Сторінка · с. 3сторінка оригіналу ↗
Слово Просвіти, №41 за 1997 рік
Слово Просвіти, №41 за 1997 рік
ай завннни УУЕВЕЕРРЕ зе: РР а нг
я и 4 - Ч- Гі Ф - Ре іо і в Іі 1 ї й | 4 да "ЯТь й 1 г М з! о й ря Е і бр б -- -
Р РР і-й ен они кання р нь Рій те дин
б -' - - си -- с
пРОСВІТЯНСЬКІ НОЇ.ВВИННИ
Ухвалено оголосити 1998-й рік Роком героїзму та слави України, зважаючи на віданачення 350-1 річниці славних пере-мого козацького війська, 50-ї річниці вшанування пам'яті героїв Крут, 8031 річниці проголошення Української Народної Республіки та звершення Акта Злуки всіх історичних земель Великої України Багато уваги було приділено 1 наступним виборам, які вимагають ВІД державної влади та громадських організацій об'єднаних зусиль.
Роботу правління та голови визнано задовільною.
Прийнято розгорнуту ухвалу як програму діяльності на перспективу
Обрано керівний склад обласного об'єднання -- голову, склад Ради та ревкомісті.
На альтернативній основі головою обласної організації «Просвіти» обрано Володимира Барана, доктора історичних наук, завідувача кафедри Волинського держуніверситету
Микола НЕСТЕРЧУК,
відповідальний секретар ВУТ «Просвіта»
НАСТАВ ЧАС РІШУЧИХ ДІЙ
Шановна редакціє! Прочитав в одному з чисел Вашого
асопису статтю В Бубнова «Таке інше» -- геноцид мови ії культури?», в якій автор описує стан мовної проблеми в Сумах (дзеркально -- в усій Україні) 1 подає пропозиції стосовно кардинальних змін у мовній ситуації. З цього приводу в мене виникло кілька думок
Час констатування катастрофічного стану української мови в Україні вже минув Приклади, ЧИСЛОВІ сгліввідношення, звернення до різних рівнів бюрократії, апелювання логікою, звертання до справедливості -- це все можна означити одним прислів'ям: метати бісер перед свиньми
Мовне питання вже давно перейшло з площини чисто просвітницьких клопотів у площину політичної борні, 1 далеко не другорядної Настав час програмних, більш потужних 1 агресивних дій їі актів. На жаль, ще людство в своєму загалі не дійШлоО того рівня, щоби поважати сусідів просто так, з чистого альтруїзму. Поки що «повага» вимагає деякої «сили» або хоча б демонстрування її зі сторони заявника
Усі пропозиції автора можна звести до однієї нам потрібна національна програма українізації (дерусифікації) спільноти України и без зайвої шкідливої сором'язливості 1 цнотливої «толерантности», чорним по білому, за напрацьованою технологією, з прорахованими віхами ий етапами, зі створенням відпОвВІДального органу 1 структур. Це остудить деяк гарячі голови «ура-патріотів», які не розуміють масштабів 1 складності цієї трагедії вкраїні. І це виб'є «стілець» 3-ПІД НІГ різномасних шовінюг із манкуртами, що не перестають волати про повальну насильницьку українізацію. Це треба робити негайно, поки «русскоязьвчньти » синдром не набув ознак невиліковної хвороби. Буйно квітнуча русифікація вже стовідсотково українських дітей, народжених в часи незалежності, надасть останній легітимності й ускладнить ситуацію до неможливості 1ї вирішення
Із інтерв'ю з паном Миколою Нестерчуком («Слово Просвіти», ч. 7) «У напп щоденні плани вносить корективи життя») дізнався про державну комплексну програму «Українська мова» 1 про плани щодо її реалізації От тільки назва, як на мене, заслабка на вагомість проблеми, адже мова йде про Націю 1 державу Україна взагалі Ну, аленехай Бог помагає! Хочеться лише побажати просвітянам трішки більше пристрасті й потужності, як це пропонує пан Остап Ханко («Слово Просвіти», ч. 7, «Рід
до роду -- у громаду »)
Володимир ГОРДІЄВИЧ м. Дніпропетровськ
ПИ ОНИЯ Ре РР т
«ВИНЕ БРАТТЯ, АЛЕ НЕДРУГИ НАШІ!»
Цього року директор Переяс лав-Хмельницького історико-культурного заповідника лауреат Державної преми Ім Тараса Шевченка Михайло ( ікорський удернувся до президента Роси Бориса Єльцина з проханням допомогти відкрити в одній зкняжих столиць Київської Русі, славному Переяславі на честь 850-річчя Москви пам'ятник володимиро-суздальському князеві Юрію Долгорукому, а також музей його імені Цю, м'яко кажучи, досить дивну ідею Б. Єльцин радо підтримав, пообіцявши щедру фінансову підтримку, але вона обурила переяславців. Ставити пам ятник князевігруїнникові могутньої КИЄВОукраїнської держави -- це вже занадто. До такого не додумався навіть Щербицький.
