів (близько ЛІ КІЛОГРОМІВ, ТОДІ Як у жінок -- 16), хоча це ще не означає, що вони є фізично витривалпішими
"Серце чоловіка б'ється повільніше - в середньому 62 ударів но хвилину, жіноче 72, але, попри ощадливіший режим роботи, воно взагалі не є здоровіШИим 1! спровнішим
"Чоловік набагато менше скаржить- СЯ І -- Як звикли коОЗзотТи, «сСкімлить» -- но своє здоров'я, зате жінка пегше переносить біль, при якому найбільший серед Адамів | еркупес утрачає свідДОМІСТЬ, | новіТть уявити вожко, як чОПОВвВік витримав би пологи
"В оргонізмі чоловікКО циркулює на | 5 літро крові більше Іівзагалі її є майже 5 літрів), ніж у жінки, ОДНОак ЖІНКО спроможна швидше і з кращими результатами поновити п втрати
"Чоповіки біологічно слабкіші від жінок, | ТО вже від моменту визначення їхньої Хоча у світі народжується хлопців більше, ніж дівчат (у пропорції 106 на 100), до 25-річного віку різниця вирівнюється, серед 25-річни; є вже більше жінок, аніж чоловіків; «слаб? ка стать» все більше переважає у міру старіння
"Чоловіків вважають кращими від ЖІНОК ВОДІЯМИ
Статі в ЛОНІ матері
в усьому світі жінки, здається, іздять повільніше - але чи це означає, що гірше?
"Представники сильної статі неє на загал марновірними. На три забобонних жінки припадоє один чоловік, що вірить у дію надприродних Сил
"Чоловіча самовпевненість є зазвичай сильнішою | її важче похитнути
"Чоловіки значно важче від жінок ПІДДОЮТЬСЯ ГІПНОЗОВІ
"Сильна стать - аж важко повірити - виявляє значно менше громадянської Відваги, ніж стоть слобка. Може, тому що чоловіки реагують менш спонтанно?
"Чоловікам властиве зовсім ІНШЕ, Одніж
у жінок почуття гумору. Більшість жінок,
наприхлад, неохоче сприиймоє жарти, якими принижують слабших
"У небезпечних, що вимОогоють швидкого реогувоння, сСитуоціях ЧОПОВІКИ реагують значно повіЛьніІШе від жінок, у яких швидше відбувається обмін речовин, ЩО, між інШим, ВПпЛИВає НО ШВИДКІСТЬ ДІЇ,
"Чоловіки потрактовують питання під значно меншим особистим, ніж жінки, кутом зору. Жінки назагал охильні броти все но себе
"ЧОПОВІКИ « егоїстами. Винятком є Ті Сім | де пошире-
більшими ВІД ЖІНОК
на модель виховання, в якім ЧчОПОВІК гурбується про жінку !: Спільно 3 нею опікується дітьми; там Адам є співпортнером, а не егоїстом
"Усупереч устапеним поглядам, чоповІКИ ЄС СХИЛЬНІШИМИ, ОНніж жінки, ДО пліткування Якщо б ми захотіли побави гиСсь у ПпіДдСЛУуХОВуУВОННЯ, ТО ВиЯвВиЛоОс»я б, ШО жінки наойчасСтіше розмовляють ЛА Ж собою про дітей г вброння, чоповіки ж про то, чи пон Ковольськийм просунувся ПО ( пужбі ; Збідки бін узогопі азяв гроші на маленького «Фіатиказ
ГИ рекладено з польської)
Ж. Її
іпісгсот. К/ИЕУ (А
п ПРИ ЧЕ РОРО
кт
ха
|
їм
Зої ВРОТІ|ОВА
РІ