Так, Юрій Долгорукий сидів на переяславському княжому столі, але... усього дев'ятьднів. Так, Юрій Долгорукий сидів і на Київському великому столі менше двох років й наводнив київське місто 1 села своїми суздальцями, які ПОВОДИЛИСЬ із місцевим населенням гірше половців. 1157 року Юрій Долгорукий помер у Києві ітописець пише: «Й багато зла вчинилось того дня (дня смерті Юрія Д - М. ЛП. ), пограбували двір його красний й інший двір за Дніпром пограбували, який він сам називав раєм, І двір Василька, сина його пограбували в місті. Вбивали суздальців (підкреслення моє. - М. ТТ) в містах і селах, а майно їхнє грабували, приказуючи: «Ви нас грабу-
вали 1 розоряли, дружин 1 дочок наших |
гвалтували, ви не брати, але недруги наші» О(Михайло Тихомиров. «Древняя Русь». Москва, 1975).
Син Юрія Долгорукого, володимиросуздальський Князь Андрій Боголюбський вирішив помститися за смерть батькових слуг. Прийшовши у 1169 році зі своїм військом до Києва буцімто з миром (інакше кияни не відкрили б добровільно усі свої брами), вчинив жахливий розгром безборонної столиці, від якого Київ так і не діЙШОВ ДО тями 1 в 1240 році татаро-монтольске військо здобуло його досить легко 1 пустило за вітром.
Тож, ставити чи не ставити пам'ятнику княжому Переяславі одному з головних винуватців занепаду Київської Русі? Переяславці відповіли однозначно - ні, не ставити, бо він не додасть Переяславу ні честі, ні слави, а вкриє ганьбою. Відкривати чи не відкривати музей його імені? Ні, не відкривати. Бо це буде не український музей, а ще одна штаб-квартира московської «п'ятої КОЛОНИ» В Україні, визнання претензій московської колоніальної політики стосовно України.
Щоб заручитися підтримкою не лише громадськості, а й істориків, Всеукраїнське товариство «Просвіта» ім. Т. Шевченка, його крайова та місцева організації, науковці й громадські активісти провели 18 жовтня ц. р. «круглий стіл» на тему «Юрій Долгорукий та
його місце в історії України». Публікуємо заяву, прийняту на цьому зібранні.
Р. 5. Чи знав пан Сікорський, випрошуючи в Єльцина кошти на споруджейня музею й пам'ятника в м. Перєяславі- Хмельницькому одному з найчільніших руйнівників нашої державності князю
Орію Долгорукому, що в Москві той же Єльцин через СВОГО «закадичного» друга, мера «белокаменной» Лужкова робить усе від нього залежнє, аби ніколи не було меморіальної дошки на житлових будинках, де жив у 1916- 1917 та 1931 -- 1934 роках Іі з останнього пішов-поїхав на свою Голгофу у Кисловодськ наш перший Президент і геніальний історик Михайло Грушевський ?/ Меморіальна дошка великого сина України ще з травня 1996 року лежить у Посольстві України в Москві, попри всі потуги його працівників, «невостребувана», чекає не дочекається свого відкриття. Мабуть, не знав. Інакше не вимолював би кошти в людини, яка спить і бачить Україну ще однією «заштатною» губернією Російської Федерації, не лив би дніпровську воду на московського млина. Кажуть, що гроші не пахнуть. Не вірте, пане Сікорський, тим, що таке кажуть. Гроші від «господина» Єльцина пахнуть великодержавним
російським шовінізмом.
Микола ЛИТВИН
НА ТЕЛЕЕКРАНІ
листопада на першому каналі Українського телебачення демон-
/
струвався ругий о фільм телекомпанії «Просвіта» із серіалу «Земля на крові» - «Тупики магістралей»
(автори Володимир Артеменко, Юрій Шаповал, Ігор Русанівський). Ідея створення серіалу належить голові ВУТ «Гіросвіта», народному депутатові України Павлу Мовчану.
лено фільм серіалу глядачі побачили торік 8 листопадапід назвою «Замість Бога» (автори: Олександр Денисенко, Любов Голота, Ігор Русанівський), у новому йшлося про відомі су мні події: жовтневий більшовицький переворот 1І)17 року і те, як віддзеркалилися ці події в Україні. |
Репресії, голодомори, війни, експропріації, депортації, нищення української культури і духовності - такий пекельний ківш вилила червона Москвана голову нашого хліборобського народу. Р Побудований виключно на кінохронікальних кадрах, фільм документально відтворює трапчну картину поступового безпрецедентного пригноблення України здеградованою чорносотенною бандою.
Другий фільм продовжує тему нищення України вже після смерті «великого машиніста локомотиву історії» Володимира Ульянова, знаного за партійною кличкою -- Ленін. Боротьба за владу, що так гостро розгорілася між наступниками, коли ще тіло «пролетарського вождя» навіть не утвердилось у мавзолеї, начебто надала Україні невеличкий перепочинок. Москва милостиво дозволила Україні «українізацію», а згодом нещадно придушила паростки національного відродження, дощенту розгромивши увесь науковий та інтелектуальний потенціал, виморила голодом українських потомствених господарів, експропріювала все, що змогла вивезти, зруйнувала знамениті
уховні храми, збудовані ще зачасів Київської сі, створила величезний каральний апарат ГПУ--НКВС, котрий став для України справжньою жорстокою інквізицією на багато років.
У фільмі називаються цифри померлих не своєю смертю людей у двадцятих-сорокових роках. Вони вражають... Немає такої ділянки культурного, національного, господарського, економічного, соціального чи ще якогось спрямування, щобивонане зазнала повного краху, Усівони були «виправлені» вождями більшовизму на свій копил, за правилами й законами ортодоксів «марксистсько-
догматиків 1 е буласпробасумбурно
ленінського вчення». з єднати докупи окремі будівельні блоки і вибудувати якусь химерну споруду, маючи при цьому хисткими фундамекнт і нетривкі скріплюючі. розчинники.
Пригаданмо промову Леніна на відкритті «величного» пам'ятника основоположникам цього «вчення» у Москві: «Велика всесвітньо-історична заслуга Маркса-Енгельса полягає втому, що вони науковим аналізом довели неминучість краху капіталізму і переходу його до комунізму, у якому не буде більше експлуатації людини людиною»... А як здійснити цей перехід! Які для цього потрібні хоча б економічні чинники! Невже для цього потрібно бупо дощенту рунмнувати все існуюче разом із
ундаментом, щоб натомість збудувати оту химерну спо-
руду! | чому
пя їі
удівництва потрібні СУДІ чималі Людські жертви; війни, голодомори, безкінечні репресії, пошуки винних у нестіикості тіє!
споруди! енін так і
я юю
ЗНОВУ -- «ЗЕМЛЯ НА КРОВІ»
не описав за життя той соціалізм, про який мріяв. Він або невстиг цього зробити, або сам не знав, яким він має бути. Хочаїтвін, м усі його наступники проповідували, що соціалізм - перша стадіякомунізму. А що такекомунізм, того ніхто не знав і вже ніколи не дізнається.
Володимир Винниченко у своєму «Щоденнику» досить саркастично висміював той ленінсько-сталінський соціалізм: «НІ, трудно, мабуть, жуликам завести нано справді філософська проблема: чи можна досягти перебудови морального світу людства, перебудови царства обману, насилля, брехні, несправедливості - засобами тієї ж брехні, несправедливості, насилля та обмануї.. Що є соціалізм? Тільки економічна проблема, чи й моральна! Коли тільки економічна, то навіщо обурюватись будь-чим, плямувати (когось) за зраду чиїхось інтересів, жаліти, вступатись за когось і т. д. Коли ж моральна, то чи можна в результаті серії негативно-моральних дій чекати якихось позитивно-моральних наслідків? Хіба що -- мінус на мінус дає плюсі».
Иосиф Джугашвілі, запартійною кличкою - Сталін (це ж його Володимир Ульянов-Ленін залишив своїм наступником), досить своєрідно г навіть ідеально втілив у життя ленінську ідею. Перемігши своїх супротивників у боротьбі за владу, Сталін наприкінці 30-х років створив доволі громіздку систему, котра й справді являла собою зеківський казарменний соціалізм. Усі в нім ПОчувалися ніби за гратами, кожен отримував більшу чи меншу пайку, залежно від волі свого начальника...
Цей свій соціалізм генсек Сталін повсякчас намагався довершити, навіть не розуміючи, що, якказарму не прикрашай, вона ж все одно залишиться казармою. У 33-му, в році наиви-
щого голокосту в Україні, вініз більшовицьким цинізмом скаже: «Жить стало лучше, жить стало веселее»... Поліпшувати і прикрашати ту
соціалістичну казарму намагатимуться всі наступники Сталіна: Хрущов, Брежнєв, Горбачов, називаючи його по-різному: досконалим, демократичним, розвинутим... Та вдосконалити недосконале було просто неможливо... Тепер уже не секрет, що вся більшовицька імперія трималася на страху, терор І! переслідування інакомислячих було доведено до абсурду... Хрущов спробував прибрати масовий терор - імперія захиталася...Г орбачов додав свободи, плюралізму - імперія розвалилася... Ані Михайло Горбачов, ані Борис Єльцин не винні втому,що соціалізм радянського типу розвалився...
Розвалився, але за 70 років його агресивні будівничі вигубили СТО мІЛЬЙОНІВ людей, одних у численних війнах, других у концтаборах, яким не було ліку. Радянські концтабори перевершили своєю кількістю І жорстокістю гітлерівські, тільКкИ про них не говорили, а вели мову про успіхи І! досягнення соціалізму. За висловом письменника Олександра Солженіцина, це й справді! був «архіпелаг Гулаг». Звідки майже не повертались, хіба що - у труні, як-от поет-страдник Василь Стус та його побратими, Олексва Тихий Юрій Литвин. На кадрах, що відтворюють
їхнє перепоховання, хвилююче звучать слова Василя Стуса:
Га однакові квадрати
поділили білий світ,
рівне право всім страждати
/ один терпіти гніт.
Зле / кату, зле / жертві,
агщасливого мема.
Всім судилося померти
за замками сімома.
Отаке ти, людське горе,
отакати, чорна хламь,
демократіє покори
/ свободо мімуавань.
Є у картині й рядки віршів Василя Симоненка. Лише печально, що його однофамілець Петро Симоненко покладає квіти фільмі не до меморіалу загиблих, адо пам ятника Ленінові,
- р - ско 004 040
тому, хто першим запустив цей винищувальний комуністичний локомотив. «Старі ідеї, нові вожді» -- короткий коментар до подій біля пам'ятника «вождю революції». А що тут ще скажеш!..
Хоча фільм «Тупики магістралей» торкається періоду двадцятих-тридцятих років, коли той соціалізм лише набирав обертів, його позвуки й досі відлунюють у серцях багатьох наших співвітчизників, у грудні 1922-го орився колишній союз «вільних народів». иблизно тоді перший «великий машиніст локомотива історії» (Ленін) уже спабнучою рукою той паровоз запустив. Після смерті перш. ог зГЯКО машиніста другий -- Сталін -- чілКО узявся затой штурвалі довго вів МОГО ПО трупах. Усі генсеки вели локомотив тією ж колією м усі трималися за той же штурвал. Зважаючи на це, символом руху у фільмі є старенький 1 закіптюжений паровоз. Це ж зовсім недавно співали у нас із будь-якого приводу, особливо у «величні жовтневі свята». «Наш паровоз, вперед лети, в коммуне остановка...» А перший куплет красномовно засвідчував:
Мь/ дети тех, кто вьіступал
На бони с Центральной Радон...
Так, це дляних були ворогом номер один - Центральна Рада и усе українське національне відродження. Навіть ця більшовицька пісня не приховує, з ким найперше треба було боротися | КОГО нищити а«каленьшм железоме більшовицького меча, «сталевими пазурями» сталінських СОКОЛІВ.
Україну Москва завжди розглядала як найбільш а«контрреволюційну», найбільш «національну» ділянку «єдіном, недєлімом», котру повсякчас треба «чистити». Штучно створені «антирадянські групи та організаці» росли тут, мов гриби, їх викорчовували з корінням, зними нещадно боролися чекісти-енкаведисти м сталінські прокуратори. Яких тільки назв не фігурувало в їхніх фіктивних судових справах: «Всеукраїнський есерівський центр», «Спілка визволення України», «Українська військова організація», «Всеукраїнськиял боротьбистськимм центр» тощо... Згодом прокураторам навіть забракло вигадок ! вони змішували всіх - ! правих, ілівих - під єдиною вивіскКОЮ «КОНТрреволюції»ю й обдаровували їх швидкою або повільною смертю. Локомотив, окутаним задушливою хмарою, сунувся за вмвіреним ленінським дороговказом, давлячи усіх, хто не корився режимові.
«Більшовицький паровоз прийшов до своєї зупинки, Тільки не до комунізму. Тепер вім уже не зрушить з місця», - такий заключним коментар у фільмі «Тупики магістралей». Подальша колія виявилась хисткою і небезпечною.
Символом п у фільмі слугує недобудована колись зеками ! полишена напризвопяще залізниця «Західний Сибір - Салехард». То чи ж варто її мракодадчіюих є Питання аж ніяк не риторичне, питання для здравомислячих, які, будемо сподіватися, в Україні ще не перевелися.
Ігор РУСАНІВСЬКИЙ
жк о ДЖЕ РОІС- Тр ЕР ни бай РР АСЕРР ї
і |. ї " МИТЬ сфе
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
